Court ruling № 137465472, 11.06.2026, Ternopil City and District Court of Ternopil Oblast

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 Справа №607/12918/26 Провадження №1-кс/607/4293/2026

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Авратин Волочиського району Хмельницької області, одруженого, на утриманні перебуває одна неповнолітня дитина, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , та проживаючого в АДРЕСА_2 , начальника групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

11 червня 2026 року старший слідчий в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №62026140140000662 від 05.06.2026,за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що слідчими Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові здійснюється досудове розслідування, у кримінальному провадженні №62026140140000662 від 05.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2, ч. 5 ст. 426-1 КК України.

Так, 14 червня 2025 року відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №165 підполковника ОСОБА_4 , призначено на посаду начальника групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 .

03 червня 2026 року, близько 15 години 00 хвилин, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 звернувся до начальника групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_4 за допомогою в знятті військовозобов`язаного ОСОБА_8 з розшуку по ст. 210 КУпАП, після чого між ними зав`язалась розмова про порядок дій і механізму зняття з розшуку ОСОБА_8 .

В ході вказаної розмови, ОСОБА_4 висловив ОСОБА_7 вимогу щодо необхідності передачі йому грошових коштів за вплив на прийняття рішення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо зняття військовозобов`язаного ОСОБА_8 з розшуку по ст. 210 КУпАП, шляхом внесення відповідної інформації в підвідомчу систему «Оберіг».

Після вказаної розмови, 03 червня 2026 року близько 21 год. 35 хв. ОСОБА_4 у месенджері «WhatsApp» надіслав ОСОБА_7 повідомлення з вимогою передачі 2500 доларів США.

В свою чергу ОСОБА_7 , будучи поставлений у вимушені умови, погодився на протиправну вимогу ОСОБА_4 . Водночас розуміючи, що дії, які вимагає здійснити ОСОБА_4 , є незаконними, ОСОБА_7 звернувся до правоохоронних органів для фіксації такої діяльності та в подальшому діяв під контролем правоохоронних органів.

У подальшому, в ході зустрічі яка відбулася 07.06.2026 близько 08 год. 00 хв. поблизу будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 повторно висловив ОСОБА_7 вимогу щодо необхідності передачі 2500 доларів США за вплив на прийняття рішення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо зняття військовозобов`язаного ОСОБА_8 з розшуку по ст. 210 КУпАП, шляхом внесення відповідної інформації в підвідомчу систему «Оберіг».

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на особисте збагачення, з корисливих мотивів, ОСОБА_4 , 09.06.2026 близько 15 год. 15 хв. під час зустрічі з ОСОБА_7 на обумовленому місці поблизу будинку 55 по вул. Д. Галицького у селищі Підволочиськ Тернопільського району Тернопільської області (неподалік зупинки громадського транспорту)., діючи з прямим умислом, одержав від ОСОБА_7 , раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 2500 доларів США (за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ станом на 09.06.2026 - становить 111 250 гривень), яку вимагав за вплив на прийняття рішення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , як уповноваженими особами на виконання функцій держави згідно з приміткою до ст. 369-2 КК України, щодо зняття військовозобов`язаного ОСОБА_8 з розшуку по ст. 210 КУпАП, шляхом внесення відповідної інформації в підвідомчу систему «Оберіг».

10.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Обставинами, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, є зібрані у ході досудового розслідування докази, які на даний час підтверджуються: рапортом оперативного працівника 3 ОВ ТУ ДБР у м. Львові про виявлене кримінальне правопорушення від 05.06.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 05.06.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 09.06.2026; протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_7 від 09.06.2026; протоколом затримання ОСОБА_9 за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України від 09.06.2026; протоколом ОМП від 09.06.2026; протоколом огляду відеозаписів від 10.06.2026; повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 10.06.2026; іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином та у зв`язку з цим зазначає про існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або підробити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. З урахуванням викладеного, зокрема, даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , на думку слідчого, є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та до нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який буде достатнім на переконання слідчого, для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків визначених КПК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 обґрунтованими. Разом з тим уточнив, що у разі задоволення судом клопотання із визначенням альтернативного запобіжного заходу, застава у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде співмірною з тяжкістю злочину та достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, водночас покладення обов`язку носити засіб електронного контролю він не підтримує.

В судовому засіданні захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, вказавши на необґрунтованість підозри в цілому. Також вважає, що ризики на які посилається слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні є недоведеними. Просить врахувати характеризуючі дані на ОСОБА_4 , який являється учасником бойових дій, у нього наявні грамоти за сумлінне виконання службових обов`язків, та застосувати до нього більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч.1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Згідно положень ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що Четвертим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львовіпроводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026140140000662 від 05.06.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2, ч. 5 ст. 426-1 КК України.

У даному провадженні 10 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона кримінального провадження у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або підробити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаних ризиків.

Крім того, матеріалами кримінального провадження підтверджено ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки в ході досудового розслідування на даний час не вилучено всіх оригіналів документів, які мають вагоме доказове значення для встановлення обставин даного кримінального провадження, останній з метою приховання важливих для кримінального провадження доказів своєї протиправної діяльності, може сховати, спотворити або знищити їх. Слід також зазначити, що на даний час, стороною обвинувачення встановлюються особи, що можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Окрім цього, на переконання слідчого судді, підтверджений ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема тих які ще не були допитані в ході проведення досудового розслідування, а також слід зазначити про те, що в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні заплановані допити посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 та інших осіб, з приводу відомих їм обставин вчинення кримінального правопорушення. Також суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від цієї особи у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від такої особи та дослідження їх судом.

Крім цього, підтверджений ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки слід зазначити те, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні необхідно провести низку слідчих (розшукових) дій, а ОСОБА_4 перебуваючи на волі може перешкоджати їх проведенню, зокрема може негативно впливати на хід досудового розслідування, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками та з особами, з якими, в подальшому, планується проведення слідчих дій, давати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню та продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Кримінально-процесуальним законодавством визначено, що більш м`якими запобіжними заходами, порівняно з триманням під вартою, є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава та домашній арешт. Проте, враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя має оцінити, чи зможе будь-який із цих заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Втім, за наведених вище обставин, на переконання слідчого судді, застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою не гарантує унеможливлення продовження ОСОБА_4 злочинної діяльності, навіть у разі перебування під цілодобовим домашнім арештом.

Крім того доводи сторони захисту не надають підстав для можливості застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки застосування таких запобіжних заходів не забезпечить в повній мірі дотримання належної процесуальної поведінки підозрюваного. Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що вказані позитивні характеристики на підозрюваного не спростовують встановлених ризиків, оскільки факт вчинення ним у період воєнного стану та під час проходження військової служби кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, повністю нівелює значення цих даних та не дозволяє брати їх до уваги як підставу для застосування м`якшого запобіжного заходу.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведено обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Таким чином стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

За змістом ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи вищенаведене, у відповідності до норм кримінально-процесуального закону, слідчий суддя не вбачає підстав для відступу від загальних правил, з огляду на те, що стороною обвинувачення не наведено жодних виключних обставин та не подано належних доказів, які б свідчили про необхідність визначення застави у розмірі, що перевищує межі, передбачені законом, що також суперечитиме усталеній практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та ст. 178 КПК України, якою визначено, що розмір застави повинен бути обґрунтованим, реалістичним та таким, що не має карального характеру, а її визначення не може бути формальним чи декларативним. Встановлення надмірної застави без належного мотивування розцінюється як порушення принципу пропорційності втручання у право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням встановлених в ході розгляду клопотання обставин та характеризуючих даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним передбачених КПК України обов`язків, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище підозрюваного, наявності у нього на утриманні трьох неповнолітніх дітей, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .

За таких обставин, слідчий суддя вважає безпідставним клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 про застосування більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку із чим в його задоволенні слід відмовити, а клопотання слідчого погодженого прокурором задовольнити.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу відмовити.

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Четвертого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23 год. 59 хв. 07 серпня 2026 року.

Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 60 (шістдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев`яносто дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA738201720355269001500003454; призначення платежу: застава за «ОСОБА_4 » у справі №607/12918/26, згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.06.2026.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії цього запобіжного заходу.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме з м. Волочиськ, Хмельницької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_7 ;

- здати на зберігання до відповідних органів Державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 23 год. 59 хв. 07 серпня 2026 року.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Слідчий суддя ОСОБА_1