Decision № 137661539, 22.06.2026, Sumy District Administrative Court

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року Справа № 480/3645/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп`яненка О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в м. Суми адміністративну справу №480/3645/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області, в якій просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДПС у Сумській області стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 :

- податкове повідомлення-рішення № 474118280706 від 19.04.2024, на підставі якого застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративну штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн;

- податкове повідомлення рішення № 474318280706 від 19.04.2024, на підставі якого застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 160 367,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами фактичної перевірки проведеної ГУ ДПС у Сумській області за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР та зокрема прийнято податкове повідомлення-рішення № 474318280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 160367,70 грн.

Позивач не погоджується із зазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за реалізацію товарів, не облікованих у встановленому порядку, та/або ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Вказує, що облік товарних запасів ним ведеться у встановленому законодавством порядку, а наявні первинні документи підтверджують походження, рух та облік товарів. При цьому, на його думку, подані документи не були належним чином враховані контролюючим органом ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду заперечень на акти перевірки, у зв`язку з чим застосовані штрафні санкції є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 19.04.2024 №475118280706 позивач вказує, що ненадання табелів обліку використання робочого часу не може бути підставою для притягнення його до відповідальності за порушення вимог пп. 44.1, 44.3 ст. 44 та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. На його переконання, зазначені норми покладають на платника податків обов`язок забезпечувати зберігання документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, обліком доходів, витрат та інших показників, що впливають на визначення об`єктів оподаткування, проте не встановлюють обов`язку щодо зберігання документів кадрового обліку для цілей податкового контролю.

Крім того, позивач зазначає, що підставою для проведення фактичної перевірки стало звернення споживача щодо можливих порушень порядку обліку та реалізації товарів. Водночас зазначене звернення не містило відомостей про використання праці неоформлених працівників, порушення порядку оформлення трудових відносин чи інші порушення законодавства про працю.

За твердженням позивача, оскільки питання дотримання трудового законодавства не були підставою для проведення спірної перевірки та не охоплювалися її предметом, контролюючий орган не мав правових підстав витребовувати табелі обліку використання робочого часу та покладати факт їх ненадання в основу висновків про порушення вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене позивач просить визнати спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх.

Ухвалою суду від 06.05.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/3645/24, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав.

В обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 19.04.2024 № 474118280706 відповідач посилається на те, що під час фактичної перевірки встановлено неподання ФОП ОСОБА_1 повідомлення про прийняття на роботу/укладення гіг-контракту щодо ОСОБА_2 , яка перебуває у трудових відносинах з позивачем на посаді продавця продовольчих товарів з 01.10.2023. Водночас зазначене повідомлення було подано позивачем до контролюючого органу лише 19.03.2024, тобто після проведення перевірки.

Крім того, зазначає, що під час перевірки встановлено, що у приміщенні кафетерію за адресою: АДРЕСА_1 розрахункові операції з реалізації алкогольних напоїв 08.03.2024 здійснювала ОСОБА_3 , при цьому документи, що підтверджують належне оформлення трудових відносин (трудовий договір, наказ про прийняття на роботу або повідомлення про прийняття на роботу), під час перевірки надані не були. Надалі до розгляду заперечень позивачем було надано копії трудового договору від 01.03.2024 та наказу від 28.02.2024 № 5 про прийняття ОСОБА_3 на роботу продавцем, однак повідомлення про прийняття на роботу було подано до ДПС лише 19.03.2024, тобто після проведення фактичної перевірки.

Також відповідач зазначає, що під час перевірки за письмовим запитом посадових осіб ГУ ДПС у Сумській області позивачем не було надано табелів обліку використання робочого часу найманих працівників, що, на думку відповідача, є порушенням п. 85.2 ст. 85 та пп. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України та зафіксовано відповідним актом про ненадання документів.

Крім того, відповідач посилається на ненадання під час перевірки первинних документів, передбачених Порядком ведення обліку товарних запасів, затвердженим наказом Мінфіну № 496, зокрема форми обліку товарних запасів, що, на його думку, підтверджує порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР та як наслідок прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 19.04.2024 № 474318280706.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник додатково наголосив на обґрунтованості позовних вимог (а.с.75-86).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, на підставі наказу Головного управління ДПС у Сумській області від 07.03.2024 № 554-кн (а.с.12) у зв`язку з надходженням письмового звернення покупця (споживача) від 25.01.2024 р. про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (порушення ведення обліку товарних запасів) на підставі пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.3 п. 80.2 статті 80, п.. 82.3 ст. 82 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Сумській області вирішено провести фактичну перевірку господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

У період з 08.03.2024 по 15.03.2024 була проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності, за результатами якої складено акт від 15.03.2024 2534/18/19/РРО/ НОМЕР_1 (далі - Акт) (а.с.36-39).

Перевіркою встановлено:

- недотримання вимог пп.44.1, 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України у частині ненадання до перевірки табелів використання робочого часу найманих працівників;

- недотримання вимог статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) у частині оформлення трудових відносин;

- недотримання вимог п.12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон № 265/95-ВР) у частині не забезпечення ведення в порядку встановленому законодавством обліку товарних запасів та не надання контролюючому органу під час проведення перевірки документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема форми ведення обліку товарних запасів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, 02.04.2024 ФОП ОСОБА_1 подано заперечення на акт перевірки від 15.03.2024 2534/18/19/РРО/ НОМЕР_1 (а.с. 29-35).

За результатом розгляду заперечень висновки акту фактичної перевірки від 15.03.2024 2534/18/19/РРО/ НОМЕР_1 контролюючим органом залишено без змін (а.с.25-28).

На підставі акту перевірки від 09.02.2024 № 1403/18/ 19/РРО/ НОМЕР_2 у зв`язку з встановленим порушенням п.12 ст. 3 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування га послуг», Головним управлінням ДПС у Сумській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2024 №474318280706, на підставі якого застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 160367,70 грн.

Крім того на підставі акту перевірки від 09.02.2024 № 1403/18/ 19/РРО/ НОМЕР_2 у зв`язку з ненаданням платником податків контролюючому органу згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом, Головним управлінням ДПС у Сумській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2024 № 474118280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 121.1 ст. 121 ПК України у розмірі 1020,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Сумській області протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Щодо підстав проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , суд зазначає, що згідно з підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України, підпунктом 19-1.1.4, пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Способом здійснення податкового контролю є перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пункт 75.1 статті 75 ПК України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

За приписами підпункту 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування.

Так, судовим розглядом встановлено, що за змiстом наказу про проведення фактичної перевiрки від 07.03.2024 № 554-кн (а.с.12) перевiрка ФОП ОСОБА_1 була призначена на пiдставi, зокрема, пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, тобто у зв`язку з надходженням письмового звернення покупця (споживача) від 25.01.2024 р. про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (порушення ведення обліку товарних запасів).

У преамбулi наказу мiститься посилання як на юридичнi пiдстави проведення перевірки - посилання на норми ПК України, так i фактичнi - надходження письмового звернення покупця (споживача) від 25.01.2024 р. про порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (порушення ведення обліку товарних запасів).

Таким чином, скарга споживача (а.с.58), на підставі якої було призначено фактичну перевірку позивача, у розумінні підпунктів 80.2.2 та 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка надає контролюючому органу право на призначення та проведення фактичної перевірки.

Щодо виявлених під час проведення перевірки порушень вимог законодавства, внаслідок чого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд вказує на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Відповідно до ст. 20 Закону № 265/95 до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правила ведення обліку товарних запасів поширюються на фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку (далі - ФОП), які відповідно до Закону зобов`язані вести облік товарних запасів та здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку, та осіб, які фактично здійснюють продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такого ФОП визначає Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 03.09.2021 №496, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2021 за № 1411/37033 (далі - Порядок №496).

Згідно пункту 2 розділу І Порядку №496 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу ІІ Порядку № 496 облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Отже документами, що є підставою для внесення записів до товарних запасів є накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи тощо.

В свою чергу законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для обліку товарних запасів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно з п. 85.2 ст. 82 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Суд констатує, що положення Закону № 265/95-ВР не визначають порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а лише вказують на обов`язок суб`єктів господарювання вести такий облік.

Так, згідно підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до положень статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно приписів пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, фізичні особи-підприємці при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі вартості не облікованих товарів за цінами реалізації.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що на позивача як на суб`єкта господарювання покладено обов`язок проводити розрахункові операції в порядку, встановленому законодавством, а також вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ГУ ДПС у Сумській області при проведенні фактичної перевірки господарської діяльності позивача виявлено, що за період з 16.09.2023 по 07.03.2024 фактичний обсяг проведених розрахунків від реалізації товарів (зокрема алкогольних напоїв та тютюнових виробів), які не обліковані у визначений законодавством спосіб згідно Порядку № 496 склав 128 536,50 гривень. Крім того, встановлено, що станом на 08.03.2024 згідно проведеного опису залишків товарноматеріальних цінностей, які знаходяться в реалізації у кафетерії за адресою: АДРЕСА_1 , через який проводить (здійснює) діяльність ФОП ОСОБА_4 встановлена вартість необлікованих товарів склала 31 831,20 грн.

При цьому слід зауважити, що такий висновок відповідача ґрунтується лише на неподанні таких документів при проведенні перевірки та не наданні їх на запит контролюючого органу 08.02.2024, про що складено акт про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) документів, що становлять предмет перевірки від 15.03.2024 № 323/С/18-28-07-06/ НОМЕР_1 (а.с.66).

Однак, суд з вказаним висновком податкового органу не погоджується, враховуючи наступне.

Так дійсно норми чинного законодавства передбачено, що суб`єкт господарювання може здійснювати реалізацію товару за умови належного його обліку.

Крім того нормами статті 44 ПК України визначено порядок подання документів на підтвердження господарських операцій, та наслідки їх неподання.

За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України 44.6 у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Водночас абзацом 2 пункту 44.6 ст.44 ПК України встановлено, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 86.7. ст. 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Згідно з пунктом 86.7.1. статті 86 ПУ України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.7.5 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.

Враховуючи зазначене, суд констатує, що позивач не позбавлений можливості подати будь-які належні та допустимі докази (необхідні документи) до заперечень на акт перевірки і такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення про притягнення (чи не притягнення) суб`єкта господарювання до відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 21.09.2023 у справі № 280/1310/22 зазначив, що документи, надані разом із запереченнями, є наданими «під час проведення перевірки», тому мають бути враховані при прийнятті рішення: «До заперечень на акт перевірки позивач надав підтвердження установленого порядку ведення обліку товарів […]. Заперечення на акт перевірки і додані до них документи є невід`ємною частиною матеріалів перевірки і мають бути враховані контролюючим органом під час прийняття рішення в силу пункту 86.1., підпункту 86.7.4. пункту 86.7. статті 86 ПК України. Наведене підтверджує, що саме під час проведення перевірки суб`єкт господарювання надав контролюючому органу у паперовій формі документи, які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті)».

Неврахування контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення своєчасно поданих обґрунтованих заперечень на Акт перевірки з належними доказами є підставою для їх скасування.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.07.2023 у справі №200/4704/21.

У контексті вищенаведеного, суд звертає увагу на ту обставину, що необхідні документи (форми ведення обліку товарних запасів) були долучені позивачем до заперечень на акт перевірки (а.с. 29-35).

Разом із тим податковим органом під час розгляду заперечень позивача не було надано оцінки зазначеним документам, долученим до заперечень на акт перевірки. У рішенні, прийнятому за результатами їх розгляду, контролюючий орган обмежився посиланням на їх відсутність на момент проведення перевірки.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що позивачем до заперечень на акти перевірки, а також до матеріалів справи в суді надано документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, що реалізовувалися у місцях здійснення господарської діяльності.

Зазначені обставини спростовують доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів, які підтверджують облік та походження товарних запасів.

Суд звертає увагу, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Порядку №496 не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

У постановах від 07.08.2018 у справі №825/10/17, від 04.09.2020 у справі № 2а-12445/11/2670 Верховний Суд також дійшов висновку, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів (накладні на отримання скрапленого газу, що знаходився в реалізації) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари (нафтопродукти) належним чином обліковані товариством відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР не знайшли свого підтвердження, в зв`язку із чим, оскаржуване податкові повідомлення рішення від 19.04.2024 № 474318280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 160367,70 грн підлягає скасуванню, як протиправне.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.04.2024 № 474118280706 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн за порушення п.44. та 44.3 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз 1 п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.44.3 платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;

1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Згідно з п. 85.2 ст. 82 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Суд звертає увагу, що законодавцем закріплено право витребування контролюючим органом лише тих документів, які пов`язані з предметом перевірки та на наявність прямої заборони витребування контролюючим органом документів, витребування яких не передбачено приписами ПК України.

Передбачене приписами п. 121.1 ст. 121 ПК порушення наявне в діях платника лише за умови наявності в діях складу порушення, предметом якого є документи, які пов`язані з предметом перевірки.

Відповідно до змісту акта фактичної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 44.1, 44.3 ст. 44 та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, посилаючись на ненадання до перевірки табелів обліку використання робочого часу найманих працівників, що, підтверджується актом про ненадання документів до перевірки на письмовий запит від 15.03.2024 № 323/С/18-28-07-06/3008817556.

Однак суд вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на наступне.

Як встановлено судом, наказом ГУ ДПС у Сумській області від 07.03.2024 № 554-кн фактичну перевірку позивача призначено на підставі пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України у зв`язку з надходженням письмового звернення покупця щодо можливих порушень ведення обліку товарних запасів.

При цьому ні наказ про проведення перевірки, ні звернення покупця не містять будь-яких відомостей про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин, виплату доходів без сплати податків чи інші порушення законодавства про працю.

Також наказ не містить посилання на пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України, який є спеціальною правовою підставою для проведення фактичної перевірки разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Отже, предметом спірної перевірки були виключно обставини, пов`язані з веденням обліку товарних запасів, а не питання дотримання законодавства про працю.

Обов`язковість виконання вимоги щодо формулювання конкретного змісту наказу забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.

Незважаючи на це, під час проведення перевірки відповідач досліджував питання оформлення трудових відносин та витребував у позивача табелі використання робочого часу найманих працівників, та на підставі ненадання зазначених документів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 44.1, 44.3 ст. 44 та п. 85.2 ст. 85 ПК України.

Водночас обов`язок платника податків надати документи, передбачений п. 85.2 ст. 85 ПК України, стосується лише тих документів, які пов`язані з предметом та підставами проведення відповідної перевірки.

Відтак, оскільки табелі використання робочого часу стосуються обліку праці працівників та перевірки дотримання трудового законодавства, а питання дотримання законодавства про працю не були підставою проведення спірної перевірки, вимога про надання таких документів була заявлена поза межами предмета та підстав фактичної перевірки.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що доводи контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 44.1, 44.3 ст. 44 та п. 85.2 ст. 85 ПК України є необґрунтованими, в зв`язку із чим, оскаржуване податкове повідомлення рішення від 19.04.2024 № 474118280706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн підлягає скасуванню, як протиправне.

Стосовно інших посилань відзиву/позову, то суд зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи позовної заяви отримали достатню оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2420,82 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 19.04.2024 № 474118280706.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 19.04.2024 № 474318280706.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 43995469) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2420,82 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко