Decision № 137282811, 10.06.2026, Globynskyi District Court of Poltava Oblast

Справа № 527/577/26

провадження 2/527/658/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря

судового засідання - Семенової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине цивільну справу № 527/577/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради в особі Служби у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2026 року позивач звернулася з позовом про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позову, позивач зазначила, що з 09 січня 2024 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від вказаного шлюбу вони мають двох дітей сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у Республіці Польща та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка народилася у Іспанії. Через військові дії в України вони з відповідачем та дітьми виїхали до Королівства Іспанії, де вони проживають на даний час. Певний час вони з відповідачем та дітьми проживали разом, проте згодом фактично припинили спільне проживання, спільного господарства не ведуть, подружні стосунки не підтримують. Відповідач понад шість місяців проживає за іншою адресою, діти проживають з нею, вона забезпечує їх повне утримання, належні умови проживання, виховання, навчання та догляд. Між нею та відповідачем досягнуто згоду щодо визначення місця проживання дітей разом з нею. Відповідач не заперечує проти даного позову, що підтверджується його заявою. Між нею та відповідачем погоджено, що відповідач спілкується з дітьми два рази на тиждень, канікули з дітьми відповідач проводить з дітьми пропорційно до часу позивача в рівних частках. Витрати на відпочинок, придбання шкільного приладдя, розвиток, оплату гуртків, лікування дітей, вони з відповідачем несуть спільно.

З метою належного правового оформлення місця проживання дітей та забезпечення їхніх законних прав та інтересів, виникла необхідність у судовому рішенні, так як у Королівстві Іспанії є важливим визначення особи, яка є відповідальної та з якою мають проживати неповнолітні діти, тобто встановлення опіки.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд, визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою місця проживання та реєстрації (прописки) позивача.

В судове засідання позивача не з`явилася, у позовній заяві просила суд проводити розгляд справи у її відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відзиву відповідач не подав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з січня 2024 року перебувають в зареєстрованому шлюбі (а.с.18).

Позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13-14, 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зіст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, якіїхзамінюють, несутьвідповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами 1,2 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчанняі розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини необхідно враховувати найкращі інтереси дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами ч.ч. 4-5 статті 19 Сімейного кодексу України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до Висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Глобинської міської ради про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками дітей є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які на даний час проживають у Королівстві Іспанія. Діти проживають разом з матір`ю. Згідно письмового пояснення ОСОБА_2 він не заперечує, щоб діти проживали разом з матір`ю. Враховуючи те, що з позовної заяви вбачається, що між батьками досягнуто згоди щодо участі батька у вихованні та утриманні дітей, батько не вимагав та не вимагає зміни місця проживання дітей, у справі відсутні докази того, що мати дітей забороняє батькові бачитися з дітьми, тобто між батьками фактично відсутній спір, комісія дійшла висновку що не є можливим визначити місце проживання дітей (а.с.53-54).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 10 грудня 2024 року Верховний Суд у справі № 299/8679/23 сформулював висновок, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про визначення місця проживання дочки разом із батьком, оскільки позивач не довів, що його права порушені, а відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла.

Суди врахували, що ще до звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом сторони, які проживають окремо, фактично дійшли згоди про те, що малолітня дочка проживатиме разом із батьком, що також підтверджено відповідачем, яка не просила змінювати місце проживання дитини.

Верховний Суд звертає увагу, що цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни місця проживання дочки, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дитиною.

Аналізуючи докази надані позивачем, суд констатує, що позивачем не надано жодного доказу з якого суд має можливість встановити обставини, що мають істотне значення, зокрема не надано докази, з яких можливо встановити місце проживання дітей у іншій країні, чи створено за місцем проживання умови для гармонійного розвитку та належного виховання дітей, не надано доказів на підтвердження матеріального стану та стану здоров`я позивача.

Окрім того, у даній справі, яка розглядається судом, судом встановлено, що малолітні діти проживають разом з матір`ю, батько дітей не заперечує проти цього. Окрім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами визначений порядок участі батька у вихованні та утриманні дітей. Спір щодо місця проживання дітей був ініційований матір`ю, з якою діти і так фактично проживають. Батько дітей не вимагав та не вимагає зміни місця проживання дітей, а у справі відсутні докази того, що матір дітей забороняє батьку бачитися з дітьми.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що між сторонами фактично відсутній спір про визначення місця проживання дітей, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючисьст.ст. 12,13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради в особі Служби у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визначення місця проживання дитини- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 );

відповідач: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2, рнокпп: НОМЕР_2 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Глобинської міської ради в особі Служби у справах дітей Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (місцезнаходження: 39000, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Глобине, вул. Центральна, 230/2, код ЄДРПОУ 43062416).

Суддя А. О. Олефір