Decision № 137687321, 16.06.2026, Commercial Court of Vinnytsia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2026 р. Cправа № 902/1282/25

за позовом: Вінницької міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050, код - 25512617)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЛЕНД" (вул. 600-річчя, 17-Е, м. Вінниця, 21021, код - 25592668)

про стягнення коштів

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників:

позивача: Петренко К.В.

відповідача: Закопайло В.А.

В С Т А Н О В И В :

16.09.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 01/00/011/56739 від 16.09.2025) (вх. № 1366/25 від 16.09.2025) Вінницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЛЕНД" про стягнення 4 996 764,60 грн безпідставно збережених коштів.

Ухвалою суду від 22.09.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено Вінницькій міській раді строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, а також - спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 0,47 грн.

24.09.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №01-34/10229/25).

Ухвалою суду від 26.09.2025 відкрито провадження у справі № 902/1282/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 23.10.2025.

10.10.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 10.10.2025 року) (вх.канц. № 01-34/10946/25) про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву до 22.10.2025.

Ухвалою суду від 15.10.2025 задоволено заяву (б/н від 10.10.2025 року) (вх.канц. № 01-34/10946/25) та продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЛЕНД" процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 902/1282/25 до 22.10.2025.

23.10.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (б/н від 22.10.2025) (вх. канц. № 01-34/11455/25).

23.10.2025 від представника відповідача до суду надійшло клопотання (б/н від 22.10.2025) (вх. канц. № 01-34/11456/25) про долучення до матеріалів справи доказів.

30.10.2025 від позивача до суду надійшли заперечення на відзив (б/н від 29.10.2025 року).

11.11.2025 до суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 11.11.2025) (вх.канц. №01-34/12177/25) про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 4 996 764,60 грн - безпідставно збережених грошових коштів, 450 119, 42 грн - 3% річних, 1 503 293,80 грн - інфляційних втрат.

17.11.2025 від представника відповідача надійшло ряд документів, зокрема: заперечення на подану заяву позивача (б/н від 17.11.2025) (вх. канц. № 01-34/12401/25); заперечення на відповідь на відзив (б/н від 17.11.2025), в яких останній просить суд визнати поважними причини пропуску відповідачем строку для подання до суду заперечення на відповідь на відзив, поновити строк для подання заперечень та долучити їх до матеріалів справи; клопотання (б/н від 17.11.2025) (вх.канц. № 01-34/12412/25) про призначення у справі будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 18.11.2025 прийнято до розгляду докази, долучені відповідачем до заперечень на відповідь на відзив від 17.11.2025, в тому числі Висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №8555/25 від 13.11.2025 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, а також відмовлено повністю у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі №902/1282/25 судової будівельно-технічної експертизи від 17.11.2025 року (вх.№ 01-34/12412/25).

27.11.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення у справі будівельно-технічної експертизи (вх. №01-34/12787/25).

У судовому засіданні 27.11.2025 судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 03.12.2025 року.

03.12.2025 від представника позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення (б/н від 03.12.2025 року) (вх.канц. № 01-34/13025).

03.12.2025 до суду від представника відповідача до суду надійшло ряд клопотань:

- клопотання (б/н від 03.12.2025) (вх.канц. № 01-34/13024/25) про відкладення судового засідання на іншу дату;

- клопотання (б/н від 03.12.2025) (вх.канц. № 01-34/13027/25) про відкладення судового засідання на іншу дату, в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю;

- лист (б/н від 03.12.2025) (вх.канц. № 01-34/13028/25). Додатком до якого додано проект Реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу "Мегамолл" по вул. 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці Том 2 Генеральний план 364.2018-ГП.

У судовому засіданні 03.12.2025 прийняв участь представник позивача. Представник відповідача правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Ухвалою суду від 03.12.2026 відмовлено повністю у задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДЛЕНД" Андреєва Андрія Андрійовича про призначення у справі № 902/1282/25 судової будівельно-технічної експертизи (б/н від 27.11.2025 року) (вх.канц. № 01-34/12787/25). Повідомлено учасників, що підготовче засідання у справі № 902/1282/25, що відбудеться 16.12.2025.

Указом Президента України № 944/2025 від 13.12.2025, який оприлюднено 15.12.2025, Суддю Господарського суду Вінницької області Міліціанова Р.В. призначено на посаду Судді Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 2.3.49. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 зі змінами, повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.23 цього Положення.

Згідно з підпунктом 2.3.50 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 № 25 зі змінами, винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

Відповідно п. 5.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Вінницької області розроблених на виконання Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 25 від 02.04.2015 (із змінами) за наявності визначених цими Засадами підстав для здійснення повторного автоматизованого розподілу справи, помічник судді, у провадженні якого перебуває така справа, або особа, яка виконує його обов`язки, складає службову записку про неможливість передачі справи головуючому судді, яку разом із справою передає керівнику апарату суду для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

На підставі вищевикладеного, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1282/25.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 справу № 902/1282/25 розподілено судді Яремчуку Ю.О..

Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято справу № 902/1282/25 до свого провадження. Визначено розгляд справи почати спочатку та здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.02.2026.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Поряд з цим, 26.02.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю надійшли додаткові пояснення (вх. № канц. 01-30/1975/26 від 26.02.2026), які долучені судом до матеріалів справи.

23.03.2026 від представника Вінницької міської ради надійшли додаткові пояснення (вх. № канц. 01-30/2888/26 від 23.03.2026), які долучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання 28.04.2026 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, при цьому від останнього надійшло клопотання (вх. № канц. 01-30/4124/26 від 27.04.2026) про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на неможливість з`явитись в судове засідання.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, з огляду на задоволення клопотання представника відповідача, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 28.04.2026 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 19.05.2026.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 16.06.2026.

29.05.2026 від представника Вінницької міської ради надійшли додаткові пояснення (вх. № канц. 01-30/5540/26 від 29.05.2026), які долучені судом до матеріалів справи.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

16.06.2026 в судовому засіданні в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.07.2018 рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1554 надано ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» вихідні дані-містобудівні умови та обмеження на проектування реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вул. 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці. Пунктом 2.3. даного рішення зобов`язано ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» до прийняття об`єкта до експлуатації укласти договір про сплату пайової участі у розвиток інфраструктури міста в Україні. 27.12.2019 прийнято рішення Вінницької міської ради № 2083 «Про затвердження Порядків: залучення, розрахунку величини і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Вінницької міської ОТГ; залучення інвестицій в соціально-економічний розвиток Вінницької міської ОТГ при зміні цільового призначення земельних ділянок приватної власності; забудови території Вінницької міської ОТГ та скасування рішення міської ради від 27.12.2011 № 557 (зі змінами та доповненнями). Відповідно до п. 1.3.2 Порядку залучення, розрахунку величини і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Вінницької міської ОТГ (далі по тексту Порядок № 2083), розмір пайової участі становить: - для нежитлових будівель та споруд - 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; - для житлових будинків - 2 % вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури та містобудування (п. 1.3.1 Порядку № 2083). Пайова участь не сплачується забудовником об`єкта будівництва за умови спорудження будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного та оздоровчого призначення (пп. 1.3.2.2 Порядку № 2083) та будівництва на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури (пп.1.3.2.6 Порядку № 2083). Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття об`єкта в експлуатацію (п. 1.4 Порядку № 2083).

Позивач вказує, на невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати пайового внеску до прийняття об`єкту будівництва в експлуатацію, чим порушив п.п.2 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути вказані кошти на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно збережені. При цьому позивачем визначено суму пайового внеску в розмірі 4 996 764,60 грн, із розрахунку для нежитлових будівель та споруд 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях зміст яких зводиться до того, що об`єкт будівництва «Реконструкція з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамолл» по вул. 600-річчя,17-Е в м. Вінниця» належить до об`єктів соціальної інфраструктури. Так, у відповідності до підп. 3 абз. 2 п. 2 Закону № 132-IX встановлено, що пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема, будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення (2); об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів (5); об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури (6). Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації, а оскільки об`єкт будівництва «Реконструкція з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамолл» по вул. 600-річчя,17-Е в м. Вінниця» належить до об`єктів соціальної інфраструктури, тому пайова участь не сплачувалась, що підтверджується інформацією, яка зазначена в актах готовності об`єкта до експлуатації.

Крім того відповідачем зазначається, що 07.10.2025 відповідач звернувся до КНДІСЕ з заявою про проведення будівельно-технічної експертизи та надання висновку експерта з цього питання, де за наслідками проведення експертизи встановлено, що спірний об`єкт відноситься до об`єктів соціальної інфраструктури. Так, відповідач вважає, що станом на час проведення експертизи Торгово розважального комплексу «Мегамол» по вул. 600-річчя та його функціональної частини з урахуванням фактичного використання приміщень відповідають перелікам об`єктів соціальної інфраструктури за ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова території».

