Decision № 137551521, 19.06.2026, Poltava District Administrative Court

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/5296/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періоду роботи з 10.12.2007 по 28.11.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі ст. 60 «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 10.12.2007 по 28.11.2018 у Полтавському обласному Центрі профілактики ВІЛ- інфекції та боротьби зі СНІДОМ.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 30.10.2025 перерахунок ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду з 10.12.2007 по 28.11.2018 зарахованого до стажу відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та у зв`язку з цим провести виплату пенсії, з урахуванням проведених виплат, з видатків, передбачених в бюджеті Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області та отримує пенсію за віком з 01.12.2017. Позивач звернувся 19.02.2026 до відповідача із заявою щодо врахування стажу у порядку ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказана заява мотивована тим, що робота у закладі з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД має бути врахована до страхового стажу у подвійному розмірі. З огляду на те, що у встановлені строки відповідь не отримано, виникла необхідність у направленні адвокатського запиту (вих. №55 від 07.04.2026). У відповідь на адвокатський запит отримано лист від 13.04.2026 №1600-0902- 8/29678, у якому повідомлено, що з огляду на положення ст.24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування при розрахунку пенсії за віком на пільгових умовах у заявника, відсутнє право на зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004, оскільки чинним законодавством не передбачено таких пільг. Позивач вважає вказану позицію ГУ ПФУ в Полтавській області необґрунтованою, а бездіяльність у здійсненні перерахунку пенсію з урахуванням стажу у подвійному розмірі за періоди у закладі з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД протиправною, через що звернулася до суду з даним позовом.

Стислий зміст заперечень відповідача.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що підстави для перерахунку пенсії із врахуванням зазначеного стажу роботи з урахуванням норм статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення в подвійному розмірі відсутні, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивачем заявлені клопотання у справі про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Відомостями трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.07.1989 підтверджено, що у період з 10.12.2007 по 28.11.2018 позивач працювала на посадах молодшої медичної сестри амбулаторно-поліклінічного відділення, кабінету довіри, сестри-господині стаціонарного інфекційного відділення, сестри медичної палати стаціонарного інфекційного відділення Полтавського обласного Центру профілактики та боротьби зі СНІДОМ.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області та з 01.12.2017 отримує пенсію за віком за списком №2 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Позивач звернулася 19.02.2026 до відповідача із заявою від 19.02.2026 (направивши її поштою 19.02.2026), у якій просила, зокрема:

- зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи з 01.03.1993 по 01.06.2002 у Комунальному підприємстві «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» та період з 10.12.2007 по 28.11.2018 у Полтавському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДОМ;

- здійснити перерахунок і виплату мені пенсії з урахуванням вказаних періодів, зарахованих до стажу відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту призначення пенсії., з урахуванням проведених виплат.

Дану заяву отримано відповідачем 04.03.2026.

Таким чином, спірні правовідносини виникли із 19.02.2026.

Відповіді на заяву позивачем отримано не було в 07.04.2026 представник позивача звернулась до відповідача із адвокатським запитом, у якому просила надати відповідь на заяву позивача від 19.02.2026.

Листом від 13.04.2026 відповідач повідомив представнику позивача, що період роботи з 10.12.2007 по 31.12.2009 обчислено в одинарному розмірі з урахуванням норм частини 2, 3 статті 24 Закону. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Отже, підстави для перерахунку пенсії із врахуванням до стажу періодів роботи з 10.12.2007 по 28.11.2018 в подвійному розмірі відсутні.

Не погоджуючись із бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу у подвійному розмірі період роботи з 10.12.2007 по 28.11.2018 у Полтавському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДОМ, позивач звернулася до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Згідно частини першої статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058 умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон №1788.

Статтею 60 Закону №1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Прикінцевими положеннями Закону №1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками №1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами пунктів 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відтак, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.07.1989 у період з 10.12.2007 по 28.11.2018 позивач працювала на посадах молодшої медичної сестри амбулаторно-поліклінічного відділення, кабінету довіри, сестри-господині стаціонарного інфекційного відділення, сестри медичної палати стаціонарного інфекційного відділення Полтавського обласного Центру профілактики та боротьби зі СНІДОМ.

При цьому, відповідач не заперечує наявність у позивача стажу роботи у закладі (відділенні) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД у спірний період та зарахував цей стаж до страхового стажу позивача, однак пенсійний орган заперечує проти подвійного зарахування стажу з єдиної підстави - набрання чинності 01.01.2004 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який не містить положень аналогічних ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 60 Закону №1788 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах, у закладах (відділеннях) по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що стаж роботи за період з 10.12.2007 по 28.11.2018 у Полтавському обласному Центрі профілактики та боротьби зі СНІДОМ має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-XII.

Так, у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.12.2021 у справі №688/2916/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17.

Абзац перший частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом.

Крім того, редакція статті 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону №1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє дію її приписів.

З аналізу вищезазначеного, суд дійшов висновку, що передбачене статтею 60 Закону №1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов`язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом касаційної інстанції у постановах від 11.12.2018 у справі №310/385/17, від 23.01.2019 у справі №485/103/17, від 04.12.2019 у справі №689/872/17, від 27.02.2020 у справі №462/1713/17.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

За таких обставин, доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивачки в подвійному розмірі спірного періоду її роботи є безпідставними та такими, що ґрунтуються на не правильному тлумаченні норм чинного законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки в подвійному розмірі період її роботи з 10.12.2007 по 28.11.2018 у Полтавському обласному Центрі профілактики та боротьби зі СНІДОМ відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.

Щодо дискреційності повноважень відповідача в питаннях зарахування стажу у подвійному розмірі, суд зазначає, що дискреційними повноваженнями є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У спірних у цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій, а отже відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд.

Частиною 4 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Суд встановив, що позивач звернулася 19.02.2026 до відповідача із заявою від 19.02.2026 (направивши її поштою 19.02.2026), у якій просила, зокрема:

- зарахувати до стажу роботи у подвійному розмірі період роботи з 01.03.1993 по 01.06.2002 у Комунальному підприємстві «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» та період з 10.12.2007 по 28.11.2018 у Полтавському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДОМ;

- здійснити перерахунок і виплату мені пенсії з урахуванням вказаних періодів, зарахованих до стажу відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з моменту призначення пенсії., з урахуванням проведених виплат.

Дану заяву отримано відповідачем 04.03.2026.

Таким чином, спірні правовідносини виникли із 19.02.2026.

З огляду на вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування позивачу до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 10.12.2007 по 28.11.2018 у Полтавському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДОМ та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу позивача у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення період роботи з 10.12.2007 по 28.11.2018 у Полтавському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДОМ, а також провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2026 ,з урахуванням проведених виплат.

Позовна вимога зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 30.10.2025 перерахунок ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду з 10.12.2007 по 28.11.2018 зарахованого до стажу відповідно до вимог ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», задоволенню не підлягає, оскільки позивач звернулась 19.02.2026 із заявою про перерахунок пенсії, з урахуванням частини 4 статті 45 Закону №1058-IV перерахунок пенсії проводиться з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, тобто з 01.03.2026, а не з 30.10.2025, як вважає позивач, - спірні правовідносини виникли із дати подання заяви 19.02.2026 про перерахунок пенсії.

Щодо вимоги позивача провести виплату пенсії, з урахуванням проведених виплат, з видатків, передбачених в бюджеті Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджений Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі - Порядок №821).

08 червня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України, а рішення Київського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №821 без змін. Таким чином, рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

Зі змісту статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, тому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду, суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог у вказаній частині слід відмовити.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, дана вимога позивача не пов`язана із захистом його порушеного права протиправною відмовою відповідача щодо здійснення перерахунку пенсії, а пов`язана із забезпеченням виконання рішення суду після набрання ним законної сили. Отже, така вимога заявлена на майбутнє - є передчасною і задоволенню не підлягає, а також не спрямована на відновлення порушеного права, що є предметом спору у цій справі.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 в подвійному розмірі період роботи ОСОБА_1 з 10.12.2007 по 28.11.2018 у Полтавському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДОМ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України Про пенсійне забезпечення період роботи ОСОБА_1 з 10.12.2007 по 28.11.2018 у Полтавському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДОМ, а також провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2026 з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь судові витрати зі сплати судового збору в розмірі

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного переглядую

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза