Decision № 137599549, 22.06.2026, Chernivtsi District Administrative Court

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/1577/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Інфоресурс», про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

Позов обґрунтовано тим, що у 2020 році позивач вступив до закладу вищої освіти на денну форму навчання з метою отримання рівня освіти «молодший спеціаліст», однак такий позивачем не було отримано у зв`язку з відрахуванням його із закладу освіти. У 2025 році позивач вступив на денну форму навчання до закладу вищої освіти за іншою спеціальністю для здобуття рівня освіти «фаховий молодший бакалавр». Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що він не порушує послідовності здобуття освіти. Однак у довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти, оформленої позивачем з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, вказано про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти відповідно до частини другої статті 10 Закону України Про освіту, тобто у графі про відомості щодо порушення послідовності здобуття рівня освіти замість Так, не порушує зазначено Ні, порушує. Поряд з цим відповідач, відмовляючи позивачу у внесенні змін до системи Єдиної державної електронної бази з питань освіти в частині виправлення відомостей про порушення послідовності здобуття освіти, вказав про відсутність підстав для вчинення відповідних дій, посилаючись на те, що позивач у період з 2018 по 2020 роки навчався у Буковинському державному медичному університеті за спеціальністю «Фармація, промислова фармація» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» і був відрахований за невиконання вимог навчального плану. Позивач не погоджується з відмовою відповідача у внесенні змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти з огляду на здобуття ним рівня освіти «фаховий молодший бакалавр» уперше, а тому дані довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, фактично, суперечать дійсним обставинам щодо здобуття позивачем відповідного рівня освіти. Водночас оскаржувана відмова призводить до перешкоджання у реалізації позивачем права на надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченого пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; задоволено клопотання позивача та залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державне підприємство «Інфоресурс», запропоновано третій особі надати пояснення щодо позову та відзиву; витребувано докази у відповідача.

Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО), позивач у період з 2018-2020 роки навчався у Буковинському державному медичному університеті за спеціальністю «Фармація, промислова фармація» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» (5.1 рівень НРК) і був відрахований за невиконання вимог навчального плану. У жовтні 2025 року позивач був зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж нафтогазових технологій, інженерії та інфраструктури сервісу Одеського національного технологічного університету» за спеціальністю «Автоматизація, комп`ютерно-інтегровані технології та робототехніка» для здобуття освітнього-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК). Наведене, на думку представника відповідача, свідчить про те, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено Ні, порушує. Додатково зазначено, що Міністерство освіти і науки України виконує виключно організаційні та контролюючі функції з ведення ЄДЕБО, а на державне підприємство «Інфоресурс» покладено технічні функції, що, на думку представника відповідача свідчить про неможливість виконання Міністерством освіти і науки України та ДП «Інфоресурс» будь-яких управлінських функцій відносно позивача. Вказуючи на те, що оскаржувані дії були вчинені у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

У поданій до суду відповіді на відзив представник позивача звертав увагу суду на те, що позивач не закінчив попередню процедуру здобуття відповідного рівня освіти та не отримував диплом за освітньо-кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст» або «молодший бакалавр», а тому та процедура навчання, на яку позивач вступив у 2025 році, не порушує послідовності здобуття рівня освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Правом подання заперечень відповідач не скористався.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не скористалась правом подання пояснень щодо позову та відзиву.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 серпня 2018 року ОСОБА_1 був зарахований на навчання до Буковинського державного медичного університету для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» за спеціальністю «Фармація, промислова фармація».

Наказом т.в.о. ректора Буковинського державного медичного університету від 27 липня 2020 року №444-ст позивача було відраховано із закладу освіти за невиконання вимог навчального плану та графіка навчального процесу.

10 жовтня 2025 року позивач був зарахований на навчання до Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж нафтогазових технологій, інженерії та інфраструктури сервісу Одеського національного технологічного університету» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «фаховий молодший бакалавр». Термін навчання з 13 жовтня 2025 року по 30 червня 2028 року.

