Court ruling № 137523902, 17.06.2026, Zavodskyi District Court of Zaporizhzhia City

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/2908/26

Провадження №: 1-кп/332/421/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082300000086 від 10.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.ч.2,4 ст.358, ч.1 ст.209 КК України,

встановив:

В провадженні Заводського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом №12025082300000086 від 10.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.ч.2,4 ст.358, ч.1 ст.209 КК України.

Прокурором у судовому засіданні подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , строком на два місяці, на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 16.03.2026, а саме: не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у нічний час з 20:00 годин до 08:00 годин наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора, чи суду; з`являтися до органів досудового розслідування та суду, за першим викликом, у призначений час; не відлучатися за межі міста Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками, допитаними у вказаному кримінальному провадженні, яке обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч.1 ст.177 КПК України, запобігання яким є неможливим при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_6 , в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували з підстав відсутності ризиків, того, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, має міцні соціальні зв`язки, та просили у задоволенні клопотання відмовити та застосувати більш м`який запобіжний захід. За три місяці перебування під домашнім арештом ОСОБА_4 не допустив жодного порушення. Домашній арешт це занадто суворий запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечувала з підстав відсутності ризиків, просила у задоволенні клопотання відмовити, застосувати більш м`який запобіжний захід в вигляді особистого зобов`язання, про що також надала письмове клопотання. У своєму клопотанні зазначила, що сторона захисту вважає вказане клопотання безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає відхиленню, оскільки відсутні реальні ризики, проте існує очевидна непропорційність обмеження прав людини в умовах воєнного стану.

Вважає, що наявні всі правові підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який, особисте зобов`язання, оскільки сторона обвинувачення не надала жодного фактичного доказу того, що заявлені ризики продовжують існувати на теперішній час. Зазначає, що ОСОБА_4 не вчинив жодної процесуальної дії чи правопорушення, які б свідчили про намір ухилятися від слідства, після вручення підозри він бездоганно виконував усі обов`язки, добровільно з`являвся за першим викликом, він працює як ФОП у сфері вантажних перевезень, автосервісу та логістики. Бізнес, в якому працює ОСОБА_4 , вимагає миттєвої реакції: термінових виїздів, закупівлі запчастин та ліквідації аварійних ситуацій на дорозі ін., такі робочі процеси неможливо передбачити заздалегідь, що унеможливлює вчасне отримання дозволів від прокурора та, як наслідок, домашній арешт повністю паралізує господарську діяльність, зриває контракти та позбавляє родину з неповнолітньою дитиною єдиного джерела існування. Також зазначає, що місто Запоріжжя є прифронтовим містом, яке регулярно піддається жорстоким обстрілам в умовах воєнного стану. На утриманні ОСОБА_4 , перебуває неповнолітня донька. Будь-які обмеження свободи пересування в зазначених умовах несуть пряму, безпосередню небезпеку для життя та здоров`я людини, ОСОБА_4 через обмеження домашнього арешту позбавлений можливості оперативно зреагувати на безпекові загрози, захистити свою родину. Також зазначає, що ОСОБА_4 має виключно позитивну репутацію, є офіційним волонтером Благодійної Організації Міжнародний Благодійний Фонд «PatriotUA»; має офіційну Подяку від Головного управління розвідки Міністерства оборони України (військова частина НОМЕР_1 ) за системне сприяння та співпрацю в наданні допомоги Українській армії в умовах воєнного стану; має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання, є особою з інвалідністю 3-ї групи та раніше не судимий. Тому вважає, що належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 вже доведена часом, а подальше продовження домашнього арешту призводить до руйнування його підприємницької діяльності та створює реальну загрозу безпеці його неповнолітньої доньки, сторона захисту вважає за необхідне просити суд змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання, яке у повній мірі забезпечить виконання процесуальних обов`язків.

Представник потерпілого Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області який про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, в підготовче судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд провадження за його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження в межах вирішуваних питань, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Виходячи зі змісту ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.6 ст.181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

При вирішенні клопотання прокурора суд бере до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 16.03.2026 у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком на два місяці, шляхом заборони обвинуваченому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у нічний час з 20:00 годин до 08:00 годин наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора, чи суду; з`являтися до органів досудового розслідування та суду, за першим викликом, у призначений час; не відлучатися за межі міста Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками, допитаними у вказаному кримінальному провадженні, з покладенням на нього обов`язків,яке обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігання яким є неможливим при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

Ухвалами слідчого судді Запорізького районного суду Запорізької області строк дії запобіжного заходу ОСОБА_7 був неодноразово продовжений, останній раз - до 17.06.2026 включно,на раніше визначених умовах.

