Court ruling № 137740813, 26.06.2026, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 761/31333/25

Провадження № 2-з/752/157/26

У Х В А Л А

26.06.2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Чекулаєва С.О.,

з участю секретаря Ільніцької І.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання спадкоємцем

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 761/31333/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Друга київська державна нотаріальна контора з такими позовними вимогами:

-встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у період з травня 1998 року по 22.12.2024 року;

-визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

25.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позов у цій справі шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , та інше майно, яке належить ОСОБА_2 ;

- накласти арешт на пенсійний рахунок ОСОБА_2 ;

- заборонити нотаріусу Другої київської державної нотаріальної контори Ткач Ользі Аркадіївні видавати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 по спадковій справі №8/2025 до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

В обґрунтування поданої заяви позивач стверджує, що він проживав однією сім`єю, як чоловік та жінка, із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та яка склала заповіт на користь ОСОБА_2 .

У нотаріальній конторі відкрито спадкову справу №8/2025 після смерті ОСОБА_3 і оскільки відповідач є спадкоємцем майна померлої, позивач припускає, що ОСОБА_2 може набути на нього право власності та вчинити розпорядження таким майном.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у формі заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину або накладення арешту на спадкове майно змусить позивача у майбутньому ініціювати нові судові процеси про визнання свідоцтва недійсним та витребування майна у нових власників.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.

У відповідності до положень пункту 1 частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України видами забезпечення позову є, зокрема: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та заборона вчиняти певні дії.

Системний аналіз положень статей 149 та 150 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд наголошує, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову у цій справі суд вбачає, що обґрунтування позивача у необхідності накладення арешту на майно, пенсійний рахунок відповідача та заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право власності на спадщину є його припущення, що відповідач може відчужити спадкове майно, що на думку позивача може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення.

Згідно наявної в матеріалах справи інформації суд встановив, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину, серія 3-188, виданого Другою київською нотаріальною конторою; рішення про державну реєстрацію 30.09.2025.

Водночас суд звертає увагу, що позовними вимогами ОСОБА_1 є: встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання його спадкоємцем майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 без жодної конкретизації щодо такого майна.

Таким чином, суд не вбачає, що предметом позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є саме об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 або інше майно, яке належить безпосередньо ОСОБА_2 про арешт якого позивача просить у заяві про забезпечення позову.

За таких обставин, оскільки безпосереднім предметом спору не є ані грошові кошти, ані вказана вище квартира, ані жодне інше конкретно визначене майно належне відповідачу, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та/або інше майно, яке належить ОСОБА_2 .

Також суд звертає увагу, що відповідачу вже було видане Другою київською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право власності на квартиру, серії 3-188 на підставі чого, 30.09.2025 за відповідачем було зареєстроване відповідне право власності на майно успадковане після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборонити нотаріусу Другої київської державної нотаріальної контори Ткач Ользі Аркадіївні видавати свідоцтво про право на спадщину не є необхідним та ефективним видом забезпечення позову у цій справі.

Стосовно вимоги про накладення арешту на пенсійний рахунок ОСОБА_2 суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 150 ЦПК України не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату та пенсію особи.

Оскільки накладення арешту на пенсійний рахунок відповідача є тотожним накладенню арешту на пенсію відповідача та унеможливить отримання пенсійних виплат суд також відмовляє у задоволенні такої вимоги ОСОБА_1 .

Додатково суд зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд ще раз наголошує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 здійснювала або здійснює дії з реалізації або іншого розпорядження спадковим майном з метою ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду матеріали справи та подана заява про забезпечення позову не містять.

Враховуючи викладене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26.06.2026.

Суддя С.О. Чекулаєв