Decision № 137348321, 12.06.2026, Shevchenkivskyi District Court of Lviv City

Справа № 466/11411/25

Провадження № 2/466/2119/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Зими І.Є.

при секретарі Васинчик М.О.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача Панова С.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні , в порядку загального позовного провадження , цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Аско ДС» про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

04.12.2025 року, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ПрАТ «СК «АСКО ДС» недосплачену суму страхового відшкодування у розмірі 678 409 грн. 82 коп., пеню в розмірі 34 177 грн., інфляційних втрат в розмірі 52 138,09 грн., 3 відсотки річних в розмірі 28 208,22 грн., заподіяну моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень та судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12 березня 2024 року між нею та ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Дністер» було укладено Договір про страхування наземного транспорту № 070-3202/056-24. На підставі укладеного Договору про заміну сторони (страховика), новим страховиком за вищезазначеним укладеним договором є ПрАТ «СК «АСКО ДС». Об`єктом страхування, відповідно до умов Договору № 070-3202/056-24, визначено транспортний засіб HYUNDAI IONIQ 5, д.н.з. НОМЕР_1 . Договором про страхування наземного транспортну, визначена страхова сума у розмірі 1 430 000 грн. 09 березня 2025 року під час руху застрахованого транспортного засобу HYUNDAI IONIQ 5, д.н.з. НОМЕР_1 сталося його загоряння, внаслідок чого виникла пожежа, яка призвела до пошкодження транспортного засобу. 11.03.2025 позивачкою було надано Страховику заявлений ним перелік необхідних документів, зокрема заява про страхове відшкодування № 2/11-25 від 11.03.2025 року. 14 березня 2025 року представником Страховика було оглянуто транспортний засіб HYUNDAI IONIQ 5, д.н.з. НОМЕР_1 . В подальшому, відповідачем було частково здійснено виплату страхового відшкодування, зокрема: 23.06.2025 у розмірі 516 836, 36 грн. ; 25.06.2025 у розмірі 14 213,01 грн. та 10.09.2025 у розмірі 220 590,81 грн. Відповідно до п.11.11 Договору страхування внаслідок встановлення транспортного засобу повністю знищеним, Страховик проводить виплату страхового відшкодування в розмірі страхової суми за мінусом безумовної франшизи та амортизаційного зносу з моменту страхування. В Договорі про страхування наземного транспорту страхова сума визначена у розмірі 1 430 000 грн., безумовна франшиза за страховим випадком передбаченим у п. 4.2.3 становить 0 грн. На думку позивачки, Страховик при визначенні розміру страхового відшкодування безпідставно враховує знос з моменту страхування, оскільки умовами Договору № 070-3202/056-24 визначено, що розмір зносу частин транспортного засобу не враховується. Окрім цього, Страховик безпідставно розраховує виплату з використанням п.11.12 Договору про страхування наземного транспорту, вказуючи, що виплата страхового відшкодування у розмірі 60% страхової суми за мінусом безумовної франшизи та амортизаційного зносу з моменту страхування виплачується, якщо Страхувальник бажає залишити транспортний засіб у своєму розпорядженні, адже позивачка не виявляла бажання залишити транспортний засіб у своєму розпорядженні. В зв`язку з тим, що відповідачем не було повністю виплачене належне відшкодування , позивачка просить задовольнити вимоги та стягнути з відповідача недосплачену суму страхового відшкодування, в розмірі 678 409 грн. 82 коп.

Крім того, відповідачем , порушено вимоги п. 11.3 , 11.4 Договору про страхування наземного транспорту. Зокрема, порушені строки виплати страхового відшкодування, що в силу дії п. 16.2 Договору № 070-3202/056-24 . Наведене з врахуванням вимог ст.ст. 625, 979 ЦК України тягне за собою підстави для стягнення з відповідача також пені, інфляційних витрат та 3 % річних.

Діями відповідача позивачці також спричинено значну моральну шкоду, яку вона просить стягнути , посилаючись на вимоги ст.ст.16,23 ЦК України та ст.ст. 4,22 Закону України « Про захист прав споживачів». Так, позивачказазначає, що вона пережила сильні душевні страждання , що були спричинені переживаннями , природою яких стала необхідність доказування права на страхову виплату в обсязі, який відповідав би умовам укладеного договору . Спричинену моральну шкоду позивачка оцінює у розмірі 50 000 грн.

Враховуючи викладене просила задовольнити позовні вимоги, так як в врегулювати спір мирним шляхом немає змоги.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09.12.2025 позовну ОСОБА_2 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова компанія «АСКО ДС» про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди передано для розгляду до Оболонського районного суду м.Києва. (м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2Є), за місцем знаходження відповідача.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28.01.2026 ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 09 грудня 2025 року скасовано і направлено справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 11.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного Акціонерного Товариства «Страхова Компанія «Аско ДС» про стягнення страхового відшкодування, за правилами загального позовного провадження.

02 квітня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Згідно вказано відзиву, відповідач заперечує щодо заявлених вимог. Зазначає, що відповідач є новим Страховиком відповідно до Договору про заміну Сторони (Страховика) в Договорі про страхування наземного транспорту № 070-3202/056-24 від 12.03.2024 р. , укладеним позивачем з Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Дністер». 09.03.2025 стався страховий випадок, передбачений п. 4.2 Договору страхування 11.03.2025 позивачка звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування. 09.05.2025 на замовлення відповідача суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 складено Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №86013, відповідно якого вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ Hyundai Ionoq 5, д.р.н. НОМЕР_2 , станом на 10.03.2025 дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини але без урахування ВТВ: 1 035 234,00 грн. Відповідно умов Договору страхування страхова сума становить 1 430 000 грн. (додаток №1 до Договору страхування). Сума завданого позивачу збитку внаслідок страхового випадку складає 72,39 % від страхової суми за договором. Умовами п.11.11 Договору страхування визначено, що при збитку від 70% і більше відсотків (повна загибель) від страхової суми, Страховик проводить виплату страхового відшкодування в розмірі страхової суми за мінусом безумовної франшизи та амортизаційного зносу з моменту страхування, при умові, що Страхувальник передає пошкоджений засіб транспорту Страховику, при цьому страхове відшкодування виплачується після виконання вищевказаної умови. Умовами п.11.12 , п.11. 13, п. 11.14.1 Договору страхування передбачено, що після виплати страхового відшкодування по повній загибелі право власності на пошкоджений засіб транспорту переходить до Страховика. Якщо незважаючи на значні пошкодження, Страхувальник бажає залишити транспортний засіб в своєму розпорядженні , Страховик виплачує 60% страхової суми з врахуванням зносу з моменту укладання даного договору до моменту настання страхового випадку і безумовної франшизи, а Страхувальник використовує засіб транспорту на власний розсуд. Виплачене позивачці страхове відшкодування відповідно страхового акту №70/25 від 19.06.2025 та платіжної інструкції від " 23 " червня 2025 р. № 5426 в сумі 516 886,36 грн. визначено наступним чином: відповідно до умов Договору страхування у розмірі 60 % (п. 11.12 договору) від ринкової вартості транспортного засобу (пункт 11.8 Договору страхування), при цьому залишкова вартість транспортного засобу не була перерахована, тому що ТЗ не був переданий відповідачу, а знаходився у розпорядженні ОСОБА_2 .

У відповіді на відзив представник позивачки зазначає, що відповідачем жодним чином не спростовано факт його бездіяльності щодо прийняття транспортного засобу від позивачки. ОСОБА_2 виявляла намір передати залишки транспортного засобу відповідачу, однак фактична передача не відбулася саме з причин невчинення відповідачем необхідних дій для його прийняття. Таким чином, доводи відповідача про бажання позивачки залишити транспортний засіб у своєму володінні є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Відповідач, посилаючись на пункт 11.12 договору страхування, безпідставно застосував порядок виплати страхового відшкодування у розмірі 60% страхової суми, що передбачений виключно у разі, якщо Страхувальник виявляє бажання залишити транспортний засіб у своєму розпорядженні. Водночас Відповідачем не доведено наявності такого волевиявлення позивачки, що виключає правові підстави для застосування зазначеного пункту договору.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року закрито підготовче провадження, з`ясовано остаточний зміст позовних вимог та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав заявлені вимоги. Також зазначив, що позивачка згідна була передати відповідачу пошкоджений транспортний засіб, проте страхова компанія , незважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_2 , не вказала на процедуру, за якої слід здійснити дану дію. Тривалий час відповідач не проводив виплату страхового відшкодування у повному обсязі. Це змусило позивачку не тільки звертатись за правничою допомогою,а й переживати сильні душевні страждання із-за невизначеності з розміром такого відшкодування. При цьому вона , сплачуючи значні кошти при укладенні договору страхування з повним ОСОБА_4 , була впевнена в своїй захищеності від будь-яких страхових випадків. Натомість залишилась і без транспортного засобу, і без належної виплати, яка б дала можливість придбати інше авто, яке їй було необхідне у повсякденному житті. Все це призвело до моральних страждань, які позивачка також просить відшкодувати, так як вона змушена була вживати додаткових заходів для нормалізації звичного ритму життя.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

01.01.2024 введений в дію Закон України «Про страхування» 1909-IX, з цього ж дня втратив чинність Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР.

Пунктом 69 ч.1 ст.1 Закону України «Про страхування» 1909-IX визначено, що страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством;

Відповідно до статті 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Приписами статті 992 ЦК України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Судом встановлено, що 12 березня 2024 року між Сторонами був укладений Договір про страхування наземного транспорту № 070-3202/056-24, на підставі Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) (нова редакція) №1 АСК «Дністер», що становлять його невід`ємну частину.

Страховик визнав подію, яка відбулась 09.03.2025 року, як страховий випадок, що підтверджено та не потребує доказування.

Відповідно до обставин, що підтверджується матеріалами справи, спір між сторонами стосується визначення розміру страхової суми, за встановленим страховим випадком.

Внаслідок пожежі, що відбулась 09.03.2025, застрахований транспортний засіб отримав значні пошкодження, розмір збитку становить більше ніж 70% від визначеної страхової суми.

Відповідно до п.11.11 Договору про страхування наземного транспорту при збитку від 70% і більше відсотків від страхової суми, транспортний засіб визнається таким, що повністю загинув.

Факт визнання транспортного засобу повністю знищеним, Страховиком не заперечувався та був повністю визнаний, що підтверджується матеріалами справи.

В умовах Договору про страхування наземного транспорту п. 11.11 визначається, що внаслідок встановлення транспортного засобу повністю знищеним, Страховик проводить виплату страхового відшкодування в розмірі страхової суми за мінусом безумовної франшизи та амортизаційного зносу з моменту страхування.

В Договорі про страхування наземного транспорту (Додаток 1) страхова сума визначена у розмірі 1 430 000 грн., безумовна франшиза за страховим випадком передбаченим у п. 4.2.3 становить 0 грн.

На день звернення позивачки з позовом у суд Страховиком виплачене страхувальниці страхове відшкодування в розмірі 751 640,18 грн. (23.06.2025 у розмірі 516 836, 36 грн., 25.06.2025 у розмірі 14 213,01 грн., 10.09.2025 у розмірі 220 590,81 грн.).

Представник позивачки стверджує, що сума недоотриманого страхового відшкодування становить 678 409 гривень 82 копійок., як різниця між страховою сумою визначеною у договорі про страхування наземного транспорту 1 430 000 грн. та сумою виплаченого страхового відшкодування в розмірі 751 640,18 грн. такий розрахунок відповідає порядку визначення вартості страхового відшкодування зазначеному у п.11.11 Договору.

Представник відповідача вказує, що порядок визначення суми страхового відшкодування повинен визначатися п.11.12 Договору, адже позивачка відмовилась передавати залишки пошкодженого транспортного засобу Hyundai Ionoq 5, д.р.н. НОМЕР_3 .

