Court ruling № 137588955, 12.05.2026, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59780/25-ц

пр. 4-с-92/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі судових засідань - Погребняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на постанову державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Петрухна Сергія Олександровича від 10.11.2025 про повернення виконавчого документу.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» на постанову Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу.

В обґрунтування скарги товариство зазначає, що 4 серпня 2008 року Печерським районним судом міста Києва було задоволено позов АКІБ «УкрСиббанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 10916 доларів 25 центів США, що становить 55127 гривень 05 коп. за курсом НБУ, та судові витрати в сумі 1790 (одна тисяча сімсот девapoносто) грн. 43 коп.

Видано виконавчі листи.

24.04.2025 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 757/51586/23-ц (провадження № 6-189/25), якою змінено сторону виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №2-1645/08 на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».

10.11.2025 року державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Петрухно Сергієм Олександровичем, винесено постанову ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», в мотивувальній частині якої зазначено зокрема: «Залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 56917,48 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 гривня (UAH).»

Заявник зазначає, що виконавець у постанові про повернення та у відмітці на виконавчому документі мав вказати залишок нестягнутої заборгованості (якщо відбувалося стягнення) саме у тій валюті, яка зазначена у виконавчому документі.

А тому просить визнати постанову незаконною та скасувати її.

В судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись належним чином.

Суд, вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази додані до неї, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 447-451 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Судовим розглядом встановлено, що 4 серпня 2008 року Печерським районним судом міста Києва було задоволено позов АКІБ «УкрСиббанк» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 10916 доларів 25 центів США, що становить 55127 гривень 05 коп. за курсом НБУ, та судові витрати в сумі 1790 грн. 43 коп.

Видано виконавчі листи.

24.04.2025 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 757/51586/23-ц (провадження № 6-189/25), якою змінено сторону виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа у справі №2-1645/08 на правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

10.11.2025 року державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Петрухно Сергієм Олександровичем, винесено постанову ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», в мотивувальній частині якої зазначено зокрема: «Залишок нестягнутої суми за виконавчим документом 56917,48 гривень (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 гривня (UAH).»

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституція України не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Отже у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19), зазначено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Велика Палата Верховного Суду також висловлювала висновки щодо особливостей звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті, зокрема висновки щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», у яких вказано, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування у стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14 (провадження № 14?134цс18).

В постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Таким чином, у зв`язку з ухваленням судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті, стягувачу має бути перерахована сума саме в іноземній валюті, визначена судовим рішенням, а у боржників існує обов`язок виконати зобов`язання саме в іноземній валюті (доларах США), а не у національній валюті України - гривні.

Іншого порядку стягнення заборгованості у судовому рішенні судом не встановлено та не передбачено її перерахунок в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для перерахунку встановленого судом розміру заборгованості у національну валюту - гривню, визначеного в іноземній валюті (доларах США).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 686/5863/13-ц (провадження № 61-21099св21), від 06 липня 2022 року у справі № 0538/5438/2012 (провадження № 61?20248св21), від 28 вересня 2022 року у справі № 2-306/11 (провадження № 61-6118св22).

Апеляційний суд дійшов правильного висновку пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14 (провадження № 14?134цс18), в якій Велика Палата Верховного Суду виклала висновки щодо особливостей звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті, зокрема висновки щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», у яких вказано, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

Судом встановлено, що рішенням суду стягнуто з боржника суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ.

Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.

У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням.

За таких підстав, визначення державним виконавцем заборгованості в розмірі 56917,48 грн. та стягнення зазначеної суми не є належним та повним виконанням рішення суду, в якому заборгованість визначена в іноземній валюті, що виконавцем не враховано.

Зазначене є підставою скасування оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки така винесена передчасно.

Стосовно вимог скарги зобов`язання державного виконавця винести постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1ч. ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» слід зазначити, такі вимоги не ґрунтуються на вимогах Закону України Про виконавче провадження, оскільки судне має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України Про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Керуючись статтями 255, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу - задовольнити частково.

Визнати незаконність дій Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, під час визначення залишку боргу при винесенні постанови про повернення виконавчого документа Стягувачу у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Скасувати постанову ВП № НОМЕР_1 від 10.11.2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

В іншій частині відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пapoятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.В. Остапчук