Court ruling № 137154539, 02.06.2026, Dnipro District Court of Dnipropetrovsk Oblast (until 25.04.2025 - Dnipropetrovsk District Court of Dnipropetrovsk Oblast)

Справа № 175/8960/26

Провадження № 2-з/175/48/26

УХВАЛА

Іменем України

"02" червня 2026 р. с-ще Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Білоусова О.М., розглянувши заяву представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову разом з позовною заявою, згідно якої просить накласти арешт на рухоме майно, шляхом заборони ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), сервісним центрам Міністерства внутрішніх справ України, Центрам надання адміністративних послуг, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо транспортного засобу - марки HONDA ACCORD, 2006 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).

Згідно за частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року в справі № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 рокув справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23, від 11 серпня 2022 року в справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21) та інших.

Судом встановлено, що до суду надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна.

В обґрунтування заяви зазначав про те, що оспорюваний правочин вчинений на шкоду кредитору, зокрема відноситься те, що спірний договір був укладений 15.11.2025, у період коли за кредитним договором вже обліковувалась прострочена заборгованість (починаючи з 01.01.2025). Крім того, до укладення спірного договору (15.11.2025) ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.10.2025 було відкрито провадження у справі №175/14658/25 за позовом Банку до відповідача-1 про стягнення заборгованості. При цьому, на момент вчинення спірного правочину вфдповідач-1 була обізнана про порушення своїх зобов`язань перед позивачем та про судовий спір з цього приводу. Транспортний засіб був відчужений Відповідачем-1 ( ОСОБА_2 ) на користь відповідача-2 ( ОСОБА_1 ).

На сьогоднішній день відповідач-2 ( ОСОБА_1 ) є власником транспортного засобу. Оскільки остання не обтяжена борговими зобов`язаннями перед Банком та враховуючи недобросовісну поведінку під час укладання оспорюваних договорів, існує реальна загроза того, що відповідач-2 2 може в будь-який момент відчужити транспортний засіб на користь третіх осіб (добросовісних набувачів). Таке подальше відчуження транспортного засбу об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту прав Позивача, оскільки зробить неможливим повернення цього активу у власність боржника та унеможливить виконання судового рішення про стягнення заборгованості з відповідача-1, що змусить позивача ініціювати нові судові спори.

Судом також встановлено, що на рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 року у справі №175/14658/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитом від 10.04.2022 року у розмірі 94 695, 33 грн. з яких: 73 935, 84 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20 759, 49 заборгованість за простроченими відсотками. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати на судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, представник позивача просить накласти арешт на транспортний засіб, а саме, транспортний засіб - марки HONDA ACCORD, 2006 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .

З наданих представником позивача доказів вбачається, що орієнтовна вартість транспортного засобу марки HONDA ACCORD, 2006 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 становить 293 730, 50 грн.

Таким чином, заходи забезпечення позову, які просить застосувати представник позивача не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки загальна орієнтовна вартість транспортного засобу перевищує заборгованість, яку має відповідач у три рази, що безпосередньо пов`язано з можливістю позивачем виконання судового рішення про стягнення заборгованості.

Враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про необґрунтованість наведених у заяві доводів щодо накладення арешту на рухоме майно, а саме на транспортний засіб - марки HONDA ACCORD, 2006 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , а відтак заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-150, 153, 157 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. М. Білоусова