Court ruling № 137665402, 22.06.2026, Cherkasy District Administrative Court

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 червня 2026 року справа № 580/6331/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив адміністративну справу №580/6331/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, постановив ухвалу.

15.06.2026 вх.№31819/26 Позивач у позовній заяві просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо застосування до позивача під час виплати довічного грошового утримання судді у відставці приписів постанови КМУ №821 від 14.07.2025 як нечинної;

зобов`язати здійснити виплати щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70% суддівської винагороди на підставі перерахунку УПФУ від 29.04.2026 №2327300026950;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 343764,94 грн заборгованості з виплати довічного грошового утримання судді у відставці за період з 10.12.2024 до 30.06.2026.

Відповідно до ч.2 ст.171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, 161 КАС України, тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 ч.5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 4 КАС України відповідач суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Під час оформлення позовної заяви Позивач визначив відповідач 1 та відповідач 2, проте під час формування позовних вимог усупереч вимог п.2, п.4 ч.5 ст.160 вимоги сформував до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та УПФУ, що потребує уточнення.

У постанові Верховного Суду у справі № 405/3360/17 (ЄДРСР 100918809) зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. У разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Верховний Суд у справі № 400/3989/19 ЄДРСР 104008947 у п.45 вказав: належним є відповідач, який є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Неналежним відповідачем є особа, яка не повинна і не може відповідати за пред`явленим позовом. У разі якщо за змістом норми матеріального права, що належить застосуванню за вимогою позивача, учасником спірних відносин та зобов`язаною особою є інша, ніж особа, до якої пред`явлений позов, підстави для задоволення позову відсутні.

У додатках до позовної заяви не надана копія заяви (звернення) Позивача до обраних відповідачів у спірних правовідносинах.

Верховний Суд висновує у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право, ВПВС 14 травня 2025 року у справі № 440/14216/23, провадження № 11-67заі24 висновує: Держава здійснює регулювання змісту та обсягу соціальних прав, встановлюючи обмеження щодо їх реалізації не лише в Конституції, а й у законах України. Законодавчі обмеження не можуть порушувати сутнісний зміст цих прав; правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, що не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 ЄКПЛ: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Усупереч вимог п.4, 5, 9 ч.5 ст.160 КАС України Позивач не обгрунтовує правило статті 1 Протоколу № 1 ЄКПЛ щодо змісту і характеру порушеного права з огляду на ч.5 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, ч.4 ст.6 Закону України Про адміністративну процедуру, ч.2 ст.2 КАС України, ч.2 ст.6 КАС України у контексті вимоги зобов`язати здійснити виплати щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 70% суддівської винагороди на підставі рішення, яке не скасоване, та одночасно стягнути суму без надання власного розрахунку заборгованості та підтвердження її нарахування на виконання якого саме акта.

ВПВС у справі № 990/150/23 у п.28 постанови зазначає: реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту; п.33 звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права; п. 37 зміст позовних вимог це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову; п.43 формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням КАС України. Великою Палатою Верховного Суду у справі №640/7310/19 (ЄДРСР 94394125) зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб`єкт владних повноважень (а якщо відповідачем може бути суб`єкт господарювання, то який саме) порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Верховний Суд у справі №826/16958/17 ЄДРСР 77537724 зазначив: якщо від наявності доказу залежить визначення предмета спору та підтримання позивачем відповідних вимог, позивач не може перекладати на суд власний обов`язок визначитися з предметом спору. Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У додатках до позовної заяви не надано копію заяви/звернення до обраного відповідача з проханнями вчинити дії у контексті сформованих вимог (щодо бездіяльності чи дій) без обгрунтування обраного способу захисту (ст.5 КАС України) якого саме порушеного права і з якого часу з наданням відповідних копій судових рішень та покликання на оприлюднення про нечинність нормативно-правового акта.

Загальновідомо, що Кабінет Міністрів України відповідно до ст.116 Конституції України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту. Відомостей про те, що Президент України відповідно до п.16 ст.106 Конституції України зупинив дію акта Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності представник позивача не надав під час дії режиму воєнного стану в Україні.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 1340/4630/18, від 23 грудня 2019 року у справі № 712/3842/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 500/477/15-а.

Верховний Суд 13.04.2022 у справі № 160/11095/20 зазначив, що залишення позовної заяви без руху це тимчасовий захід, що застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви.

Зважаючи на встановлені строки на звернення до суду, позивач має надати відповідно до вимог ч.6 ст.161 КАС України заяву про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.

Особа повинна докладати зусиль для усунення недоліків або інформування суду про свою позицію щодо встановлених судом недоліків під час винесення ухвали про залишення без руху. Такий підхід відповідатиме принципу добросовісності (поваги до суду та інших учасників справи), а також принципу заборони зловживання процесуальними правами (висновки у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі №280/3193/23).

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.

Позивачем заявлені різні вимоги немайнового та одна вимога майнового характеру з ціною позову 343764 грн, проте у додатку до позовної заяви долучена квитанція лише про сплату судового збору за майнову вимогу у сумі 2751 грн (343764,94 грн* 1 %*коефіцієнт 0,8).

Під час тлумачення термінопоняття «вимога» має враховуватися, крім предмета та підстави позову, також суб`єктний склад правовідносин (кількість співвідповідачів). Навіть за умови пред`явлення однорідних вимог немайнового характеру, пов`язаних між собою однією і тією ж підставою виникнення та поданими доказами, судовий збір щодо кожного відповідача необхідно визначати окремо (висновки ВС у справі № 758/5118/21).

Обов`язок з визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладений на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Тобто визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору. Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 826/16958/17.

З метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.2, 5, 123, 160, 161, 169, 241-243, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

Надати Позивачеві для усунення недоліків позовної заяви п`ять днів з дати отримання копії ухвали.

Позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: копії заяви до відповідача у спірних правовідносинах і рішення про результат розгляду щодо досудового врегулювання спору, обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено відповідачем; обгрунтування обраного способу захисту відповідно до ст.5 КАС України щодо протиправних дій; надання доказів на підтвердження доводів щодо нечинності акта №821 (оприлюднення інформації на виконання судового рішення) та дій на підтвердження на виконання/не виконання Відповідачем чинного законодавства (яким чином, якими діями відбулося втручання в права, які саме права були порушені, чи належать вони Позивачу, які обставини про це свідчать), копії власного звернення з доказами на підтвердження, доказу сплати судового збору за вимогами немайнового характеру до різних відповідачів.

У разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде повернута Позивачу.

Ухвала набирає законної сили з дати підписання та не потребує оскарження.

Копію ухвали направити Позивачу.

СуддяЛариса ТРОФІМОВА