Court ruling № 137150813, 05.06.2026, Zavodskyi District Court of Zaporizhzhia City

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69606 Україна м. Запоріжжя вул. Мирослава Симчича 65 тел.(099) 55-49-125

Справа № 332/3442/26

Провадження №: 2/332/3400/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 р. м. Запоріжжя

Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Погрібна О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки,

встановив:

До Заводського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» №4695-ІХ від 03.12.2025, з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

Отже, за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1331,20 грн за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру:

1.Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

2.Встановити над неповнолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіку та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

При цьому, позивачем судовий збір сплачений в розмірі 1331,20 грн, тобто за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Враховуючи вищевикладене, позивачу пропонується сплатити судовий збір за другу заявлену позовну вимогу немайнового характеру, в розмірі 1331,20 гривень та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Заводс./22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Номер рахунку (IBAN): UA348999980313191206000008510, Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Також позивач має змогу скористатись електронним сервісом для сплати судового збору на офіційному веб-порталі Судової влади України

Реквізити для сплати судового збору можна отримати за посиланням:

https://zv.zp.court.gov.ua/sud0809/gromadyanam/tax/

Відповідно до п.5, 7 ч. 3 ст.175 Цивільного процесуального кодексу Українипозовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст. 19 СК Українипри розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд зауважує, що позивачем зазначено у якості третьої сторони службу (управління) у справах дітей Запорізької міської ради.

Згідно з положеннями ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженого рішенням Запорізької міської ради №76 від 07.12.2022 - районні адміністрації Запорізької міської ради по районам є виконавчими органами Запорізької міської ради в районах міста.

Згідно п. 4.37 вказаного Положення саме на районні адміністрації міської ради покладено повноваження щодо здійснення у встановленому законодавством порядку функцій органу опіки та піклування представлення інтересів при розгляду у судах справ стосовно захисту житлових, майнових прав дітей.

Крім того, ч. 3 ст. 243 СК України передбачено, що опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними..

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов`язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування. Статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, надається відповідно до законодавства.

В силу частин 1, 2 ст. 11 вказаного Закону органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Органи опіки та піклування забезпечують, серед іншого, вирішення питань щодо: встановлення статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування; надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей. Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, зокрема набуття дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, визначено Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 (далі - Порядок).

Згідно з положеннями Порядку наданню дитині статусу позбавленої батьківського піклування та взяттю її на відповідний облік передує низка заходів уповноважених органів, пов`язаних із встановлених певних фактів: проведення обстеження умов перебування дитини, стану здоров`я та з`ясування обставин, за яких дитина залишилася без батьківського піклування.

Згідно з ч. 3 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

У даному випадку питання щодо призначення опікуна належить до виключної компетенції органу опіки і піклування, і таке рішення приймається органом з додержанням відповідної процедури і за умови подання саме до органу переліку визначених документів. Таке призначення не може бути покладено за відсутності будь-якого рішення органу опіки і піклування з цього питання безпосередньо на суд.

Проте, у позовній заяві не зазначено та до неї не додано доказів про звернення позивачки до органу опіки та піклування для вирішення питання про встановлення опіки (піклування) над неповнолітньою дитиною.

Відповідно до частин першої та другої статті 244 СК України опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу.

Так, згідно із ст. 212 СК України не можуть бути усиновлювачами особи, які: 1) обмежені у дієздатності; 2) визнані недієздатними; 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім`ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; 5) мають психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин, наявність яких встановлено на підставах, передбачених Законом України "Про психіатричну допомогу" та іншими законами України, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України; 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); 8) мають захворювання, розлади або стани, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, які встановлені за результатами медичного огляду, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України; 9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; 10) були засуджені за злочини проти основ національної безпеки України, кримінальні правопорушення проти життя і здоров`я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також за злочини, передбачені статтями 164, 166, 167, 169, 181, 187 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень; 11) за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду; 12) є особами без громадянства; 13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем; 14) вчинили домашнє насильство, насильство за ознакою статі та до них було застосовано адміністративне стягнення за його вчинення; 15) є громадянами держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції; 16) перебувають у шлюбі з громадянином держави-агресора та/або держави, щодо якої Україною застосовано секторальні санкції. 2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Відсутність всіх викладених вище обставин має бути підтверджена відповідними фактичними даними, зокрема: довідками про відсутність судимостей, відомостями суду та органу опіки та піклування про відсутність даних про визнання особи, що бажає бути призначеною опікуном, недієздатною або обмежено дієздатною, сертифікатами обласних наркологічної та психіатричної лікарень про те, що особа, що бажає стати опікуном, не перебуває на обліку та не лікується у вказаних лікувальних закладах, відомостями про те, що така особа раніше не була опікуном чи піклувальником та з її вини опіку чи піклування не було припинено та вказана особа не позбавлена батьківських прав.

Водночас, позивачем не надано доказів того, що вона відповідає вимогам щодо опікуна.

Таким чином, позивачу слід привести позовні вимоги у відповідність до вимог законодавства та визначитися зі складом учасників судового процесу.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.166 СК Українипри задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Позивачем не зазначено чи стягуються аліменти з відповідачки; в разі, якщо аліменти не стягуються відповідної вимоги про стягнення аліментів з відповідачки не заявлено.

Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Якщо ухвала постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Керуючись статями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про позбавлення батьківських прав та встановлення опіки - залишити без руху.

Надати позивачу строк п`ять днів, з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.М.Погрібна