Decision № 137710921, 18.06.2026, Fastiv City and District Court of Kyiv Oblast

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2527/26

753/154/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокуФастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Слюсар Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Угрудні 2025 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»(далі позивач) за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 16 582,59 грн., інфляційних втрат 2 135,95 грн., пені 5 984,53грн., 3% річних 608,85 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 7 300,00 грн. та судового збору у розмірі 2 442,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.03.2023 року сталась ДТП за участю автомобіля марки «HyundaiSonata», днз НОМЕР_1 та автомобіля марки «SMART», д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідача було визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4, ч. 4 ст. 130 КУпАП, оскільки після ДТП за його участю він самовільно залишив місце пригоди, а також вживав алкогольні напої до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована позивачем на підставі полісу №ЕР-210683747.

Відповідно до звіту від 03.10.2023 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «SMART», д.н.з. НОМЕР_2 складає 43 625,58 грн.

На момент ДТП транспортний засіб марки «SMART», д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований відповідно до Договору добровільного страхування у ПрАТ «СК «Брокбізнес», яке здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 43 625,58 грн.

Надалі ПрАТ «СК «Брокбізнес» звернулось до позивача із заявою про відшкодування шкоди в порядку суброгації.

Відповідно до угоди від 12.12.2023 р. між ПрАТ «СК «Брокбізнес» та позивачем було узгоджено розмір страхового відшкодування в порядку суброгації в сумі 16 582,59 грн. ТДВ «Страхова група «Оберіг» здійснило вказану виплату.

Відтак, позивач зазначає, що у відповідності до вимог ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він має право вимагати з відповідача стягнення сплаченого страхового відшкодування.

13.09.2024 року відповідачу було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів, але станом на дату подання позовної заяви, відповідач кошти не сплатив, тож позивач нарахував штрафні санкції за період з 19.05.2025 року по 09.12.2025 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, а також вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти росії» №12307 учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 10.02.2026 року справу передано за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2026 року дану цивільну справу передано до провадження судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А., а ухвалою судді від 15.05.2026 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15 серпня 2023 року о 09:00 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «HyundaiSonata», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Шевченка, 80 в с. Тарасівка Фастівського району Київської області, в залежності від швидкості руху та дорожньої обстановки не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «SMART», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Після чого, водій ОСОБА_1 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, самовільно залишив місце пригоди. Крім того, після дорожньо-транспортної пригоди за його участі, до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння, водій ОСОБА_1 вживав алкогольні напої та від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, під відеозапис на нагрудну камеру патрульних працівників поліції.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5, пп. «а, б, в, д, е, є» п. 2.10, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, ст. 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, а саме залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2023 року у справі № 369/13626/23 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 та ч. 4 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення з урахуванням ст. 36 КУпАП.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні та залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди, вживанні після ДТП за його участю алкоголю та відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку встановлена.

В результаті зазначених дій відповідача власнику автомобіля марки «SMART», д.н.з. НОМЕР_2 були завдані матеріальні збитки.

26.09.2023 року складено протокол огляду вказаного транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на підставі полісу №ЕР-210683747/02НТ, строк дії договору 23.08.2022 по 22.08.2023 включно, розмір франшизи 2 500,00 грн.

15.02.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» та ОСОБА_2 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 006-2049638, яким застрахований транспортний засіб марки «SMART», д.н.з. НОМЕР_2 , строк дії договору з 16.02.2023 по 15.02.2024.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 03.10.2023 року №19787, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «SMART», д.н.з. НОМЕР_2 за витратним підходом складає 43 625,58 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля з врахування коефіцієнта фізичного зносу становить 21 533,37 грн.

На підставі страхового акту №110764/1 від 09.10.2023 року, розрахунку страхового відшкодування від 06.10.2023 року, власнику автомобіля марки «SMART», д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 виплачено 43 625,58 грн.(платіжна інструкція №263061 від 10.10.2023 року).

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» звернулась до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» із претензією про здійснення виплати страхового відшкодування у сумі 43 625,58 грн.

12.12.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» укладено Угоду про здійснення страхового відшкодування, за якою узгоджено розмір страхового відшкодування в порядку суброгації в сумі 16 582,59 грн. (винуватець ОСОБА_1 ), що вбачається із Додатку №1.

Із страхового акту №46263 від 15.12.2023 року та платіжної інструкції №24466 від 15.12.2023 року вбачається, що ТДВ «Страхова група «Оберіг» перерахувало ПрАТ «Страхова компанія «Брокбізнес»16 582,59 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів . Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Положення ч. 1 ст.18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Згідно ст. 14 Закону, у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

За умовами ст. 993 ЦК України До страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 38.1.1. ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як передбачено ч. 1 ст. 37 чинного Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа після дорожньо-транспортної пригоди за її участю самовільно залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 31 цього Закону) чи відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, або така особа до проведення зазначеного огляду вжила алкоголь, наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, а також лікарські засоби (лікарські препарати), виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Як вказано у постанові Верхового Суду від 04.07.2018 року, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, розмір витрат по виплаті страхового відшкодування становить 16 582,59 грн., що підлягає стягненню з винної у ДТП особи відповідача у даній справі, який вчинив ДТП, залишив місце пригоди, вживав після ДТП за його участю алкоголь та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Щодо стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних, то суд зважає на наступне.

Згідно зіст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що: наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.37);стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України(ч.41).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц (пункт 26)).

За ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

На адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 16 582,59 грн.

Згідно з п. 36.5ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

У разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення (ч. 8 ст. 34 чинного на даний час Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За таких обставин, обов`язок щодо несвоєчасної сплати страхового відшкодування законодавець покладає саме на страховика.

Крім цього, відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням, яке виникає з договірних зобов`язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК).

За вказаних обставин, відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Таким чином, оцінюючи належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% виплаченого розміру страхового відшкодування у розмірі 16 582,59 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 586,91 грн., який сплачений із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8, оскільки позов задоволено на 65,51%.

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано Договір від 16.07.2025 про надання професійної правничої допомоги, укладений між ТДВ «Страхова Група «Оберіг» з адвокатом Войціховським А.В., акт прийому-передачі наданих послуг № 46263 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025 року, датований 15.12.2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Слід вказати, що звернення до суду з позовами про стягнення страхового відшкодування носить масовий характер. З цих підстав суд вважає, що послуги адвокатів за даною категорією справ є стандартними послугами і тому не потребують великих професійних затрат. Витрати на послуги адвоката в розмірі 7 500,00 грн. за даною справою на складання позовної заяви є неспівмірними із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами.

Беручи до уваги вимоги ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення даного позову, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача до 4 000,00 грн.

На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим, враховуючи поведінку сторони позивача під час розгляду справи та значення даної справи для позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 211, 223, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України; ст. ст. 22, 525, 610, 612, 625, 993, 979, 1166, 1191 ЦК України; Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витратипо сплаті страхового відшкодування в розмірі 16 582,59 грн., судовий збір в сумі 1 586,91 грн. та витрати на правову допомогу 4 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини вимог позову, - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду відповідно до статей 354-355 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 14;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н.А.Осаулова

Рішення суду виготовлено 25.06.2026 року