Зокрема вказує, що як вбачається з актів готовності об`єкта до експлуатації першої, другої та третьої черги об`єкта будівництва «Реконструкція з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамолл» по вул. 600-річчя,17-Е в м. Вінниця» будівлі реконструкції належать до будівель торговельних інших за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 Підприємства торгівлі, харчування (заклади ресторанного господарства) та побутового обслуговування належать до розділу 5 додатка Е1 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій". Додаток Е1 визначає належність будівель закладів, установ, підприємств обслуговування до соціальної інфраструктури (р. 9 ДБН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій") Віднесення підприємств торгівлі, харчування (заклади ресторанного господарства) та побутового обслуговування до соціальної інфраструктури було передбачено і ДБН Б.2.2-12:2018.

З огляду на викладене, за доводами відповідача в даному випадку відбулась реконструкція об`єкту будівництва із спорудженням на цій земельній ділянці об`єкту соціальної інфраструктури - торгово-розважального комплексу «Мегамолл», тому в даному випадку, таким документами є акти готовності об`єкта до експлуатації першої, другої та третьої черги об`єкта будівництва «Реконструкція з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамолл» по вул. 600-річчя,17-Е в м. Вінниця», які підтверджують, що будівлі реконструкції належать до будівель торговельних інших за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000.

Поряд з цим позивачем вказується, що не зважаючи на відсутність правових підстав для укладання договору про сплату коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та, відповідно, сплати коштів пайової участі по об`єкту будівництва, 15.09.2022 ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» перерахувало у розвиток інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури Вінницької територіальної громади 2 100 000 грн, на підставі договору, проект якого підготовлено виконавчим комітетом Вінницької міської ради.

Позивач проти доводів відповідача заперечує, зокрема зазначає, що відповідно до інформації з Реєстру будівельної діяльності Державною архітектурною будівельною інспекцією ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» видані дозволи на виконання будівельних робіт від 03.09.2020 року №ІУ113183602071 та від 18.12.2020 №ІУ11131836020 на реконструкцію об`єкта, який за класом наслідків (відповідальності) належить до категорії ССЗ, код будівлі за ДК 018-2000: 1230.9 будівлі торговельні інші.

28.01.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією виданий сертифікат (реєстраційний №ІУ 123210105501 в ЄДЕССБ) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єкта з реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е (1 та 2 пускові комплекси).

Відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: АС01:1214-1089-2162-8670), який створений в Реєстрі 14.07.2021, об`єкт з реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці визнаний закінченим та готовим до експлуатації. Сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції від 26.07.2021 №ІУ 1232107147341 (3 пусковий комплекс).

За розділом Реєстру будівельної діяльності, який засвідчує права власності (користування) земельними ділянками, на яких розташований об`єкт будівництва (реконструкції), в якості цільового призначення визначено «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» та «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».

З огляду на зазначені відомості, об`єкт будівлі (реконструкції) по вулиці 600- річчя, 17-Е в м. Вінниці має статус будівель торгівлі, що також підтверджується Державним класифікатором будівель та споруд ДБН Б.2.2.-12:2019.

Крім того, позивачем зазначається, що листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.11.2012 р. №7/15-18193 надано роз`яснення, щодо поняття об`єктів соціальної інфраструктури, де зазначено що до об`єктів соціальної інфраструктури, що значаться на балансі платника податку на прибуток і утримуються за його рахунок, належать: дитячі ясла та садки; заклади середньої та середньої професійно-технічної освіти й заклади підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячі, музичні та художні школи, школи мистецтв, якщо вони не надають платних послуг і не займаються іншою комерційною діяльністю; заклади охорони здоров`я, пункти безкоштовного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам; спортивні зали і майданчики, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного розвантаження працівників, клуби та будинки культури, якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних установ); приміщення, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; дитячі табори відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності; багатоквартирний житловий фонд, включаючи гуртожитки, одноквартирний житловий фонд у сільській місцевості та об`єкти житлово-комунального господарства, що перебувають на балансі юридичних осіб, стосовно яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад.

Зокрема позивач звертає увагу суду, що про віднесення об`єкта реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е до об`єктів соціальної інфраструктури можна було би стверджувати у разі, якщо відповідач отримав дозвіл на комплексну забудову території, що передбачає будівництво на земельній ділянці як житла так і об`єктів, які забезпечують потреби мешканців міста в соціальних послугах як от, освіта, медицина, наука, соціальне забезпечення тощо.

Щодо оплати відповідачем коштів на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури, позивачем вказується, що 20.09.2022 відповідачем на підставі Договору від 15.09.2022 про добровільний внесок ТОВ «Трейдленд» у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Вінницької міської територіальної громади сплачено грошовими коштами 2 100 000 грн. Зазначені кошти зараховані за кодом доходів 50110000 до цільового фонду «Соціально- економічний розвиток Вінницької міської територіальної громади» та використання коштів зазначеного Фонду здійснюється на надання допомоги підрозділам Збройних Сил України, Національної гвардії України, добровольчих формувань територіальної оборони та інших військових формувань з метою виконання завдань, пов`язаних з мінімізацією ризиків, які стосуються загроз військового характеру; виконання заходів програм економічного і соціального розвитку Вінницької міської територіальної громади; рішення невідкладних проблем у розвитку та функціонуванні соціально- культурної сфери; будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об`єктів комунальної власності; інші видатки. Водночас, за рахунок коштів спеціального фонду бюджету Вінницької міської територіальної громади - бюджету розвитку профінансовано роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації проекту «Реконструкція дороги та тротуару по вул. 600-річчя (від вул. Хмельницьке шосе до вул. А. Первозванного) в м. Вінниці» на суму 1 935,3 тис. грн. Загальна кошторисна вартість проекту становить 294 206 тис. грн.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: Виконавчий комітет Вінницької міської ради розглянувши клопотання ТОВ «Трейдленд» про надання вихідних даних - містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції з добудовою торгово - розважального комплексу «Мегамол» по вул. 600-річчя, 17Е в м. Вінниці, враховуючи договір купівлі - продажу земельної ділянки від 21.02.2018, угода про заміну сторони, у Договорі оренди земельної ділянки від 24.03.2009 зареєстрованого за № 040900100075 від 26.05.2009 та внесення змін до Договору від 10.04.2018, Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія № 684006 від 05.07.2006, договір оренди земельної ділянки від 24.04.2008, договір купівлі продажу приміщення від 21.02.2018, містобудівний розрахунок (розробник НППП «Анкор»), керуючись Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України № 1817-VIII від 17.01.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності», рішенням виконкому міської ряди від 10.05.2012 № 1134 «Про затвердження порядку підготовки та надання вихідних даних на проектування об`єктів містобудування та внесення змін до окремих рішень виконкому міської ради» рішеннями міської ради від 21.06.2002 № 41 і від 30.01.2009 № 2240, пунктом 9 ст.31, ч.І ст.52, ч.б ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виконком міської ради, прийняв рішення №1554 надано ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» вихідні дані-містобудівні умови та обмеження на проектування реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці.

Пунктом 2.3 даного рішення зобов`язано ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» до прийняття об`єкта до експлуатації укласти договір про сплату пайової участі у розвитку інфраструктури міста (а.с. 37 Т1).

Наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради як спеціального уповноваженого органу містобудування та архітектури 20.07.2018 за №129 затверджено містобудівні умови та обмеження №91 для проектування об`єкта будівництва з реконструкції з добудовою торгово- розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці.

Інформацію внесено до Реєстру містобудівних умов та обмежень 22.10.2025 наказом Департаменту №180 до містобудівних умов і обмежень внесені зміни.

Відповідно до інформації з Реєстру будівельної діяльності Державною архітектурною будівельною інспекцією ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» видані дозволи на виконання будівельних робіт від 03.09.2020 року №ІУ113183602071 та від 18.12.2020 №ІУ11131836020 по реконструкції об`єкта, який за класом наслідків (відповідальності) належить до категорії ССЗ, код будівлі за ДК 018-2000: 1230.9 будівлі торговельні інші).

28.01.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією виданий сертифікат (реєстраційний №ІУ123210105501 в ЄДЕССБ) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єкта з реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е (1 та 2 пускові комплекси).

Відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: АС01:1214-1089-2162-8670), який створений 14.07.2021, об`єкт з реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці визнаний закінченим та готовим до експлуатації. Сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції від 26.07.2021 №ІУ1232107147341 (3 пусковий комплекс).

Позивачем стверджується, що реконструкцію об`єкту по вулиці 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЛЕНД» розпочато протягом 2020 року та введено в експлуатацію у 2021 році без сплати пайової участі.

Департамент економіки і інвестицій Вінницької міської ради звертався до ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» з листами від 10.03.2020 №11-00-004-64531 та від 28.09.2021№11-00-004-64495, в якому зазначив на необхідності звернення до Вінницької міської ради у 10-денний термін з моменту початку будівництва щодо отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта.

Як слідує із матеріалів справи, 10.03.2025 Департаментом економіки і інвестицій Вінницької міської ради ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» надіслано листа №11-00-00415650, в якому повідомлялося про необхідність у 30-денний термін звернутися до Вінницької Міської ради та надати підтвердження вартості будівництва об`єкта реконструкції.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вищевказаний лист отримано ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» 13.03.2025.

03.04.2025 до Департаменту економіки та інвестицій Вінницької міської ради надійшла відповідь на лист від 10.03.2025 №11-00-00415650, в якому ТОВ «Трейдленд» повідомило про відмову від звернення до Вінницької міської ради про визначення пайової участі щодо об`єкта будівництва та зазначило, що у товариства відсутні підстави для такого звернення.

Таким чином Вінницька міська рада вважає, що ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» фактично відмовилося від сплати пайової участі щодо об`єкта будівництва - реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е (1,2 та 3 пускові комплекси), що і стало підставою звернення з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.

Предметом позову є стягнення коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 4 996 764, 60 грн (будівництво 1,2,3 черги об`єкта) та вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для залучення відповідача до участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави унормовано у ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 цієї норми особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За загальним правилом, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок особи поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За приписами ст. 1 зазначеного Закону замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт.

Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проєктної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об`єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об`єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.

За приписами ст. 40 Закону (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:

1) об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;

2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;

4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

5) об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

6) об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

7) об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

8) об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

9) об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

10) об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

11) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення;

12) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості;

13) об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції);

14) об`єктів, що споруджуються на виконання договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору.

01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-IX), яким статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.

Відповідно до п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон № 132-IX) договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Установити, що протягом 2020 замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;

Згідно з пп. 3, 4 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

За змістом Прикінцевих та перехідних положень Закону № 132-IX з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Тобто, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абз. 2 п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Поряд з цим, за приписами пп. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь не сплачується у разі будівництва:

- об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; - будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;

- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; - індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;

- об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;

- об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури;

- об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;

- об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу);

- об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; - об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;

- об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

Таким чином, якщо будуються такі об`єкти, то замовники таких об`єктів не сплачують кошти для створення і розвитку інфраструктури міста (бо вони вже беруть участь у створенні цієї інфраструктури шляхом фінансування будівництва відповідних об`єктів).

Відповідач вважає, що спірний об`єкт належить до об`єкту соціальної інфраструктури, то в якості доказів вказує про висновок експерта № 8555/25-44 від 13.11.2025, який було проведено експертом Вінницького науково дослідного експертно криміналістичного центру Хіхловським О.В. провідному судовому експерту відділу досліджень обсягів, якості та вартості будівельних робіт лабораторії Інженерно-технічних видів досліджень КНДІСЕ, який має четвертий клас судового експерта, вищу освіту другого рівня за ступенем магістра, стаж експертної роботи з 2020 року та кваліфікацію судового експерта за спеціальністю:«Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів» (свідоцтво № 690-23/Д від 07.11.2023, видане ЦЕКК Міністерства юстиції України, дійсне безстроково), на підставі заяви директора ТОВ «Трейдленд» А. Андреєва від 06.10.2025.

На вирішення експертизи поставлені такі питання: яке функціональне призначення та вид/тип будівлі торгово-розважального комплексу «Мегамолл», по вул. 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці (надалі - Об`єкт) відповідно до ДК 018-2000? Зазначити клас, групу, підклас, код з посиланням на відповідні позиції класифікатора; до яких категорій закладів/установ/підприємств обслуговування (соціальної інфраструктури) за ДБН Б.2.2-12:2019 (розд. 9; дод. Е.1/Е.2; за потреби - ДБН Б.2.2-12:2018) належать приміщення та функціональні частини Об`єкта (торгівля, громадське харчування, побутові послуги, розваги тощо)? Просимо навести конкретні пункти/таблиці ДБН; визначити загальну та корисну площі Об`єкта у розрізі категорій, зазначених у п. 2, Із наданням зведеної таблиці (M2 та %) та коротким описом методики обчислення (за проектною/виконавчою/БТІ-документацією); чи споруджені на відповідній земельній ділянці в межах реконструкції/добудови об`єкти/частини Об`єкта, які за функціональним призначенням відповідають критеріям соціальної інфраструктури у містобудівному розумінні за ДБН Б.2.2-12? Якщо так - надати перелік та підстави класифікації (ДБН/ДК); які дозвільні документи та сертифікати готовності (реквізити, дати) підтверджують періоди виконання робіт і введення Об`єкта (пускових комплексів) в експлуатацію?; який код ДК 018-2000 застосовано у проектній/дозвільній документації та чи відповідає він фактичному функціональному призначенню Об`єкта; чи належить торгово-розважальний комплекс «Мегамолл» по вул. 600-річчя, 17-Е в м. Вінниця до об`єктів соціальної інфраструктури в розумінні визначення п. 2.14 Порядку залучення, розрахунку величини і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Вінницької міської об`єднаної територіальної громади №2083 від 27.12.2019 р.; чи відповідали станом на 01.01.2020 року та дати прийняття Об`єкта (черг/пускових комплексів) в експлуатацію його функціональні частини перелікам соціальної інфраструктури за ДБН Б.2.2-12 (з посиланням на норми)?; чи відповідають станом на дату експертизи функціональні частини Об`єкта перелікам соціальної інфраструктури за ДБН Б.2.2-12 з урахуванням фактичного використання приміщень?

Відповідно до експертного звіту, відповідно міститься висновок станом на час проведення експертизи Торгово-розважальний комплекс «Мегамолл» по вул. 600-річчя та його функціональні частини з урахуванням фактичного використання приміщень відповідають перелікам об`єктів соці альної інфраструктури за ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова терито рій».

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Статтею 98 ГПК України унормовано, що висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Згідно з приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №461/3675/17 зазначено, що висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Верховний Суд у справі № 910/21067/17 (постанова від 12.02.2020) зазначив, що системний аналіз процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його (висновку експертизи) як доказу здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами.

Суд критично оцінює висновок експерта, з огляду на наступне:

- питання класифікації об`єктів будівництва є питанням права, а не спеціальних знань (будівельних чи технічних);

- класифікація та віднесення об`єкта до конкретної категорії (житловий, нежитловий, об`єкт соціальної сфери) визначається на підставі проєктної документації, державних класифікаторів та норм містобудівного законодавства.

Господарський суд відхилчяє висновок експерта з наступних причин:

- експерт не уповноважений тлумачити норми закону, такі висновки мають суто консультативний характер і суд дає їм власну оцінку;

- у висновку експертизи зазначено, що спірний об`єкт є об`єктом соціальної інфраструктури, разом з тим: відповідно до інформації з Реєстру будівельної діяльності Державною архітектурною будівельною інспекцією ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» видані дозволи на виконання будівельних робіт від 03.09.2020 року №ІУ113183602071 та від 18.12.2020 №ІУ11131836020 по реконструкції об`єкта, який за класом наслідків (відповідальності) належить до категорії ССЗ, код будівлі за ДК 018-2000: 1230.9 будівлі торговельні інші; 28.01.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією виданий сертифікат (реєстраційний №ІУ123210105501 в ЄДЕССБ) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єкта з реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е (1 та 2 пускові комплекси); відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: АС01:1214-1089-2162-8670, який створений 14.07.2021, об`єкт з реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці визнаний закінченим та готовим до експлуатації. Сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції від 26.07.2021 №ІУ1232107147341 (3 пусковий комплекс) де чітко класифіковано код об`єкта ДК 018-2000:1230.9

Суд зауважує, що тип об`єктів нерухомості визначається в залежності від його коду за Державним класифікатором будівель та споруд.

Суд зазначає, що 01.10.2024 Державний класифікатор ДК 018-2000 втратив чинність, та наразі діє НК 018:2023 «Класифікатор будівель та споруд».

Так, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд НК 018-2023, затвердженого наказом міністерства економіки України від 16.05.2024 № 3573, за кодом 1230 становлять нежитлові будівлі (комерційні будівлі), а саме будівлі оптово роздрібної торгівлі.

Державним класифікатором будівель та споруд вони належать до комерційних будівель (клас (1230)), при цьому законодавство України чітко розмежовує соціальну та виробничо-комерційну сфери.

Об`єкти соціальної інфраструктури - це виключно житловий фонд, заклади освіти, культури, охорони здоров`я, спорту, дитячі установи, соціального забезпечення тощо

Крім того, суд зазначає, що листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.11.2012 р. №7/15-18193 надано роз`яснення, щодо поняття об`єктів соціальної інфраструктури, де зазначено що до об`єктів соціальної інфраструктури, що значиться на балансі платника податку на прибуток і утримуються за його рахунок, належать: дитячі ясла та садки; заклади середньої та середньої професійно-технічної освіти й заклади підвищення кваліфікації працівників такого платника податку; дитячі, музичні та художні школи, школи мистецтв, якщо вони не надають платних послуг і не займаються іншою комерційною діяльністю; заклади охорони здоров`я, пункти безкоштовного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам; спортивні зали і майданчики, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного розвантаження працівників, клуби та будинки культури, якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних установ); приміщення, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; дитячі табори відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності; багатоквартирний житловий фонд, включаючи гуртожитки, одноквартирний житловий фонд у сільській місцевості та об`єкти житлово-комунального господарства, що перебувають на балансі юридичних осіб, стосовно яких платником податку прийнято документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад.

Окрім того, належність до соціальної інфраструктури має підтверджуватися цільовим призначенням земельної ділянки.

Натомість як слідує з матеріалів справи наказом департаменту архітектури та містобудування Вінницької міської ради як спеціального уповноваженого органу містобудування та архітектури 20.07.2018 за №129 затверджено містобудівні умови та обмеження №91 для проектування об`єкта будівництва з реконструкції з добудовою торгово- розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці, визначено цільове призначення земельної ділянки роздрібна торгівля та комерційних послуг.

З огляду на встановлене суд зазначає, що згідно з Класифікатором видів цільового призначення земельних ділянок:

- комерційні послуги та торгівля (Роздрібна торгівля) належать до підрозділу 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) або 03.15 (інші будівлі громадської забудови для комерції) та використовуються для магазинів, торгових комплексів, ринків, СТО або офісів, натомість Соціальні потреби (Соціальні послуги) - Належать до підрозділу 03.08 (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) або 03.03 / 03.05 (заклади освіти, охорони здоров`я, соціального захисту).

З огляду на встановлене, суд робить висновок, що будівлі оптово-роздрібної торгівлі не відносяться до об`єктів соціальної інфраструктури (соціальної сфери).

Тобто, враховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX у вказаних випадках замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

Як уже установлено судом, 19.07.2018 рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №1554 надано ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» вихідні дані-містобудівні умови та обмеження на проектування реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вул. 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці. Пунктом 2.3. даного рішення зобов`язано ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» до прийняття об`єкта до експлуатації укласти договір про сплату пайової участі у розвиток інфраструктури міста.

27.12.2019 прийнято рішення Вінницької міської ради № 2083 «Про затвердження Порядків: залучення, розрахунку величини і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Вінницької міської ОТГ; залучення інвестицій в соціально-економічний розвиток Вінницької міської ОТГ при зміні цільового призначення земельних ділянок приватної власності; забудови території Вінницької міської ОТГ та скасування рішення міської ради від 27.12.2011 № 557 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 1.3.2 Порядку залучення, розрахунку величини і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Вінницької міської ОТГ (далі по тексту Порядок № 2083), розмір пайової участі становить: - для нежитлових будівель та споруд 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; - для житлових будинків 2 % вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури та містобудування (п. 1.3.1 Порядку № 2083).

Пайова участь не сплачується забудовником об`єкта будівництва за умови спорудження будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного та оздоровчого призначення (пп. 1.3.2.2 Порядку № 2083) та будівництва на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури (пп.1.3.2.6 Порядку № 2083).

Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття об`єкта в експлуатацію (п. 1.4 Порядку № 2083).

Відповідно до положень ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах закону, є обов`язковими до виконання на відповідній території. Невиконання або неналежне виконання таких рішень тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством. Відповідачем дане рішення не оскаржувалось.

Згідно із п. 3 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

З огляду на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 144 Конституції України Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Вінниці розповсюджується на всю територію м. Вінниці та підлягає обов`язковому виконанню замовниками будівництва/реконструкції об`єктів, розташованих на його території, тобто є муніципальним нормативно-правовим актом, який має обов`язкову юридичну силу на відповідній території.

Таким чином, обов`язку відповідача як замовника будівництва звернутись до Департаменту із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва та здійснити оплату пайового внеску визначений безпосередньо приписами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-IX, а також положеннями прийнятого у відповідності до цього Закону Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Вінниці, кореспондує обов`язок позивача визначити розмір та надати замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Загальних положень Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

У пункті 11 Загальних положень вказаного Порядку № 461 зазначено, що датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Так, як уже встановлено судом та матеріалами справи, 28.01.2021 Державною архітектурно-будівельною інспекцією виданий сертифікат (реєстраційний №ІУ123210105501 в ЄДЕССБ) про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єкта з реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е (1 та 2 пускові комплекси). Відповідно до акту готовності об`єкта до експлуатації (реєстраційний номер в ЄДЕССБ: АС01:1214-1089-2162-8670), який створений 14.07.2021, об`єкт з реконструкції з добудовою торгово-розважального комплексу «Мегамол» по вулиці 600-річчя, 17-Е в м. Вінниці визнаний закінченим та готовим до експлуатації. Сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції від 26.07.2021 №ІУ1232107147341 (3 пусковий комплекс).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Розрахунок величини і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури Вінницької міської територіальної громади визначається Порядком, який затверджений рішенням Вінницької міської ради від 27.12.2019 № 2083.

Порядок встановлює основні принципи, критерії, а також організаційно- економічний механізм визначення величини та порядок сплати коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури Вінницької міської територіальної громади.

Відповідно до Порядку, замовники будівництва на земельній ділянці у Вінницькій міській територіальній громаді перераховують до бюджету Вінницької міської територіальної громади кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Зазначений порядок також визначає перелік об`єктів, під час будівництва яких пайова участь не сплачується.

Відповідно до пункту 1.3.2. Порядку пайова участь не сплачується у разі будівництва: об`єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла; індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури; об`єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; об`єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів; об`єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об`єктів енергетики, зв`язку та дорожнього господарства (крім об`єктів дорожнього сервісу); 1.3.2.10, об`єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових; об`єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).

