Court ruling № 137260021, 10.06.2026, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 953/2929/26

н/п 1-кс/953/3250/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова в складі :

слідчого судді- ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харків клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за № 42026220000000014 від 23.01.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, українця, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого, рясофорного монаха Свято-Покровського чоловічого монастиря Харківської єпархії Української православної церкви, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає у Свято-Покровському Чоловічому монастирі Харківської єпархії Української православної церкви за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 149, ч. ч. 1, 3 ст. 301-1, ч. 2 ст. 156 КК України,

установив:

08.06.2026 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим управлінням ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026220000000014 від 23.01.2026 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 149, ч. ч. 1, 3 ст. 301-1, ч. 2 ст. 156 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, ОСОБА_5 з сексуальних мотивів та з метою задоволення своєї статевої пристрасті, вчинив низку тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти волі честі та гідності особи, а також проти моральності, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , працюючи пекарем хлібопекарні у Свято-Покровському чоловічому монастирі Харківської єпархії Української православної церкви, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 8/10, на початку березня 2025 року, перебуваючи за вищевказаною адресою, познайомився із неповнолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з жовтня 2023 року брала участь у співанні молебень в малому церковному хорі вказаного монастиря та зайшла до хлібопекарні за випічкою.

З метою підтримання взаємовідносин ОСОБА_5 та неповнолітня ОСОБА_7 обмінялись номерами мобільних телефонів та почали спілкуватися між собою шляхом листування, тобто відправленням SMS-повідомлень.

У квітні 2025 року, неповнолітня ОСОБА_7 , якій на той час вже виповнилось 14 років, вкотре зайшла до хлібопекарні за адресою: АДРЕСА_3 , за випічкою і у цей момент у ОСОБА_5 виник умисел на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_7 , запропонувавши та умовивши її вжити спиртні напої, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, ігноруючи загально прийняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_7 не виповнилось шістнадцять років, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, тобто в уразливому стані, через що нездатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та керувати ними, чинити опір його насильницьким діям, без добровільної згоди останньої, вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_7 без добровільної згоди потерпілої особи, тим самим посягаючи на її нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток.

Згідно з висновком судової психологічної експертизи неповнолітня ОСОБА_7 хоча й повною мірою розуміла сексуальний характер та соціальне значення вчинених щодо неї дій з боку ОСОБА_5 , проте наявне неповне розуміння морального значення вчинених щодо неї дій у сукупності з індивідуально-психологічними особливостями зумовили встановлення обмеженої здатності останньої до здійснення опору в протиправній ситуації посягання на її статеву недоторканість.

Вказаними діями ОСОБА_5 , всупереч «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, порушив права потерпілої неповнолітньої ОСОБА_7 , яка набула фрагментарних, поверхневих уявлень щодо сексуальної тематики, що з`явилися у зв`язку із зовнішнім штучним зверненням її уваги до даної теми, на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом та ст. 10 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Крім того, після вчинення ОСОБА_5 дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без добровільної згоди потерпілої особи, які відбулися у квітні 2025 року в приміщенні хлібопекарні Свято-Покровського чоловічого монастиря Харківської єпархії Української православної церкви, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 8/10, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування неповнолітньої ОСОБА_7 , з метою сексуальної експлуатації, свідомо використовуючи уразливий стан потерпілої, яка не могла в повній мірі розуміти сутність та характер вчинюваних з нею дій, внаслідок індивідуально-психологічних особливостей, шляхом шантажуу вигляді погрози розголосити відомості про статеві відносини, які сталися між ними у квітні 2025 року, встановив контроль над нею, тим самим завербував її з метою сексуальної експлуатації, після чого у період часу з травня 2025 року по 17.06.2025 вчиняв з нею злочинні дії у формі сексуальної експлуатації, що виражалися у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування) та відеозйомці на власний мобільний телефон марки Xiaomi модель Redmi 13C з серійним номером № НОМЕР_1 , IMEI 1 - НОМЕР_2 , IMEI 2 - НОМЕР_3 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , оголеної неповнолітньої ОСОБА_7 , створивши відеозапис, який зберігав у додатку «Галерея» у вигляді файлу «VID_20250617_003135.mp4» тривалістю 00 хв. 33 сек., який згідно з висновком судово-мистецтвознавчої експертизи носить порнографічний характер та має ознаки дитячої порнографії.

Крім того, ОСОБА_5 , у травні 2025 року, маючи умисел на повторне вчинення з неповнолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, запросив останню до вищевказаної хлібопекарні.

