Court ruling № 137834646, 25.06.2026, Osnovianskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Chervonozavodskyi District Court of Kharkiv City)

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/7421/26

№ провадження 1-кп/646/1187/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні:

прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 ,

обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000000250 від 07 березня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Легінца Республіка Польща, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Харкова Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Харкова Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Основ`янського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 перебуває зазначена кримінальна справа.

У підготовчому судовому засіданні 25 червня 2026 року при вирішенні питань у порядку статті 314 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зазначила, зокрема, що обвинувальний акт складено відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, кримінальна справа підсудна Основ`янському районному суду міста Харкова, угод на досудовому розслідуванні досягнуто не було та відсутні підстави для закриття провадження у справі, тому, вона не заперечує проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 уважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акта, дійшов такого висновку.

Згідно із пунктом 13) частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до частини четвертої статті 110 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою та четвертою статті 291 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

До обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Верховний Суд України у постанові по справі № 5-328 кс-16 від 24 листопада 2016 року, аналізуючи зазначену норму, зазначає, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); 3) формулювання обвинувачення.

При цьому, у доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Пунктами 1), 2) частини першої статті 91 Кримінального процесуального кодексу України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Наведені правові норми у їх системному зв`язку вказують на те, що «межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта» (частина перша статті 337 Кримінального процесуального кодексу України) визначаються не тільки «формулюванням обвинувачення», але й викладеним у обвинувальному акті змістом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та визначеною в обвинувальному акті правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункт 5) частини другої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України), оскільки «формулювання обвинувачення» є підсумком кримінально-правової оцінки фактичних обставин, а тому безпосередньо та нерозривно з ними пов`язане.

Тобто, фактичні обставини є фактичною моделлю інкримінованого діяння, тоді як формулювання обвинувачення є результатом кримінально-правової оцінки цих обставин, тобто юридичною моделлю кримінального правопорушення, що ґрунтується на відповідній кримінально-правовій нормі.

Формулювання обвинувачення має бути чітким, конкретним і зрозумілим, містити юридично значущі ознаки інкримінованого особі кримінального правопорушення та однозначно визначати обсяг висунутого обвинувачення.

Саме така конкретизація забезпечує реалізацію права особи на захист, оскільки дає можливість обвинуваченому усвідомити, у вчиненні якого саме кримінального правопорушення та за якими юридично значущими ознаками він обвинувачується, а суду - визначити межі судового розгляду відповідно до частини першої статті 337 Кримінального процесуального кодексу України.

Разом із тим, із змісту обвинувального акту убачається, що формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактично повністю відтворює виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, не маючи самостійного, конкретного юридичного формулювання пред`явленого обвинувачення, як окремого елемента, передбаченого пунктом 5) частини другої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Окрім того, кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України, згідно із змістом обвинувального акту, було вчинено організованою групою, при цьому кожному з обвинувачених визначено відповідну роль у співучасті - ОСОБА_4 визначено організатором організованої групи, тоді як ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пособниками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 459/176/23, провадження № 51-1313км25, зазначено, що у формулі кримінально-правової кваліфікації вказуються, окрім інкримінованої особі статті Особливої частини кримінального закону, статті Загальної частини кримінального закону лише у випадках зазначення стадії вчинення кримінального правопорушення (готування або замах) або ж для вказівки на роль особи, крім ролі виконавця (організатор, підбурювач або пособник).

Отже, залежно від виконуваної ролі дії організатора, підбурювача та пособника підлягають відповідній кримінально-правовій кваліфікації із посиланням на відповідну частину статті 27 Кримінального кодексу України.

Як убачається з обвинувального акта, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України, а також за частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України, тобто із прямим посиланням на його роль як пособника.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України, що також свідчить про юридичне відображення його ролі пособника.

Водночас, незважаючи на те, що у викладі фактичних обставин обвинувального акта прямо зазначено про виконання ОСОБА_4 ролі організатора організованої групи, його дії кваліфіковано за частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України та частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України лише в частині епізодів, тоді як за епізодами, у яких він визначений організатором організованої групи, правова кваліфікація не містить посилання на частину третю статті 27 Кримінального кодексу України, як на норму, що визначає його роль співучасника.

За таких обставин правова кваліфікація дій співучасників не є послідовною та узгодженою із фактичним описом інкримінованих подій, що не забезпечує чіткого і зрозумілого визначення обсягу висунутого кожному з обвинувачених обвинувачення, а також не відповідає вимогам пункту 5) частини другої статті 291 Кримінального процесуального кодексу України щодо належного формулювання обвинувачення та його правової кваліфікації стосовно конкретної особи.

Окремо суд зауважує, що кримінально-правова кваліфікація має бути побудована як єдина система, що охоплює всі інкриміновані епізоди, із послідовним визначенням форми співучасті та ролі кожного учасника, без розриву та дублювання кваліфікаційних формул залежно від окремих епізодів.

Окрім того, суд звертає увагу, що стороною обвинувачення при складенні обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12025220000000250 від 07 березня 2025 року у частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення стосовно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 зазначено іншу сторонню особу - ОСОБА_11 , який не має будь-якого процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні.

Наведене фактично свідчить про інкримінування вчиненого кримінального правопорушення у співучасті з іншою особою, однак процесуальний статус ОСОБА_11 у межах кримінального провадження № 12025220000000250 не визначений.

Водночас, із реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000000250 від 07 березня 2025 року, доданого до обвинувального акту, убачається, що до переліку процесуальних рішень та заходів забезпечення кримінального провадження включено відомості про процесуальні дії, вчинені стосовно/за участі іншої сторонньої особи - ОСОБА_11 .

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу.

Окрім того, положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті.

У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), № 25444/94, пункт 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, пункт 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, пункт 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, пункт 47).

Згідно із частиною третьою статті 314 Кримінального процесуального кодексу України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Суд зазначає, що Кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено процесуальної можливості уточнення, доповнення чи виправлення обвинувального акта поза межами визначеної законом процедури його повернення. Єдиним процесуально допустимим механізмом реагування суду на виявлені невідповідності обвинувального акта вимогам закону є його повернення прокурору в порядку частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України для приведення у відповідність до вимог цього Кодексу.

Ураховуючи викладене вище, оскільки встановлені недоліки обвинувального акта свідчать про його невідповідність вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, є істотними та такими, що унеможливлюють судовий розгляд кримінального провадження, відповідно до частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для приведення його у відповідність до вимог закону.

Керуючись частиною третьою статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025220000000250 від 07 березня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Легінца Республіка Польща, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362, частиною третьою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Харкова Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362, частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Харкова Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частиною третьою статті 28 частиною третьою статті 362 Кримінального кодексу України, повернути прокурору Харківської обласної прокуратури, з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Основ`янський районний суд міста Харкова до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 30 червня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1