Court ruling № 137358613, 12.06.2026, Kharkiv District Administrative Court

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

12.06.2026 № 520/11209/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в травні 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за квітень 2026 року в розмірі 43 140,60 грн (сорок три тисячі сто сорок грн 60 коп).

Ухвалою судді від 11.05.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області: розрахунок пенсії ОСОБА_1 за травень 2026 року; відомості щодо підстав призначення пенсії ОСОБА_1 та детальний розрахунок такої пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати до суду витребувані документи протягом п`ятнадцяти календарних днів із дня отримання копії даної ухвали.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі такого.

Судом, із програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)", установлено, що позивач уже звертався до Харківського окружного адміністративного суду з позовними вимогами про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії у лютому 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» № 1778 від 30.12.2025, протиправними та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 різницю між нарахованою та невиплаченою пенсією за лютий 2026 року, в розмірі 43141,30 грн.

Указаній справі присвоєно номер №520/2340/26.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі №520/2340/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 . Зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі №520/2340/26 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 по справі № 520/2340/26 - залишено без змін.

Отже, питання правомірності застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, та обмеження пенсії максимальним розміром з 01.01.2026, уже було предметом судового розгляду та остаточно вирішене судовим рішенням, яке набрало законної сили.

При цьому, суд ураховує, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі №520/2340/26 було предметом апеляційного перегляду та набрало законної сили лише після ухвалення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026. Отже, доводи позивача щодо застосування відповідачем понижуючих коефіцієнтів при виплаті пенсії за травень 2026 року фактично стосуються стадії виконання судового рішення у справі №520/2340/26, а не нового самостійного публічно-правового спору

Фактично у даній справі позивач повторно ставить перед судом питання щодо правомірності застосування відповідачем тих самих понижуючих коефіцієнтів при виплаті пенсії, змінивши лише розрахунковий період, за який заявлено вимоги. При цьому підстави спору, правове регулювання та спосіб захисту залишаються тотожними тим, що вже були предметом розгляду у справі №520/2340/26.

Суд звертає увагу, що ухваленим у справі №520/2340/26 рішенням відповідача зобов`язано здійснювати нарахування та виплату пенсії позивачу без застосування понижуючих коефіцієнтів та без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.01.2026. Таким чином, зазначене рішення поширює свою дію на подальші виплати пенсії позивачу та не обмежується лише конкретним місяцем, який був предметом нарахування на момент звернення до суду, а тому виплата пенсії за травень 2026 року охоплюється предметом виконання зазначеного судового рішення. Права позивача у зазначених спірних правовідносинах уже розглянуті судом та є захищеними. Інше словесне формулювання позовних вимог не змінює суть та зміст спірних правовідносин, в яких судом уже ухвалено судове рішення.

Крім того, постанова Другого апеляційного адміністративного суду у справі №520/2340/26 ухвалена 20.05.2026. Отже, обставини, на які посилається позивач щодо виплати пенсії за травень 2026 року із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, виникли до завершення процедури перегляду справи та видачі виконавчого документа і пов`язані з подальшим виконанням рішення суду у справі №520/2340/26.

Отже, незгода позивача з діями відповідача щодо виконання зазначеного судового рішення або невиконання такого рішення не породжує нового публічно-правового спору, який підлягає вирішенню шляхом пред`явлення нового адміністративного позову. У разі невиконання або неналежного виконання судового рішення позивач не позбавлений права скористатися передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України механізмами судового контролю за виконанням судових рішень, а також процедурами примусового виконання на підставі виданого виконавчого листа.

Суд зазначає, що звернення до суду з окремими позовами щодо кожного наступного місяця виплати пенсії фактично спрямоване на повторне вирішення спору, який уже був предметом судового розгляду та вирішений судовим рішенням, що набрало законної сили, що суперечить принципу юридичної визначеності та обов`язковості судового рішення.

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Окрім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а.

Суд зазначає, що ст. 382 КАС України визначені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд зазначає, що зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Таку позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18), в якій звернуто увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд наголошує, що судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Спір у цій справі фактично розглянутий судом та спрямований на виконання іншого судового рішення у справі №520/2340/26, яким вирішено питання щодо застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимальним розміром пенсії позивача з 01.01.2026.

Суд також звертає увагу, що заявлена позивачем вимога про стягнення різниці між нарахованою та невиплаченою пенсією за квітень 2026 року є похідною від вимоги щодо визнання протиправним застосування понижуючих коефіцієнтів та фактично випливає з виконання рішення у справі №520/2340/26, яким зобов`язано виплатити пенсію. Відтак така вимога не утворює самостійного предмета спору та не може бути розглянута окремо від питання належного виконання зазначеного судового рішення. Позивач не позбавлений можливості звернутись із заявою про зміну способу та порядку виплати пенсії, яка нарахована внаслідок виконання такого судового рішення.

Підсумовуючи наведене вище, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Відповідно, якщо позивач уважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення суду у справі №520/2340/26, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а та від 17.05.2023 у справі №580/5096/22.

Як уже було встановлено, правове обґрунтування, підстави, учасники та предмет позову в даній справі та у справі № 520/2340/26 за змістом є тотожними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відтак суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у справі №520/11209/26.

Згідно з частиною 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України в разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 243, 248, 256 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №520/11209/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН