Decision № 137680821, 25.06.2026, Ripky District Court of Chernihiv Oblast

Справа № 743/803/26

Провадження № 2-а/743/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я.М.,

за участю секретаря судового засідання Воєдило О.В.,

представника позивача Хоржевського Д.Е., представника відповідача Стельмаха С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в селищі Ріпки справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 Центральне міжрегіональне управління ДМС у місті Києві та Київській області звернулось з позовом до суду до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Позовна заява обґрунтована таким. 17.06.2026 співробітниками УСР в Київській області ДСР НПУ виявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував в Україні з порушенням вимог чинного міграційного законодавства.

У ході перевірки встановлено, що відповідач прибув до України 28.01.2020 з приватною метою, перетнувши державний кордон через ПП «Славутич». Був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 від 24.06.2020 терміном дії до 22.06.2021. Після закінчення дозволеного строку перебування відповідач територію України не залишив, свідомо порушуючи міграційне законодавство України. З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до компетентних органів іноземець не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав. 07.10.2022 співробітниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язано залишити територію України не пізніше 17.10.2022. Відповідачем рішення про примусове повернення до суду не оскаржувалось, однак і не було виконано без поважних на те причин. Відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі тримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення до іноземців не застосовується. Документи, які б підтверджували законне перебування на території України у відповідача відсутні. Відтак, 17.06.2026 уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП. Того ж дня, 17.06.2026 о 13:30 працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затримано відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2

ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строком на 72 години та поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Станом на момент звернення до суду з цим позовом особу відповідача не ідентифіковано у іноземця відсутні документи, на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надають право перетину державного кордону для виїзду з України.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.06.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Зихисник відповідача в судовому засіданні заявив, що розгляд справи за вказаною категорією здійснюється за участі відповідача, однак місце знаходження останнього йому не відоме, забезпечити явку він також не уповноважений.

Заслухавши з`явившихся учасників, суд встановив таке.

18.06.2026 Центральне міжрегіональне управління ДМС у місті Києві та Київській області звернулось з позовом до суду до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Справа передана головуючому судді 20.06.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 20.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 11 годину 20 хвилин 20.06.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. У зв`язку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладено до 12 години 30 хвилин 20.06.2026.

У вказаний день та час справу за клопотання представника позивача відкладено у зв`язку із необхідністю залучити перекладача до 16 години 00 хвилин 22.06.2026.

У судове засідання відповідач не з`явився. Згідно з повідомлення Чернігівського ПТПІ останній 20.06.2026 був звільнений з Чернігівського ПТПІ, у зв`язку із закінченням строку адміністративного затримання.

22.06.2026 у судове засідання відповідач не з`явився, справу відкладено до 15 години 00 хвилин 23.06.2026.

23.06.2026 у судове засідання відповідач не з`явився, справу відкладено у зв`язку з неявкою відповідача до 10 години 15 хвилин 24.06.2026.

24.06.2026 у судове засідання відповідач не з`явився, справу відкладено у зв`язку з неявкою відповідача до 08 години 10 хвилин 25.06.2026.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 14 статті 289 КАС України розгляд питань, визначених цією статтею, здійснюється судом за обов`язкової участі сторін.

Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також звертає увагу, що відповідно до статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 5 Конвенції кожному гарантовано право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення; d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу; e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг; f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Стаття 5 Конвенції вимагає також дотримання процесуальних гарантій під час вирішення питання про позбавлення свободи. При цьому рішення про затримання вважається таким, що має очевидний недолік, якщо заінтересована особа не була належним чином повідомлена про слухання. З огляду на це суд не вправі ухвалити рішення про затримання особи за її відсутності, коли особу не встановлено, до суду не доставлено і безпосередньо не заслухано.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи що затримати відповідача у пункті тимчасового перебування, як такого що незаконно перебуває в Україні, не вбачається можливим, оскільки останній там не перебуває, що, в свою чергу, унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема наявності або відсутності обставин, визначених статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд вважає, що позивач не позбавлений можливості пред`явити аналогічний позов у випадку виявлення та затримання відповідача.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статтями 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 288, 289 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду (місцезнаходження: 00016, місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 8, корпус 30).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