№ 13796312, 08.02.2011, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13457/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" лютого 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЛітвіної Н.М.

суддів:Чаку Є.В.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2010 року у задоволенні позову Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення - було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - Державне підприємство Український центр механізації колійних робіт»звернулося з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державним підприємством «Український центр механізації колійних робіт»за період з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2008 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 27 квітня 2009 року № 81/23-50/31349738.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток на суму 707 737, 00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001002310/0 від 13 травня 2009 року яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1374 429, 50 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 666 692, 50 грн.

За результатами адміністративного оскарження та на підставі рішення про результати розгляду повторної скарги №7129/7/25-114 від 20 серпня 2009 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0001002310/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1002 063, 00 грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 307 851, 00 грн.

Як вбачається з акту перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва зроблено висновок про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат сплати за надання гарантій у 2007 році у сумі 939 076, 17 грн. та у 2008 році в сумі 1 620 125, 00 грн., як таких, що не мають ніякого відношення до компенсації вартості товарів, робіт та послуг, придбаних для використання в господарській діяльності підприємства.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову також зазначив, що включення дебітором сум винагороди, сплачених поручителю за видачу поручительств (гарантій), не включається до валових витрат дебітора, оскільки вказані витрати не мають відношення до компенсації вартості придбаних товарів (робіт, послуг), придбаних для їх подальшого використання в господарській діяльності.

Між тим, колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

В грудні 1999 року та в липні 2004 року було укладено Кредитні угоди між Європейським банком реконструкції та розвитку і Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця).

Позивача на підставі Договору доручення з Укрзалізницею та для виконання наказів Укрзалізниці від 17 серпня 2001 року № 405 та №399 від 06 листопада 2006 року визнано кінцевим отримувачем кредитних коштів для закупівлі колійної техніки та обладнання і зобов'язано сплачувати від імені Укрзалізниці всі платежі за кредитами, відсотки за кредитами, плати за надання гарантій та інші платежі.

Підставою для здійснення гарантійних платежів є Гарантійні угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку від 6 грудня 1999 року та 31 серпня 2004 року, які було ратифіковано Верховною радою України.

Укладання Гарантійних угод є обов'язковою умовою Європейського банку реконструкції та розвитку для надання позивачу кредитних коштів на закупівлю колійної техніки, що безпосередньо підкреслено в Кредитних угодах і преамбулі Гарантійних угод.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 051997 року № 414 рішення про надання іноземним кредиторам гарантій від імені Уряду приймається тільки після укладання між юридичними особами та Міністерством фінансів угоди про порядок відшкодування видатків державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання у Кабінету Міністрів України гарантійних зобов'язань.

На підставі Угод про порядок відшкодування витрат Державного бюджету, які можуть виникнути внаслідок виконання Україною гарантійних зобов'язань за Гарантійними угодами між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку від 25 жовтня 1999 року та 21 липня 2004 року між Міністерством фінансів України та позивачем, останнього зобов'язано сплачувати на користь Гаранта плату за надання Гарантії в розмірах 0, 5% та 1, 0 % відповідно, яка нараховується на непогашену частину кредиту.

Вказані вимоги зазначені в Постанові Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 787 «Про заходи щодо залучення державою або під державні гарантії іноземних кредитів і надання державних гарантій».

Як вбачається з матеріалів справи, отримані позивачем кредитні кошти повністю використані на придбання колійних машин для ремонту залізничної колії, що є його основною господарською діяльністю.

Відповідно до п. 5.1 п. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оплата позивачем послуг за надання фінансових гарантій безпосередньо пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки є прямий зв'язок між необхідністю, по вимозі кредитора, укласти гарантійні угоди при отримані кредиту на закупівлю техніки яка використовується ним в своїй господарський діяльності.

Тобто, колегія суддів звертає увагу, що залучення позивача в якості гаранта при отриманні кредиту та сплата ним гарантійних зобов»язань, пов»язана з особливістю отримання іноземних кредитних коштів.

А тому хоча позивач і сплачує гарантійні зобов»язання, однак вказані кошти використовуються в його господарській діяльності

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2010 року скасувати.

Позов Державного підприємства «Український центр механізації колійних робіт»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати винесене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення №0001002310/2 від 20 серпня 2009 року, яким Державному підприємству «Український центр механізації колійних робіт»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1002 063, 00 грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 307 851, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 15 лютого 2011 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 14 лютого 2011 року.