Згідно з довідкою про здобувача освіти №789571 від 10 жовтня 2025 року у даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти містяться відносно ОСОБА_1 відомості про порушення ним поточного здобуття рівня освіти. Так, у графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» зазначено «Ні, порушує».

З наявних у справі матеріалів також убачається, що представник позивача звертався до відповідача із запитом щодо внесення змін до відомостей у Єдиній державній електронній базі з питань освіти стосовно відсутності у ОСОБА_1 порушення послідовності здобуття ним рівня освіти. Вказані обставини не заперечуються учасниками справи.

Листом від 10 березня 2026 року №5/743-25 відповідач повідомив представника позивача про те, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО), позивач у період з 2018-2020 роки навчався у Буковинському державному медичному університеті за спеціальністю «Фармація, промислова фармація» для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» (5.1 рівень НРК) і був відрахований за невиконання вимог навчального плану. У жовтні 2025 року позивач був зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Фаховий коледж нафтогазових технологій, інженерії та інфраструктури сервісу Одеського національного технологічного університету» за спеціальністю «Автоматизація, комп`ютерно-інтегровані технології та робототехніка» для здобуття освітнього-професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» (5 рівень НРК). Наведене, на думку представника відповідача, свідчить про те, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, у відповідному полі зазначено Ні, порушує. З урахуванням наведеного відповідач повідомив про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки.

За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Частиною першою статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Згідно із статтею 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 року №389-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України №69/2022 Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Законом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі Закон №3543-ХІІ у редакції на час виникнення спірних відносин).

Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а статтею 23 Закону №3543-XIІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Кабінетом Міністрів України постановою від 16 травня 2024 р. №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560 у редакції на час виникнення спірних відносин).

Згідно приписів пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначені Додатком 5 до Порядку №560.

Зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 2 Додатку 5 до Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури, для надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізацію зобов`язані подати:

- довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів);

- довідку закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна (для осіб, зарахованих на навчання до інтернатури).

Форма довідки про здобувача освіти за даними єдиної державної електронної бази з питань освіти визначена Додатком 9 до Порядку №560 і в такій довідці зазначається інформація, зокрема, про поточне здобуття освіти військовозобов`язаним, і чи не порушує здобуття такої освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту (на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти).

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України Про освіту.

При цьому наведеними вище нормами передбачено обов`язок для військовозобов`язаних, які претендують на надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, подати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема, довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Форма такої довідки визначена Додатком 9 до Порядку №560.

Наявність саме тієї інформації, яка зазначається у довідці за формою, визначеною Додатком 9 до Порядку №560, має бути перевірена районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки при розгляді заяви військовозобов`язаного про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 жовтня 2025 року Відокремленим структурним підрозділом «Фаховий коледж нафтогазових технологій, інженерії та інфраструктури сервісу Одеського національного технологічного університету» видано ОСОБА_1 довідку встановленого зразка №789571 (тобто за формою, визначеною Додатком 9 до Порядку №560) про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в якій у графі (розділі) «На підставі даних, що містять в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», вказано: «Ні, порушує».

Тобто, зі змісту наведеної довідки вбачається порушення позивачем послідовності здобуття ним відповідного рівня освіти, яка визначена статтею 10 Закону України «Про освіту».

Таким чином, спірним у цій справі є питання дотримання позивачем послідовності здобуття рівня освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», у комплексному застосуванні з пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, а, відтак, правомірність формування у довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти.

У зв`язку з цим суд зазначає таке.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон України від 05 вересня 2017 року №2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону №2145-VIII визначено, що рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Згідно з частинами першою, другою статті 15 Закону №2145-VIII метою професійної (професійно-технічної) освіти є формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності і перспектив кар`єрного зростання впродовж життя.

Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається на основі базової або повної загальної середньої освіти. Здобуття професійної (професійно-технічної) освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям профільної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту. Заклади професійної (професійно-технічної) освіти можуть також здійснювати підготовку фахівців за окремими професіями без забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти. Особи, які з певних причин не можуть одночасно з набуттям професії здобувати повну загальну середню освіту або не мають базової середньої освіти, а також ті, які потребують реабілітації, мають право здобувати професійну (професійно-технічну) освіту.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону №2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Статтею 40 Закону №2145-VIII встановлено, що після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України «Про вищу освіту» №1556-VII від 01 липня 2014 року (далі - Закон №1556-VII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов`язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Відповідно до положень частини першої, другої статті 6 Закону №1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Так, правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках визначає Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР (далі - Закон №103/98-ВР, чинний у період з 01 вересня 2018 року по 27 липня 2020 року, тобто на час здобуття позивачем освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»).

Відповідно до статті 15 Закону №103/98-ВР випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, який успішно пройшов кваліфікаційну атестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Випускнику, який закінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійної (професійно-технічної) освіти певного рівня акредитації, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст».

Статтею 16 Закону №103/98-ВР визначено, що випускнику закладу професійної (професійно-технічної) освіти, якому присвоєно освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікований робітник», видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Випускнику вищого професійного училища та центру професійної (професійно-технічної) освіти, якому присвоєно кваліфікацію «молодший спеціаліст», видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм законодавства у сукупності дає підстави для висновку, що особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу, та проходження атестації, успішне складення якої є правовою підставою для видачі документа про освіту. Тобто, основним критерієм, який вказує на здобуття особою певного рівня освіти, є завершеність відповідного етапу навчання, що, у свою чергу має підтверджуватись відповідним документом про освіту.

Як встановлено судом у ході розгляду даної справи, позивач 17 серпня 2018 року був зарахований до Буковинського державного медичного університету здобувачем рівня освіти «молодший спеціаліст».

В подальшому у зв`язку з невиконанням умов договору позивача 27 липня 2020 року відраховано із названого закладу освіти.

Отже, позивач не завершував навчання за відповідним рівнем освіти, не складав атестацію, йому не було присвоєно відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень з набутої професії відповідного розряду (категорії) та не видано диплому молодшого спеціаліста як особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу, оскільки він був відрахований із навчання.

Вказані обставини, на переконання суду, не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня професійної (професійно-технічної) освіти у зв`язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.

Крім цього, як вбачається зі змісту наявних у справі матеріалів, 10 жовтня 2025 року позивач зарахований здобувачем рівня освіти «фаховий молодший бакалавр», термін закінчення навчання 30 червня 2028 року.

В контексті наведеного суд звертає увагу на положення статті 7 Закону України «Про фахову передвищу освіту» від 06 червня 2019 року №2745-VIII, відповідно до якої рівень фахової передвищої освіти передбачає здатність особи вирішувати типові спеціалізовані задачі в окремій галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що вимагає застосування положень і методів відповідних наук та може характеризуватися певною невизначеністю умов; відповідальність за результати своєї діяльності; здійснення контролю інших осіб у визначених ситуаціях.

Фаховий молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем фахової передвищої освіти освітньо-професійної програми.

Крім цього, згідно із підпунктом 3 пункту 2 розділу XV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про вищу освіту» освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що провадилася закладами вищої освіти і започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжувалася у межах строку навчання за певною освітньо-професійною програмою з видачею державного документа про вищу освіту встановленого зразка - диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводився у 2019 році.

Отже, особи, які розпочали навчання за програмою підготовки молодшого спеціаліста до 2019 року включно, у разі успішного завершення навчання отримували документ про вищу освіту - диплом молодшого спеціаліста, який, відповідно до наведених вище положень закону прирівнюється до диплома молодшого бакалавра.

Проте, як встановлено судом з наявних у справі матеріалів, позивачем не було здобуто освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста.

Відтак, оскільки позивач не завершив навчання за освітнім рівнем «молодший спеціаліст», то вказане не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту.

Доводи відзиву про те, що позивач здобуває освіту у непослідовному напрямку суд оцінює критично, адже позивач не завершив навчання у Буковинському державному медичному університеті за освітнім рівнем молодшого спеціаліста, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплому як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу та склала атесацію, оскільки був відрахований із навчання.

В контексті наведеного суд звертає увагу на конструкцію норми пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, а саме: «здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти». Словосполучення «здобутий рівень освіти» безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти. Ключовим є розуміння того, що термін «здобутий» означає «вже завершений» на противагу «здобував», що вказує на процес, який тривав. Законодавство України про освіту, зокрема, Закони №2145-VIII та Закон №1556-VII, чітко визначають, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням відповідного документа.

Отже, законодавець однозначно використовує термін «здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, чого у спірних правовідносинах не було.

Відтак, відомості у довідці №789571 від 10 жовтня 2025 року про здобувача освіти за даними Єдиної державної бази з питань освіти в частині порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», не відповідають фактичним установленим обставинам справи щодо здобуття позивачем відповідного рівня освіти.

Посилання відповідача у відзиві на лист Міністерства освіти і науки України від 03 червня 2024 року №1/9758-24 суд вважає безпідставними, оскільки листи міністерств не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 18 липня 2019 року у справі №826/2426/16.

Стосовно доводів відповідача про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону №1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.

Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.

Статтею 74 Закону №2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази:

здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;

відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;

забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;

проводить навчання для роботи з Електронною базою;

здійснює інші заходи, передбачені законом.

Електронна база в порядку електронної взаємодії здійснює обмін інформацією з Єдиним державним демографічним реєстром, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним реєстром загальнообов`язкового державного соціального страхування, Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Електронною системою охорони здоров`я, електронною системою рейтингового розподілу в інтернатуру, Єдиною інформаційною системою соціальної сфери, Єдиним державним вебпорталом електронних послуг, реєстрами територіальних громад, іншими автоматизованими системами та інформаційними ресурсами держателя Електронної бази, інших юридичних осіб в обсязі та у випадках, визначених законом.

Відомості про фізичних осіб, що містяться в Електронній базі, можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації державних виплат виключно за наявності добровільної згоди реципієнтів таких виплат, у якій зазначається обсяг відомостей, право на оброблення яких надається.

Для забезпечення рейтингового розподілу в інтернатуру відомості про здобувача освіти, його успішність та документ про освіту, що містяться в Електронній базі, можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, у порядку електронної інформаційної взаємодії.

Відповідно до пункту 4 Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (ЄДЕБО), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №872 від 15 липня 2025 року (далі Постанова №872), власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі Міністерства освіти і науки України (МОН). Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором - державне підприємство Інфоресурс, що належить до сфери управління МОН.

МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Отже, саме Міністерству освіти і науки України надано повноваження вносити зміни до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту. Натомість навчальний заклад при формуванні довідки здобувача освіти виконує лише технічну функцію, оскільки довідка формується автоматично на підставі даних ЄДЕБО.

З огляду на викладене, суд вважає, що відмова Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до системи ЄДЕБО про дотримання позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про вищу освіту, є протиправною та такою, що вчинена не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також зважаючи на зміст повноважень суду, визначених статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у даних спірних відносинах буде зобов`язання відповідача внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України Про освіту, а саме: в розділі На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України Про освіту - вказати Так, не порушує.

На переконання суду, саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Отже, заявлений позов підлягає задоволенню.

Аналогічної позиції при вирішенні подібних спірних відносин дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у справах №560/12116/24 (постанова від 14 лютого 2025 року), №240/22419/24 (постанова від 10 квітня 2025 року), №560/280/25 (постанова від 20 травня 2025 року), №600/183/25-а (постанова від 21 травня 2025 року), №560/16850/24 (постанова від 11 липня 2025 року), №560/16104/24 (постанова від 29 вересня 2025 року) та ін.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість відповідачем не доведено законності оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 1331,20 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Інфоресурс», про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, а саме: в розділі На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України Про освіту, замість Ні, порушує зазначити Так, не порушує.

Стягнути з Міністерства освіти і науки України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору в розмірі 1331 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 червня 2026 року.

Повне найменування учасників справи: позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач Міністерство освіти і науки України (Проспект Берестейський, буд. 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 38621185); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство Інфоресурс (вул. Олександра Довженка, 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 3753381).

Суддя О.П. Лелюк