Court ruling № 137598962, 12.06.2026, Cherkasy District Administrative Court

У Х В А Л А

12 червня 2026 року Справа № 580/933/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Бреус В.В.,

прокурора Мохонько А.В. (за посадою),

представника виконавчого комітету Черкаської міської ради Прокопчук А.П. (у порядку самопредставництва),

представника ОСОБА_1 Драченка (за ордером),

представника Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради Коломієць Т.В. (у порядку самопредставництва),

розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні клопотання представників виконавчого комітету Черкаської міської ради та Силенко Олени Вікторівни про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави до виконавчого комітету Черкаської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, - про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури (далі позивач) до виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Черкаської міської ради щодо невиконання вимог пам`яткоохоронного законодавства України, що полягає у невжитті заходів, передбачених розділами II, IIІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, з виявлення, дослідження та виготовлення облікової документації на об`єкт Будинок ХІХ століття по вул. Митницька, 7 у м. Черкаси, Черкаської міської територіальної громади Черкаської області, та не подання її на розгляд до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації для вирішення питання щодо занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини Черкаської області;

зобов`язати виконавчий комітет Черкаської міської ради вжити заходи, передбачені розділами II, IIІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, щодо виявлення, дослідження, та виготовлення облікової документації на об`єкт Будинок ХІХ століття по вул. Митницька, 7 у м. Черкаси, Черкаської міської територіальної громади Черкаської області, та подання її на розгляд до Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації для вирішення питання щодо його занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини Черкаської області.

Ухвалою суду від 04.02.2026 суд відкрив провадження у справі та вирішив її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 26.02.2026 суд здійснив перехід із спрощеного провадження до загального та призначив підготовче засідання.

23.02.2026 представник виконавчого комітету Черкаської міської ради подав суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском прокурором встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Клопотання мотивоване тим, що для суб`єкта владних повноважень (у даному випадку прокурора, який звертається до суду в інтересах держави як носій публічно-владних повноважень) перебіг строку звернення до суду пов`язується не з моментом усвідомлення доцільності звернення до суду, а саме з моментом виникнення об`єктивних підстав для пред`явлення вимоги, коли відповідні обставини стали або повинні були стати відомими уповноваженому органу.

Відповідач стверджує, що прокурору було відомо про обставини, які, на його переконання, свідчать про порушення інтересів держави, ще з березня 2023 року, зокрема у зв`язку з поданням Черкаською окружною прокуратурою позову у справі № 580/2402/23 про зобов`язання укласти охоронний договір на спірну будівлю, яка на думку прокуратури має виняткову історичну цінність.

Отже, саме з березня 2023 року виникло право на звернення до адміністративного суду з вимогами, заявленими у цій справі, тоді як позов подано лише 30.01.2026, тобто з очевидним та істотним пропуском встановленого законом строку звернення до суду.

Також, аналогічне клопотання 05.06.2026 подав представник ОСОБА_1 .

Прокурор заперечував проти залишення позовної заяви без розгляду та зазначив, що чинне законодавство містить таку категорію, як триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Триваюче правопорушення припиняється у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Згідно із сталою судовою практикою, сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

За загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретний покладений на неї обов`язок або виконує його неповністю чи неналежним чином, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення.

Строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

Відтак, встановлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду не повинен використовуватись як засіб легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності та не повинен бути однозначною підставою для відмови у застосуванні державою примусових заходів, спрямованих на його припинення.

Отже, на переконання прокурора у спірних правовідносинах протиправна бездіяльність відповідача носить триваючий характер і стосується питання охорони, збереження об`єктів культурної спадщини, що є одним із пріоритетних завдань і обов`язків держави, та на дату звернення прокурора до суду з позовом порушення вимог пам`яткоохоронного законодавства з боку відповідача не припинило існувати, що виключає залишення позову без розгляду з мотивів пропуску строку звернення з позовом до суду.

У судовому засіданні учасники підтримали викладені позиції.

Заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши доводи клопотань, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

На підставі абз.2 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Суд встановив, що передумовою звернення в суд з цим позовом стало невиконання, на думку прокурора, відповідачем вимог пам`яткоохоронного законодавства України, що полягає у невжитті заходів, передбачених розділами II, IIІ Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, з виявлення, дослідження та виготовлення облікової документації на об`єкт Будинок ХІХ століття по вул. Митницька, 7 у м. Черкаси.

