Decision № 13793395, 02.02.2011, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/42202.02.11 За позовом Житомирського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" м. Житомира

до Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 39175 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Шепель Л.І.,

від відповідача не з’явився.

СУТЬ СПОРУ :

у грудні 2010 Житомирське обласне дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № Юр-2зб/305-2004 від 12 серпня 2004 р. Ним виконано в повному обсязі умови вказаного договору та понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.

Всупереч умов договору відповідач не відшкодував понесені протягом березня 2007-лютого 2010 років витрати по зберіганню матеріальних цінностей, заборгувавши йому 24167,64 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 14645,59 грн., три проценти річних з простроченої суми 362,51 грн. а також понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку, у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність та безпідставність позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12 серпня 2004 р. між сторонами по справі укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № Юр-2зб/305-2004.

За умовами зазначеного договору позивач зобов’язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач –відшкодовувати витрати позивача по їх зберіганню, виходячи із розрахунку 2,50 грн. за тонно-місяць зберігання фактичної кількості матеріальних цінностей державного резерву. Строк оплати за договором не встановлений.

Таким чином, між сторонами по справі виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 66 ЦК України, Законом України “Про державний матеріальний резерв”.

Відповідно до умов договору позивач протягом березня 2007-лютого 2010 років зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 24167,64 грн.

Вказані обставини підтверджуються частково поясненнями сторін, наданим позивачем розрахунком заборгованості, приймальними актами. Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей в указаному розмірі, суду не надано.

Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач у семиденний строк з дня пред’явлення йому претензії № 44 від 21 квітня 2010 р. оплату за договором не провів, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 530, 622 ЦК України підлягає стягненню 24167,64 грн. боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України суми за прострочення боржником грошового зобов’язання задоволенню не підлягають оскільки протягом заявленого позивачем періоду (березень 2007-2009 роки) прострочення не існувало.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Житомирського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” м. Житомира задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Житомирського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” (10028, м. Житомир, вул. Максютова, 157-А, код 00958022) 24167,64 грн. боргу, 241,67 грн. витрат по оплаті державного мита, 145,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар