Decision № 137808784, 20.05.2026, Dobroslav District Court of Odesa Oblast (until 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/4664/25

Номер провадження 2/504/1973/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.,

за участю секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів -

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», в якому просив суд:

- Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень за пред`явлення до суду позовної заяви;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» на користь ОСОБА_1 стягнені кошти за виконавчим написом № 182047 від 16.06.2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, у розмірі 9 460,00 грн;

- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказав, що 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис № 182047 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», якому Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору факторингу № 016-010421 від 01.04.2021 року відступило право вимоги за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 9348455 від 09.09.2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у розмірі 9 460,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту; 5 710,00 грн заборгованості за відсотками, а також плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 750,00 грн.

15.12.2021 року на підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом Вадимом Андрійовичем було відкрито виконавче провадження № 67903553.

В подальшому, як вказує представник позивача, вимоги виконавчого документа було виконано та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в повному розмірі, тобто у сумі 9 460,00 грн.

Не погоджуючись з виконавчим написом та постановою виконавця, ОСОБА_1 звернувся до Доброславського районного суду Одеської області з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Внаслідок чого було відкрито провадження у справі № 504/670/25.

13.10.2025 року Доброславський районний суд Одеської області ухвалив рішення у справі № 504/670/25, яким частково задовольнив позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Сіроко Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул Вадим Андрійович про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Так, рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 13.10.2025 року у справі № 504/670/25 визнано виконавчий напис №182047, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем від 16.06.2021 року таким, що не підлягає виконанню.

Посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) представник позивача зауважив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» було безпідставно отримано грошові кошти за виконавчим написом №182047 від 16.06.2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, на загальну суму 9 460,00 грн.

Наведене, в свою чергу, стало підставою для звернення позивачем до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» безпідставно набутих грошових коштів у сумі 9 460,00 грн в порядку ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А. В.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 10.11.2025 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень за пред`явлення до суду позовної заяви, відкрито спрощене позовне провадження у справі, з повідомленням (викликом) сторін, через надмірне навантаження судді призначено судове засідання на 18.02.2026 року о 10:15 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2).

02.02.2026 року до суду у підсистемі «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання у справі, призначене на 20.05.2026 року о 12:00 годині учасники справи не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки належним чином повідомлений відповідач не з`явився у судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, про поважність причини неявки суду не повідомив, не надав відзив на позовну заяву, а позивач заперечень щодо заочного розгляду справи не висловив, суд вважає за доцільне у даній справі провести заочний розгляд.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис та зареєстровано в реєстрі за № 182047, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: невідомо, місце роботи: невідомо, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Сіроко Фінанс», місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, оф. 510А, код платника податків згідно з ЕДРПОУ 42827134, реквізити IBAN НОМЕР_2 АТ «ОТП БАНК», МФО 300528, якому ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код платника податків згідно з ЄДРПОУ 39861924, відступлено право вимоги на підставі Договору факторингу № 16-010421 від 01.04.2021 року, за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 9348455 від 09.09.2020 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Так, у виконавчому написі від 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Сіроко Фінанс», стягнути з ОСОБА_1 за період з 01.04.2021 року по 31.05.2021 року включно, суму у розмірі:

- 3000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

- 5710,00 (п`ять тисяч сімсот десять) гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками:

- за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі Стягувача, яка підлягає стягненню з Боржника на користь Стягувача

Загальна заборгованість становить 9460,00 (дев`ять тисяч чотириста шістдесят гривень 00 копійок).

Виконавчий напис від 16.06.2021 року набирає чинності з дня його вчинення і має бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років з дня його вчинення.

Внаслідок пред`явлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» до виконання виконавчого напису, вчиненого 16.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрованого в реєстрі за № 182047, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом Вадимом Андрійовичем було відкрито виконавче провадження № 67903553.

Наведене підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження № 67903553 від 15.12.2021 року, наявною в матеріалах справи.

20.01.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом Вадимом Андрійовичем було ухвалено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Також, 19.04.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Крецулом Вадимом Андрійовичем було ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження з огляду на виконання вимог виконавчого документу в повному обсязі.

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано суду копію заочного рішення Доброславського районного суду Одеської області від 13.10.2025 року у справі № 504/670/25, яким частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Крецул Вадим Андрійович про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Так, заочним рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 13.10.2025 року у справі № 504/670/25 визнано виконавчий напис № 182047, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем від 16.06.2021 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, оф. 510 а, код ЄДРПОУ 42827134), якому Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору факторингу № 016-010421 від 01.04.2021 року відступило право вимоги за договором позики № 9348455 від 09.09.2020 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у розмірі 9460,00 грн., яка складається з: 3000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 5710,00 грн заборгованості за відсотками, а також плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 750,00 грн, таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до положень ст. 273 ЦПК України, заочне рішення Доброславського районного суду Одеської області від 13.10.2025 року у справі № 504/670/25 набрало законної сили 12.11.2025 року.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравши законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 922/643/19).

Отже, обставини, встановлені заочним рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 13.10.2025 року у справі № 504/670/25 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз ст. 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Тобто, зобов`язання з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання) виникають за таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Тобто, в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, з матеріалів справи вбачається виконання ОСОБА_1 в повному обсязі вимог виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 16.06.2021 року та зареєстрованого в реєстрі за № 182047.

В свою чергу, заочним рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 13.10.2025 року у справі № 504/670/25 визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем 16.06.2021 року та зареєстрований в реєстрі за № 182047, таким, що не підлягає виконанню.

Отже, заборгованість позивача в розмірі 9 460,00 грн було стягнуто на користь відповідача в межах виконавчого провадження № 67903553 з примусового виконання виконавчого напису, який судовим рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, ці грошові кошти в розмірі 9 460,00 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави та підлягають поверненню позивачу в силу вимог ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник, як споживач фінансових послуг за кредитним договором, звільнений від сплати судового збору за положеннями ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

За змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, оскільки рішення у справі було ухвалено на користь позивача, якого звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за ставкою 2025 року в загальному розмірі 1211,20 гривень (3028 грн * 0,4 = 1211,20 грн).

Також, при зверненні до суду з позовом представником позивача було заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_1 у цій справі забезпечувалося Адвокатським бюро «Федяєва Сергія Володимировича» та Адвокатським бюро «Галайчук Ганни Сергіївни» на підставі Договору 05/02/2025 про надання правової допомоги від 05.02.2025 року та Договору 22/07/2025 про надання правової допомоги від 22.07.2025 року.

30.01.2026 року між Адвокатським бюро «Федяєва Сергія Володимировича» та ОСОБА_1 було складено акт виконаних робіт, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги за Договором 05/02/2025 про надання правової допомоги від 05.02.2025 року у формі:

- Надання двох усних консультацій 2 години;

- Складання та подання позовної заяви 3 години;

- Складання та подання Клопотання про долучення доказів 30 хвилин;

Також, в акті виконаних робіт від 30.01.2026 року зазначено, що витрати на правову допомогу складаються із гонорару АБ «Федяєва Сергія Володимировича», що згідно Додаткової угоди № 3 до договору про надання правової допомоги 05/02/2025 від 05.02.2025 року складає 8 000 грн.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір стягнення у сумі 8 000 грн за надання двох усних консультацій, складання та подання позовної заяви, клопотання про долучення доказів не є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом правничих послуг та ціни позову.

Відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі № 127/9918/14-ц.

З огляду на надані представником позивача докази понесених судових витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 128, 133, 137, 265, 273, 280 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 15, 16, 1212 Цивільного кодексу України-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42827134, адреса: 03035, Україна, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, офіс 510А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) стягнені кошти за виконавчим написом № 182047 від 16.06.2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, у розмірі 9 460,00 грн;

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42827134, адреса: 03035, Україна, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, офіс 510А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (код ЄДРПОУ: 42827134, адреса: 03035, Україна, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, офіс 510А) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя : Литвинюк А. В.