Decision № 137861639, 29.06.2026, Kyiv-Sviatoshyn District Court of Kyiv Oblast

Справа № 381/5/25

Провадження № 2/369/2911/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н. С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації

встановив:

У грудні 2024 року позивач звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.04.2023 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Jeep, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем Ford, д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив Правила дорожнього руху, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Постановою суду відповідача визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

На час ДТП автомобіль Ford, д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 99-94/51-2022/2.1.5_4 від 06.04.2022, страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вальравен». На підставі страхового акта позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 17 306,50 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Jeep, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована не була.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» 17 306,50 грн невиплаченого страхового відшкодування, судовий збір та всі інші судові витрати.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 січня 2025 року справу передано за територіальною підсудністю на розгляд Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином. Надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутності позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримав, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до ст.128 ЦПК України є належним повідомленням. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників в силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливим розглянути справу без участі відповідача та ухвалив по справі заочне рішення.

У відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 04.04.2023 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Jeep, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем Ford, д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив Правила дорожнього руху, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Постановою Солом`янського районного суду міста Києва від 06.06.2023 у справі № 760/8803/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої її ухвалено, в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Отже, факт вчинення ДТП та вини ОСОБА_1 є встановленим.

На час ДТП автомобіль Ford, д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» за договором добровільного страхування наземного транспорту № 99-94/51-2022/2.1.5_4 від 06.04.2022, страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вальравен». На підставі страхового акта позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 17 306,50 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Jeep, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована не була.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів осіб у разі настання певних подій (страхових випадків). Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі грошову суму (страхову виплату). За ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, пов`язані з відшкодуванням шкоди.

За загальним правилом шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується володільцем такого джерела особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Разом з тим правила деліктних зобов`язань допускають відшкодування шкоди не безпосередньо особою, яка її завдала, а іншою особою.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. При суброгації деліктне зобов`язання не припиняється, а відбувається лише заміна кредитора замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Наведених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, а також підтверджено новітньою практикою постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.10.2024 у справі № 175/4710/16.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, вправі самостійно обирати, до кого звертатися з вимогою про стягнення суми виплаченого відшкодування: до винної особи чи до страховика, у якого винна особа застрахувала цивільно-правову відповідальність, у межах ліміту його відповідальності. У даному випадку позивач звернувся до винуватця ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через ст. 1194 ЦК України, за якою особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Враховуючи викладене та беручи до уваги визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 17 306,50 грн у відшкодування сплаченого страхового відшкодування.

Відповідно ст. 141 ЦПК суд здійснює розподіл судових витрат та стягує 3 028,00 грн, з відповідача на користь позивача сплаченого судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 22, 979, 980, 993, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 2, 4, 12, 13, 19, 82, 89, 141, 142, 258, 259, 263265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» невиплачене страхове відшкодування у розмірі 17 306,50 грн (сімнадцять тисяч триста шість гривень 50 копійок) та судовий збір у розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім грн.).

Інформація про позивача: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 20842474.

Інформація про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29 червня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