Decision № 1371668, 29.01.2008, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/16

29.01.08

За позовом 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710) м. Києва

до Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Києва

про стягнення боргу, ціна позову 11430 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Глазунов М.Ю.

від відповідача Михайлець О.В.

СУТЬ СПОРУ :

у жовтні 2007 року 195 центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710) звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладений договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № 17/118 від 30 серпня 2002 р. Ним виконано в повному обсязі умови вказаного договору та понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву у розмірі 11430 грн.

Всупереч умов договору відповідач не відшкодував понесені ним протягом III-IV кварталу 2006 та I-II кварталу 2007 років витрати на зберігання матеріальних цінностей, заборгувавши 11430 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, а також понесені ним по справі судові витати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 серпня 2002 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 17/118 відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

За умовами зазначеного договору позивач зобов’язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач –відшкодовувати витрати позивача по їх зберіганню у межах бюджетних асигнувань, передбачених на ці цілі.

Відповідно до умов п.п 4.1, 4.2 договору вартість зберігання цінностей визначається згідно з Порядком відшкодування витрат підприємствам, установам та організаціям, що здійснюють відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відшкодування витрат (з урахування податку на додану вартість) із зберігання цінностей здійснюється пропорційними частками за узгодженням між комітентом та зберігачем. У разі коли комітет визнає за можливе, відрахування суми витрат проводиться частинами протягом поточного місяця.

Строк дії договору відповідно до умов п. 7.3 договору встановлений з моменту його підписання і діє протягом всього строку зберігання цінностей.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 66 ЦК України, Законом України “Про державний матеріальний резерв”.

Відповідно до умов договору позивач протягом III-IV кварталу 2006 та I-II кварталу 2007 років зберігав у себе матеріальні цінності державного матеріального резерву та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 11430 грн.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, наявними у матеріалах справи звітами по витратах на зберігання матеріальних цінностей, табелями обліку використаного робочого часу посадовими особами, які залучені на обслуговування матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, графіками несення служби військовослужбовцями по охороні складів, актами, відомостями, платіжними дорученнями.

Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, а також несення ним витрат у більшому розмірі, суду не надано.

Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

Доказів належної оплати за договором суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 11430 грн. боргу.

Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710) м. Києва задовольнити.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т 0710) (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 5, код 33148732) 11430 грн. боргу, 114,30 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар