Decision № 137635409, 23.06.2026, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2026 р. Справа № 911/964/26

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

розглянувши матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий світ", м. Харків, Харківська область

до Фізичної особи-підприємця Машталєри Сергія Миколайовича, с. Щасливе, Бориспільський район, Київська область

про стягнення 16 543, 90 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ "Кондитерська фабрика "Солодкий світ" звернулось в Господарський суд Київської області із позовом до ФОП Машталєри Сергія Миколайовича про стягнення 12 920, 54 грн основної заборгованості, 3 603, 67 грн інфляційних нарахувань, 19, 69 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо повної оплати за поставлений йому товар відповідно до Договору поставки № 15МС від 15.05.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2026 р. відкрито провадження у справі № 911/964/26 за позовом ТОВ "Кондитерська фабрика "Солодкий світ" до ФОП Машталєри Сергія Миколайовича про стягнення 16 543, 90 грн, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (змішана форма розгляду) без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено сторонам строки для подачі відповідних заяв по суті спору, тощо.

Відповідач про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи) був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву та інші заяви по суті спору не надав. Обов`язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу до його електронного кабінету у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2023 р. між позивачем (надалі Постачальник) та відповідачем (надалі Покупець) було укладено договір поставки № 15МС (надалі Договір), згідно з умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності із Замовленням Покупця поставити Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти Товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в Специфікації/Акційній специфікації чинній на момент замовлення Товару.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.5., 3.8. Договору Товар поставляється Постачальником у відповідності з Замовленням Покупця по асортименту, кількості, в строк, зазначений в Замовленні (п. 3.1.).

3.5. Пунктом поставки Товару за цим Договором є магазини Покупця, адреси яких зазначені в замовленні. Сторони погодили, що Постачальник зобов`язаний доставити товар до місця зважування/місця розвантаження. Поставка Товару до місця передачі здійснюється транспортом Постачальника. Витрати з транспортування Товару до пункту поставки несе Постачальник. Датою поставки є дата отримання Покупцем Товару на складі Покупця, що зазначається у ТТН і засвідчується підписами уповноважених представників Сторін.

3.8. Постачальник при поставці відповідної партії Товару передає Покупцю наступну супровідну документацію:

накладні, в яких повинно бути чітко зазначена кількість відвантаженого Товару, ціна за одиницю Товару загальна вартість, код товару з УКТ ЗЕД. Одиницею виміру кількості Товару вважається одиниця виміру Товару для продажу його кінцевому споживачеві в магазинах Покупця. Постачальник несе відповідальність за арифметичні помилки в накладних;

товарно-транспортні накладні.

Згідно з п. 4.1. Договору перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі Товару на складі Покупця та підписання товаросупровідних документів.

Відповідно до п. п. 6.1., 6.4. Договору Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими Сторонами в Специфікації/Акційний специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнах (п. 6.1.).

6.4. Оплата за Товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 35 днів з моменту приймання-передачі Товару та підписання накладної про прийняття Товару.

Згідно з п. 9.1. Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2023 р. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором. У випадку, коли жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про намір припинити дію цього Договору не пізніше, ніж на 30 (тридцять) календарних днів до закінчення терміну дії цього Договору, цей Договір вважається укладеним на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах, без обмеження кількості наступних строків.

На виконання умов договору позивачем було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 13 818, 60 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-003043 від 06.06.2023 р. на суму 6 909, 30 грн, видатковою накладною № РН-003060 від 06.06.2023 р. на суму 6 909, 30 грн, товарно-транспортною накладною № РН-003043 від 06.06.2023 р., товарно-транспортною накладною РН-003060 від 06.06.2023 р., наявними в матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов`язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 4 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 1269 від 22.08.2023 р. на суму 2 000, 00 грн, платіжною інструкцією в національній валюті № 1344 від 22.08.2023 р. на суму 2 000, 00 грн, наявними в матеріалах справи.

У липні 2024 р. позивач звернувся до відповідача із претензією № 118 від 22.07.2024 р., у якій просив відповідача у строк до 31.07.2024 р. погасити існуючу прострочену заборгованість у розмірі 12 920, 54 грн.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, серед іншого, просить суд стягнути з відповідача 12 920, 54 грн основної заборгованості за договором поставки № 15МС від 15.05.2023 р.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України (за умови якщо правовідносини виникли на час чинності даного нормативно-правового акту), Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положень ст. 712 цього ж кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно з ст. 655 цього ж кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач свій обов`язок щодо оплати товару не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 9 818, 60 грн, що підтверджується договором поставки № 15МС від 15.05.2023 р., видатковою накладною № РН-003043 від 06.06.2023 р. на суму 6 909, 30 грн, видатковою накладною № РН-003060 від 06.06.2023 р. на суму 6 909, 30 грн, товарно-транспортною накладною № РН-003043 від 06.06.2023 р., товарно-транспортною накладною РН-003060 від 06.06.2023 р., платіжною інструкцією в національній валюті № 1269 від 22.08.2023 р. на суму 2 000, 00 грн, платіжною інструкцією в національній валюті № 1344 від 22.08.2023 р. на суму 2 000, 00 грн, іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що основна заборгованість у розмірі 12 920,54 грн за договором поставки № 15МС від 15.05.2023 р., підтверджується видатковою накладною № РН-003043 від 06.06.2023 р. на суму 6 909, 30 грн, видатковою накладною № РН-003060 від 06.06.2023 р. на суму 6 909, 30 грн, видатковою накладною № РН-003045 від 06.06.2023 р. на суму 3 101, 94 грн, відповідними товарно-транспортними накладними, платіжними інструкціями в національній валюті

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не було надано суду доказів поставки товару на суму 3 101, 94 грн, а саме видаткової накладної № РН-003045 від 06.06.2023 р. на суму 3 101, 94 грн про що зазначено в позові.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним у повному обсязі свого обов`язку по оплаті товару згідно за договором поставки № 15МС від 15.05.2023 р.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача основної заборгованості за договором поставки № 15МС від 15.05.2023 р. у розмірі 9 818, 60 грн.

Крім того, як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути із відповідача 19, 69 грн пені, передбаченої договором поставки 15МС від 15.05.2023 р., за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений товар, у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань передбачено, що, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.3. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати Покупець оплачує Постачальнику неустойку у розмірі 0, 05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірний.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості наступний:

Сума боргу

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 11/07/2023 до 21/08/202313 818,60 грн.з 22/08/2023 до 18/09/202311 818,60 грн.з 19/09/2023 до 10/01/20249 818,60 грн.Залишок боргу9 818,60 грн.Розмір пені, зазначений у договорі:

Розрахунок здійснюється за формулою:

Пеня = С x РП x Д : 100, де

С - Сума заборгованості за період,

РП - розмір пені, зазначений в договорі (в калькуляторі вказується користувачем в окремому віконці),

Д - Кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 11/07/2023 до 21/08/2023 13 818,60 x 0.05 x 42 : 10042290,19 грн.з 22/08/2023 до 18/09/2023 11 818,60 x 0.05 x 28 : 10028165,46 грн.з 19/09/2023 до 10/01/2024 9 818,60 x 0.05 x 114 : 100114559,66 грн.Всього штрафних санкцій: 290,19 + 165,46 + 559,66 = 1 015,31 грн.

Отже, розмір пені від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений товар становить 1 015, 31 грн.

Оскільки, розмір пені від суми основної заборгованості, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 19, 69 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача 3 603, 67 грн інфляційних збільшень за періоди прострочення відповідачем виконання обов`язку по оплаті за поставлений товар, у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збільшень від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збільшень від суми основної заборгованості за договором наступний:

Сума боргу

Основна сума заборгованості за договором:Сума боргуз 11/07/2023 до 21/08/202313 818,60 грн.з 22/08/2023 до 18/09/202311 818,60 грн.з 19/09/2023 до 13/03/20269 818,60 грн.Залишок боргу9 818,60 грн.Інфляційні витрати:

Період 1 (11/07/2023 - 21/08/2023)Індекс інфляціїлипень 202399,40серпень 202398,60

Період 2 (22/08/2023 - 18/09/2023)Індекс інфляціївересень 2023100,50

Період 3 (19/09/2023 - 13/03/2026)Індекс інфляціїжовтень 2023100,80листопад 2023100,50грудень 2023100,70січень 2024100,40лютий 2024100,30березень 2024100,50квітень 2024100,20травень 2024100,60червень 2024102,20липень 2024100,00серпень 2024100,60вересень 2024101,50жовтень 2024101,80листопад 2024101,90грудень 2024101,40січень 2025101,20лютий 2025100,80березень 2025101,50квітень 2025100,70травень 2025101,30червень 2025100,80липень 202599,80серпень 202599,80вересень 2025100,30жовтень 2025100,90листопад 2025100,40грудень 2025100,20січень 2026100,70лютий 2026101,00Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Період 1

IIc (99,40 : 100) (98,60 : 100) = 0.98008400

Інфляційне збільшення:

13 818,60 x 0.98008400 - 13 818,60 = -275,21 грн.

Період 2

IIc (100,50 : 100) = 1.00500000

Інфляційне збільшення:

11 818,60 x 1.00500000 - 11 818,60 = 59,09 грн.

Період 3

IIc (100,80 : 100) (100,50 : 100) (100,70 : 100) (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) (100,20 : 100) (100,60 : 100) (102,20 : 100) (100,00 : 100) (100,60 : 100) (101,50 : 100) (101,80 : 100) (101,90 : 100) (101,40 : 100) (101,20 : 100) (100,80 : 100) (101,50 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,80 : 100) (99,80 : 100) (99,80 : 100) (100,30 : 100) (100,90 : 100) (100,40 : 100) (100,20 : 100) (100,70 : 100) (101,00 : 100) = 1.25432277

Інфляційне збільшення:

9 818,60 x 1.25432277 - 9 818,60 = 2 497,09 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збільшень від суми основної заборгованості за договором поставки № 15МС від 15.05.2023 р. у вищевказані періоди становить 2 280, 97 грн.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збільшень від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання у повному обсязі свого обов`язку по оплаті за поставлений йому товар у розмірі 2 280, 97 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, позивач просить покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000, 00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

2. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

2. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

3. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

4. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1-8 ст. 129 цього ж кодексу передбачено, що судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

3. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

6. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

7. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

8. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 ст. 130 цього ж кодексу передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, у процесі розгляду справи відповідачем у відповідності до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не було подано суду відповідного клопотання із належним обґрунтуванням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9 000, 00 грн підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 01.03.2026 р., укладеним між ТОВ "Кондитерська фабрика "Солодкий світ" та адвокатом Сергієнко Світланою Михайлівною, актом прийому-передачі виконання робіт про надання правничої допомоги від 16.03.2026 р. на загальну суму 9 000, 00 грн, наявними у матеріалах справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (постанова об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9 000, 00 грн відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру та з урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Машталєри Сергія Миколайовича, ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий світ", (61082, вул. Ясенева, буд. 6, м. Харків, Харківська область; ідентифікаційний код 31797841) 9 818 (дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 60 (шістдесят) коп. основної заборгованості, 19 (дев`ятнадцять) грн 69 (шістдесят дев`ять) коп. пені, 2 280 (дві тисячі двісті вісімдесят) грн 97 (дев`яносто сім) коп. інфляційних збільшень та судові витрати 2 437 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять сім) грн 93 (дев`яносто три) коп. судового збору, 6 570 (шість тисяч п`ятсот сімдесят) грн 00 (нуль) коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя В.М.Бацуца