Decision № 137414913, 15.06.2026, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.2026р. Справа № 905/237/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,

розглянувши справу за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський електромеханічний завод», м. Покровськ, Донецька область,

про стягнення 111 226,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до Господарського суду Донецької області через підсистему «Електронний суд» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський електромеханічний завод» про стягнення заборгованості в сумі 111 226,83 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов публічного договору надання послуг з постачання електричної енергії постачальником останньої надії, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в загальній сумі 111 226,83 грн, з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію за період грудень 2020, січень 2021 в сумі 44 484,92 грн, інфляційні втрати в сумі 25 685,58 грн, пеня в сумі 7 059,59 грн, 15% річних в сумі 33 996,74 грн.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 16.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/237/26; справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Судом встановлено, що відповідач у справі не зареєстрував електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд».

16.04.2026 працівниками канцелярії було створено «Акт про неможливість відправки в умовах воєнного стану» ухвали Господарського суду Донецької області від 16.04.2026 про відкриття провадження у справі №905/237/26.

Задля повідомлення відповідача про розгляд справи на офіційному сайті Господарського суду Донецької області на веб-порталі Судова влада були опубліковані оголошення зі змістом резолютивної частини ухвал суду про відкриття провадження у справі, про призначення справи до розгляду, про відкладення судових засідань. Роздруківки оголошень наявні в матеріалах справи.

Також, згідно ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

Також про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень://reyestr.court.gov.ua. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про рух справи.

Суд зазначає, що станом на дату ухвалення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч.4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.

Відповідно до розпорядження КМУ від 12.12.2018 №1023-р. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу на підставі ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 06.11.2018 №1344, та з 01.01.2019 до 31.12.2026 виконує функції постачальника «останньої надії».

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносини, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин визначаються Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312.

Згідно п.3.1.9. ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

Договір постачальника «останньої надії» є публічним договором приєднання та не потребує акцептування зі сторони споживача. Моментом укладання договору постачальника «останньої надії» є початок фактичного споживання електричної енергії споживачами.

Договірні документи (Договори, Комерційні пропозиції) є публічними і розміщенні на офіційному сайти Постачальника, споживачі мають доступ до документів на постійній основі.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Красноармійський електромеханічний завод» (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

За інформацією, що була надана Державним підприємством Регіональні електричні мережі, на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку, відповідач був віднесений до категорії споживачів, постачання електричної енергії якому здійснюється постачальником останньої надії у грудні 2020, січні 2021 року.

Відповідачем не надано спростування на вказаний факт.

Відповідно до п.1.1. договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії є публічним договором приєднання споживача до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником останньої надії Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (далі - позивач, постачальник), споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до пункту 2.2. договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Згідно з пунктом 3.1. договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Пунктом 3.4. договору визначено, що електрична енергія постачається до електроустановок Споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії Споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

У відповідності до п. 3.7. договору початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ у разі укладання договору між сторонами.

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору (пункт 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з пунктом 5.10. договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим Договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

За умовами п. 5.11. договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до пункту 13.1. договору, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

За умовами пункту 13.7. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто під підпис за зазначеними у цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Додатком №1 до Договору викладено Комерційну пропозицію №3 від 07.06.2019р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Відповідно до п. 4 Комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі неотримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 даної комерційної пропозиції.

Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі) (далі - ОС).

За змістом п.4.1. комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС).

За умовами п.4.2 комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п.4.4 комерційної пропозиції акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. До усунення розбіжностей сторони Договору керуються даними, що зазначені в Акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У пункті 14.1 Договору, керуючись ст. 259 ЦК України сторони Договору домовились, встановити в цьому Договорі збільшений строк позовної давності:

- строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років;

- строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

На виконання умов Договору, на підставі звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за період постачання грудень 2020 січень 2021 позивач склав наступні розрахункові документи:

- рахунок №000031377220/26/О12/09590 від 11.01.2021 на суму 6 232,04 грн та Акт №003954 від 31.12.2020 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2020 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 1 853 кВт*год на суму 6 232,04 грн (з ПДВ).

Вказані акт та рахунок відповідач отримав 21.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

- рахунок №000031377220/26/О01/09926 від 09.02.2021 на суму 38 252,88 грн та Акт №004115 від 31.01.2021 року купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 10 731 кВт*год на суму 38 252,88 грн (з ПДВ).

Вказані акт та рахунок відповідач отримав 23.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Всього вартість спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період становить 44 484,92 грн.

Відповідачем не надано жодних заперечень щодо вартості та об`єму спожитої електричної енергії.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань оплату за спожиту електричну енергію за грудень 2020, січень 2021 не здійснив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 111 226,83 грн, з яких: 44 484,92 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію, 7 059,59 грн - пеня, 33 996,74 грн - 15 % річних, 25 685,58 грн - інфляційні втрати.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наведених нижче підстав.

Сутність позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язання за спірним договором та застосуванні наслідків порушення зобов`язання у вигляді стягнення 15% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

За приписами ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», які розроблені з урахуванням вимог ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Згідно з ч.5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами частини першої статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з подальшими змінами та доповненнями) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 31.12.2025. На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1344 від 06.11.2018 Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

За вимогами частин 6-10 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.

Відповідні Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі Правила), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Зокрема, відповідно до пункту 8 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 3.4.4. Правил договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Судом встановлено вище, що позивач здійснював відповідачу поставку електричної енергії у період грудень 2020, січень 2021.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно актів купівлі-продажу за вказаний період, що підписані позивачем, останнім здійснено поставку електричної енергії на загальну суму 44 484,92 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем були порушені строки оплати та не виконане грошове зобов`язання.

Відсутність здійснення оплати за вказаний період не заперечується відповідачем, доводи позивача щодо наявної заборгованості у розмірі 44 484,92 грн, відповідачем не спростовано.

Враховуючи вищевикладене, основна сума заборгованості у розмірі 44 484,92 грн є обгрунтованою та підтвердженою, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені, 15 % річних, інфляційних втрат.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 7 059,59 грн за загальний період з 29.01.2021 по 23.02.2022.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, сторони у договорі за взаємною згодою мають право самостійно встановити розмір пені за прострочку платежу, однак погоджений сторонами розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

У пункті 6.1 комерційної пропозиції №3 сторони погодили, що за внесення передбачених умовами Договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Крім того, сторони Договору у п.13.1 домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежного виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи положення п.4.2 комерційної пропозиції, 5.10. договору, судом встановлено, що розрахунок є арифметично та методологічно правильним, а тому суд задовольняє вимоги позивача в цій частині у заявленому розмірі 7 059,59 грн.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 25685,58 грн за загальний період з 01.02.2021 по 31.03.2026, 15% річних в сумі 33 996,74 грн за загальний період з 29.01.2021 по 31.03.2026.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

За наслідками проведеного судом перерахунку інфляційних втрат за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА.ЗАКОН за визначені позивачем періоди загальна сума інфляційних втрат перевищує розмір заявлений позивачем, та враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі 25685,58 грн.

У комерційній пропозиції №3 у п.7.4 встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Отже, договором, що був укладений між сторонами, встановлено інший розмір процентів річних 15%, аніж встановлено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (3% річних).

Перевіривши розрахунок 15% річних, судом встановлено, що позивач вірно визначив періоди нарахування проте розрахунок є арифметично неправильним.

Здійснивши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА.ЗАКОН перерахунок суми 15% річних за визначені позивачем періоди, суд встановив загальний розмір 15% річних у сумі 33 978,37 грн.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 33 978,37 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність. Допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 46, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський електромеханічний завод» про стягнення 111 226,83 грн задовольнити частково у сумі 111208,46 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Красноармійський електромеханічний завод» (85300, Донецька обл., місто Покровськ, вулиця Залізнична, б.189; ЄДРПОУ 31377220) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85; ЄДРПОУ 19480600) 44 484,92 грн основного боргу, 33 978,37 грн - 15% річних, 25 685,58 грн інфляційних втрат, 7 059,59 грн пені, а також судового збору в розмірі 2 661,96 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя К.С. Харакоз