З огляду на зазначений перелік об`єктів, звільнення від пайової участі у разі будівництва замовником торговельних та розважальних комплексів на землях Вінницької міської територіальної громади не передбачено.

Натомість, як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, вказаний обов`язок з отримання розрахунку та сплати пайової участі в розвитку інфраструктури м. Вінниці відповідачем як замовником будівництва виконано не було, у зв`язку з чим Департамент економіки і інвестицій Вінницької міської ради звертався до ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» звернувся з листами від 10.03.2020 №11-00-004-64531 та від 28.09.2021№11-00-004-64495 щодо необхідності звернення до Вінницької міської ради у 10-денний термін з моменту початку будівництва та отримання розрахунку пайової участі щодо об`єкта.

Судом встановлено, що 10.03.2025 Департаментом економіки і інвестицій Вінницької міської ради ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» надіслано лист №11-00-00415650, в якому повідомлялося про необхідність у 30-денний термін звернутися до Вінницької Міської ради та надати підтвердження вартості будівництва об`єкта реконструкції.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вищевказаний лист отримано ТОВ «ТРЕЙДЛЕНД» 13.03.2025.

03.04.2025 до Департаменту економіки та інвестицій Вінницької міської ради надійшла відповідь на лист від 10.03.2025 №11-00-00415650, в якому ТОВ «Трейдленд» повідомило про відмову від звернення до Вінницької міської ради про визначення пайової участі щодо об`єкта будівництва та зазначило, що у товариства відсутні підстави для такого звернення.

Таким чином, оскільки, всупереч вимогам чинного законодавства та прийнятого органом місцевого самоврядування Порядку відповідач не звернувся до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі та не сплатив пайовий внесок, чим порушив права та інтереси територіальної громади міста Вінниці внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед міським бюджетом у загальному розмірі 4 996 764,60 грн, яку позивач просить стягнути в поданій суду позовній заяві як безпідставно збережені відповідачем грошові кошти пайової участі.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Щодо доводів представника відповідача відносно оплати останнім коштів з призначенням платежу - інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури, позивачем вказується, що 20.09.2022 відповідачем було сплачено грошовими коштами 2 100 000 грн, що в свою чергу спростовують доводи останнього що сплата вказаних коштів відбулась в якості сплати пайової участі щодо об`єкт будівництва- реконструкції з добудовою торгово розважального комплексу 2Мегамол» по вул. 600-річчя, 17-Е (1,2,3 пускові комплекси).

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пайового внеску в сумі 4 996 764,60 грн та за його результатами встановлено арифметичну правильність розрахунку та відповідність нормам чинного законодавства і Порядку.

Суд зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, зокрема, відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України ).

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України поширює дію положень про безпідставне збагачення на відносини, що регулюються іншими положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, на випадки виконання зобов`язання однією із сторін:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15, яка підтримана Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 910/13814/17.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Поряд із цим суд зазначає, що згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.09.2023 року у справі № 916/2709/22, відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог пп. 3 абз. 2 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-ІХ та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Окрім цього у постанові від 23.05.2024 року у справі № 915/149/23 Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, якщо замовниками об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує вказані зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності з ч. 2 ст. 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на невиконання відповідачем як замовником будівництва обов`язку зі сплати пайового внеску, у зв`язку з чим у останнього перед місцевим бюджетом утворилася заборгованість в сумі 4 996 764,60 грн., оскільки доказів сплати грошових коштів до спеціального фонду міського бюджету міста Вінниці матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення до місцевого бюджету пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вінниці грошових коштів у сумі 4 996 764,60 грн згідно зі статтею 1212 ЦК України як таких, що утримуються відповідачем без достатньої правової підстави.

Крім того позивачем заявлено до стягнення трьох процентів річних від простроченого платежу в сумі 450 119,42 грн та інфляційних втрат в сумі 1 503 293,80 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст.625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявлених сум, суд дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 3% процентів річних від простроченого платежу в сумі 450 119,42 грн та інфляційних втрат в сумі 1 503 293,80 грн (період з 01.10.2022 по 31.08.2025 )

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДЛЕНД» (код ЄДРПОУ 25592668, 21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя 17- Е) на користь Вінницької міської ради (код ЄДРПОУ: 25512617, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна,59) 4 996 764,60 грн безпідставно збережених грошових коштів, трьох процентів річних від простроченого платежу в сумі 450 119,42 грн та інфляційних втрат в сумі 1 503 293,80 грн та 104 252,67 грн витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Копію судового рішення направити сторонам до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 25 червня 2026 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи