Decision № 137509727, 18.06.2026, Okhtyrka City and District Court of Sumy Oblast

Справа № 583/2367/26

2/583/1334/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області справу за позовом

ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»

про стягнення заборгованості по орендній платі,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Абрамович О.В. звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором оренди, в якому просить стягнути з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 206/17 від 18.09.2017 р. в розмірі 32555,31 грн., обрахованої без вирахування податків та обов`язкових платежів, а також 7689,68 грн. інфляційні збитки та 2032,85 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,566 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0085, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області. 18.09.2017 року ОСОБА_1 уклала з ПрАТ «Райз-Максимко» договір оренди землі № 206/17, згідно якого передала у строкове платне користування дану земельну ділянку строком на 10 років. Розмір орендної плати становив 10 % нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 11222,45 грн. 03 квітня 2018 року Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко», Товариство з обмежено відповідальністю «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_1 уклали трьохсторонню додаткову угоду № 1 до даного договору оренди, в якій новий орендар ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» приймає на себе всі права та обов`язки Орендаря від Приватного акціонерного товариство «Райз-Максимко». 08 квітня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, згідно якої з 01.01.2019 розмір орендної плати становить 11% від НГО земельної ділянки, тобто 12344,69 грн. Пунктом 10 договору оренди передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації. Загальна сума недоплати орендної плати з урахуванням індексації по договору оренди землі № 206/17 від 18.09.2016 р. становить 32555,31 грн. У зв`язку з несвоєчасною виплатою орендної плати та відповідно до положень ст. 625 ЦК України позивач має право стягнути з відповідач збитки від інфляції за весь період прострочення та 3 % річних від суми боргу.

28.05.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що за змістом позову Позивач доводить суду, що Відповідачем в порушення умов договорів оренди землі не було виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати, а тому представником Позивача нараховано індексацію орендної плати, пеню, інфляцію та 3 % річних. ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» вважає за необхідне заперечити проти наведених в позові сум та розрахунків з огляду на наступне. Умовами укладеного між сторонами цієї справи договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативної грошової оцінки землі (пункт 10 договору оренди), що дає суду право застосувати положення статті 21 Закону України «Про оренду землі» у поєднанні зі статтею 289 ПК України. Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів). Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять, зокрема, для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки - 1,0; Тобто, оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2017 - 2022 рік не змінювався, та становив 1,0, що не впливало на визначений договором розмір орендної плати. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 732/1705/16-ц (провадження № 61-29685св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19-ц (провадження № 61-12935св20), від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19 (провадження № 61-3451св22). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (НГО) земель за 2023 рік становить 1,051. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки (НГО) земель за 2024 рік становить 1,12. Також варто відмітити, що «орендна плата» відсутня в переліку відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», якою визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Підсумовуючи наведене, твердження та розрахунки Позивача щодо індексації орендної плати не ґрунтуються на умовах договору оренди землі. Таким чином, всі наведені за текстом позову розрахунки щодо заборгованості з орендної плати, її індексації є арифметично невірними, оскільки зроблені на підставі хибних вихідних даних щодо розміру орендної плати та періодів і сум нарахування. Також враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, значимості вчинених адвокатом дій (надання послуг), просять в задоволенні вимоги представника Позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу відмовити, зменшивши таку суму до 2000 грн.

28.05.2026 р. від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій просить застосувати до позовної заяви ОСОБА_1 позовну давність. Заяву мотивує тим, що як вбачається з позовної заяви, Позивачем нарахована заборгованість за період з 2018 року по 2026 рік. Тобто, на переконання Відповідача Позивач пропустив без поважних причин строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за період 2018-2019 р.р. Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Оскільки Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав лише у травні 2026 року, при цьому не порушив питання про поновлення строків позовної давності, беручи до уваги вищевикладене, наявні підстави для застосування наслідків позовної давності.

01.06.2026 р. від представника позивача надійшли заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначає, що під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності. Під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року. В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився. Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. 04 вересня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19). Позивач звернувся до суду першої інстанції 12 травня 2026 року вже після поновлення строку перебігу позовної давності, тобто в межах строків позовної давності.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, в письмовій заяві представник позивача просить справу розглядати у відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.

В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.09.2017 р. між ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,5666 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0085, що розташована на території Чернеччинської сільської громади (раніше Кардашівської сільської ради) Охтирського району Сумської області, було укладено з ТОВ «Рай-Максимко» договір оренди землі № 206/17 строком на 10 років (а.с. 19-21).

Відповідно до п. 5 Договору № 206/17 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224,47 грн.

Пунктами 9, 10, 11 Договору № 206/17 визначено, що орендна плата вноситься у грошовій формі та розмірі 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11222,45 грн., із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та виплачуються за вимогою орендодавця у формі: грошовій, натуральній, відробітковій. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки: один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 21.09.2017 року державним реєстратором КП «Реєстраційно-інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради Фальченко Ю.Л. внесено запис про право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5920384000:01:001:0085, площа 4,5666 га, орендарем якої є ТОВ «РАЙЗ Північ», а орендодавцем ОСОБА_1 , строк дії договору 10 років, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.26-27).

03.04.2018 р. між ОСОБА_1 (орендодавець), ПрАТ «Райз-Максимко» (Орендар) та ТОВ «Райз Північ» (Новий орендар) укладено додаткову угоду №1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі № 206/17, відповідно до якої Орендар передає, а Новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися внести зміни /доповнення в договір оренди, зокрема, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224,47 грн., з 2017 року орендна плата складає 11222,45 грн., що становить 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 24).

08.04.2019 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі № 206/17 від 18.09.2017 р., якою перший абзац пункту 9 договору доповнено словами в наступній редакції: «У термін з 01.01.2019 р. орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно Податкового Кодексу України» (а.с. 25).

Враховуючи, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4,5666 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0085 становить 112224,47 грн., 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки складає 12344,69 грн.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ОСОБА_1 було виплачено орендну плату у 2018 р. 11222,45 грн., у 2019 р. 12344,69 грн., 2020 р. 12344,67 грн., 2021 р. 12344,67 грн., 2022 р. 12344,69 грн., 2023 р. 12344,69 грн., 2024 р. 12974,28 грн., у 2025 р. 15199,61 грн. (а.с. 16-18).

Зарахування грошових коштів у вигляді орендної плати за 2020-2025 роки на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджується також випискою по надходженням по картці АТ КБ «ПриватБанк» за період 01.01.2020-11.05.2026 (а.с. 9-15).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Аналіз ч.3 ст.762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (ст. 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.

При цьому, базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.

Зі змісту укладених між сторонами договору оренди землі та додаткових угод до нього слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Судом встановлено, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язання за укладеними договорами оренди землі, виплата орендної плати позивачу проводилася без урахування індексації.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23, суд проводить розрахунок заборгованості за договором оренди за формулою: [Сума індексації] = [Орендна плата]х [Сукупний індекс інфляції] / 100% - [Орендна плата], де: [Орендна плата] - сума орендної плати, яка підлягає індексації, [Сукупний індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період.

Розмір орендної плати за договором оренди № 206/17 від 18.09.2017 р. в 2018 р. станови 11222,45 грн., з 2019 р. 12344,69 грн.

Базовим місяцем у цій справі за 2018 рік необхідно вважати вересень 2017 року місяць, у якому востаннє змінювалась орендна плата, а тому індексації підлягали всі подальші щомісячні орендні платежі за період з жовтня 2017 року.

Починаючи з 2019 року базовим місяцем необхідно вважати квітень 2019 року місяць, у якому востаннє змінювалась орендна плата, а тому індексації підлягали всі подальші щомісячні орендні платежі за період з травня 2019 року до вересня 2025 р. (в межах заявлених позовних вимог).

Враховуючи викладене, суд наводить розрахунок орендної плати з урахуванням індексації:

За 2018 рік: 11222,45 грн. х 1,07637 (індекс інфляції з жовтня 2017 р. по червень 2018 р.) 11222,45 грн. (фактично виплачено орендарем) = недоплата становить 857,07 грн.

За 2019 рік: 12344,69 грн. х 1,00197 (індекс інфляції з травня 2019 р. по червень 2019 р.) 12344,69 грн. (фактично виплачено орендарем) = недоплата становить 24,26 грн.

За 2020 рік: 12344,69 грн. х 1,0467 (індекс інфляції за період з травня 2019 р. по листопад 2020 р.) 12344,67 грн. (фактично виплачено орендарем) = недоплата становить 576,57 грн.

За 2021 рік: 12344,69 грн. х 1,1458 (індекс інфляції за період з травня 2019 р. по жовтень 2021 р.) 12344,69 грн. (фактично виплачено орендарем) = недоплата становить 1799,89 грн.

За 2022 рік: 12344,69 грн. х 1,471 (індекс інфляції за період з травня 2019 р. по грудень 2022 р.) 12344,69 грн. (фактично виплачено орендарем) = недоплата становить 5814,37 грн.

За 2023 рік: 12344,69 грн. х 1,151528 (індекс інфляції за період з травня 2019 р. по вересень 2023 р.) 12344,69 грн. (фактично виплачено орендарем) = недоплата становить 6360,98 грн.

За 2024 рік: 12344,69 грн. х 1,64562 (індекс інфляції за період з травня 2019 р. по вересень 2024 р.) 12974,27 грн. (фактично виплачено орендарем) = недоплата становить 7340,44 грн.

За 2025 рік: 12344,69 грн. х 1,84102 (індекс інфляції за період з травня 2019 р. по вересень 2025 р.) 15199,62 грн. (фактично виплачено орендарем) = недоплата становить 7527,18 грн.

Загальний розмір заборгованості за договором оренди за 2018-2025 роки становить 30300,76 грн., які підлягають стягненню з відповідача без вирахування податків та інших обов`язкових платежів.

З приводу позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 918/631/19), приписи статті 625 ЦК поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Цією ж постановою детально визначено порядок розрахунку інфляційних втрат на підставі відповідних індексів інфляції. Дану позицію суд вважає необхідним застосувати й у вказаних правовідносинах.

Зважаючи на те, що граничним строком виплати орендної плати за землю відповідно до умов договору є 31 грудня та станом на вказану дату орендар свого обов`язку щодо виплати орендної плати орендодавцю не виконав, суд вважає, що з 01 січня розпочався період за який позивач має право вимагати сплати інфляційних втрат та 3 процентів річних. Вказаний період повинен обраховуватись для 3 % річних та інфляційних втрат по дату звернення до суду.

Суд проводить розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за формулами:

3 % річних = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення; інфляційні втрати = С (сума заборгованості за період) х сукупний індекс інфляції за період - С (сума заборгованості за період).

Розрахунок 3 % річних:

2018 рік - сума заборгованості = 857,07 грн., період прострочення: 01 січня 2019 р. по 12 травня 2026 р. ( 2689 днів). Всього 3 % річних 189,27 грн.

2019 рік - сума заборгованості = 24,26 грн., період прострочення: 01 січня 2020 р. по 12 травня 2026 р. ( 2324 дні). Всього 3 % річних 4,64 грн.

2020 рік сума заборгованості = 576,57 грн., період прострочення: 01 січня 2021 р. по 12 травня 2026 р. ( 1958 днів). Всього 3 % річних 92,76 грн.

2021 рік сума заборгованості = 1799,89 грн., період прострочення: 01 січня 2022 р. по 12 травня 2026 р. ( 1593 дні). Всього 3 % річних 235,53 грн.

2022 рік сума заборгованості = 5814,37 грн., період прострочення: 01 січня 2023 р. по 12 травня 2026 р. (1228 днів). Всього 3 % річних 586,37 грн.

2023 рік сума заборгованості = 6360,98 грн., період прострочення: 01 січня 2024 р. по 12 травня 2026 р. ( 863 дні). Всього 3 % річних 450,67 грн.

2024 рік сума заборгованості = 7340,44 грн. період прострочення: 01 січня 2025 р. по 12 травня 2026 р. (497 днів). Всього 3 % річних 299,85 грн.

2025 рік сума заборгованості = 7527,18 грн. період прострочення: 01 січня 2026 р. по 12 травня 2026 р. ( 132 дні). Всього 3 % річних 81,66 грн.

Загальний розмір 3 % річних за 2018-2025 роки становить 1940,75 грн.

Розрахунок інфляційний втрат:

2018 рік 857,07 грн. х 202,750 % (сукупний індекс інфляції за період з 01 січня 2019 р. по 30 квітня 2026 р.) 857,07 грн. = 879,10 грн.

2019 рік 24,26 грн. х 194,851 % (сукупний індекс інфляції за період з 01 січня 2020 р. по 30 квітня 2026 р.) 24,26 = 23,01 грн.

2020 рік 576,57 грн. х 185,586 % (сукупний індекс інфляції за період з 01 січня 2021 р. по 30 квітня 2026 р.) 576,57 = 493,47 грн.

2021 рік 1799,89 грн. х 168,691 % (сукупний індекс інфляції за період з 01 січня 2022 р. по 30 квітня 2026 р.) 1799,89 = 1236,38 грн.

2022 рік 5714,37 грн. х 133,244 % (сукупний індекс інфляції за період з 01 січня 2023 р. по 30 квітня 2026 р.) 5714,37 = 1899,69 грн.

2023 рік 6360,98 грн. х 126,798% (сукупний індекс інфляції за період з 01 січня 2024 р. по 30 квітня 2026 р.) 6360,98 = 1704,61 грн.

2024 рік - 7340,44 грн. х 113,323 % (сукупний індекс інфляції за період з 01 січня 2025 р. по 30 квітня 2026 р.) 7340,44 = 971,32 грн.

2025 рік - 7527,18 грн. х 104,884 % (сукупний індекс інфляції за період з 01 січня 2026 р. по 30 квітня 2026 р.) 7527,18 = 367,64 грн.

Загальний розмір інфляційних втрат за 2018-2025 роки становить 7575,22 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30300,76 грн. заборгованості з орендної плати, 7575,22 грн. інфляційних втрат та 1940,75 грн. в якості 3 процентів річних від суми заборгованості.

Відповідачем було заявлено про застосування судом строків позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша, п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме, продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року вказаним Законом. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався і триває надалі.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який набрав чинності 30 січня 2024 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025, який відновлює перебіг строків позовної давності. З розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено норму, що зупиняла строки на час воєнного стану (пункт 19).

Позивач звернувся з позовом до суду 13.05.2026 р. та просить стягнути заборгованість з орендної плати за 2018-2025 роки. Згідно з договором №206/17 строк виплати орендної плати не пізніше 31 грудня. Таким чином, з урахуванням зазначених вище норм права, позовна давність за заявленими вимогами розпочалася 01.01.2019 р. та не спливла станом на 02 квітня 2020 р., і цей строк звернення до суду був продовжений з 02 квітня 2020 р. до 30 червня 2023 р. під час дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 р. був зупинений на строк дії воєнного стану, та з 04 вересня 2025 р. був поновлений, а отже, позивач звернувся до суду в межах трьохрічного строку позовної давності, тобто позовна давність не спливла.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позову (94 %), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати відповідно до положень глави 8 ЦПК України.

Положеннями ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем по справі при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1064,96 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 1001,06 грн. ( 1064,96 грн. х 94 %).

Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані ордер від 12.05.2026 р., договір № 45 про надання правничої допомогу від 07.05.2026 р., додаткову угоду до договору № 45 про надання правничої допомоги від 07.05.2026 р., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.05.2026 р. за договором № 45 про надання правничої допомоги від 07.05.2026 р., квитанцію № 45 від 12.05.2026 р. про оплату 10000,00 грн. (а.с. 7, 8, 22, 23, 28).

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування враховується критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що розмір витрат не є повною мірою обґрунтований та не відповідає критерію розумності, тому просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2000 грн.

Суд вважає завищеною оплату наданих послуг представником позивача - адвокатом Абрамовичем О.В, оскільки дії, виконані адвокатом по справі, враховуючи невелику складність справи, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на виконання даних робіт адвокатом.

Враховуючи складність справи, критерій розумності та реальності адвокатських витрат та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне визначити розмір витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 5000,00 грн., які стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені на 94 %, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4700,00 грн. (5000 грн. х 94%).

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 546, 549, 550, 625, 762 ЦК України, ст. 2, 13, 15, 21, 22 Закону України «Про оренду землі», керуючись ст.ст. 10, 13, 12, 76-89, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (вул. Заводська, 4 смт. Степанівка Сумського району Сумської області, ЄДРПОУ 34264631) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 30300,76 грн. орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, 3 % річних в розмірі 1940,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7575,22 грн., а всього 39816,73 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» (вул. Заводська, 4 смт. Степанівка Сумського району Сумської області, ЄДРПОУ 34264631) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 5701,06 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Н.Б. Плотникова