Court ruling № 137414713, 11.06.2026, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

11.06.2026м. ДніпроСправа № 904/4046/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй"

до Держави в особі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

Третя особа: Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

про визнання незаконними дій і бездіяльності, витребування майна

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача Головко В.В., Стеценко Ю.В.

від відповідача Бондаренко Р.М.

від третьої особи не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Суть спору викладена в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 року, яким частково задоволено позов ТОВ з ІІ «Галілєй», зобов`язано Державу Україна в особі Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області повернути Позивачу майно: 1) кран козловий ГП-45; 2) двигуни А-4 500 кВ., в кількості 2 штуки; 3) двигун ДАЗО - 1250 кВ; 4) холодильну установку МКТ; 5) редуктор Р100000/1,5; 6) насоси НКУ 630/80, в кількості 2 штуки; 7) насоси АВЗ-63-125Д, в кількості 39 штук.

В частині вимог про визнання незаконним вилучення посадовими особами податкової міліції Держаної податкової адміністрації у Дніпропетровській області і неповернення ТОВ з ІІ «Галілєй» майна: 1) крана козлового ГП-45; 2) двигунів А-4 500 кВ., в кількості 2 штуки; 3) двигуна ДАЗО т 1250 кВ; 4) холодильної установки МКТ; 5) редуктора Р100000/1,5; 6) насосів НКУ 630/80, в кількості 2 штуки; 7) насосів АВЗ-63-125Д, в кількості 39 штук., провадження у справі закрито.

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ТОВ з ІІ «Галілєй» 2102,00 грн. витрат зі сплати судового збору за звернення з позовом до суду.

02.06.2023 року на виконання рішення суду від 20.04.2023 року видано накази.

20.02.2025 року ТОВ з ІІ «Галілєй» звернулось до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просило зобов`язати особисто керівника боржника Голову комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Леонова В.Ю. подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 03.03.2025 року заяву ТОВ з ІІ «Галілєй» задоволено, зобов`язано Голову комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Леонова Валерія Юрійовича, в порядку ст. 345-1 ГПК України подати звіт про виконання судового рішення по справі №904/4046/20 у строк протягом одного місяця з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою суду від 04.09.2025 року у прийнятті звіту Відповідача про виконання судового рішення відмовлено, встановлено Відповідачу новий строк для подачі звіту про виконання судового рішення.

29.09.2025 року керівник Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подав звіт про виконання судового рішення, за змістом якого, у тому числі, зазначено про відсутність у Відповідача майна, яке має бути повернуло Позивачу, що підтверджується доданими до звіту протоколами інвентаризації.

За наслідками розгляду даного звіту, в судовому засіданні 14.10.2025 року постановлено ухвалу про відмову в його прийнятті.

Відповідно до змісту положень ч. 3, 5 ст. 345-4 ГПК України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може з власної ініціативи розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 331 цього Кодексу.

Згідно з абз. 2, 3 ч. 3 ст. 331 ГПК України, невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.

Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

З огляду на відсутність у Відповідача присудженого до повернення на користь Позивача майна, що виключає можливість виконання такого рішення у визначений ним спосіб, судом призначено засідання для вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у даній справі. Сторонам запропоновано надати відомості щодо вартості майна, яка визначена відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Позивач звернувся до суду з клопотання, за змістом якого просив призначити по справі судову товарознавчу експертизу для визначення вартості частини присудженого на його користь майна, зокрема, насосів НКУ 630/80 з електродвигуном.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року клопотання Позивача задоволено, призначено у справі товарознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запропоновані Позивачем питання.

07.04.2026 року справа повернулася з висновком експерта №181/12.1/2026 від 31.03.2026, в зв`язку з чим, ухвалою від 13.04.2026 року суд поновив розгляд питання про зміну способу виконання рішення суду та запропонував сторонами надати свої пояснення з урахуванням висновку експертизи.

08.05.2026 року Відповідач подав письмові пояснення, за змістом яких висловив свої заперечення щодо наданого експертом висновку.

У свою чергу, Позивач подав заяву в якій навів власні контраргументи проти заперечень Відповідача, а також просив суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, взяти до уваги зазначений вище висновок експерта, змінити спосіб виконання рішення суду від 20.04.2023 року в частині повернення насосів НКУ 630/80 в кількості 2 штук, із зобов`язання Відповідача повернути зазначене майно, на стягнення грошових коштів у сумі 6 883 928,08 грн., що включає 6 012 000,00 грн. - вартість насосів НКУ 630/80 в кількості 2 штук станом на 10.03.2025 року (згідно висновку експертизи), 661 425,72 грн. - інфляційне збільшення, 210 502,36 грн. - три проценти річних за період з 11.03.2025 по 10.05.2026.

Ухвалою від 12.05.2026 року суд викликав експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. В судовому засіданні 04.06.2026 року експерт надав відповідь на питання суду та представника Позивача, після чого, в засіданні оголошено перерву до 11.06.2026 року.

З приводу питань, які виникли у суду під час дослідження висновку експерта, зокрема щодо доказів на підтвердження складу спірного майна та його технічних характеристик, 11.06.2026 року Позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що при вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суд має керуватися стандартом доказування «вірогідність доказів». Крім того, Позивач вказав, що наявні у матеріалах кримінальної справи № 99027007 докази не підлягають врахуванню, оскільки, на його переконання, вони були отримані з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.

Розглянувши матеріали справи на предмет можливості здійсненні зміни способу виконання судового рішення від 20.04.2023 року шляхом стягнення з відповідача суми вартості присудженого до повернення майна, а також відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд дійшов наступних висновків.

Під зміною способу виконання судового рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом. У постанові від 25.11.2014 у справі № 21-506а14 Верховний Суд України зазначив, що під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати або зачіпати суті самого судового рішення.

Отже, зміна способу або порядку виконання судового рішення не може призводити до зміни змісту вже ухваленого рішення чи вирішення нових позовних вимог.

У разі зміни способу виконання рішення шляхом стягнення вартості присудженого майна така вартість повинна становити грошовий еквівалент саме того майна, яке підлягало передачі стягувачу за судовим рішенням. Предметом визначення у такому випадку є не вартість майна певного виду чи найменування взагалі, а вартість саме того майна, обов`язок щодо передачі якого встановлений судовим рішенням. Визначення вартості умовного або усередненого майна відповідного виду не забезпечує виконання рішення, а фактично призводить до заміни предмета присудження іншим майном.

Відтак для визначення вартості присудженого майна необхідним є встановлення характеристик саме того майна, яке підлягало передачі за судовим рішенням, зокрема його комплектності, технічного стану, працездатності, ступеня зносу та інших відомостей, необхідних для проведення оцінки.

Разом із тим при вирішенні питання про зміну способу виконання судового рішення в порядку статті 331 ГПК України суд вправі встановлювати лише ті обставини, які пов`язані з його виконанням, зокрема факт неможливості передачі присудженого майна в натурі, тоді як питання про вартість присудженого майна може бути вирішене лише за умови, що для цього не вимагається встановлення обставин, які не були предметом судового розгляду.

У даному випадку характеристики майна, необхідні для визначення його вартості, рішенням суду не встановлювалися та не були предметом доказування під час розгляду спору про повернення майна. Відтак відсутні встановлені судом фактичні дані, які дозволяли б визначити вартість саме того майна, що підлягало передачі за судовим рішенням. Для вирішення цього питання необхідним є з`ясування відомостей щодо його комплектності, технічного стану, працездатності, ступеня зносу та інших характеристик, що мають істотне значення для проведення оцінки. Оскільки встановлення таких обставин виходить за межі процедури, передбаченої статтею 331 ГПК України, це виключає можливість зміни способу виконання рішення шляхом стягнення вартості майна.

Висновок експерта не усуває зазначених перешкод. Визначаючи вартість спірного майна, експерт був змушений виходити з припущень щодо його комплектності, ступеня зносу та інших характеристик, які судовим рішенням не встановлювалися. Таким чином, висновок експерта не підтверджує вже встановлені судом обставини, а фактично спрямований на формування відсутніх фактичних даних про об`єкт оцінки, без яких визначення його вартості є неможливим.

Додатково суд враховує, що заявник просить стягнути не лише визначену експертом вартість майна, а й суми, розраховані із застосуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за період від дати проведення оцінки до дати вирішення питання про зміну способу виконання рішення. Таким чином, заявник фактично ставить перед судом питання не лише про визначення вартості майна, а й про порядок її подальшого коригування та визначення кінцевого розміру грошової вимоги. Це свідчить про те, що в межах даної заяви суду пропонується вирішити питання, які виходять за межі встановлення обставин, пов`язаних із виконанням рішення суду.

За викладених обставин суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21, відповідно до якої реалізація права на відшкодування вартості майна у разі неможливості його повернення в натурі може здійснюватися як шляхом зміни способу виконання судового рішення, так і шляхом пред`явлення самостійного позову. Водночас за відсутності у матеріалах справи встановлених судом фактичних даних, достатніх для визначення вартості присудженого майна, та з огляду на необхідність дослідження обставин, які не були предметом судового розгляду, питання про відшкодування вартості майна підлягає вирішенню в позовному провадженні, у межах якого можуть бути встановлені обставини щодо комплектності, технічного стану, працездатності, ступеня зносу та інших характеристик спірного майна, а також надана оцінка доказам, якими такі обставини підтверджуються.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що у даній справі відсутність процесуальні підстави для зміни способу виконання рішення шляхом стягнення вартості присудженого майна.

В засіданні 11.06.2026 року оголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) ухвалу відповідно до ст. 233 ГПК України.

Керуючись статтями 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ

Відмовити у зміні способу виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 року шляхом стягнення з Відповідача суми вартості присудженого на користь Позивача майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 11.06.2026 року та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено 16.06.2026

Суддя О.В. Ліпинський