Decision № 137242579, 08.06.2026, Shevchenkivskyi District Court of Lviv City

Справа № 466/11910/25

Провадження № 2/466/1212/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Торської І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гавдульського Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №822706 від 10.06.2023 в розмірі 30008,39 грн. та понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 10.06.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №822706, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5100 грн. на умовах, визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, передбачені договором. ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало кредит в сумі 5100,00 грн. Однак, відповідач не виконав належним чином умов договору. За даними розрахунку заборгованості за договором №822706 від 10.06.2023 заборгованість відповідача становить 30008,39 грн., з яких: 5099,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 24908,40 грн. - заборгованість за процентами. 01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №01022024-1, за умовами якого, позивач набув право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема і за кредитним договором №822706 від 10.06.2023. Відтак просить позов задоволити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 23.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила позов задовольнити частково, стягнувши виключно тіло кредиту в межах доведеної суми (5100,00 грн.) та відмовити у стягненні нарахованих відсотків як таких, що є несправедливими та нарахованими з порушенням законодавства; частково відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. у зв`язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю та зменшити їх до мінімального розміру.

Відзив обґрунтовує тим, що відповідно до матеріалів справи, між Первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» та Відповідачем було укладено Договір №822706 від 10.06.2023 року. Сума позики склала 5100,00 грн. При цьому сума нарахованих відсотків (24 908,40 грн) перевищує суму тіла кредиту майже у 5 разів (488%). Зазначає, що така диспропорція свідчить про явну невідповідність умов договору принципам цивільного законодавства; відповідно до Графіку платежів, строк кредитування був визначений сторонами, а позивач, нараховуючи відсотки поза межами розумного строку та в такому екстраординарному розмірі, діє недобросовісно. Окрім цього, позивач стверджує, що договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Однак, сторона Відповідача звертає увагу суду на необхідність ретельної перевірки доказів укладення саме такого договору на таких умовах. Позивачем надано роздруківки електронних файлів, які він називає Договором, однак позивач повинен надати суду оригінал електронного документа (файл з накладеним КЕП/ЕЦП або лог-файли системи), який би дозволяв ідентифікувати підписанта та підтвердити цілісність документа. Також вказує, що договір, на який посилається Позивач, датований 10.06.2023 року, тобто був укладений у період дії воєнного стану в Україні, а, отже, будь-які нарахування штрафних санкцій (штрафів, пені, інфляційних втрат тощо) за цим договором є незаконними в силу прямої вказівки закону. Якщо Позивач включив у суму «відсотків» приховані штрафні санкції або підвищену процентну ставку, яка застосовується у випадку прострочення (що часто практикується МФО), такі вимоги підлягають безумовному відхиленню. Аналізуючи наданий Позивачем розрахунок, вбачається застосування так званої «стандартної» ставки після закінчення пільгового періоду або порушення умов, а часто така «стандартна» ставка є по суті завуальованою пенею, оскільки її розмір (сотні відсотків річних) не відповідає звичайній платі за користування коштами, а виконує каральну функцію. Відповідач заперечує факт отримання належного повідомлення про відступлення права вимоги. Надані Позивачем копії «повідомлень» або «списків розсилки» часто є неналежними доказами, оскільки не підтверджують фактичного вручення повідомлення Відповідачу або ознайомлення його зі змістом такого повідомлення. Крім того, Позивач не надав доказів оплати ціни договору факторингу за конкретним правом вимоги щодо Відповідача, що ставить під сумнів дійсність переходу права вимоги саме в частині зобов`язань Відповідача. Щодо стягнення з відповідача судових витрат вказує, що враховуючи майновий стан Відповідача, принцип справедливості та практику Верховного Суду щодо зменшення витрат на правничу допомогу, просить суд відмовити у стягненні витрат на правову допомогу в заявленому розмірі.

В подальшому, від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому просив задоволити позов у повному обсязі.

Обґрунтовує таке тим, що підписавши договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор, ОСОБА_1 підтвердив отримання та був ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування, а відтак твердження щодо укладення та несправедливих умов кредитного договору є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Щодо розрахунку заборгованості, який наданий позивачем та нарахування відсотків зазначає, що такі є цілком правомірними, оскільки ОСОБА_1 мав можливість користуватись кредитними коштами, а тому строк нарахування є допустимою та погодженою істотною умовою кредитного договору. Окрім цього, зазначає, що покликання представника відповідача щодо неправомірності нарахування штрафу та пені не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не було заявлено позовних вимог щодо штрафу, пені. Щодо заперечень відповідача отримання новим кредитором прав вимоги вказує, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направляло на адресу відповідача досудову вимогу щодо відступлення права вимоги та погашення заборгованості. Щодо судових витрат зазначається, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, є розумними та доведеними, а доводи представника відповідача необґрунтовані; витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. не є завищеними, оскільки відповідають ринковій вартості юридичних послуг та є обґрунтованими з урахуванням складності справи та часу, витраченого представником позивача.

Також, від представника відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких просить позов задовольнити частково, відмовивши у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 24908,40 грн. та зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу до мінімального рівня.

Окрім доводів, викладених у відзиві на позовну заяву, представник відповідача зазначає, що надані позивачем пояснення та докази не є достатніми для підтвердження факту укладення договору саме на тих умовах, які зазначені в позову та саме відповідачем. Вказує також, що відповідач є особою з інвалідністю 2 групи, а відтак покладення на особу з інвалідністю, яка має обмежені доходи (пенсію), надмірного тягара у вигляді відшкодування завищених витрат на правничу допомогу є непропорційним втручанням у її майнові права та поставить її у скрутне становище.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання такого про розгляд справи без участі представника позивача; позов підтримав та просить такий задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак матеріали справи містять клопотання його представника про розгляд справи без їх участі.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №822706 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до умов якого товариство надає відповідачу кредит у сумі 5100,00 грн (п.1.2, п.1.3.).

Згідно із п.1.4 Договору строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів.

Тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаному в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,43% в день, та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 25.06.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту (п.1.5 договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1 договору).

Крім того, 10.06.2023 позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, що свідчить про отримання ним інформації про дані кредитодавця, умови кредитування, реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему Paytech (ТОВ «Пейтек»). Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 5100,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією листа ТОВ «Пейтек » №20251020-2998 від 20.10.2025.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч.ч.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно з п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, судом встановлено, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір у формі електронного документу з електронними підписами.

Щодо покликання представника відповідача у відзиві на правову природу електронного договору та підписання такого, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1,6 статті 95, частини 5 статті 100 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

З системного аналізу положень ЦПК України вбачається, що до суду можуть бути подані оригінали електронних доказів, електронна копія електронного доказу, засвідчена електронним підписом, а також паперова копія електронного доказу, засвідчена у встановленому законом порядку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі за № 755/1549/22 зазначив, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частини четверта-шоста статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 р. у справі №554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом.

Таким чином, ототожнення електронного доказу як засобу доказування та матеріального носія такого документа є безпідставним, оскільки характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

В матеріалах справи містяться належним чином засвідчена паперова копія Договору про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 822706 від 10.06.2023 року.

Вказана копія надана у повному обсязі із відображенням усіх обов`язкових реквізитів.

Також, на виконання ухвали суду від 26.02.2026 позивачем було направлено оригінал Договору про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 822706 від 10.06.2023 року та додатки до нього на CD-R диску.

Зміст такого договору є ідентичним паперовій копії догору, наявного в матеріалах справи. З огляду на це суд критично оцінює аргументи представника відповідача щодо укладення договору в електронній формі, наведені у відзиві на позовну заяву.

01.02.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ТОВ «Селфі Кредит», укладено Договір факторингу №01022024-1, згідно з умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема за Договором №822706 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 10.06.2023.

Факт переходу прав вимоги від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором, укладеним з відповідачем підтверджується Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024, Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 01.02.2024 року до договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024, Платіжною інструкцією №74877 від 01.02.2024.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Таким чином, судом встановлено, що у зобов`язанні, яке виникло щодо Договору №822706 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 10.06.2023, позичальником за яким є ОСОБА_1 , відбулась заміна кредитора ТОВ «Селфі Кредит» на ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» відповідно до договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача щодо факту отримання належного повідомлення про відступлення права вимоги, оскільки матеріали справи містять досудову вимогу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» №586/1528 від 12.12.2025, яка направлялась відповідачу.

Також, суд не бере до уваги покликання представника відповідача на те, що позивач не надав доказів оплати ціни договору факторингу за конкретним правом вимоги щодо відповідача, оскільки, як вже зазначалось, позивачем надано Платіжну інструкцію №74877 від 01.02.2024, згідно якої позивачем перерахованого на рахунок первісного кредитора ТОВ «Селфі Кредит» 2528538,65 грн. на виконання умов Договору факторингу №01022024-1 від 01.02.2024. Суд зазначає, що оплата ціни договору факторингу за правом вимоги саме до відповідача, як про це зазначає представник відповідача, не передбачено умовами договору та не є обов`язковим відповідно до вимог закону.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 ЦК України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із наданих позивачем доказів судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем у електронній формі укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5100,00 грн.

Сторонами у належній формі погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом.

Проте, умови кредитного договору відповідачем належним чином не виконані в передбачені договором строки, що призвело до виникнення заборгованості.

Так, предметом спору у даній справі, згідно наявного розрахунку, є заборгованість у розмірі 30008,39 грн., з яких: 5099,99 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 24908,40 грн. - сума заборгованості за відсотками, які нараховані первісним кредитором за період з 10.06.2023 по 01.02.2024.

Суд погоджується в повній мірі з наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Відповідач правильність здійснення позивачем розрахунку невиконаного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не спростував.

Процесуальний обов`язок, передбачений ст.12, 81 ЦПК України, відповідачем не виконано та не надано доказів, які б підтверджували належність виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором або відсутність обов`язку його виконання.

Крім того, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Відповідачем у справі не спростовано правильності здійсненого позивачем розрахунку за відсотками, натомість, заперечення стосовно їх несправедливості, є безпідставними.

Умови укладеного між сторонами договору не можна вважати несправедливими, як вважає сторона відповідач, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст.627 ЦК України. Відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Відсотки, визначені у договорі, жодним чином не суперечать вимогам законодавства.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо вважав встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість відповідач погодив зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, відповідач засвідчив, що погодився на отримання кредитних коштів саме на умовах, що визначені договором.

Суд також зауважує, що паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, надається позичальнику до укладення кредитного договору, метою є повідомлення позичальника про умови надання кредиту у відповідній установі, у разі непогодження позичальника із викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином ознайомлений та погодився із умовами надання кредиту, на підставі чого між сторонами укладено кредитний договір, в якому відображені умови надання кредиту, визначені у паспорті споживчого кредиту, ОСОБА_1 з відповідним договором погодився, про що свідчить підпис останнього у формі одноразового ідентифікатора.

Окрім цього, суд не бере до уваги покликання представника відповідача щодо необгрунтованості нарахування неустойки (штрафів, пені) у період дії воєнного стану, оскільки позивач, звертаючись суду з позовною заявою, не заявляв вимог про стягнення з відповідача штрафів та пені.

Отже, виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №822706 від 10.06.2023 в розмірі 30008,39 грн., з яких: 5099,99,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 24908,40 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи.

Враховуючи, що позов задоволено у повному обсязі, із відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. судового збору.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», детальний опис наданих послуг за договором, акт №1003 від 08.12.2025 року наданих послуг, копію ордера серії ВС №1381377 від 02.07.2025 про надання правової допомоги.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 8000,00 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би витратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №822706 від 10.06.2023 у розмірі 30008 (тридцять тисяч вісім) грн. 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79023, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено та підписано 08.06.2026 року.

Суддя І.В. Торська