Decision № 137833521, 24.06.2026, Pokrovske City Court of Dnipropetrovsk Oblast (until 25.04.2025 - Ordzhonikidze City Court of Dnipropetrovsk Oblast)

Справа № 184/2239/24

Номер провадження 2/184/74/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Томаша В.І., за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В., за участю: представника відповідача Шаврової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В :

05.11.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» звернулося до Покровського міського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступні обставини.

17.06.2017 р. ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством "Ідея Банк" кредитний договір № Z41.717.70074 . Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Ув`язку з порушенням позичальником умов договору, згідно із договором факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023 , Акціонерним товариством "Ідея Банк" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» право вимоги до боржників, в тому числі до за кредитним договором № Z41.717.70074 від 17.06.2017. Загальна сума заборгованості відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023 складає 21300,12 грн., яка складається з: заборгованість за основним боргом 7385,33 грн., заборгованість за відсотками 2,23 грн., заборгованість за комісіями 13912,56 грн.

Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі - 21300,12 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2024 відкрите провадження у справі, визначено порядок розгляду справи - в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача адвоката Шаврової Н.М. надійшов відзив на позов , в якому вона просила відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість заявлених позовних вмог, на відсутність розрахунку заборгованості та на доведеність заявлених позовних вимог достатніми належними та обґрунтованими доказами.

В подальшому представник відповідача адвокат Шаврова Н.М. надала додаткові пояснення, в яких, посилаючись на матеріали справа , просила задовольнити заявлений позов частково.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача адвокат Шаврова Н.М. в судовому засіданні просила задовольнити заявлений позов частково з аідстав викладених у відзиві на позов та в додаткових поясненнях

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.06.2017 р. ОСОБА_1 уклав з Акціонерним товариством "Ідея Банк" кредитний договір № Z41.717.70074 . Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Ув`язку з порушенням позичальником умов договору, згідно із договором факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023, Акціонерним товариством "Ідея Банк" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» право вимоги до боржників, в тому числі до за кредитним договором № Z41.717.70074 від 17.06.2017.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ФК «Суперіум» набуло права грошової вимоги відповідача за кредитним договором № Z41.717.70074 від 17.06.2017р.

Загальна сума заборгованості відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу № 15/11/23 від 15.11.2023 складає 21300,12 грн., яка складається з: заборгованість за основним боргом 7385,33 грн., заборгованість за відсотками 2,23 грн., заборгованість за комісіями 13912,56 грн.

Відповідач умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконав , в зв`язку з чим утворилося заборгованість , яку позивач просить стягнути з відповідача.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК «Суперіум» та відповідачем є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (споживчого кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Так, статтею 11 ЦК Українивстановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною 1статті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини 1статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 1048 ЦК України(положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору договору та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Суперіум», суд наголошує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено те, що 17.06.2017р. між АТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено Кредитний договір № Z41.717.70074, який підписано сторонами .

Відповідно до п.1.3 Кредтного договору № Z41.717.70074 від 17.06.2017, за користування кредитом позичальник сплачує факсовану процентну ставку у розмірі, 0,01% від залишкової суми кредиту.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору № Z41.717.70074 від 17.06.2017, за обслуговування кредиту , що включає в себе надання інформації по рахунку по запиту позичальника , позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірах згідно « Графіку щомісячних платежів».

Відповідно до п.2.5 Кредтного договору № Z41.717.70074 від 17.06.2017, нарахування процентів здійснюється 2 рази на месяца, плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісячно , починаючи з дати видачі кредиту.

Відповідно до 5.7 Кредтного договору № Z41.717.70074 від 17.06.2017, реальна річна процентна ставка становить 146.4000% Орієнована загальна вартість кредиту становить 13181,73 грн. ( у тому числі тіло кредиту , відсотки , комісія та інші платежі).

Відповідно до п. 6 Кредитного договору встановлений Графік щомісячних платежів , відповідно до якого , починаючи від дня отримання кредиту , від 17.06.2017 року на позиальника покладений обов`язок щомісячно сплачувати тіло кредиту у розмірі 254,85 грн - 254,93 грн. , проценти та комісію у розмірі 366,12 грн., за обслуговування кредиту , що включає в себе надання інформації по рахунку по запиту позичальника згідно п.1.4 кредитного договору, незалежно від того звертався він за таким запитом , або ні.

За клопотанням представника відповідача суд 14.10.2025 року ухвалив зобов`язати АТ «ІДЕЯ БАНК» (вул. Валова, 11, м. Львів, 79008.) надати суду повну виписку про рух коштів по банківському рахунку ОСОБА_1 (ІНН: НОМЕР_1 ) протягом всього періоду, починаючи з дня укладення кредитного договору з 17.06.2017 року із зазначенням усіх банківських операцій по рахунку в тому числі з зазначенням списання коштів, що надходили на сплату тіла кредиту, процентів, комісії та інших платежів.

На вимогу суду первісний кредитор АТ «Ідея Банк» надав Виписку за період з 17.06.2017 року по 15.11.2023 року по банківським рахункам відовідача.

Згідно зазначеної Виписки, ОСОБА_1 за період з 07.07.2017 року по 17.01.2018 року сплатив банку 4354 грн., з яких на погашення комисії банк щомісячно протягом 7 місяців нарахував та спрямував 2563,21 грн. Тіло кредиту відповідно виписки банку було погащено на суму 1790,67 грн. Всього таким чином на погашення отриманого кредиту разом з щомісячною комісією відповідачем було повернуто кредитних коштів на суму 4353,88 грн. за період з 07 липня 2017 року по 17.01.2018 року. Додаткових відомостей шодо банківських операцій після 17.01.2018 року позивачем та банком не надано.

Разом з тим вбачається, що справи матеріали справи не містять розрахунок заборгованості складений первісним кредитодавцем АТ «Ідея Банк».

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування заборгованості за кредитним договором, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.

Відповідно до частинм перша статті 613 ЦК України, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту . Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

На підтвердження розміру заборгованості позивач долучив до матеріалів справи замість розрахунку заборгованості довідку заборгованості ОСОБА_1 від 15.10.2024р. складену представником ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ СУПЕРІУМ Вашневська О.І., яка є письмовими поясненнями представника позивача, не містить усіх необхідних складових нарахованої заборгованості , у тому числі періоду її нарахування . та не є підставою для стягнення відповідних сум , оскільки відповідно до правової позіції Верховного суду не відповідає вимогам закону щодо форми та змісту належного та допустимого доказу по праві.

Обґрунтований розрахунок повинен містити обчислення (суму боргу, ставки проценту, комісії, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, комісії, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів комісії, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, комісії, підсумковий, загальний розмір заборгованості за всіма критеріями тощо), та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору.

Надана позивачем довідка не відповідає зазначеним вимогам.

Верховний Суд в постанові у справі № 679/1103/23 від 12.02.2025 року зазначив наступне «Відсутність детального розрахунку не підтверджує правильності нарахування за кредитним договором, наявності у позичальника боргу у розмірі, заявленого до стягнення кредитодавцем. Надані позивачем документи лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір».

Щодо вимог в частинні стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З довідки заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідачки включено заборгованість за комісією у розмірі 13912,56 грн.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору № Z41.717.70074 від 17.06.2017, за обслуговування кредиту , що включає в себе надання інформації по рахунку на запит позичальника , позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірах згідно « Графіку щомісячних платежів».

Відповідно до п.2.5 Кредтного договору № Z41.717.70074 від 17.06.2017, нарахування процентів здійснюється 2 рази на месяца , а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісячно , починаючи з дати видачі кредиту.

Відповідно до п. 6 Кредитного договору встановлений Графік щомісячних платежів , відповідно до якого , починаючи від дня отримання кредиту , від 17.06.2017 року на позиальника покладений обов`язок щомісячно сплачувати тіло кредиту у розмірі 254,85 грн., проценти за криистування кредитом та комісію у розмірі 366,12 грн., за обслуговування кредиту , що включає в себе надання інформації по рахунку на запит позичальника згідно п.1.4 кредитного договору, незалежно від того звертався він за таким запитом, або ні.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19".

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Верховний Суду у постанові від 17 серпня 2022 року у справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) дійшов висновку, що наведене дає підстави для висновку, що положення кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним в силу закону, а отже не підлягають визнанню недійсними судом.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021року у справі № 766/8096/20 (провадження № 61-15716св20) та від 01 лютого 2023року у справі № 199/7014/20 (провадження № 61-17825св21).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в справі №204/224/21, та у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Відповідно до постанова Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц « Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк».

Таким чином, умова кредитного договору про встановлення та нарахування комісії є нікчемною.

Крім того, враховуючи, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачу частіше одного разу на місяць, то позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

Первісний кредитор, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи представника позивача не знайшли свого повного підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до умов кредитного договору банк надав відповідачу кредит на суму 9176 грн., включаючи виплати на страховий платіж.

Виходячи з розміру залишку нарахованої заборгованості, яка складається з заборгованості за основним боргом у розмірі 7385,33 грн., заборгованості за відсотками 2,23 грн . та комісії у розмірі 13912,56 грн., відповідачем здійснювалися платежі з метою виконання кредитних зобов`язень , які розподілялися банком на погашення основного зобов`язання , нарахованих процентів за користування кредитними крштами та комісії відповідно до п.6.1 умов кредитного договору з розрахунку щомісячних внесків: від 254,85 грн. до 254,93 грн. - на погашення тіла кредиту, процентів та комісії щомісячно у розмірі 366,12 грн.

Відсутність детального розрахунку заборгованості у тому числі розміру внесків відповідача на виконання умав кредитного договору, не дає можливості встановити повну та фактичну картину фінансових взаємовідносин та фінансових операцій між кредитором, правонаступником боргу (фактором), та відповідачем по справі, таким чином , не доводить обґрунтованість розміру нарахованої заборгованості та обґрунтованість заявлених позовних вимог до відповідача.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати стандарту встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.06.2017 року щодо існування у відповідача заборгованості за кредитним договором на загальну суму в розмірі 21300,12 грн недоведені достатніми, належними та допустимими доказами.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (ст. 77 ЦПК України), допустимими (ст. 78 ЦПК України), достовірними (ст. 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (ст. 80 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

В зв`язку з чим представник відповідача у відзиві на позов, в запереченні на відповідь позивача та в додаткових поясненнях просила повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В подальшому представник відповідача , посилаючись на матеріали справи що надійшли від первісного кредитора АТ «ІДЕЯ БАНК на запит суду , якими підтверджується часткове погашення відповідачем кредиту , просила зменшити заборгованість позивача за основним зобов`язанням , яка нарахована у розмірі 7385,33 грн. на суму стягнутої комісії у розмірі 2563,21 грн. , і таким чином буде складати 4824,35 грн.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Виходячи з викладених обставин , суд вважає . що заявлений позов підлягає задоволенню частково на суму 4824,35 грн., з яких 4822,12 грн. заборгованість за основним зобов`язанням , 2,23 грн. - заборгованості за процентами .

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн. Оскільки позовні вимоги позивача потрібно задовольнити частково, то з відповідача треба стягнути судовий збір у сумі 547,46 грн.

Суд зазначає, що обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались. Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Керуючись ст.10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» (код ЄДРПОУ 42024152, зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 23-А, прим. 35А) заборгованість за кредитним договіро № Z41.717.70074 від 17 червня 2017 року у розмірі 4824,35 грн. (чотири тисячи вісімсот двадцять чотири) грн. 35 коп., з яких заборгованість за основним зобов`язанням - 4822, 12 грн., заборгованість по процентам -2,23 грн..

Стягнути з з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СУПЕРІУМ» (код ЄДРПОУ 42024152, зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, 23-А, прим. 35А) судовий збір у розмірі 547,46 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Повний текст рішення складений 25.06.2026 року .

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш