Decision № 137737521, 26.06.2026, Rivne City Court of Rivne Oblast

Справа № 569/21152/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 року Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Алексейчук Ю.М. з участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача адвоката - Омельчук Т.В.

представника третьої особи - Мазанович Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей , - в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей.

Просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги обґрунтував наступними доводами.

Зазначив, що від шлюбу з відповідачкою має неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано та визначено місце проживання дітей із батьком. Дане рішення набрало законної сили 16.05.2023 року.

За судовим наказом від 01 березня 2024 року в справі № 569/3408/24, виданим Рівненським міським судом Рівненської області стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей.

З лютого 2021 року діти постійно проживають з позивачем. Відповідач не бере участі у їх вихованні, не з`являється в місці їхнього проживання, а лише здійснює поодинокі телефонні дзвінки. Дітьми не цікавиться взагалі.

Діти проживають з батьком, який піклується про них та дбає про забезпечення їх потреб. У зв`язку з тим, що позивач самостійно займається вихованням та утриманням дітей, то лише він зобов`язаний та змушений надавати якнайкращі умови для навчання та відпочинку дітей. Дане рішення про встановленням факту одноосібного утримання та виховання дітей батьком буде документом - підставою для захисту найкращих прав та інтересів дітей, а також для отримання можливості звертатись одноосібно до державних та освітніх закладів в умовах, коли мама проживає за межами країни, для оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, тощо. Крім того, чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину за рішенням суду, мають право на виїзд за кордон. Позивачу потрібно встановити факт перебування синів на самостійному вихованні та фінансовому утриманні (що і так є по суті) та оформити відповідну відстрочку за такою підставою.

На теперішній час діти проживають з позивачем за рішенням суду та, враховуючи наявний в нього постійний та стабільний заробіток, знаходяться на його повному утриманні та самостійному вихованні, він піклується про здоров`я дітей, надає їм належний фізичний, духовний, гармонійний, розумовий розвиток, сприяє у навчанні, спорті, цікавиться їхнім життям у школі та у повсякденному житті, є для дітей опорою та прикладом. Позивач працює і повністю матеріально забезпечує та самостійно виховує дітей, він повністю взяв, як турботливий батько, на себе обов`язок самостійного виховання та утримання дітей, забезпечуючи їх харчуванням, ліками, одягом, піклується про їх стан здоров`я, водить на медичні обстеження, займається їх навчанням та розвитком, як духовним так і фізичним і слугує гарним прикладом для виховання своїх дітей. Натомість мати дитини ОСОБА_2 , від виховання та утримання спільних дітей самоусунулась, участі у вихованні та взагалі в їх житті дітей не приймає, інколи здійснює дзвінки не систематично. Батьківського договору про участь кожного з батьків у вихованні дитини або будьяких інших договорів щодо дітей між Позивачем та Відповідачкою не укладалося.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Омельчук Т.В., яка діє згідно ордеру серія ВК № 1182132 від 11.09.2025, підтримали позов у межах його доводів. Просили позов задовольнити.

У судовому засіданні представник третьої особи - Органу опіки і піклування Рівненської міської ради в особі Служби у справах дітей ВК РМР Мазанович Н.П. яка діє на підставі довіреності, пояснила, що на виконання ухвали суду було складено Акт про обстеження місця проживання згідно якого встановлено, що малолітні діти проживають разом з бвітьком у кв. АДРЕСА_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася повторно. Про час і місце судового засідання повідомлена у належний спосіб шляхом розміщення оголошення на сайті Рівненського міського суду 27.04.2026. З заявою про розгляд справи у її відсутність до суду не зверталася. Письмового відзиву на позов не подала, причину неявки суду не повідомила.

Згідно з ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умовим, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умовим, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд вважає, що відповідач у належний спосіб була повідомлена про дату судового засідання , а тому у відповідності до ч.1ст.223 ЦПК можливо розглянути справу у її відсутність з ухваленням заочного рішення відповідно до ст.ст. 280 - 282 ЦПК України, проти чого позивач не заперечив.

Ухвалою суду від 10.10.2025 відкрите загальне позовне провадження, призначене підготовче засідання з викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 09.02.2026 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог - Службу у справах дітей Рівненської міської ради.

На виконання ухвали суду 13.03.2026 вх.№ 17972/26-Вх. зі служби у справах дітей виконкому Рівненської міської ради надійшов Акт обстеження умов проживання.

Ухвалою суду від 09.02.2026 витребувано з Державної прикордонної служби інформацію щодо перетину державного кордону України громадянкою України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , та неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 2023 р. по даний час.

На виконання ухвали суду 24.02.2026 вх.№ 13173/26-Вх до суду надійшла інформація з Державної прикордонної служби України.

16.03.2026 представник позивача подала до суду письмові докази. Клопотань щодо допиту свідків учасники судового процесу не заявляли.

Ухвалою суду від 16.03.2026 закрите підготовче провадження, призначено судове засідання з викликом учасників справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно із частиною першою статті 4ЦПК України кожнаособа маєправо в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту одноосібного виховання дітей, мотивуючи свою вимогу тим, що відповідачка участі у вихованні дітей не приймає з лютого 2021 року. Підставою звернення до суду з даним позовом зазначив можливість реалізації права бути звільненим з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Питання сімейних відносин, спорів про виконання батьками обов`язків щодо виховання та утримання дітей регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 статті 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до статті 15СК України сімейні обов`язкиє такими,що тісно пов`язані з особою, а томуне можутьбути перекладені на іншу особу. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

У п. 87 Постанови Велика палата Верховного Суду 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) зазначила, оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15СК України "невідчужуваність"сімейних обов`язків свідчить пронеможливість відмовивід них, зокрема відобов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Згідно ч.6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із ч.6 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Суд відзначає, що батьки мають рівні обов`язки щодо виховання та утримання дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою або шлюб між ними розірвано, а також незалежно від того, чи проживають батько чи мати разом з дітьми або окремо від дитини, що визначено ст. 141 Сімейного кодексу України.

Ч.1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч.1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, в якій зазначено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця.

Частиною 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

В силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім)та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю,такі правата обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того,що один із батьків самостійно виконує їх.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із ч. 2ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2023 року. Від шлюбу сторони мають двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно актового запису № 760 від 22.03.2012 року, зареєстрованого Відділом ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно актового запису № 503 від 22.02.2014 року, зареєстрованого Віддівлом ДРАЦС РС Рівнеенського міського управління юстиції.

Даним рішенням суду визначено місце проживання дітей із батьком. Рішення набрало законної сили 16.05.2023 року.

За судовим наказом від 01 березня 2024 року в справі № 569/3408/24, виданим Рівненським міським судом Рівненської області стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей.

З оглянутих судом витягів з Реєстру територіальної громади вбачається, що малолітні діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_3 мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 до 03.09.2025 року була зареєстрована за цією ж адресою, та як встановлено у судовому засіданні, була знята з реєстрації за даною адресою за заявою позивача. Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що він з двома дітьми проживає у квартирі своїх знайомих за адресою АДРЕСА_3 , без оформлення договору найму житла, де з ними разом проживає його цивільна дружина та її син. У квартирі по АДРЕСА_2 проводиться ремонт.

З оглянутої судом довідки від 23.09.2025 № 403/01-26/25, виданої Рівненським ліцеєм № 28, вбачається, що протягом останніх трьох років зі слів класних керівників батько дітей був присутній на батьківських зборах і спілкувався з учителями своїх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак суд не вважає, що дана довідка є підставою для висновку, що не відвідуючи батьківські збори, позивачка ухиляється від виконання обов`язку щодо виховання дітей, так як у даному випадку матір проживає за межами України, та з об`єктивних причин не може бути присутньою на батьківських зборах.

З виписки з медичної карти амбулаторного хворого № 852 вбачається, що ОСОБА_3 у період часу з 26.02.2026 по 10.03.2026 перебував на лікуванні в дитячій міській лікарні.

З оглянутої судом інформації від 24.02.2026 вих. № 19.5.2/14125-26, яка надійшла із ДПС України встановлено, що ОСОБА_2 у період час з 22.06.2023 по 12.15.2025 періодично перетинала кордон України . Так, 23.04.2025 через пп «Угринів» ОСОБА_5 в`їхала до України, та 12.05.2025 через пп «Угринів» виїхала з України.

З дослідженого судом Акту обстеження умов проживання, складеного комісійно та затвердженого начальником ССД Д.Ю. Антоною 13.03.2026, вбачається, що головним спеціалістом відділу сімейної політики ОСОБА_6 та О.Кривоблоцькою на виконання ухвали суду було складено даний акт. З Акту вбачається, що ОСОБА_1 , його малолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , цивільна дружина позивача ОСОБА_7 та її син ОСОБА_8 проживаються у квартирі АДРЕСА_1 . Як встановлено судом, зазначене місце проживання малолітніх дітей вказане зі слів батька. Орган опіки та піклування не перевіряв правовстановлюючих документів на квартиру та правову підстав проживання в ній як позивача, так ї його малолітніх дітей.

Аналогічний Акт обстеження умов проживання позивача та дітей від 01.10.2025 оглянутий судом у судовому засідання. Згідно даного акту позивач та його малолітні діти зазначені як мешканці кв. АДРЕСА_1 .

Матір дітей не позбавлена батьківських прав. Як пояснив позивач з відповідним позовом він не звертався до суду. З позовом про позбавлення батьківських прав матері позивач до суду не звертався, так як не бажає щоб відповідачка чи діти мали від цього негативні наслідки. Матір дітей періодично до них телефонує. За ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачка не притягувалася ні до адміністративної ні до кримінальної відповідальності. На даний час об`єктивно позбавлена можливості брати участь у вихованні дітей, так як перебуває за кордоном.

Отже суд зауважив, що мати не позбавлена батьківських прав і відсутнє будь-яке рішення органу опіки і піклування щодо встановлення режиму спілкування із дитиною та участі батька в її вихованні, матір у будь-який час має право і обов`язок брати участь у вихованні дітей. Тож відсутні підстави для висновку, що батько виховує дітей сам, оскільки таке може мати місце лише у випадку, коли один з батьків у дитини відсутній, об`єктивно позбавлений можливості брати участь в житті дитини або свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками. А обраний заявником спосіб захисту не відповідає інтересам дітей.

Сторонами не надано, а судом не встановлено належних та допустимих доказів щодо повного утримання батьком своїх дітей.

Ураховуючи зазначене та надаючи оцінку поданим позивачем доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що докази у підтвердження факту одноосібного виховання ОСОБА_1 малолітніх дітей є непереконливими та у своїй сукупності недостатніми аби суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дітей, і, як наслідок, позивач ОСОБА_1 здійснює таке виховання одноосібно.

За таких обставин, ураховуючи, що спір між сторонами щодо виконання ними обов`язків з виховання дітей фактично відсутній та факт одноосібного виховання позивачем синів не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зав`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до ст.141 ЦПК України, понесені судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, ст.ст. 135,141, 152,157 СК України, з урахуванням правової позиції ВС, викладеної у постанові КС ВС від 16.03.2026 у справі № 487/11354/24, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 280-282, 284, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання зі слів позивача: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33013, м.Рівне, вул. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 25675397.

Повний текст рішення виготовлено - 26.06.2026.

Суддя О.В.Панас