Court ruling № 137630008, 23.06.2026, Halytskyi District Court of Lviv City

Справа № 462/7777/24

Провадження № 6/461/237/26

УХВАЛА

23.06.2026 року, суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., розглянувши в письмовому провадженні матеріали заяви ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

На адресу суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Турчиняк Ярослав Ігорович подав заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів.

Заяву мотивовано тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07.01.2025 року у справі №462/7777/24 з урахуванням ухвал від 19.03.2025 року та від 05.11.2025 року «про виправлення описки» було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошових коштів.

Після винесення судового рішення апеляційного суду, стягувач отримав виконавчі листи по справі №462/7777/24 та пред`явив їх до примусового виконання у Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області.

Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області отримало судові рішення для примусового виконання, однак, боржник - ГУ ПФУ у Львівській області жодним чином не виконує судове рішення, яке набрало законної сили та не вживає жодних заходів необхідних для повного та безумовного виконання судового рішення.

Враховуючи конституційний обов`язок держави забезпечити виконання будь-якого судового рішення, яке набрало законної сили, заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 вважає за необхідне звернутися до суду з цією заявою про зобов`язання подати звіт про виконання рішення суду від 07.01.2025 року у справі №462/7777/24 - в порядку, встановленому статтею 453-1 ЦПК України.

Окрім цього, просив здійснити розподіл судових витрат, які за попереднім розрахунком складають 20000 грн.

До суду надійшли заперечення на заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в яких представник Головного управління Пенсійного фонду просив відмовити у її задоволенні.

На обґрунтування заперечень зазначив, що встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду, а підставою для його застосування є наявність об`єктивних та підтверджених доказами обставин, які свідчать про можливість невиконання судового рішення.

Також представник боржника вказав, що відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили. Сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду визначена у бюджеті Пенсійного фонду України на 2022 рік, який згідно із підпунктом 1 пункту 14 розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України затверджується Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Крім того, представник боржника заперечив проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на відсутність належних доказів їх фактичного понесення, необхідності та співмірності.

З огляду на наведене, просив відмовити у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення та про розподіл судових витрат.

Дослідивши матеріали заяви, цивільної справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07.01.2025 року, з урахуванням ухвал суду від 19.03.2025 року та від 05.11.2025 року про виправлення описок, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нараховані, але не виплачені згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/8034/22 від 04.07.2022 року пенсійні виплати у розмірі 191423 (сто дев`яносто одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 27 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 , 191423 (сто дев`яносто одна тисяча чотириста двадцять три) грн. 27 коп. пенсійних виплат, які нараховані, але не виплачені згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду №380/8034/22 від 04.07.2022 року.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 2500 грн. 34 коп.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8000 грн. 00 коп.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 19.03.2025 року було виправлено описку в рішення, по всьому тексту рішення

Постановою Львівського апеляційного суду м. Львова від 22.08.2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області було залишено без задоволення та стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно до положень ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Згідно ст.129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд

Так, судовий контроль за виконанням судових рішень встановлено розділом VII ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах:

1) що виникають із трудових правовідносин;

2) що виникають із сімейних правовідносин;

3) щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення;

4) щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду;

5) щодо відшкодування моральної шкоди;

6) щодо захисту прав споживачів;

7) щодо захисту честі, гідності та ділової репутації;

8) в інших спорах немайнового характеру.

Аналізуючи наведену норму процесуального закону, суд звертає увагу, що перелік цивільних справ, у яких може бути зобов`язано боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є вичерпним, та містить чіткий перелік категорій справ за виключенням ч. 4 ст. 453-1 ЦПК України (спори немайнового характеру).

Спір у даній справі стосується стягнення грошових коштів (пенсійних виплат), тобто є майновим, оскільки його предметом є вимога, що підлягає грошовій оцінці.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 вказано, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Судом встановлено, що рішення, виконання якого є предметом поданої заяви, ухвалене у справі про визнання права власності в порядку спадкування на нараховані, але не виплачені пенсійні виплати та їх стягнення.

Отже, оскільки спір має майновий характер, він не належить до жодної з категорій справ, визначених ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.453-2 ЦПК України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, правові підстави для застосування заходів судового контролю у вигляді зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Доводи заявника про те, що зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є єдиною ефективною формою судового контролю у даній справі, не можуть бути прийняті судом як безумовна підстава для її задоволення, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснює виконання судових рішень у межах бюджетних асигнувань та в порядку черговості, визначеної законодавством.

Виконання рішень про стягнення коштів з органів Пенсійного фонду України здійснюється в порядку, передбаченому Бюджетним кодексом України та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», шляхом їх виконання органами Державної казначейської служби України у межах відповідних бюджетних призначень.

Отже, можливість фактичного виконання судового рішення залежить не від волевиявлення боржника, а від наявності бюджетного фінансування та визначеної законом черговості погашення заборгованості, яка є єдиною для всіх аналогічних стягувачів.

За таких обставин суд не вправі підміняти встановлений законом порядок виконання судових рішень або впливати на черговість та обсяг бюджетних видатків шляхом застосування заходів судового контролю, передбачених статтею 453-1 ЦПК України, у спосіб, який фактично змінює механізм виконання рішень, визначений спеціальним законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі №462/7777/24, - задоволенню не підлягає.

Питання розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні заяви витрати покладаються на заявника.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 42, 48, 55, 77, 81, 89, 453-1, 453-2, 260-261, 352-355, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення у справі 462/7777/24, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 23.06.2026 року.

Суддя Мироненко Л.Д.