Decision № 13779165, 08.02.2011, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" лютого 2011 р.

Справа № 5/1561

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Болобан В.Г., довір. №1/10 від 01.10.10.

від відповідача Демчик Н.О., довір. б/н від 04.01.11.

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія-Пак" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Звягель-Принт" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 388844,92 грн.

У засіданнях суду оголошувались перерви, а саме: 25.01.11. до 01.02.11., а 01.02.11. до 08.02.11. у відповідності до ст.77 ГПК України.

Строк розгляду справи продовжено за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 388844,92грн. згідно договору поставки №19М/10 від 30.07.10.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково. Пояснив, що позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 603885,92грн. Частково відповідач розрахувався, а саме на суму 259859,00грн. Тому станом на час звернення з позовом до суду існував борг в сумі 344026,92грн. Основний борг в сумі 19700,00грн. відповідач сплатив під час розгляду справи в суді. Зазначив, що між сторонами інших договірних зобов'язань, крім договору №19М/10 від 30.07.10., не було. Дійсно, договором була передбачена попередня оплата, тому, тим більше, строк сплати наступає з моменту поставки товару.

Представник відповідача в засіданні суду та у відзиві суму основного боргу визнав. Заперечував проти стягнення пені, інфляційних та річних, вважаючи, що строк для їх нарахування ще не настав, хоча зазначив, що інших договірних зобов'язань між сторонами не було, крім договору №19М/10 від 30.07.10., на виконання якого здійснювалась поставка товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.07.10. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асканія Пак" (продавцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю (покупцем, відповідачем) укладено договір поставки товарів (а.с.8 - 12), згідно якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар пакувальний матеріал у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного договору на підставі специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами даного договору.

Асортимент, кількість та ціна товару кожної окремої партії визначаються сторонами у замовленні та вказується в накладних. (п.2.1. договору).

З врахуванням п.4.4. зазначеного договору покупець оплачує товар в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, вказаний в договорі або іншим способом не забороненим чинним законодавством України.

Покупець зобов'язаний здійснювати оплату товару на умовах 100% передоплати.

На виконання умов договору поставки товарів від 30.07.10. позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 603885,92грн, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 14 - 37, 69 - 82).

Відповідач свої зобов'язання за договором щодо розрахунку за отриманий товар станом на час звернення з позовом до суду виконав частково, сплативши позивачу 259859,00грн, в результаті чого у відповідача перед останнім існувала заборгованість у розмірі 344026,92грн., що не заперечується відповідачем як в акті звірки взаємних розрахунків (а.с.38), так і представником останнього в засіданні суду.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Частина 1 статті 265 ГК України визначає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

З врахуванням вимог ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Слід зазначити, що під час розгляду справи в суді відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 19700,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.66 - 68) і не заперечується представником позивача.

Таким чином, враховуючи викладене, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 19700,00грн основного боргу за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України та задовольняє позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 324326,92грн (344026,92грн - 19700,00грн).

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 12867,22грн. -пені; 19923,45грн - 24% річних та 12027,33грн. - інфляційних.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пеня є одним з видів штрафних санкцій та визначається у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.2. договору поставки №19М/10 від 30.07.10, у випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили відповідальність у розмірі 24% річних у випадку несвоєчасної оплати товару.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних і 24% річних, суд вважає їх такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, тому задовольняє позов у цій частині.

Згідно вимог ст.33 ГПК Украхни, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, Суму основного боргу визнав як у відзиві і у актах звірки взаємних розрахунків, так і представник в засіданні суду (а.с.38, 83,84,85).

Суд не приймає доводи представника відповідача щодо не настання строку для нарахування пені, інфляційних та 24% річних, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема: договором №19М/10 від 30.07.10., згідно якого взагалі передбачена попередня оплата, поясненнями представників сторін в засіданні суду про те, що поставка товару здійснювалась на виконання зазначеного договору, бо інших договірних зобов'язань між сторонами не було та визнанням позову у частині стягнення основного боргу, а також вимогами ст.692 ЦК України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, про що суд зазначав вище.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд задовільняє вимоги в частині стягнення 324326,92грн. основного боргу, 12867,22грн. - пені, 12027,33грн. - інфляційних та 19923,45грн. - 24% річних та припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19700,00грн. за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовільнити частково.

2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Звягель-Принт", 11700, м. Новоград-Волинський, вул. Гоголя, 15, р/р №26000401334355 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528, код ЄДРПОУ 13565991,

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асканія - Пак", 02121, м. Київ, Харківське шосе 23 км, б.4, р/р 26001301277287 ПАТ "Банк Національний Кредит" в м. Києві, МФО 320702, код 32157382,

- 324326,92грн. - основного боргу,

- 12867,22грн. - пені,

- 12027,33грн. -інфляційних,

- 19923,45грн. - 24% річних,

- 3888,45грн. - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита,

- 236,00грн. - витрат із сплатою за інформаційно- технічне забезпечення судового процесу,

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 19700,00грн. за відсутністю предмету спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.ю84 ГПК України.

Суддя

Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 14.02.10.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - поз., 3- відп. (рек. з повід. про вруч.)