Decision № 137469552, 17.06.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 червня 2026 року Справа № 520/11219/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військові частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 №4882 від 19.12.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 анулювати в службовій картці майора ОСОБА_1 запис про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ» на підставі Наказу командира військові частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 №4882 від 19.12.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити майору ОСОБА_1 премію за грудень 2025 року у повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.

Відповідач надав до суду відзив, з позовними вимогами не погоджується, просить відмовити в задоволені позовних вимог.

Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

ОСОБА_1 з січня 2022 року є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу до сьогодні, приймав і приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією рф проти України, що, зокрема, підтверджується довідкою від 29.10.2024 №1572/4726 та його військовим квитком, довідкою форми-5.

В ході проходження військової служби, маючи безпосередньо військовий досвід на керівних бойових посадах, гр. ОСОБА_1 неодноразово змінював місця військової служби (військові частини).

Зокрема, у період з червня по грудень 2025 року, Позивач проходив військову службу у звані майора (ШПК посади капітан), командира мотопіхотної спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 та виконував бойові задачі в межах обов`язків військової служби та Статуту Збройних сил України.

В той же час, незадовго до переведення до іншої військової частини, 25 грудня 2025 року гр. ОСОБА_1 було доведено до відома Наказ №4882 від 19.12.2025 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за підписом командира військові частини НОМЕР_2 (з адміністративно- господарської діяльності) ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту даного наказу від 19.12.2025 було визначено, що «штабом військової частини НОМЕР_2 проаналізовано проведення службових розслідувань pа результатом проведеного аналізу встановлено, що станом на 17.12.2025 командиром мотопіхотної спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 майором ОСОБА_1 службові розслідування у кількості 10 (десять) службових розслідувань, проведення яких останньому доручено наказами командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності), як зазначив позивач, у визначені строки завершено не було, чим порушено вимоги Порядку проведення службових розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

З метою правового реагування на порушення військової дисципліни, недопущення випадків несвоєчасного проведення службових розслідувань у майбутньому та покарання винних, наказано: 1. За порушення статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, стосовно обов`язку беззастережно виконувати накази командирів (начальників), а саме неналежне виконання наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про призначення службового розслідування», оформлених під час дії воєнного стану та у відповідності до статті 55 пукну «ґ» та статті 63 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира мотопіхотної роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності і накласти на нього дисциплінарне стягнення «ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРО НЕПОВНУ СЛУЖБОВУ ВІДПОВІДНІСТЬ». Начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_2 , врахувати отримане командиром мотопіхотної роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення при нарахуванні преміювання у грудні 2025 року, відповідно до пункту 5 розділу 16 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та не виплачувати премію у повному розмірі за грудень 2025 року.»

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно статті 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Згідно норм статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку (стаття 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України).

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із ст. 19, 20 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовця гарантується право на оскарження неправомірних рішень та дій органів військового управління та командирів (начальників) та право на правничу допомогу і захист у порядку, встановленому законами України.

Ключовий довід позивача про те, що йому нібито не були доведені накази про призначення службових розслідувань, не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідачем подано копії наказів командира військової частини НОМЕР_2 про призначення службових розслідувань, у яких прямо зазначено, що проведення відповідних службових розслідувань стосовно підлеглих військовослужбовців доручено майору ОСОБА_1 . Кожен із цих наказів містить конкретний предмет службового розслідування, строк подання акта і матеріалів, а також підпис позивача про доведення наказу. Зокрема: Наказ від 12.06.2025 №1699 доведено позивачу 12.06.2025; строк подання акта та матеріалів службового розслідування визначено до 04.07.2025; фактичний результат датований 22.07.2025, що підтверджує порушення визначеного наказом строку. Наказ від 12.06.2025 №1700 доведено позивачу 12.06.2025; строк подання акта та матеріалів службового розслідування визначено до 04.07.2025; фактичний результат датований 13.07.2025, що підтверджує порушення визначеного наказом строку. Наказ від 22.06.2025 №1812 доведено позивачу 22.06.2025; строк подання акта та матеріалів службового розслідування визначено до 13.07.2025; фактичний результат датований 22.07.2025, що підтверджує порушення визначеного наказом строку. Наказ від 17.06.2025 №1750 доведено позивачу 17.06.2025; строк подання акта та матеріалів службового розслідування визначено до 08.07.2025; у зв`язку з невиконанням позивачем цього наказу службове розслідування було перепризначено іншому офіцеру наказом №4992 від 25.12.2025, а фактичний результат датований 11.01.2026. Наказ від 18.06.2025 №1767 доведено позивачу 18.06.2025; строк подання акта та матеріалів службового розслідування первісно визначено до 13.07.2025; у зв`язку з невиконанням позивачем цього наказу службове розслідування було перепризначено іншому офіцеру наказом №4992 від 25.12.2025, надалі строк його проведення продовжено наказом №370 від 24.01.2026, а фактичний результат датований 15.02.2026. Наказ від 23.06.2025 №1826 доведено позивачу 23.06.2025; строк подання акта та матеріалів службового розслідування первісно визначено до 14.07.2025; у зв`язку з невиконанням позивачем цього наказу службове розслідування було перепризначено іншому офіцеру наказом №4992 від 25.12.2025, надалі строк його проведення продовжено наказом №370 від 24.01.2026, а фактичний результат датований 07.02.2026.

Таким чином, надані відповідачем докази підтверджують як факт доведення позивачу відповідних наказів, так і факт їх неналежного виконання: частина службових розслідувань проведена позивачем із порушенням установлених строків, а частина фактично ним не проводилася та надалі була доручена іншій посадовій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання, а підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадку віддання явно злочинного наказу.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець, який розуміє, що неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, зобов`язаний негайно доповісти про це відповідному командирові.

Згідно з ч. 2 ст. 66 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир військової частини є прямим начальником усього особового складу військової частини.

Отже, командир військової частини НОМЕР_2 мав право віддавати накази командиру мотопіхотної спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 майору ОСОБА_1 та перевіряти їх виконання. Позивач був зобов`язаний виконати ці накази у визначені строки, а у разі неможливості їх своєчасного або повного виконання - негайно доповісти про це командирові.

Відповідно до ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України службове розслідування призначається письмовим наказом командира та може бути доручене офіцерові. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, визначає строки проведення службового розслідування - до одного місяця, а в окремих випадках, за умови продовження строку, - до двох місяців.

Натомість позивач, будучи обізнаним із покладеними на нього обов`язками, предметом доручених службових розслідувань та строками їх виконання, не забезпечив своєчасного подання командиру актів і матеріалів службових розслідувань. Доказів того, що позивач доповідав про неможливість своєчасного виконання наказів або ініціював продовження строків, матеріали справи №520/11219/26 не містять.

Аналогічних висновків дійшов у постанові від 13.07.2023 у справі №420/15045/21 Верховний Суд зазначив, що за змістом ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир особисто приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Крім того, у постанові від 25.01.2024 у справі №460/13859/21 Верховний Суд виходив із того, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну, можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, за умови відповідності такого стягнення військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира. Верховний Суд також звернув увагу, що накладення дисциплінарного стягнення не завжди вимагає проведення окремого службового розслідування, однак правомірність такого стягнення має підтверджуватися належними і допустимими доказами. У цій справі такі докази відповідачем надані: письмові накази про призначення службових розслідувань, підписи позивача про їх доведення, визначені строки виконання, а також документи, які підтверджують несвоєчасне виконання частини доручень і фактичне невиконання іншої частини доручень позивачем.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у період з червня по грудень 2025 року проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 .

Так, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.06.2025 №153 майора ОСОБА_1 допущено до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою командира 1 мотопіхотної спеціалізованої роти мотопіхотного спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з наказом військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.07.2025 №187 майор ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків за посадою командира мотопіхотної спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_2 .

Саме під час проходження служби на зазначеній посаді позивачу були доручені службові розслідування, неналежне виконання яких стало підставою для прийняття наказу від 19.12.2025 №4882.

Наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 22.11.2025 №1223 майора ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_4 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.12.2025 №365 майор ОСОБА_1 з 25.12.2025 справи і посаду здав та вибув до нового місця служби - військової частини НОМЕР_4 .

З 25.12.2025 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та знятий з усіх видів забезпечення.

Отже, станом на дату звернення до суду позивач уже не проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 .

Водночас ця обставина не впливає на правомірність наказу від 19.12.2025 №4882, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, доручення службових розслідувань та прийняття оскаржуваного наказу позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 , перебував у підпорядкуванні її командира та був зобов`язаний виконувати доведені йому накази у визначені строки.

Відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, порушення ним військової дисципліни командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та інших істотних обставин.

Отже, після встановлення факту неналежного виконання позивачем доручених службових розслідувань командир військової частини НОМЕР_2 мав законні підстави надати цьому факту дисциплінарну оцінку.

Наказ від 19.12.2025 №4882 прийнято не через формальну претензію до позивача, а у зв`язку з документально підтвердженим неналежним виконанням службових обов`язків: частина службових розслідувань була проведена з порушенням установлених строків, а частина фактично не проводилася позивачем і надалі була перепризначена іншій посадовій особі.

Доводи позивача про те, що перед прийняттям наказу від 19.12.2025 №4882 обов`язково мало бути проведене окреме службове розслідування, не відповідають змісту Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Стаття 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачає, що прийняттю рішення командиром про накладення дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Формулювання "може передувати" не встановлює безумовної обов`язковості окремого службового розслідування у кожному випадку, якщо факт порушення підтверджується належними письмовими доказами.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2025 у справі №380/9844/23 зазначив, що правова оцінка рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності має фокусуватися на тому, чи прийнято рішення в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені законом; чи наявний у діянні особи склад дисциплінарного порушення; чи є підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення співмірним із вчиненим діянням.

У цій же постанові Верховний Суд погодився, що командир може прийняти рішення про дисциплінарну відповідальність без проведення окремого службового розслідування, якщо факт порушення підтверджений дослідженими доказами.

Ця правова позиція є релевантною для цієї справи: наказ від 19.12.2025 №4882 ґрунтується не на припущеннях, а на письмових доказах.

Позивач не надав доказів того, що доповідав командирові про об`єктивну неможливість своєчасного виконання наказів, ініціював продовження строків або повідомляв про перешкоди, які унеможливлювали проведення службових розслідувань.

Матеріали справи містять конкретні накази, строки виконання, підписи позивача про доведення, докази несвоєчасного виконання частини доручень та фактичного невиконання іншої частини.

Посилання позивача на статус "бойового офіцера" не є доказом неможливості виконання наказів, оскільки він не надав жодних конкретних бойових розпоряджень, дат, завдань чи інших об`єктивних перешкод, які унеможливлювали проведення доручених службових розслідувань або своєчасну доповідь про неможливість їх виконання, тоді як його подальше призначення на посаду офіцера групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_4 лише підтверджує, що така робота відповідала його службовій компетенції.

Окремі зауваження позивача до нормативних посилань у наказі не спростовують його фактичної основи та не є самостійною підставою для скасування наказу, якщо такі зауваження не доводять відсутності повноважень командира, відсутності самого дисциплінарного проступку або істотного впливу на зміст прийнятого рішення.

Верховний Суд у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 зазначив, що при оцінці процедурних порушень, допущених під час прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, необхідно з`ясовувати, чи могло бути іншим рішення за умови дотримання відповідної процедури. Інакше кажучи, саме по собі процедурне порушення не завжди тягне скасування акта, якщо воно не вплинуло на його зміст.

Тому підстав для скасування наказу від 19.12.2025 №4882 лише з мотивів формальних зауважень до його оформлення немає. Вимога позивача про анулювання запису в службовій картці є похідною від вимоги про скасування наказу від 19.12.2025 №4882. Самостійних підстав для анулювання такого запису позивач не навів. Отже, за відсутності підстав для скасування наказу відсутні й підстави для втручання у записи службового обліку.

Вимога про нарахування та виплату премії за грудень 2025 року також є похідною. Наказ від 19.12.2025 №4882 прямо передбачав урахування дисциплінарного стягнення при нарахуванні преміювання у грудні 2025 року.

Позивач не визначив конкретного розміру премії, не подав належного розрахунку та не довів наявності самостійної протиправної бездіяльності фінансово-економічної служби військової частини.

Стосовно розбіжностей в ордері на представництво інтересів позивача.

Зі змісту наявних у відповідача документів вбачається невідповідність у датах документів, на підставі яких адвокат Субочев С.Ю. здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 .

Так, ордер серії АН №1971570, виданий адвокатом Субочевим С.Ю. 04.05.2026 для представництва інтересів ОСОБА_1 у Харківському окружному адміністративному суді, містить посилання на договір/доручення про надання правничої допомоги №б/н від 30.04.2026.

Водночас ордер серії АН №1240153, який долучався до адвокатського запиту, містить посилання на договір/доручення про надання правничої допомоги №б/н від 30.08.2023.

Разом з тим відповідач має копію договору про надання правової (правничої) допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Субочевим С.Ю., датованого 03.08.2023, а не 30.08.2023.

За таких обставин у відповідача виникають обґрунтовані сумніви щодо того, який саме договір про надання правничої допомоги є підставою для представництва інтересів позивача саме у справі №520/11219/26, чи існує договір/доручення від 30.04.2026, зазначений в ордері серії АН №1971570, а також чи наявний у матеріалах справи належний документ, що підтверджує повноваження адвоката Субочева С.Ю. на подання процесуальних документів від імені позивача у цій адміністративній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", або дорученням органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Тобто наявність ордеру про надання правничої допомоги вже є підтвердженням повноважень представника позивача.

Наявність розбіжностей може свідчити про наявність описок в ордері.

Суд, уникаючи надмірного формалізму, вважає ордер належно поданим.

Підсумовуючи вищевказане, суд доходить висновку, щодо необґрунтованості позовних вимог, а отже відмову в їх задоволенні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сагайдак В.В.