Decision № 137265484, 10.06.2026, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 р. № 400/13390/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, майдан Київський майдан, 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, провизнання протиправним та скасування рішення від 29.10.2025 року № 143050006476; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд : 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Волинській області №143050006476 від 29.10.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; 2) зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Спи ском №1 та зарахувати до стажу роботи періоди з 30.01.1990 року 25.02.1991, з 26.02.1991 по 14.08.2001 року у ВАТ "Атомремонт" на посадах слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування та електрозварника ручного зварювання 5 розряду відповідно, з моменту звернення, а саме з 22.10.2025 року; 3) зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 на території рф з 14.05.2004 по 12.11.2004, з 19.04.2005 по 15.08.2005 р.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у жовтні 2025 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 14050006476 від 29.10.2025 йому було відмовлено у призначення пільгової пенсії з підстав відсутності пільгового стажу роботи. При цьому, відповідач протиправно не врахував до страхового стажу періоди роботи на території російської федерації з 14.05.2004 по 12.11.2004, з 19.04.2005 по 15.08.2005, оскільки відсутні документи, що підтверджують зарахування періодів роботи у іноземній державі, що передбачено п. 3 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженим постановою КМУ №562 від 16.05.2025. Також, до пільгового стажу протиправно не враховано періоди роботи згідно довідок №756, 756/1 від 10.10.2001, оскільки вони не відповідають додатку №5 постанови КМУ №637 від 12.08.1993, відсутні накази про проведення атестацій робочих місць та "Перелік робочих місць, професій та посад робітників, яким підтверджено право на пільгове забезпечення" до наказів про атестацію.

Відповідач - Головне управління ПФУ в Миколаївській області, позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В письмовому відзиві зазначив, що 22.10.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за результатами розгляду якої прийнято рішення від 29.10.2025 №143050006476 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. На час звернення до Пенсійного фонду позивач досяг віку - 55 р. 07 місяців. На підставі доданих до заяви документів страховий стаж позивача обраховано - 27 років 01 місяць 04 дні, пільговий стаж - 00 років 00 місяців 00 днів. До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності на території російської федерації з 14.05.2004 по 12.11.2004 та з 19.04.2005 по 15.08.2005. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 30.01.1990 по 25.02.1991згідно з довідкою №756 від 10.10.2001 та з 26.02.1991 по 14.08.2001 згідно з довідкою №756/1 від 10.10.2001, оскільки вони не відповідають додатку №5 до постанови КМУ від 12.08.1993 №637. Також відсутні накази про проведення атестацій робочих місць та "Перелік робочих місць, професій, посад робітників, яким підтверджено право на пільгове забезпечення" до наказів про атестацію. Отже, правові підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача у ВАТ "Авторемонт" до страхового стажу із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком №1 відсутні. Отже, вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 29.10.2025 №1437050006476 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є безпідставною. Щодо зобов`язання зарахувати періоди роботи в рф, то відповідач вказав про відсутність підстав для врахування вказаних періодів, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Відповідач - Головне управління ПФУ в Донецькій області, своїм правом не скористався, відзиву на позов не надав, своєї позиції стосовно позовних вимог не висловив.

Суд розглянув справу 10.06.2026 в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в порядку, передбаченому ст.263 КАС України, на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.10.2025 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 143050006476 від 29.10.2025 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

У рішенні №143050006476 від 29.10.2025 встановлено вік позивача на час звернення до Пенсійного фонду - 55 років 07 місяців, страховий стаж - 27 років 1 місяць 4 дні, пільговий стаж роботи - 0 . При цьому, до пільгового стажу позивача було враховано не всі періоди роботи, а саме не враховано періоди роботи згідно довідок №756, 756/1 від 10.10.2001, оскільки вони не відповідають додатку №5 постанови КМУ №637 від 12.08.1993, відсутні накази про проведення атестацій робочих місць та "Перелік робочих місць, професій та посад робітників, яким підтверджено право на пільгове забезпечення" до наказів про атестацію. Також, до страхового стажу не враховано періоди роботи на території російської федерації з 14.05.2004 по 12.11.2004, з 19.04.2005 по 15.08.2005.

Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду.

Стаття 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до ч.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З урахуванням наведеним норм, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону №1058 визначальними є відповідність заявника трьом критеріям : 1) досягнення віку - 55 років (50 років за Списком №1); 2) наявність страхового стажу не менше 30 років (для чоловіків) ( не менше 25 років за Списком №1); 3) наявність стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 не менше 10 років, не менше 12 років 6 місяців за Списком №2.

Згідно рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 29.10.2025 №143050006476 позивач досяг пенсійного віку, передбаченого наведеною вище нормою ч. 2 ст. 114 для призначення пільгової пенсії, у позивача наявний страховий стаж - 27 років 01 місяць 04 дні, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умах за Списком №1.

Щодо наявності стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.

Згідно ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від наявні записи про трудову діяльність позивача у спірний період з 30.01.1990 по 25.02.1991 та з 26.02.1991 по 14.08.2001 року (запис №5-11).

Також, позивачем були надані уточнюючі довідки № 746 від 10.10.2001 та №756/1 від 10.10.2001, видані ВАТ "Атомремонт", якими підтверджується період роботи позивача з 30.01.1990 по 25.02.1991 та 26.02.1991 по 14.08.2001 на посадах, виконувана робота на яких передбачає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 .

Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, (чинними на час періоду, який позивач просить зарахувати) розділом ХХІV «Атомна енергетика і промисловість" передбачені: слюсаря з ремонту рекативно-турбінного устаткування та електрозварника ручного зварювання.

Відповідачем не зараховано наведені вище періоди роботи до пільгового стажу, в зв`язку з відсутністю даних про результати атестації робочих місць за умовами праці та відсутністю первинних документів, які підтверджують пільговий характер роботи повний робочий день. Запис в трудовій книжці підтверджує лише трудовий стаж позивача, а не пільговий. Враховуючи відсутність записів про пільговий характер виконуваної позивачем роботи у трудовій книжці, єдиним документом, на переконання відповідача, який би підтверджував факт того, що позивач у вказані періоди працював на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день могла б бути уточнююча довідка оформлена відповідно до Порядку №637, яка не була надана. При цьому, надані позивачем уточнюючі довідки №756 та №756 не враховані, оскільки вони не відповідають Порядку №637.

Верховним Судом у постановах від 31.07.2018 по адміністративній №415/760/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631775), 31.07.2018 по адміністративній справі № 486/1080/16-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631557), від 31.07.2018 по адміністративній справі № 235/1112/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75631571) висловлена правова позиція, про достатність підтвердження страхового стажу на посадах за Списком №1, 2 саме записами у трудовій книжці.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, суд враховує відсутність вини позивача та неможливість надати повний об`єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих пільговий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Крім цього, згідно вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а та від 10 жовтня 2019 року у справі № 234/4585/17.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Тому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Отже, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а.

Отже, позивач надав відповідачу трудову книжку, яка містить записи про роботу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, що у сукупності з іншими поданими позивачем документами, зокрема довідками №756 та №756/1 від 10.10.2001 свідчить про те, що періоди роботи позивача 30.01.1990 по 25.02.1991, з 26.02.1991 по 14.08.2001 підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача на роботах із важкими та шкідливими умовами праці за Списком № 2.

На момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачу виповнилось 55 років, страховий стаж становить 27 років 1 місяць 04 дні, а пільговий, з урахуванням висновків суду, - складає 11 років 6 місяців 17 днів, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності на території рф, суд виходить з наступного.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, була багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Відповідно до приписів ст.1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Згідно з ст.ст.5, 6 Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Також, згідно абз. 2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Тобто, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", яка набрала чинності 02.12.2022, постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.

Отже, з 02.12.2022 набрала чинності постанова про вихід з Угоди. Тобто, до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму необхідно застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню в даній ситуації щодо зарахування періодів роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною у період роботи позивача. За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи.

Крім того, з аналізу пунктом 1 постанови КМУ №107 суд вбачає, що цим пунктом встановлено прийняття під час воєнного стану на території України документів, виготовлених або засвідчених на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, прийняття на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Як вже зазначалось вище, до виходу з Угоди, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховувались при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Таким чином, до 24.02.2022 на підставі Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зазначені у трудовій книжці періоди роботи позивача підлягають врахуванню на території України.

Також суд не вбачає фактів подання позивачем документів, які містять недостовірні відомості та/або інших зловживань з його боку. Крім того, суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні, позивач не може надати будь-які інші документи, окрім наданих, для підтвердження трудової діяльності. Військова агресія російської федерації проти України, є форс-мажорною обставиною, яка не залежить ні від позивача, ні від відповідача.

Відтак, періоди роботи позивача з 14.05.2004 по 12.11.2004, з 19.04.2005 по 15.08.2005, на території рф підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління ПФУ у Волинській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком №143050006476 від 29.10.2025.

З метою захисту прав позивача, керуючись п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №143050006476 від 29.10.2025, зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 14.05.2004 по 12.11.2004, з 19.04.2005 по 15.05.2005, зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області зарахувати позивачу до стажу роботи на роботах із важкими та шкідливими умовами праці за Списком № 1 періоди роботи з 30.01.1990 по 25.02.1991 та з 26.02.1991 по 14.08.2001 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.

Позов задовольнити повністю

Сума сплаченого позивачкою судового збору в розмірі 1211,20 гривень підлягає відшкодуванню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ПФУ у Волинській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський майдан, 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027 13358826) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 13844159) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №143050006476 від 29.10.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу період роботи з 14.05.2004 по 12.11.2004 та з 19.04.2005 по 15.08.2005, до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 30.01.1990 по 25.02.1991 та з 26.02.1991 по 14.08.2001, та призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 22.10.2025 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (майдан Київський майдан, 6,м. Луцьк,Луцький р-н, Волинська обл.,43027 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп) гривень.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко

Рішення складено в повному обсязі 10.06.2026