Decision № 137156458, 05.06.2026, Shevchenkivskyi District Court of Chernivtsi City

Справа № 727/16141/25

Провадження № 2/727/272/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Обновка» про відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Короткий зміст позовної заяви та її доводи.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Левченко Н.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, посилаючись на 01 жовтня 2025 року відповідачка о 12.00 год. в м. Чернівцях по вулиці Небесної Сотні, 24, на паркомісці для автомобілів з метою знищення та пошкодження майна з хуліганських мотивів, пошкодила автомобіль марки «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу. Їй, як власнику зазначеного автомобіля, внаслідок хуліганських дій та умисного пошкодження, відповідач завдала матеріальної та моральної шкоди.

Вказала, що постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців №727/13538/25 від 20 листопада 2025 року, відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн.

Зазначила, що їй було завдано моральну шкоду у сумі 50000 грн., яка завдана душевними стражданнями, яких вона зазнала у зв`язку із пошкодженням свого майна в результаті хуліганських дій відповідача.

Також вказала, що відповідач завдала їй умисну шкоду, яка не була спричинена внаслідок непереборної сили, а тому має нести відповідальність, тим більше, що вина відповідача доведена.

А тому просила стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50000 гривень та судові витрати по сплаті судового збору.

Рух справи в суді.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ТОВ «Обновка» про відшкодування моральної шкоди.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити у повному обсязі. Надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими.

Дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Обновка» є власником автомобіля «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 29.01.2015 року (а.с. 10-11).

Позивач ОСОБА_1 уповноважена ТОВ «Обновка» користуватись та експлуатувати вищевказаний автомобіль на підставі довіреності від 14.11.2024 р. строком на 3 роки, яка дійсна до 14.11.2027 року (а.с. 5).

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівців №727/13538/25 від 20 листопада 2025 року, відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. (а.с. 14-15) З протокоту серії ВАД №980206 від 09 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 01 жовтня 2025 року о 12 год. 00 хв. в м. Чернівцях по вул. Небесної Сотні, 24, на паркомісці для автомобілів з метою знищення та пошкодження майна з хуліганських мотивів, пошкодила автомобіль марки «Porsche Cayenne» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 . Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за статтею 173 КУпАП.

В судовому засіданні відповідач підтвердила, що саме її притягувалось до адміністративної відповідальності за вищенаведених обставин, що виключає будь-які сумніви суду щодо особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, незважаючи на те, що у тексті постанови помилково зазначено ОСОБА_3 , замість правильного ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та її винність у його вчиненні сторонами не оспорюються і доказуванню в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України не підлягають.

Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи талон-повідомлення єдиного обліку №28507 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 27.05.2026 р., згідно з яким 22.05.2026 о 14:10 надійшла заява до РУ про те, що 22.05.2026 о 14:10 за адресою: АДРЕСА_1 , Із заявою звернувся гр-ка Канади ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 , про те, що її сусідка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прож. АДРЕСА_2 систематично погрожує фізичною розправою (а.с. 58).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

У пунктах 3, 4, 10 частини другої статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З приводу твердження позивача про те, що їй було завдано моральну шкоду, яка пов`язана з душевними стражданнями, яких вона зазнала у зв`язку із пошкодженням свого майна в результаті хуліганських дій відповідача у розмірі 50000 грн., суд зазначає наступне.

Як вже було судом установлено вище, матеріали справи містять докази притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за пошкодження автомобіля марки «Porsche Cayenne» позивача майна з хуліганських мотивів.

Разом із тим, аналізуючи наведене стосовно заявлених моральних (немайнових) збитків позивача, під час провадження в цивільній справі нею не доведено заявлені позовні вимоги; не обґрунтовано які саме моральні та душевні страждання отримала позивач у зв`язку з пошкодженням автомобіля чи необхідністю проведення ремонту, тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих обставинах, часу та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, жодним чином цього суду особою не вмотивовано і не підтверджено.

Крім того, відповідно до положень статей 23, 1167 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню лише за умови доведення особою факту її заподіяння, характеру та обсягу моральних страждань, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та негативними немайновими наслідками, а також за наявності вини особи, яка завдала такої шкоди.

Сам по собі факт пошкодження майна не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки така шкода не презюмується та повинна бути підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами.

Позивачем та її представником не наведено суду жодних доказів чи аргументів, як в позовній заяві, так і під час судового розгляду на підтвердження того, що внаслідок пошкодження належного їй транспортного засобу вона зазнала істотних душевних хвилювань, психологічних переживань, погіршення стану здоров`я, порушення звичного способу життя, втрати соціальних зв`язків чи інших негативних немайнових наслідків.

Суд враховує, що пошкодження транспортного засобу є порушенням майнового права позивача, наслідки якого можуть бути усунуті шляхом відшкодування матеріальної шкоди. Водночас самі лише незручності, пов`язані з необхідністю організації ремонту автомобіля, витрачанням часу на вирішення питань щодо усунення пошкоджень та участю у судовому процесі, без доведення істотності моральних переживань не можуть слугувати достатньою підставою для відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння їй моральної шкоди, її характеру, обсягу та розміру, а також наявності підстав для її відшкодування у заявленому розмірі, у зв`язку з чим вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд також враховує, що відповідно до принципу змагальності сторін, закріпленого у статтях 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом із тим, аналіз змісту позовної заяви свідчить про те, що позивачем фактично не наведено жодних конкретних обставин, які б свідчили про заподіяння їй моральної шкоди внаслідок дій відповідача. Наведені у позові доводи зводяться лише до загального посилання на факт пошкодження майна, що саме по собі не є достатнім для висновку про наявність моральної шкоди та підстав для її відшкодування.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

За таких обставин, інші доводи учасників справи не стосуються предмету доказування в межах спірних правовідносин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо судових витрат

Оскільки, в задоволенні позову судом відмовлено, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору необхідно покласти на останню.

При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (а.с. 4).

Суд вважає, що позивачем при подачі позову був надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1816 грн. 80 коп.

07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за № 1888/43233. Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, з урахуванням зазначених змін (далі Порядок № 787), органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого відповідним судовим органом.

Таке подання формується відповідним судовим органом на підставі поданої платником (його уповноваженою особою) заяви про повернення коштів з бюджету, складеної із зазначенням усіх необхідних реквізитів, визначених пунктом 5 Порядку № 787.

Враховуючи зазначене, для повернення судового збору платнику, або його уповноваженій особі (в залежності від коду класифікації доходів бюджету, за яким була здійснення сплата) необхідно звернутися із заявою до відповідного суду, на рахунки якого сплачено судовий збір.

На підставі наведеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 15, 19, 44, 76-89, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Обновка» про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , сплачену суму судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп., згідно з квитанцією до платіжної інструкції 1.444110405.1 від 12.12.2025 року, одержувач: ЧЕРНІВ.ГУК/ЧЕРНІВ.ТГ(ШЕВЧ.С.)/22030101, Надавач платіжних послуг отримувача: Казначейство України, Код отримувача: 37836095.

Роз`яснити заявнику, що повернення судового збору проводиться відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за №1888/43233, що набрав чинності 07 січня 2025 року.

Відповідно до Порядку, органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого судом, який розглядав справу.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 05 червня 2026 року.

Апеляційна скарга можебути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: