Decision № 137617873, 23.06.2026, Lubny City and District Court of Poltava Oblast

Справа № 508/292/26

Провадження № 2/539/1647/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 червня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 04 січня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 102027615, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 18 000 грн та зобов`язалась повернути кошти кредитору, проте свої зобов`язання належним чином не виконала, кредит не повернула. Кредитний договір укладено в електронній формі. Кредитні кошти надано відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед кредитором у розмірі 65 605,20 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 14 400 грн, заборгованості за відсотками - 49 405,20 грн, заборгованості за комісією - 1 800 грн.

29 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 04 січня 2024 року № 102027615. Відповідачу 02 березня 2026 року направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, проте вона залишена без належного реагування. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором від 04 січня 2024 року № 102027615 у розмірі 65 605,20 грн.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 04 січня 2024 року № 102027615 у розмірі 65 605,20 грн, судовий збір - 2 662,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 8 000 грн.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подала.

Рух справи

31 березня 2026 року ТОВ «Кредит-Капітал» звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Миколаївського районного суду Одеської області від 01 квітня 2026 року цивільну справу № 508/292/26 за позовом ТОВ «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю Лубенському міськрайонному суду Полтавської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2026 року справу № 508/292/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Суд відповідно до частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

У відповіді, яка надійшла до суду з виконавчого комітету Новооржицької селищної ради, вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними реєстру територіальної громади, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 27 травня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив. Витребувано в Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» інформацію щодо надходження коштів на рахунок банківської карти НОМЕР_1 в розмірі 18 000 грн у період з 04 січня 2024 року до 11 січня 2024 року.

20 травня 2026 року до суду від Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» надійшла інформаційна довідка, у якій зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 емітована платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку у період з 04 січня 2024 року до 11 січня 2024 року зараховано кошти у розмірі 18 000 грн.

У зв`язку з неявкою відповідача 27 травня 2026 року розгляд справи відкладено на 23 червня 2026 року.

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача, вказував, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Судові повістки були направлені відповідачу на поштову адресу за її зареєстрованим місцем проживання. Відповідач у судові засідання не з`явилась, про дату, час і місце слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності не подавала. Суд вважає причини неявки відповідача у судові засідання неповажними.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 23 червня 2026 року постановив ухвалу про проведення у справі заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 04 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Мілоан» із заявою на отримання кредиту № 102027615 у розмірі 18 000 грн, в якій також зазначено: загальний строк кредитування - 105 днів, з них пільговий період - 15 днів, поточний період - 90 днів; денна процентна ставка: протягом пільгового періоду - 1,7 %, протягом поточного періоду - 2,3 %; кошти мають бути перераховані на платіжну карту Mastercard Debit 535528*35.

04 січня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Мілоан» з анкетою-заявою на отримання кредиту № 102027615 у розмірі 18 000 грн, строк кредитування - 15 днів з 04 січня 2024 року, дата повернення - 19 січня 2024 року, сума до повернення - 24 390 грн, комісія за надання кредиту - 1 800 грн, проценти за користування кредитом - 4 590 грн (нараховуються за ставкою 1,7 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом). У вказаній анкеті-заяві вказано прізвище, ім`я та по батькові позичальника, його РНОКПП, серію та номер паспорта, дата народження, стать, вік, номер мобільного телефону, адресу місця реєстрації та проживання, розмір щомісячного доходу.

Відповідач підтвердила, що отримала та ознайомилась з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування у паспорті споживчого кредиту № 102027615, а саме: найменування кредитора - ТОВ «Мілоан», його місцезнаходження, серію та номер ліцензії останнього, контактну інформацію, тип кредиту, суму/ліміт кредиту, строк кредитування, мету отримання кредиту, спосіб та строк надання кредиту безготівково на рахунок з використанням картки, процентну ставку, тип процентної ставки, розмір комісії, загальні витрати за кредитом, орієнтовану загальну вартість кредиту, реальну процентну ставку.

ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 04 січня 2024 року уклали договір про споживчий кредит № 102027615, який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором 660499, номер телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор +380999585865.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит: сума кредиту становить 18 000 грн (пункт 1.2 договору про споживчий кредит); кредит надається на 105 днів з 04 січня 2024 року і складається з пільгового та поточного періодів (пункт 1.3 договору про споживчий кредит); пільговий період складає 15 днів, що настав з дати видачі кредиту та завершується 19 січня 2024 року, поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 18 квітня 2024 року (дата остаточного погашення заборгованості) (пункти 1.3.1, 1.3.2 договору про споживчий кредит).

Позичальник має повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 19 січня 2024 року, але не пізніше 18 квітня 2024 року (пункт 1.4 договору про споживчий кредит).

Згідно з пунктом 1.5 договору про споживчий кредит загальні витрати позичальника за пільговий період складають 6 390 грн у грошовому виразі та 162 276 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 43 650 грн в грошовому виразі та 7 121% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 24 390 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 61 650 грн. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно пункту 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань та можуть не оновлюватись у випадку продовження позичальником строку кредитування.

Комісія за надання кредиту 1 800 грн, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (підпункт 1.5.1 договору про споживчий кредит).

Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 4 590 грн, які нараховуються за ставкою 1,7 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (пункт 1.5.2 договору про споживчий кредит).

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37 260 грн, які нараховуються за ставкою 2,3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (пункт 1.5.3 договору про споживчий кредит).

Пунктом 1.6 договору про споживчий кредит визначено, що тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 цього договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_3 *35 (пункт 2.1 договору про споживчий кредит).

Згідно з пунктом 2.2.1 договору про споживчий кредит позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в пунктах 1.5.1 - 1.5.3 договору, в один з термінів (дат) вказаних в пункті 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в пункті 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною пунктом 1.5.2, в сумі та на умовах визначених пунктом 2.3 договору.

Пунктом 3.1 договору про споживчий кредит визначено, що кредитодавець зобов`язаний: на умовах, передбачених пунктом 2.1 цього договору, в сумі, що передбачена пунктом 1.2 цього договору, надати позичальнику кредит в порядку, визначеному в цьому договорі (пункт 3.1.1 договору про споживчий кредит).

Згідно з пунктом 3.3 договору про споживчий кредит позичальник зобов`язаний: повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені пунктами 1.1-1.5 та пунктом 2.4 цього договору (пункт 3.3.2 договору про споживчий кредит).

У платіжному дорученні від 04 січня 2024 року № 79972963 платником зазначено ТОВ «Мілоан», отримувачем - ОСОБА_1 , сума платежу - 18 000 грн, призначення - кошти згідно з договором № 102027615.

Відповідно до інформаційної довідки Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на ім`я ОСОБА_1 емітована платіжна картка № 5355280212060535, на яку у період з 04 січня 2024 року до 11 січня 2024 року зараховано кошти у розмірі 18 000 грн.

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року № 110-МЛ/Т ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 29 липня 2024 року підписали акт приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 29 липня 2024 року № 110-МЛ/Т.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 102027615 від 04 січня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 09 березня 2026 року становить 65 605,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 400 грн, заборгованість за відсотками - 49 405,20 грн, заборгованість за комісією - 1 800 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зібраними у справі доказами підтверджено, що договір про споживчий кредит, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладено сторонами цього правочину в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, до укладення договору про споживчий кредит відповідач підписав анкету-заяву на кредит № 102027615.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 погодився з тим, що «без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору».

Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог закону.

Встановлено, що договір про споживчий кредит, графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем, містять інформацію щодо кредитування, зокрема, суму кредиту, загальний строк кредитування, розмір пільгового та поточного періоду, комісію за надання кредиту, процентні ставки.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору кредиту, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах та невиконання останнім свого обов`язку зі своєчасного повернення отриманих кредитних коштів.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим презумпцію правомірності укладеного кредитного договору під час розгляду справи відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку набув право грошової вимоги за договорами.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, фактично отримані кредитні грошові кошти в добровільному порядку на користь позивача не повернув, тому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 102027615 від 04 січня 2024 року та наведеним позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за спірним зобов`язанням становить 65 605,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 400 грн, заборгованість за відсотками - 49 405,20 грн, заборгованість за комісією - 1 800 грн.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконала належним чином та має непогашену заборгованість у розмірі 65 605,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 400 грн, заборгованість за відсотками - 49 405,20 грн, заборгованість за комісією - 1 800 грн.

Водночас не можна погодитись з визначеним позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором з огляду на таке.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19).

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись обумовленими між контрагентами договорів про надання фінансових послуг умовами та нормами матеріального права, які не дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку або нарахувати непропорційно велику суму компенсації (відсотків), оскільки така непропорційно велика сума компенсації (відсотків) не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Первісні кредитори як фінансові установи, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукали у такий спосіб позичальника на укладення договорів на вкрай невигідних для неї умовах, які відповідач не могла оцінити належно.

Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Заявлений до стягнення розмір боргу за відсотками за договором від 04 січня 2024 року № 102027615 (зі строком кредитування на 105 днів) у розмірі 49 405,20 грн значно перевищує тіло кредиту (14 400 грн), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором не є співмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг фінансових установ, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів за вказаними правочинами, суд дійшов висновку про стягнення заборгованості за відсотками за договором від 04 січня 2024 року № 102027615 у розмірі 14 400 грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04 січня 2024 року № 102027615 у розмірі 30 600 грн, з яких: 14 400 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 400 грн - заборгованість за відсотками, 1 800 грн заборгованість за комісією.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (46,64 %), суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 1 241,74 грн (2 662,40 х 46,64 %).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи. До ухвалення судового рішення на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, акт наданих послуг від 09 березня 2026 року № Д/20691, детальний опис наданих послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, пропорційності задоволення позовних вимог дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 3 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором від 04 січня 2024 року № 102027615 у розмірі 30 600 (тридцять тисяч шістсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1 241 (одна тисяча двісті сорок одна) гривня 74 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус № 28; ЄДРПОУ - 35234236).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Суддя М. М. Пилипчук