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін суд погоджується з позицією позивачки та вважає, що у Страховика відсутні будь-які підстави, вважати, що Позивач виявив бажання залишити транспортний засіб у своєму володінні.

Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Саме на Страховику, як на стороні зобов`язання, покладається обов`язок реалізувати своє право вимоги на залишки транспортного засобу належним чином, у тому числі шляхом направлення офіційних письмових звернень (поштових чи електронних), відповідно до умов Договору про страхування наземного транспорту та положень статей 509, 526 ЦК України.

Таким чином, передача залишків транспортного засобу може відбутися лише після укладення правочину про передачу майнових прав на такі залишки, що узгоджується зі звичаями ділового обороту у сфері страхування.

У справі №336/4734/19 ВС КЦС від 15 вересня 2021 року зазначив, що укладення договору абандону необхідно, в першу чергу, в інтересах страхової компанії, проте остання ухилялась від укладання такого договору для підписання з Позивачем, хоча Позивач звертався з відповідними заявами, які Страховик залишив без належного реагування. Неправомірних чи недобросовісних дій зі сторони Позивача щодо укладення (не укладення) договору абандону матеріали страхової справи не містять. Позивач не ухилявся від укладення договору абандону, а цей правочин не був укладений саме внаслідок бездіяльності.

За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Оскільки Страховик проявляв з своєї сторони повну бездіяльність щодо укладання договору про передачу застрахованого транспортного засобу, а також не отримував від Позивача письмової відмови від такої передачі, відсутні правові підстави вважати, що Позивач виявив бажання залишити транспортний засіб у своєму володінні.

Страховик, як вбачається, з обставин та матеріалів справи, діяв недобросовісно, шляхом бездіяльності щодо укладання договору про передачу залишків транспортного засобу, ухилення Страховика від взятих на себе зобов`язань відбувалось з метою навмисного і штучного зменшення розміру страхового відшкодування, що відбулось без законних на те підстав.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Такі висновки зазначені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц.

Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов`язань, що Страховиком не було дотримано шляхом ігнорування звернень Позивача, затягуванням процесу щодо врегулювання страхового випадку, бездіяльністю щодо отримання від Позивача залишків транспортного засобу.

Враховуючи, що виконання умови щодо передачі залишків транспортного засобу не залежить від поведінки лише Страховика або Страхувальника, натомість є результатом узгоджених дій сторін договору, своєю бездіяльністю Страховик, позбавив можливості Страхувальника передати залишки транспортного засобу.

Отже, позовна вимога щодо стягнення з ПрАТ «СК «АСКО ДС» на користь ОСОБА_2 недосплачену суму страхового відшкодування у розмірі 678 409 гривень 82 копійок підлягає до задоволення.

Щодо виплати позивачу (Страхувальнику) пені в розмірі 0, 01 % від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожен робочий день прострочення в сумі 34 177 грн. (239 днів х 1 430 000 гривень х 0, 01%).

Ця вимога ОСОБА_2 базується на положенні п. 16.2 Договору № 070-3202/056-24 та, в даному випадку, є похідною від первинної вимоги, отже з урахуванням встановлення факту несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування в сумі 1 430 000 гривень за період 239 днів (період з 07.04.2025 по 02.12.2025), такою, що підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% від простроченої суми, в порядку ст.625 ЦК України

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 979 ЦК України договір страхування є правовідношенням, в якому страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Відтак, таке правовідношення є грошовим зобов`язанням.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 1 червня 2016 року у справі N 6-927цс16).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 року у справі №307/3192/19 зазначається, що відповідно до ст.625 ЦПК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст.549 цього Кодексу.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Заст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч.3 ст.510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, й обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07.06.2017 року №6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 (провадження №12-14гс18), вказала, що приписи ст.625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У п.21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.526, ч.2 ст.625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у п.36.5 ст.36 Закону України №1961-IVвизначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

За вказаних обставин, суд вважає такими, що грунтуються на законі позовні вимоги позивача щодо стягнення зі страхової компанії інфляційних витрат на трьох відсотків річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, а також пені на підставі п.36.5ст.36 Закону України №1961-IV за період прострочення виконання грошового зобов`язання .

Інфляційні витрати розраховані позивачем за період з 07.04.2025 по 02.12.2025, шо узгоджується із позовними вимогами, та з урахуванням індексів за вказаний період, остаточний індекс інфляції дорівнює 1, 03646020.

Суд погоджується з розрахунком наведеним в позові, де прострочена виплата розрахована з урахуванням індексу інфляції і становить 52 138,09 грн. (1 430 000 х 1, 03646020 - 1 430 000) і вважає даний розрахунок вірним.

Щодо трьох відсотків річних в порядку ст. 625 ЦК, то розрахунок наведений в позові суд вважає вірним (простроченої виплати - 1 430 000 х 3% х кількість днів за календарний рік - 365), а заявлену вимогу в сумі 28 208,22 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «СК «АСКО ДС» на користь ОСОБА_2 3% річних у розмірі 28 208,22 грн. та інфляційних витрат у розмірі 52 138,09 грн.

В частині вимог про відшкодування моральної шкоди, встановлено наступне.

Відповідно до ст.ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом. Відтак, немає підстав для задоволення вимог позивачки про відшкодування моральної шкоди згідно заявлених у позові положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Між тим, відповідно до ч.ч.1-4 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд вважає доведеним позивачкою, що їй було завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях та переживаннях в зв`язку зі знищенням належного їй транспортного засобу, у зміні звичайного ритму життя через необхідність витрачати додатковий час для вирішення питання щодо відшкодування завданих збитків, нести додаткові, незаплановані матеріальні витрати.

Враховуючи ступінь та тривалість моральних страждань,суд вважає, що заявлена позивачкою до стягнення сума моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. є неспівмірною з характером правопорушення, глибиною душевних страждань позивачки.

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції.

Враховуючи викладене, вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає до часткового задоволення та з відповідача слід стягнути в користь позивачки 5 000 грн., що буде, на думку суду, співмірним зі спричиненою шкодою.

До стягнення з відповідача в користь держави підлягає також судовий збір у розмірі 7 479 грн. 42 коп., що пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст.4,10-13,76-81,263-265,268,273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги задовольнити частково .

Стягнути з ПрАТ «СК «АСКО ДС» (ЄДРПОУ 13494943) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) недосплачену суму страхового відшкодування у розмірі 678 409,82 гривень (шістсот сімдесят вісім тисяч чотириста дев`ять гривень 82 копійок).

Стягнути з ПрАТ «СК «АСКО ДС» (ЄДРПОУ 13494943) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) пеню в розмірі 34 177 грн. (тридцять чотири тисячі сто сімдесят сім гривень).

Стягнути з ПрАТ «СК «АСКО ДС» (ЄДРПОУ 13494943) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) розмір інфляційних втрат - 52 138,09 грн. (п`ятдесят дві тисячі сто тридцять вісім гривень 09 копійок).

Стягнути з ПрАТ «СК «АСКО ДС» (ЄДРПОУ 13494943) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 3% річних в розмірі 28 208,22 грн.(двадцять вісім тисяч двісті вісім гривень 22 копійки).

Стягнути з ПрАТ «СК «АСКО ДС» (ЄДРПОУ 13494943) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_4 ) заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень. В решті вимог відмовити.

Стягнути з ПрАТ «СК «АСКО ДС» (ЄДРПОУ 13494943) в користь держави 7 479 ( сім тисяч чотириста сімдесят дев`ять ) грн. 42 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення до Львівського апеляційного суду.

Сторони у справі :

Позивачка : ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ; проживає: АДРЕСА_1 ;

Відповідач : ПрАТ «СК «АСКО ДС», Код ЄДРПОУ 13494943; юридична адреса: 04080, м.Київ, вул. Новокостянтинівська, буд.1В.

Рішення ухвалено та оголошено 12 червня 2026 року.

Суддя І. Є. Зима