Court ruling № 137344924, 08.06.2026, Podilskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/7663/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі судді Петрова Д.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника адвоката Овсяннікової Ксенії Володимирівни до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркер і Ко», третя особа: приватний нотаріус Мамай Ірина Володимирівна, орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про витребування майна із чужого незаконного володіння,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Овсяннікової К.В. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із позовною заявою про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.03.2026 зазначену цивільну справу передано за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2026 головуючим суддею у справі обрано суддю Петрова Д.В.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

02.06.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла уточнена позовна заява.

Суд, дослідивши матеріали уточненої позовної заяви дійшов до наступного висновку.

В ухвалі Подільського районного суду м. Києва від 11.05.2026, зокрема було вказано, що до позовної заяви не додано належних і допустимих доказів, які б підтверджували відповідність заявленої ціни позову дійсній (ринковій, інвестиційній) вартості статутного капіталу КТП «ШАМОН-95» та ТОВ «УКРПОЛ», на момент подання позову. Враховуючи те, що у власності ТОВ «УКРПОЛ» перебуває нерухоме майно (нежила будівля магазин № 1350, загальною площею 921,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Матикіна Генерала, 1), у власності ТКП «ШАРМОН-95» перебуває обєкт нерухомого майна (нежитлове приміщення загальною площею 831,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ).

Тягар доказування вартості майна несуть позивачі. Відтак, позивачем не надано доказів проведення належної оцінки майна, яка б відповідала дійсній вартості майна, яке є предметом спору.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 358 від 21 серпня 2014 року строк дії звіту про оцінку нерухомого майна становить не більше шести місяців з дати оцінки.

Долучені до позовної заяви документи не містять інформації про вартість майна станом на дату звернення до суду з позовними вимогами.

Для визначення ціни позову позивачу слід долучити до позовної заяви оцінку вартості майна станом на час звернення до суду, чи інший доказ про його вартість та визначити дійсну ціну позову у відповідності до ч. 2 ст.176 ЦПК України, та розрахувати суму судового збору, яка підлягає сплаті.

На усунення зазначених в ухвалі недоліків позивачем подано письмові пояснення, в яких зазначено, що предметом витребування є частки у статутних капіталах товариств, а не нерухоме майно, яке належить таким товариствам на праві власності. Нерухоме майно належить самим товариствам як юридичним особам: господарське товариство є власником майна, переданого його учасниками, та майна, набутого ним на інших підставах. Учаснику ж належить частка у статутному капіталі, яка є самостійним об`єктом цивільних прав і вартість якої не дорівнює вартості активів товариства. На думку позивача, корпоративні права є самостійним об`єктом цивільних прав, а тому ціна позову має визначатися виключно виходячи з вартості витребуваних часток, без урахування вартості активів відповідних товариств.

Суд не може погодитися із зазначеними доводами з огляду на таке.

Дійсно, предметом заявлених позовних вимог є витребування часток у статутних капіталах ТОВ «УКРПОЛ» та ТКП «ШАРМОН-95», а не належних цим юридичним особам об`єктів нерухомого майна.

Разом із тим зазначена обставина сама по собі не свідчить про те, що ціна позову визначається номінальною вартістю відповідних часток у статутному капіталі товариства.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, яке витребовується.

Отже, у даній справі ціна позову повинна визначатися дійсною вартістю спірних корпоративних прав як об`єкта цивільних прав, а не лише їх номінальним розміром, визначеним у статутному капіталі товариства.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 6 лютого 2025 року у справі № 911/804/20 зазначено, що «відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, в якій визначені вимоги щодо оформлення позовної заяви, позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Отже, будь-який майновий спір має ціну. Крім того, ВС у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 910/4277/21 дійшов висновку про те, що позовна вимога про визначення розміру статутного капіталу та стягнення (витребування з володіння) частки (частини частки) у статутному капіталі має вартісне грошове вираження щодо розміру статутного капіталу та щодо частки позивача. Така вимога є вимогою майнового характеру. Тож заявлена у цій справі позовна вимога про витребування частки у статутному капіталі товариства з чужого незаконного володіння є вимогою майнового характеру, з огляду на що ціна позову у справі з такою вимогою визначається вартістю спірного майна, у цій справі вартістю частки в розмірі 50 % у статутному капіталі ТОВ.»

Частиною першою статті 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У статті 113 ЦК України визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до частин першої, другої статті 12 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Учасник товариства має право відчужити частку у статутному капіталі товариства, на неї може бути звернено стягнення, частка може перейти іншій особі в порядку правонаступництва чи спадкоємцю, учасник товариства може вийти з нього, отримавши вартість своєї частки (статті 21-24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», статті 100, 116 ЦК України).

Комплексний аналіз законодавства дає можливість дійти висновку, що частка (вклад) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є активом (майном) учасника такого товариства, яким він може розпорядитися у порядку, визначеному законом, та який може бути виражений у грошовому еквіваленті у статуті товариства як номінальна вартість, проте має і свою дійсну (ринкову) вартість.

Відповідно до статті 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Згідно із частиною восьмою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вартість частки учасника визначається, виходячи із ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.

Таким чином, дійсна вартість корпоративних прав безпосередньо залежить від майнового стану товариства, складу його активів та обсягу зобов`язань. Відтак наявність у власності товариства нерухомого майна є обставиною, яка може істотно впливати на визначення ринкової вартості відповідної частки у статутному капіталі.

У постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 925/1165/14 (провадження № 12-38гс12) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства. За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів (пункти 6.8, 6.9 постанови).

Отже, доводи позивача про те, що вартість корпоративних прав не пов`язана з вартістю активів товариства, суперечать наведеним положенням законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою від 11 травня 2026 року позивачу було запропоновано надати належні та допустимі докази, які підтверджують дійсну вартість спірних корпоративних прав станом на момент звернення до суду, а також визначити ціну позову відповідно до вимог статті 176 ЦПК України та сплатити судовий збір у належному розмірі.

Однак на виконання вимог ухвали позивач не надав ані звіту суб`єкта оціночної діяльності, ані висновку експерта, ані фінансової звітності товариств, ані будь-яких інших доказів, які б дозволяли встановити дійсну ринкову вартість спірних часток у статутних капіталах товариств станом на дату подання позову.

Фактично подані позивачем пояснення зводяться до незгоди з правовою оцінкою суду, викладеною в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, проте не містять доказів усунення встановлених судом недоліків.

Таким чином, станом на 08 червня 2026 року недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2026 року, позивачем не усунуті.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Оскільки представником позивача недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, в повному обсязі не усунуто, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Овсяннікової Ксенії Володимирівни до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркер і Ко», третя особа: приватний нотаріус Мамай Ірина Володимирівна, орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про витребування майна із чужого незаконного володіння слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Керуючись ст. 185 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Овсяннікової Ксенії Володимирівни до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркер і Ко», третя особа: приватний нотаріус Мамай Ірина Володимирівна, орган опіки та піклування Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, про витребування майна із чужого незаконного володіння - вважати неподаною та повернути позивачу разом з доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