Decision № 137682721, 24.06.2026, Avtozavodskyi District Court of Kremenchuk City

Справа № 638/1696/26

Провадження №2/524/2891/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2026 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року до Шевченківського районного суду м. Харкова звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач) із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказували, що 13 жовтня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит № 101361014, за умовами якого позичальнику було надано кредит у розмірі 3000,00 грн. строком на 105 днів, тобто до 28.10.2023 року, який складається із пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, поточний період 90 днів, зі сплатою процентів в розмірі 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом у пільговий період та 3,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду, зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 570 грн. Кошти надавалися позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 ….95.

28 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т, відповідно до вимог якого, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором, укладеним з ОСОБА_1 .

За вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за зобов`язанням до відповідача у розмірі 10 458,75 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за кредитом, 6888,75 грн. заборгованість за процентами та 570,00 грн. заборгованість за комісією, які позивач просив стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Одночасно позивач просив витребувати в АТ КБ «Приватбанк» письмові докази.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова Штих Т.В. від 03 лютого 2026 року справу передано до Автозаводського районного суду м. Кременчука за підсудністю. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 березня 2026 року визначено головуючим суддю Нестеренка С.Г.

Ухвалою судді від 25 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

14 квітня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 21 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, залучено сторін, третю особу, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в межах робочого часу суду. Витребувано від АТ КБ «Приватбанк» письмові докази по справі.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Станом на день розгляду справи та ухвалення судом рішення, учасники справи не подавали будь-які заяви, клопотання про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи з викликом учасників справи у судове засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З огляду на те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судового засідання, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності, встановив наступне.

13 жовтня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронному вигляді було укладено договір про споживчий кредит № 101361014, який позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 524966.

За умовами договору загальний розмір кредиту становить 3000,00 грн. (п. 1.2. договору).

За п. 1.3. договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 13.10.2023 року і складається з пільгового та поточних періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 28.10.2023 року (рекомендована дата платежу) (п. 1.3.1. договору). Поточний період складає 90 днів, що настає з наступного дня за днем завершення пільгового періоду і закінчується 26.01.2024 року (дата погашення заборгованості) (п. 1.3.2. договору).

Сторони погодили розмір комісії за надання кредиту у розмірі 570,00 грн., проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду в розмірі 1125,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та проценти за користування кредитом протягом поточного періоду в розмірі 9450,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 …95.

Згідно з додатком № 1 до договору про споживчий кредит від 13.10.2023 року сторони затвердили Графік платежів та орієнтовну вартість кредиту.

За даним Графіком, відповідач зобов`язався 26.01.2024 року погасити суму кредиту в розмірі 3000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 10 575,00 грн. та комісію за надання кредиту у розмірі 570,00 грн.

До укладання договору про споживчий кредит, позичальник ознайомився з паспортом споживчого кредиту та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 524966. Далі, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки.

Відповідно до платіжного доручення № 74347519 від 13.10.2023 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на банківську картку № НОМЕР_1 …95 грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. Даний факт перерахування коштів, який не було спростовано відповідачем, підтверджується повідомленням АТ КБ «Приватбанк» та наданою банком випискою з особового рахунку, з яких постає, що на ім`я відповідача в банку було емітовано карту № 4149….9295 (рахунок № НОМЕР_2 …3643), на які було зараховано 13 жовтня 2023 р. кошти у розмірі 3 тис. грн.

28 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т, відповідно до вимог якого, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 28.02.2024 року за договором факторингу № 105-МЛ/Т від 28.02.2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників кількістю 3573, після чого до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором стосовно заборгованостей.

Згідно з Витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 105-МЛ/Т від 28.02.2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 10 458,75 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за кредитом, 6888,75 грн. заборгованість за процентами та 570,00 грн. заборгованість за комісією. Зазначена сума боргу вказана також у виписці по рахунку відповідача.

Позивач вважає, що відповідно до укладеного договору факторингу, до нього перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 10 458,75 грн., яку просив стягнути з відповідача на їх користь.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовими ідентифікаторами, що надсилалися йому у смс-повідомленні на його телефонний номер, зазначений у заяві на оформлення кредиту.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору про споживчий кредит від 13.10.2023 року із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Факт отримання грошових коштів від ТОВ «Мілоан» відповідач не спростував. Доказів повернення коштів у повному обсязі матеріали справи не містять.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Позивачем доведено перехід права вимоги за договором про споживчий кредит від 13.10.2023 року.

Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаними договорами перед новим кредитором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором. Доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.

Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строк, передбачений умовами зазначеного вище договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь залишку заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 3000,00 грн. - є обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів у розмірі 6888,75 грн., суд зазначає наступне.

За умовами договору, сума кредиту становила 3000,00 грн. Строк кредитування -105 днів з 13.10.2023 року по 26.04.2024 року.

Із відомості про щоденні нарахування та погашення, надані позивачем, суд вбачає, що відповідачу були нараховані проценти по 26.01.2024 року включно у розмірі 6888,75 грн., тобто у межах строку кредитування та які слід стягнути з відповідача.

Щодо стягнення заборгованості по комісії в розмірі 570,00 грн., суд зазначає наступне.

Умовам договору від 13.10.2023 року передбачено сплату комісії у розмірі 570 грн. за надання кредиту.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача.

Таким чином позов підлягає задоволенню. Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий від 13.10.2023 року у розмірі 10 458,75 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за кредитом, 6888,75 грн. заборгованість за процентами та 570,00 грн. заборгованість за комісією.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн., тобто за ставками, що діяли у 2025 році, хоча із позовом звернулися у лютому 2026 року. З урахуванням цього мали сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн., різниця у недоплаті склала 240 грн.

Позов судом було задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо витрат професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», копію акту № Д/14006 від 05.01.2026 року про надання послуг правової (правничої) допомоги по боржнику ОСОБА_1 на суму 8000,00 грн., копію детального опису наданих послуг від 05.01.2026 року у кількості використаних годин 6 год. 30 хв. по боржнику, копію ордеру адвоката Усенка М.І.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Відповідач не подав заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

При вирішенні питання стягнення витрат на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.

У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

Враховуючи складність справи, яка є типовою для позивача та не є складною, надані адвокатом послуги у такій типовій справі, у якій участь представник позивача не приймав, масовість таких позовних заяв, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, не відповідає принципам справедливості та верховенства права. Вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем в розмірі 3000 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

Сторони не заявляли про понесення ними будь-яких інших судових витрат.

Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.

Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553 - 559, 625, 626, 1046 - 1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10 - 13, 18, 76 - 81, 83, 133, 137, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 101361014 від 13.10.2023 року у загальному розмірі 10 458,75 грн., з яких: 3000,00 грн. заборгованість за кредитом, 6888,75 грн. заборгованість за процентами та 570,00 грн. заборгованість за комісією, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн. та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок № 1, корпус № 28, 3-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ТОВ «Мілоан», код ЄДРПОУ: 40484607, юридична адреса: м. Київ, вул. Багговутівська, буд. № 17-21.

Повний текст рішення суду виготовлено 24 червня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Рішення набирає законної сили у випадку закінчення строку подання апеляційної скарги або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: