Decision № 137906007, 30.06.2026, Kyiv-Sviatoshyn District Court of Kyiv Oblast

Справа № 369/21211/24

Провадження № 2/369/2555/26

РІШЕННЯ

Іменем України

30.06.2026 рокуКиєво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТ СЕК`ЮРИТІ» про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позов обґрунтований тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» укладено Договір добровільного страхування, предметом якого є страхування транспортного засобу Mazda 3, д.н. НОМЕР_1 .

21.12.2021 у м.Києві по Повітрофлотському проспекту відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу Mazda 3, д.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу Volkswagen д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . У результаті зазначеної ДТП було пошкоджено тз Mazda 3, д.н. НОМЕР_1 .

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 01.06.2022 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністртивної відповідальності закрито у зв`язку із закінченням строку накладння адміністративного стягнення.

На підставі акту огляду транспортного засобу, рахунку №С-003146 від 28.12.2021 з ремонтною калькуляцією №36974/51/2 від 29.12.2021 та заяви власника пошкодженого автомобіля, позивачем в якості страхового відшкодування було виплачено 37719,70 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №245950 від 25.01.2022.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «ПЕРША» згідно полісу №205600368. ПрАТ «СК «ПЕРША» виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 23 962,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1924 від 08.07.2022.

Враховуючи викладене, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - 13 757,38 грн. матеріальної шкоди в порядку суброгації та судовий збір

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01.01.2025 позовна заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації залишена без руху, позивачу надано термін для усунення недоліків.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено розгляд справи.

У судовому засіданні 22 липня 2025 року протокольною ухвалою до участі у справі залучено у якості третьої особи ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ».

03 жовтня 2025 року від представника ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» надійшли письомві заперечення. Представник товариства заперечував проти задоволення позову та зазначив, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Volkswagen НОМЕР_2 використовувався товариством як службовий транспортний засіб, а відповідач ОСОБА_1 керував ним під час виконання трудових (службових) обов`язків. У зв`язку з цим третя особа вважала, що відповідальність за шкоду має нести володілець джерела підвищеної небезпеки, а тому підстав для стягнення шкоди безпосередньо з відповідача немає.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Позивач в позовній заяві зазначив, що просить проводити розгляд справи без присутності позивача (його представника).

Відповідач у судове засідання не з`явився. Заяву про слухання справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 21.12.2021 у м. Києві по Повітрофлотському проспекту сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mazda 3, д.н.з. НОМЕР_1 , та транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортний засіб Mazda 3 отримав механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2022 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є встановленням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення та не має преюдиційного значення щодо винуватості особи у завданні шкоди.

На підставі договору добровільного страхування ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 37 719,70 грн, а ПрАТ «СК «ПЕРША», в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen, відшкодувало позивачу 23 962,22 грн. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 різниці у сумі 13 757,38 грн у порядку суброгації.

З письмових пояснень ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ», договору оренди транспортного засобу та наказу про прийняття на роботу вбачається, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , перебував у користуванні ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» на підставі договору оренди, а ОСОБА_1 перебував з товариством у трудових відносинах та керував зазначеним транспортним засобом під час виконання трудових обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Абзац 2 частини 1 ст.1192ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-108цс13, підтриманою у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №373/1773/18-ц (провадження № 61-17948св19), від 20 листопада 2019 року у справі №501/2298/16-ц (провадження № 61-31268св18), від 5 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки необхідно розуміти юридичну або фізичну особу, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела (постанова Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі №914/820/17).

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ» та керував транспортним засобом під час виконання трудових обов`язків, а законним володільцем транспортного засобу було ТОВ «СІТ СЕК`ЮРИТІ», суд дійшов висновку, що відповідач не є особою, на яку законом покладено обов`язок із відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, позивачем не заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача належним у порядку статті 51 ЦПК України.

З урахуванням вищевикладеного суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Закону України «Про страхування» ст.ст.979,1166,1188,1192 ЦК України; ст.ст.2,13,48,76-82,141,229,259,263-265,268,273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТ СЕК`ЮРИТІ» про відшкодування шкоди в порядку суброгації залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30 червня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