Здійснюючи розгляд справи, суд звертає увагу, що у цьому спорі прокурор довів наявність підстав для представництва інтересів держави, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення цих інтересів, обґрунтував необхідність їхнього захисту.

Проаналізувавши норми процесуального права, які регламентують питання обчислення строків звернення до суду та застосування наслідків їх пропуску, суд звертає увагу, що положеннями КАС України визначається єдиний підхід щодо строку звернення до суду суб`єкта владних повноважень, початку його перебігу та наслідків його пропуску у справах за його зверненням за вирішенням спору у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового надано такому суб`єкту законом (оскарження суб`єктом владних повноважень рішень, дій чи бездіяльності іншого суб`єкта владних повноважень).

Оцінюючи доводи прокурора про те, що за усталеним правозастосуванням частини 2 статті 122 КАС України не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на її припинення, суд враховує таке.

Так, перевірка судом питання строку звернення до суду та застосування наслідків його пропуску передує розгляду справи по суті, тобто перевірка доводів щодо обґрунтування позову стосовно вчинення відповідачем бездіяльності на предмет її протиправності як зовнішньої форми поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень не здійснюється судом на стадії застосування наслідків пропуску строку звернення до суду.

При цьому, зміст частини 2 статті 122 КАС України слугує меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на її припинення.

Подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №127/16473/15-а, де колегія суддів констатувала, що встановлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду не повинен використовуватись як засіб легалізації триваючого правопорушення та не повинен бути однозначною підставою для відмови у застосуванні державою примусових заходів, спрямованих на його припинення.

За схожих обставин Верховний Суд у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 464/2638/17 визнав безпідставним твердження скаржника про порушення позивачем - суб`єктом владних повноважень встановлених законом строків звернення до суду, а у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 640/8057/19 констатував помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення таким позивачем норм відповідних статей Кодексу адміністративного судочинства України в частині строку звернення до суду й погодився з доводами про те, що такий строк у випадку наявності триваючого правопорушення, не є пропущеним.

Такий підхід до застосування норм права, якими врегульовано питання строків звернення до адміністративного суду суб`єктів владних повноважень у випадку реагування на триваюче правопорушення, продемонстровано Верховним Судом й у постанові від 06 вересня 2021 року у справі № 560/2798/19.

Про те, що встановлення строків звернення до адміністративного суду та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не може слугувати меті легалізації триваючого правопорушення або здійснення незаконної діяльності, Верховний Суд нагадував й у постанові від 05 липня 2023 року у справі № 380/15396/22 й при цьому зазначав, що такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 05 квітня 2019 року у справі № 809/248/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18, від 29 листопада 2019 року у справі № 608/957/16-а, від 30 січня 2020 року у справі № 554/5119/16-а, від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18, від 11 листопада 2020 року у справі № 640/19903/19 та від 01 червня 2022 року у справі № 460/100/21.

У цих же постановах Верховним Судом надано визначення терміну «триваюче правопорушення», розкрито його суть та зміст, а саме - зазначено, що триваюче правопорушення це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Усе вищевикладене підтверджує, що у разі, якщо позов подано як захід, спрямований на припинення неправомірної поведінки у вигляді триваючого правопорушення, то положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не повинні використовуватися як засіб легалізації такої поведінки і у такому випадку застосуванню не підлягають.

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтовує позовні вимоги допущення відповідачем протиправної бездіяльності, яка станом на момент звернення до суду з цим позовом не припинена і фактично продовжується, порушення не усунуті й намір зробити це відповідач не демонструє.

За таких обставин і правового регулювання питання застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду в разі оскарження триваючої бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яка може становити загрозу суспільним, державним та національним інтересам й може їх порушувати, призводити до невідворотних, значних негативних наслідків.

Також, суд враховує, що суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.

З огляду на викладене, з метою забезпечення права прокурора на доступ до правосуддя для захисту інтересів Держави, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представників відповідача та третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строків звернення.

Керуючись ст. ст. 123, 240, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні клопотань представників виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23.02.2026 (вх. від 23.02.2026 №9396/26) та ОСОБА_1 від 05.06.2026 (вх. від 08.06.2026 №30448/26) про залишення позовної заяви без розгляду.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з моменту її складення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

СуддяОлексій РІДЗЕЛЬ

Ухвала складена у повному обсязі 12.06.2026