Decision № 137295607, 11.06.2026, Radomyshl District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 289/2163/25

Номер провадження 2/289/424/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2025 представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за кредитним договором №708702 від 05.04.2023 в розмірі 19110,00 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 05.04.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту №708702, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2500,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах та в терміни, передбачених договором. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, надавши позичальнику кредитні кошти, однак відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала чином, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 19110,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16610,00 грн. - заборгованість за процентами.

01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Селфі Кредит» за кредитними договорами, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором №708702 від 05.04.2023.

Ухвалою від 02.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 06.01.2026, витребувано за клопотанням позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докази (а.с.т.1 53-54).

16.12.2025 від представника відповідача адвоката Бойка В.В. надійшла заява про вступ у справу та надані докази на підтвердження зміни відповідачем прізвища з « НОМЕР_4 » на « НОМЕР_4 » після державної реєстрації шлюбу (т.1 а.с.63).

18.12.2025 на виконання ухвали від 02.12.2025 до суду надійшла витребувана з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформація (т.1 а.с.69).

29.12.2025 від представника відповідача адвоката Бойка В.В. надійшло клопотання про розгляд даної справи у загальному провадженні з посиланням на те, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Селфі Кредит» про визнання недійсним кредитного договору (т.1 а.с.74-75), в зв`язку з чим проведення судового засідання було відкладено на 22.01.2026.

14.01.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Селфі Кредит» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №708702 від 05.04.2025 та зобов`язання вчинити дії (т.1 а.с.85-98), яку ухвалою від 14.01.2026 залишено без руху для усунення недоліків (т.1 а.с.100).

19.01.2026 від адвоката Бойка В.В. надійшла заява про усунення недоліків разом із уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Селфі Кредит» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №708702 від 05.04.2025 та зобов`язання вчинити дії (т.1 а.с.103-118).

Ухвалою від 22.01.2026 у даній справі змінено прізвище відповідача з « НОМЕР_4 » на « НОМЕР_4 », зустрічний позов заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Селфі Кредит» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №708702 від 05.04.2025 та зобов`язання вчинити дії прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалено проводити розгляд об'єднаної справи в загальному провадженні, призначено підготовче провадження на 20.02.2026 (т.1 а.с.128-129).

05.02.2026 від представника відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвоката Усенка М.І. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі (т.1 а.с.137-146).

05.02.2026 від представника позивача за зустрічним позовом адвокат Бойко В.В. направив до суду заперечення на правову позицію відповідача, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити (т.1 а.с.161-168).

10.02.2026 від представника ТОВ «Селфі Кредит» надійшов відзив на зустрічний позов, в якому просить відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі (т.1 а.с.170-179).

Ухвалою суду від 20.02.2026 закрито підготовче провадження у об'єднаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.03.2026 (т.1 а.с.184), проведення якого було відкладено на 15.04.2026 за заявою представника відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Бойка В.В. від 18.03.2026 (т.1 а.с.192-193).

15.04.2026 проведення судового розгляду було повторно відкладено за заявою представника відповідача за первісним позовом і позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 адвоката Бойка В.В. від 08.04.2026 (а.с.203-204) та від 14.04.2026 (т.1 а.с.210-211) на 29.04.2026 (т.1 а.с.216).

21.04.2026 від представника відповідача адвоката Бойка В.В. надійшла заява, в якій він просить долучити до матеріалів справи докази багатодітної сім`ї ОСОБА_1 та врахувати матеріальне становище родини, пільги, встановлені законом (т.1 а.с.223-224).

Ухвалою суду від 10.06.2026 зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Селфі Кредит» про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №708702 від 05.04.2025 та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду (т.2 а.с.26-27).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі (т.1 а.с.72,213).

Належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Бойко В.В. в судове засідання вп`яте не з`явилися, направивши 03.06.2026 до суду заяву про перенесення судового засідання на іншу дату по причині зайнятості адвоката Бойка В.В. в іншій справі, а саме в Житомирському апеляційному суді 10.06.2026 призначено судове засідання у справі про адміністративне правопорушення, в якій Бойко В.В. є захисником (т.2 а.с.22,23).

Вирішуючи питання щодо задоволення заяви адвоката Бойка В.В. суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25.06.2024 в справі № 359/6678/19, провадження № 61-17877св23).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (Рішення у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005).

З матеріалів справи убачається, що сторона відповідача обізнана про рух справи, жодного разу в призначені судові засідання не з`явилися ані позивач, ані її представник, який направляв на адресу суду заяви про перенесення судового розгляду, при цьому суд звертає увагу, що долучені до заяв документи не підтверджують наявності об'єктивних обставин неможливості явки представника позивача Бойка В.В. у судове засідання чи приймати участь дистанційно в режимі відеоконференції, поведінка його свідчить про зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим відповідно до ст. 44 ЦПК України та суперечить основним засадам цивільного судочинства та практиці Європейського суду з прав людини, в тому числі щодо розгляду справи у розумні строки, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи, беручи при цьому до уваги положення ч. 1 статті 223 ЦПК України, згідно якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.04.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №708702 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» (а.с.8-18), який згідно з довідкою про ідентифікацію (а.с.21 на звороті), підписано одноразовим ідентифікатором «Т125» 05.04.2023, вказаний ідентифікатор було відправлено на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено споживачем ОСОБА_1 в розділі 10 Договору.

Згідно з п.1.1 договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якого забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача в ІТС товариства здійснюється під час входу споживача в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового коду, що є електронним підписом споживача, який попередньо направляється товариством на номер мобільного телефону споживача, зазначений останнім при вході в ІТС. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства.

Сума кредиту складає: 2500,00 грн. Тип кредиту - кредит (п. 1.3. договору).

Строк кредиту 420 днів (п. 1.4. договору). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору (п. 1.4. договору).

Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору (п. 1.5.1. договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення кредиту складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22300,00 грн. (п. 1.8.1. договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 (п. 2.1. договору).

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №708702 від 05.04.2023 є Графік платежів, який також підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.18 на звороті - 19).

Укладенню вказаного договору передувало ознайомлення та підписання позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора «Т125» Паспорту споживчого кредиту (а.с.19 на звороті -20).

Згідно листа-повідомлення ТОВ «Пейтек» від 20.10.2025, від ТОВ «Селфі Кредит» на платіжку карту клієнта НОМЕР_3 було успішно перераховано 2500,00 грн. 05.04.2023 (а.с.22 на звороті).

Окрім того, згідно наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації від 03.12.2025, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_3 , на яку 05.04.2023 було зарахування коштів на суму 2500,00 грн. (а.с.69).

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором №708702 від 05.04.2023, складеним ТОВ «Селфі Кредит» станом на 01.02.2024, позичальником ОСОБА_1 за період з 05.04.2023 по 01.02.2024 не було проведено жодної оплати за кредитним договором, нараховано заборгованість : загальна сума - 19110,00 грн., з яких 2500,00 грн. - тіло кредиту та 16610,00 грн. проценти (а.с.23-28).

Отже наведені обставини укладання договору, виконання кредитором обов`язку із надання грошових коштів у кредит, та невиконання відповідачем позичальником обов`язку із їх повернення та сплати відсотків, є встановленими судом і стороною відповідача не спростовані.

01.02.2024 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір факторингу №01022024, за умовами якого позивач прийняв належні кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.29-35).

01.02.2024 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Селфі Кредит» складено акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с.34 на звороті), серед яких під №1258 значиться позичальник ОСОБА_1 , номер кредитного договору 708702, дата закінчення договору 30.03.2024, загальна сума заборгованості 19110,00 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників (а.с.34).

На підтвердження фактичного виконання договору факторингу позивачем надано платіжну інструкцію №74875 від 01.02.2024 (а.с.35).

14.11.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про необхідність погасити існуючу заборгованість по кредиту (а.с.35 на звороті).

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту (ч. 7 ст. 11).

З договору №708702 про надання споживчого кредиту, укладеного 05.04.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через особистий кабінет, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені Верховним Судом у постановах 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 та ін.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт укладення відповідачем ОСОБА_1 електронного договору та його підписання у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 2500,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Щодо переходу до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).

У справі, що розглядається, право вимоги до відповідача підтверджується договором факторингу №01022024 від 01.02.2024, актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників, які засвідчені належним чином, містять підписи обох сторін договорів, а також платіжною інструкцією про плату згідно договору відступлення прав вимоги, вказані документи є належними доказами переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги та реєстру боржників, а тому до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №708702 від 05.04.2023, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 .

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що відповідач 05.04.2023 отримала кредит в розмірі 2500,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем ТОВ «Селфі Кредит» переуступлено ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за договором факторингу.

За наведених обставин суд прийшов до висновку про те, що відповідач порушила умови кредитного договору та допустила виникнення заборгованості за кредитом, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за договором (борг і проценти) на користь позивача.

Доводи представника відповідача, про надмірність ставки, воєнний стан, персональні дані - не спростовують висновків суду. Зокрема, сторонами погоджено строк кредиту 420 днів, погоджено розмір процентної ставки, позивач нарахував відсотки по 01.02.2024, тобто за 272 календарних дні. За цей період діяли перехідні положення ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»: - з 24.12.2023 по 21.04.2024 - до 2,5 %; позивач застосував 2,2 % на день, що не перевищує дозволені 2,5 % в цей період.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України), відтак посилання на матеріальний стан відповідача не є підставою для зменшення суми заборгованості, яка підлягає стягненню, оскільки при укладенні кредитного договору на умовах, зазначених в ньому, відповідач повинна була враховувати розмір своєї заробітної плати чи інших доходів та усвідомлювати, що на час дії кредитного договору вона несе зобов`язання щодо виконання умов договору.

Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу : копію договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між АО «Апологет» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (а.с.39); копію Акту №317 від 10.11.2025 наданих послуг по справі боржника ОСОБА_1 на суму 8000,00 грн. (а.с.39 на звороті) та детальний опис наданих послуг (а.с.40), ордер на надання правничої допомоги адвокат Усенко М.І. (а.с.40 на звороті).

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі № 362/3912/18 викладено висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

На переконання суду, з урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, ціни позову, складання позовної заяви не потребувало від професійного адвоката значних зусиль та витрат часу. При цьому, суд бере також до уваги, що у провадженні адвокатського об`єднання перебувають аналогічні справи за позовами товариства до інших осіб, тобто процесуальні документи у таких справах є типовими.

У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Послуги у виді участі в судових засіданнях адвокат фактично не надавав, так як судові засідання у справі не проводились, а представником було подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи викладене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що справедливим та достатнім буде стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 30852 від 07.11.2025 (а.с.4), що підтверджує понесення позивачем судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн., які у відповідності до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 708702 від 05.04.2023 в розмірі 19110,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч сто десять грн. 00 коп.), а також судові витрати 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.) - сума сплаченого судового збору, та 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.) - витрати на професійну правничу допомогу, а всього 23532,40 грн. (двадцять три тисячі п`ятсот тридцять дві грн. 40 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Наталія СІРЕНКО