Неповнолітня ОСОБА_7 , розуміючи мету запрошення ОСОБА_5 , тобто повторне вчинення з нею дій сексуального характеру, відмовила останньому у відвідуванні приміщення хлібопекарні.

Отримавши відмову неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , бажаючи досягнути злочинного умислу, направленого на повторне вчинення з нею дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій, висловив погрозу на адресу останньої, яка полягала у розголошені ним в єпархії відомостей, що ганьблять її честь і гідність, тобто погрожуючи розповсюдити інформацію про статевий акт, який стався між ними у квітні 2025 року.

Побоюючись розголошення вказаних відомостей, неповнолітня ОСОБА_7 у травні 2025 року після закінчення занять у малому церковному хорі Свято-Покровського чоловічого монастиря Харківської єпархії Української православної церкви вимушена була зайти до приміщення хлібопекарні за адресою: м. Харків, вул. Університетська, 8/10, де її очікував ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, ігноруючи загально прийняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_7 не виповнилось шістнадцять років, задовольняючи свою статеву пристрасть, повторно вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням у її тіло без добровільної згоди потерпілої особи, тим самим посягаючи на нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток неповнолітньої ОСОБА_7 .

Вказаними діями ОСОБА_5 , всупереч «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, порушив права потерпілої неповнолітньої ОСОБА_7 , яка набула фрагментарних, поверхневих уявлень щодо сексуальної тематики, що з`явилися у зв`язку із зовнішнім штучним зверненням її уваги до даної теми, на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом та ст. 10 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Крім того, 17.06.2025, ОСОБА_5 , маючи умисел на повторне вчинення з неповнолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, використовуючи на адресу останньої погрозу, яка полягала у розголошені ним в єпархії відомостей, що ганьблять її честь і гідність, тобто погрожуючи розповсюдити інформацію про статеві акти, які сталися між ними, запросив останню за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Побоюючись розголошення вказаних відомостей, неповнолітня ОСОБА_7 17.06.2025 була вимушена прийняти це запрошення, приїхавши за адресою: АДРЕСА_1 , де її очікував ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням у тіло неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з сексуальних мотивів, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, ігноруючи загально прийняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_7 не виповнилось шістнадцять років, повторно вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням у її тіло без добровільної згоди потерпілої особи, тим самим посягаючи на нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток неповнолітньої ОСОБА_7 .

Вказаними діями ОСОБА_5 , всупереч «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, порушив права потерпілої неповнолітньої ОСОБА_7 , яка набула фрагментарних, поверхневих уявлень щодо сексуальної тематики, що з`явилися у зв`язку із зовнішнім штучним зверненням її уваги до даної теми, на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом та ст. 10 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Крім того, ОСОБА_5 , порушуючи суспільну мораль, тобто систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей в частині заборони зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях, діючи всупереч Конвенції Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства» (Лансаротська конвенція), яка ратифікована Україною 20.06.2012, відповідно до якої «дитяча порнографія» означає будь-які матеріали, які візуально зображують дитину, залучену до реальної або модельованої явно сексуальної поведінки, чи будь-яке зображення дитячих статевих органів, здебільшого із сексуальною метою, ігноруючи Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 та Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003, умисно виготовив дитячу порнографію за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , протягом квітня - червня 2025 року, вчиняючи із неповнолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дії сексуального характеру пов`язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, при цьому достовірно знаючи про те, що остання не досягла шістнадцятирічного віку, 17.06.2025, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , спочатку вчинив із неповнолітньою ОСОБА_7 дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій, без її добровільної згоди, після чого, всупереч моральним засадам суспільства в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти,реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на виготовлення дитячої порнографії, використовуючи наявний у власному користуванні мобільний телефон марки Xiaomi модель Redmi 13C з серійним номером № НОМЕР_1 , IMEI 1 - НОМЕР_2 , IMEI 2 - НОМЕР_3 із вбудованою камерою, діючи умисно, не примушуючи неповнолітню ОСОБА_7 до участі у створенні дитячої порнографії, здійснив її відеозйомку в оголеному вигляді, виготовивши відеозапис, який зберігав у додатку «Галерея» у вигляді файлу «VID_20250617_003135.mp4» тривалістю 00 хв. 33 сек., який згідно з висновком судово-мистецтвознавчої експертизи носить порнографічний характер та має ознаки дитячої порнографії.

Крім того, ОСОБА_5 , всупереч моральним засадам суспільства в частині заборони поширення серед населення вульгарно-натуралістичної, цинічної, непристойної фіксації статевих актів із зображенням у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти, реалізуючи злочинний умисел, направлений на зберігання дитячої порнографії, без мети збуту чи розповсюдження,зберігав виготовлений ним 17.06.2025 відеофайл «VID_20250617_003135.mp4», тривалістю 00 хв. 33 сек., з оголеною неповнолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та фотознімки у вигляді файлів: IMG_20250617_092955.jpg від 9:29 17.06.2025; IMG_20250604_200527.jpg від 20:05 04.06.2025; 20211130_231339.jpg від 23:58 03.04.2016; Фото000.jpg від 23:58 03.04.2016; 20211130_2221900.jpg від 23:59 03.04.2016; Фото 152. Jpg; IMG_20250617_003107.jpg від 00:32 17.06.2025, які згідно з висновками судово-мистецтвознавчої експертизи носять порнографічний характер та мають ознаки дитячої порнографії. Вказані об`єкти ОСОБА_5 умисно зберігав без мети збуту чи розповсюдження у власних мобільних телефонах: марки Samsung моделі Galaxy A54 5G з серійним номером НОМЕР_4 , модель №SM-A546E/DS, IMEI 1 - НОМЕР_5 , IMEI 2 - НОМЕР_6 ; марки Xiaomi модель Redmi 13C з серійним номером №51267/64TK00224, IMEI 1 - НОМЕР_2 , IMEI 2 - НОМЕР_3 ; марки Xiaomi модель Redmi 14C з серійним номером 58564/64XE10573, модель №2409BRN2CY, IMEI 1 - НОМЕР_7 , IMEI 2 - НОМЕР_8 до тих пір, поки його мобільні пристрої не були вилучені працівниками поліції в ході проведення огляду від 16.03.2026 за адресою його проживання: АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_5 , ігноруючи загальноприйняті норми моралі та поведінки у суспільстві, нехтуючи правом особи на статеву свободу та статеву недоторканість, вчинив розпусні дії щодо малолітньої особи, тобто розбещення неповнолітніх, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є малолітньої особою, тобто такою що не досягла чотирнадцятирічного віку, маючи умисел на вчинення відносно неї інтелектуальних розпусних дій та дій сексуального характеру, які здатні викликати моральне розбещення останньої, порушити її нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток, діючи відкрито, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, протягом липня вересня 2025 року, використовуючи наявний у нього у власному користуванні мобільний телефон марки Samsung моделі Galaxy A54 5G з серійним номером НОМЕР_4 , модель №SM-A546E/DS, IMEI 1 - НОМЕР_5 , IMEI 2 - НОМЕР_6 , за допомогою месенджера «Telegram», поетапно встановлював довірливі відносини з ОСОБА_8 , зареєстрованої на вказаному телефоні як абонент під нікнеймом «Друг», з подальшою інтимізацією та сексуалізацією взаємодії.

Встановивши з ОСОБА_8 зазначені довірливі відносини, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою вчинення відносно останньої інтелектуальних розпусних дій та дій сексуального характеру у своєму листуванні з ОСОБА_8 обговорював та висловлював думки сексуального характеру пов`язані із статевими зносинами, що семантично або прагматично свідчать про сексуальну взаємодію, інтимність або тілесний контакт, а також підтримував з ОСОБА_8 відверто цинічні розмови на сексуальні теми, тобто вчиняв вербальні розпусні дії, спрямовані на інтелектуальне розбещення останньої.

Вказаними діями ОСОБА_5 , всупереч «Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», ратифікованої 20.06.2012 та Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, порушив права потерпілої малолітньої ОСОБА_8 , яка набула фрагментарних, поверхневих уявлень щодо сексуальної тематики, що з`явилися у зв`язку із зовнішнім штучним зверненням її уваги до даної теми, на статеву недоторканість і нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток дитини, що гарантується ст. 52 Конституції України, згідно з якою будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом та ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив про його задоволення.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили не застосувати запобіжний захід або зменшити суму застави.

Слідчий суддя, заслухавши думку прокурора, захисника, пояснення підозрюваного та вивчивши письмові матеріали, надані на підтвердження заявленого клопотання, встановив наступне.

В провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 42026220000000014 від 23.01.2026 за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 301-1, ч. 1 ст. 301-1 КК України.

16.03.2026 о 18:00 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

17.03.2026 о 16:50 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 301-1 КК України, тобто в умисному зберіганні дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301-1 КК України, тобто в умисному виготовленні дитячої порнографії.

28.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 КК України, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, тобто зґвалтування, ч. 2 ст. 149 КК України, тобто вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням шантажу та її уразливого стану, вчинене щодо неповнолітнього, ч. 3 ст. 152 КК України, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи, тобто зґвалтування, вчинене повторно, ч. 1 ст. 301-1 КК України, тобто умисне зберігання дитячої порнографії без мети збуту чи розповсюдження та ч. 3 ст. 301-1 КК України, тобто виготовлення дитячої порнографії,ч. 2 ст. 156 КК України, тобто вчинення розпусних дій щодомалолітньої особи, тобто розбещення неповнолітніх.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 18.03.2026 до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 14 травня 2026 року, з можливістю внесення застави у розмірі 998 400 гривень.

Постановою керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_9 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42026220000000014 від 23.01.2026 продовжено до трьох місяців, а саме до 17.06.2026.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2026 продовжено підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, на 36 (тридцять шість) днів, тобто до 17 червня 2026 року (включно) із визначенням суми застави у розмірі 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42026220000000014 від 23.01.2026 продовжено до 6 місяців, а саме до 17.09.2026.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду від 16.03.2026; протоколом огляду речей і документів від 16.03.2026; висновком судово-мистецтвознавчої експертизи №3413/26 від 17.03.2026; постановою про визнання речовими доказами від 17.03.2026; протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 21.03.2026; висновком судово-медичної експертизи № 09-401/2026 від 10.04.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 21.03.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23.03.2026; висновком експерта Українського науково-дослідницького інституту спеціальної техніки та судових експертиз №СЕ26-213/Л/3/2 від 10.04.2026 за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи;висновком експерта Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» №752 від 11.05.2026 за результатами проведення комісійної судово-психологічної експертизи із використанням комп`ютерного поліграфа стосовно неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 ;протоколом допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 від17.04.2026; аналізом інформації, вилученої у операторів мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» та ПрАТ «Київстар».

Слідчий суддя погоджується з вказаними доводами сторони обвинувачення.

Щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_5 в сукупності з іншими обставинами.

Тобто, при констатації продовження існування ризику переховування від органів досудового розслідування слідчий суддя виходить із комплексу обставин (тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється особа, можливості переховуватись, соціальний статус, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, відомості про особу підозрюваного).

Зазначені обставини, на переконання слідчого судді, продовжують існувати, і вказаний ризик дійсно може продовжувати існувати чи навіть посилюватися.

Крім того, на цей час досудове розслідування триває, органом досудового розслідування проводяться слідчі дії, а тому підозрюваний може вчинити дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Окрім того, слідчий суддя враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного.

При цьому, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, притягається до кримінальної відповідальності вперше, при цьому, на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадського порядку та моральності, покарання за вчинення яких, за умови визнання його винуватим, передбачене, зокрема, у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.

Зазначені дані про особу підозрюваного, не зменшують існування вищезазначених ризиків, оскільки вони існували і на час вчинення дій згідно підозри, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють при обранні підозрюваним моделі поведінки, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити йому дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій, у вчиненні яких ОСОБА_5 підозрюється, є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. У зв`язку з чим, слідчий суддя дійшов висновку, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, щоб запобігти спробам вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а тому продовжує для підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08.08.2026.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного, слідчий суддя вважає, що застава в розмірах, визначених в п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваному у вчиненні особливо тяжкого злочину покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, та призначає заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 998 400 гр. (3328 гр. х 300 = 998 400 гр.).

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 199 КПК України, слідчий суддя,

постановив:

Клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 у кримінальному провадженні за № 42026220000000014 від 23.01.2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 серпня 2026 року (включно).

Визначити суму застави у розмірі 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (код одержувача: 26281249, банк одержувача: ДКСУ, м. Київ, МФО банку: 820172, рахунок отримувача UA208201720355299002000006674) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою; 2) не відлучатися з м. Харкова без дозволу слідчого, прокурора; 3) повідомляти слідчого, прокурора про зміну місця проживання в м. Харкові.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання від 8 до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, а також про наслідки невиконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора про причини неявки підозрюваного.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора чи суду про зміну місця проживання або перебування підозрюваного.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про продовження строку тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії ухвали до 08.08.2026 (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1