Так, в ході розгляду клопотання прокурором доведено, що ризики, передбачені п.п.1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені судом під час застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, продовжують існувати, що на переконання суду, з урахуванням тяжкості інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, виправдовує подальше тримання обвинуваченого під домашнім арештом.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Санкція інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Санкція інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.358 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк. Санкція інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. Санкція інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Ризик переховування від суду, визначений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, прокурором мотивовано тяжкістю інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, яка, в поєднанні з іншими обставинами даного кримінального провадження, може спонукати ОСОБА_4 переховуватись від суду.

Суд, в цілому, погоджується з думкою прокурора в цій частині і вважає доведеною наявність цього ризику, оскільки ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів, передбачених ч.4 ст.191 та ч.1 ст. 209 КК України, розуміючи можливість невідворотності покарання у вигляді позбавлення волі,у разі доведення його вини, може почати переховуватись від суду.

В свою чергу, суд відхиляє доводи сторони захисту стосовно належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки факт належної процесуальної поведінки обвинуваченого на досудовому розслідуванні не може нівелювати критерій ймовірності переховування обвинуваченого під час судового розгляду кримінального провадження.

Отже ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України наразі не відпав та продовжує існувати.

Суд також погоджується з доводами прокурора щодо наявності в даному кримінальному провадженні ризику незаконного впливу з боку ОСОБА_4 на свідків в даному кримінальному провадженні. В цьому зв`язку суд констатує, що на даний час потерпілі та свідки судом ще не допитувались, оскільки лише призначено підготовче судове засідання, що, враховуючи обов`язковий для суду принцип безпосередності дослідження показань, встановлений статтею 23 КПК України, приводить суд до висновку про обґрунтованість доводів прокурора щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Такий ризик наразі не відпав та продовжує існувати.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином передбачений п.4 ст.1 ст.177 КПК України, існує в тому, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема тим, що у разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (штучне затягування судового розгляду, тощо).

Оцінюючи доводи захисників ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 177 КПК України фактично встановлено дві мети застосування запобіжного заходу: забезпечення виконання обвинуваченим або підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, перелік яких наведений в пунктах 1-5 цієї статті.

Аналізуючи зазначені правові норми, суд констатує, що ризик вчинення особою зазначених вище дій фактично має оцінюватись в контексті їх вірогідності з урахуванням конкретних обставин кожного кримінального провадження та особи кожного обвинуваченого або підозрюваного. В разі встановлення підвищеної вірогідності такої поведінки особи, що передбачена в п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ризик можна вважати таким, що має місце. Тобто така категорія як «ризик» сама по собі містить критерій вірогідності та, відповідно, може бути лише припущенням. Фактичне вчинення таких дій особою тягне за собою конкретні кримінально-правові наслідки.

З огляду на наведене, суд вважає доведеним наявність зазначених вище ризиків та не може погодитись з доводами захисників про відсутність ризиків.

Отже встановлені ухвалою слідчого судді ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України наразі продовжують існувати.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, забезпечує можливість перешкодити інтересам правосуддя, у зв`язку з чим такий запобіжний захід є виправданим задля досягнення завдань кримінального провадження.

На переконання суду обраний щодо ОСОБА_4 запобіжний захід наразі сприяє нівелюванню існуючих ризиків, що неможливо забезпечити більш м`якими запобіжними заходами.

Крім того, суд виходить у тому числі з тих обставин, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , мають такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Також суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, з покладенням на них обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, на два місяці до 17 серпня 2026 року включно.

Суд не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, оскільки запобіжний захід, обраний щодо них у виді домашнього арешту забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

При цьому, з урахуванням наведених стороною захисту у судовому засіданні даних про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що доводи захисника щодо зміни умов перебування обвинуваченого під домашнім арештом заслуговують на увагу, тому суд дійшов висновку про необхідність змінити час перебування ОСОБА_4 під домашнім арештом у нічний час, а саме з 22:00 години до 06:00 години наступного дня, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Такий вид запобіжного заходу, на думку суду, відповідатиме меті запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України.

У зв`язку із вищезазначеним, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 178, 181,183, 193, 194,199 КПК України,суд,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, до двох місяців, а саме до17 серпня 2026 року (включно), без застосування електронних засобів контролю.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки: не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у нічний час з 22:00 годин до 06:00 годин наступного дня, без дозволу суду; з`являтися до суду, за першим викликом, у призначений час; не відлучатися за межі міста Запоріжжя без дозволу суду; утримуватися від спілкування зі свідками, допитаними у вказаному кримінальному провадженні.

Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_4 покласти на орган Національної поліції за місцем проживання останнього, тобто на відділення поліції №1 Запорізького РУП ГУНП у Запорізькій області.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, співробітники органу Національної поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

При цьому суд зазначає, що залишення обвинуваченим місця свого перебування у встановлений судом час не є порушенням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у випадку отримання невідкладної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров`я в умовах воєнного стану.

У період введення воєнного стану на території України дозволити обвинуваченому ОСОБА_4 після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 30 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги» відлучатись з визначеного в ухвалі місця перебування з метою перебування останнього в укритті.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 18 червня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1