Decision № 137136263, 04.06.2026, Shevchenkivskyi District Court of Lviv City

Справа № 466/5199/22

Провадження № 2/466/95/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Свірідової В.В.

при секретарі Солиган М.Р.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Янівської Г.Я.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Микуш Д.М.

представника третьої особи Миргород В.В.

розглянувши відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (органу опіки та піклування) про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, -

установив:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Янівська Г.Я. звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , з участю третьої особи Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (органу опіки та піклування) про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є батьком малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З серпня 2021 року, після припинення спільного проживання батьків, дитина мешкає разом із матір`ю - відповідачкою ОСОБА_2 .

З березня 2022 року з боку відповідачки та її близьких родичів почали чинитися штучні перешкоди у вихованні та спілкуванні з донькою, що призводить до конфліктів та унеможливлює нормальний розвиток дитини. З метою врегулювання спору позивач звернувся до органу опіки та піклування, внаслідок чого розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради № 202 від 06.06.2022 року було встановлено почерговий 7-денний графік побачень батька з донькою без присутності матері.

Проте відповідачка свідомо ігнорує вказане розпорядження, не допускає позивача до дитини, відмовляється надавати дозвіл на зустрічі наодинці та налаштовує доньку проти батька й інших близьких родичів з його сторони.

Представник позивача наголошує, що відповідно до ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а тривале ізолювання малолітньої від батька порушує її право на гармонійне виховання у звичному для неї середовищі.

Посилаючись на те, що відповідачка в присутності дитини, чинить психологічний тиск та безпідставно перешкоджає батькові брати участь у дозвіллі, навчанні та лікуванні доньки, позивач просить суд усунути вказані перешкоди шляхом затвердження детального графіка побачень (зокрема у вихідні дні, святкові періоди та під час канікул) без присутності матері.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02.08.2022 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, справа призначена до підготовчого засідання (том 1 а.с.41).

28.09.2022 року представник відповідачки ОСОБА_2 , адвокат Микуш Д.М. подав відзив на позовну заяву (том 1 а.с.51-54).

Заперечуючи проти позову, відповідачка та її представник зазначають, що твердження позивача про чинення йому будь-яких перешкод у спілкуванні та вихованні доньки є надуманими, безпідставними та не відповідають дійсності, а заявлені ним вимоги про встановлення графіків побачень наодинці, із забиранням дитини на вихідні дні та канікули, повністю суперечать найкращим інтересам малолітньої ОСОБА_3 .

Зазначає, що дитина з вересня 2022 року навчається у школі №23 на посиленій програмі «Інтелект України». Дитина відвідує різні гуртки. В період відсутності матері (коли мати перебуває на роботі) вихованням та навчанням дитини займаються мати відповідачки ОСОБА_4 та її бабця ОСОБА_5 .

Відповідачка ніколи не перешкоджала і не чинить перешкод позивачеві у реалізації його батьківських прав. Навпаки, спілкування батька з дитиною завжди відбувалося і може відбуватися надалі, проте виключно з урахуванням інтересів, віку, режиму дня та, головне психоемоційного стану самої малолітньої ОСОБА_6 .

Посилання позивача на те, що його не допускають до дитини, спростовуються тим, що саме поведінка батька під час зустрічей (неврахування бажань доньки, тиск та спроби забрати її примусово) викликає у дитини страх, тривогу та психологічний дискомфорт. Дитина виявляє стійке небажання залишатися з батьком наодинці не через "навіювання" з боку матері, а через тривалий брак сформованого емоційного контакту та довіри до нього.

Відповідачка наголошує, що встановлення графіка зустрічей із забиранням дитини без присутності матері, на якому наполягає позивач, є передчасним і травмуючим для дитини. Захищаючи інтереси доньки, відповідачка вказує, що найкращим інтересам дитини на даному етапі відповідатиме лише такий порядок спілкування, який відбуватиметься у звичній для неї обстановці, тобто виключно у присутності матері, що мінімізує стрес для малолітньої дитини.

З огляду на категоричне небажання самої дитини залишатися з батьком без стороннього супроводу, відповідачка вважає позовні вимоги в частині зустрічей наодинці та тривалих поїздок необґрунтованими, передчасними та такими, що задоволенню не підлягають.

07.10.2022 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Янівська Г.Я. подала до суду відповідь на відзив (том 1 а.с.89-93).

У відповіді на відзив позивач та його представник категорично заперечують проти доводів відповідачки, вважаючи їх суб`єктивними та спрямованими на штучне обмеження прав батька. Позивач наголошує, що твердження про його нібито "агресивну поведінку" чи "травмування" дитини є надуманими та не підтвердженими жодними належними доказами. Представник позивача зазначає, що наявний психологічний бар`єр та небажання доньки спілкуватися наодинці є наслідком тривалого, цілеспрямованого негативного впливу з боку матері, яка маніпулює думкою малолітньої та штучно ізолює її від батьківського виховання. Позивач вказує, що відповідачка свідомо створює умови для повного емоційного відчуження дитини від батька, чим грубо порушує принцип рівності прав батьків у вихованні дитини, закріплений ст. 141 СК України.

Наполягаючи на задоволенні позову в повному обсязі, позивач зазначає, що встановлення графіка побачень виключно в присутності матері унеможливить відновлення повноцінного батьківського контакту та нормального мікроклімату спілкування, а тому зустрічі мають відбуватися без стороннього супроводу наодинці з батьком.

На стадії підготовчого засідання від представника відповідача ОСОБА_7 поступило клопотання про призначення судової психологічної експертизи для врахування інтересів малолітньої дитини для об`єктивного та всебічного розгляду справи ( том 1 а.с.55).

У зв`язку із заявленим представником відповідача клопотання про призначення експертизи, представником позивача ОСОБА_8 14.02.2023 р. подано до суду клопотання про включення судом додаткових питань перед експертом, якщо судом буде задоволено клопотання про призначення експертизи ( том 1 а.с.137)

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 15.02.2023 року у справі призначено судово-психологічну експертизу відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення якої доручено спеціалістам КЗЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» та за згодою учасників процесу покладено оплату на позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 (том 1 а.с.142-144).

Ухвалою Шевченківського районного від 18.10.2023 року поновлено провадження у справі, оскільки вартість експертизи становила 42 900,00 грн., однак сторони не дійшли згоди про оплату вартості такої експертизи (том 1 а.с.154-156,160).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 22.11.2023 року закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті (том 1 а.с.168).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 24.05.2024 просив позов задовольнити та зобов`язати ОСОБА_9 не чинити перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити графік спілкування, та виховання з його донькою, пославшись на підстав зазначені у позовній заяві.

Представник позивача адвокат Янівська Г.Я. в судовому засіданні 24.05.2026 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові, просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні 24.05.2026 заперечила щодо задоволення позовних вимог та зазначила, що не перешкоджала і не чинить перешкод позивачеві у реалізації його батьківських прав, проте з урахуванням інтересів, віку, режиму дня та психоемоційного стану самої малолітньої дитини найкращим буде спілкування батька в присутності матері.

Представник відповідача адвокат Микуш Д.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив ухвалити рішення виключно в інтересах малолітньої дитини, позивач та відповідач для вирішення конфлікту на налагодження стосунків між батьками та дитиною мають вжити відповідних заходів, з врахуванням інтересів дитини.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Миргород В.В. в судовому засіданні 25.05.2026р. послався на висновок органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.02.2026 р. та в інтересах дитини вважає за недоцільне визначення позивачу ОСОБА_1 способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_10 , зазначивши, що даний висновок має рекомендаційний характер.

Одночасно з поданням відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив учасниками справи було заявлено клопотання про виклик у судове засідання та допит свідків.

Свідок ОСОБА_11 в судових засіданнях 14.06.2024 року та 11.07.2024 р., пояснила, що ОСОБА_12 (позивач) є її сином, відповідачка проживала деякий час з сином за адресою АДРЕСА_1 , одружені вони не були. ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась у них дитина-донька ОСОБА_13 , в той час вона (свідок) була за кордоном. В серпні 2021 року повернулась в Україну, і вже в їх помешканні відповідачки з онукою не було. Дитина приходила до тата та проживала по декілька днів у них в ст.Брюховичах.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні 11.07.2024 пояснив, що позивач є його сином, разом проживають за адресою АДРЕСА_1 . У відносини сина з відповідачкою він не встручається. У нього з внучкою стосунки нормальні. Відповідачка ОСОБА_15 проживала з ними в смт.Брюховичі до осені 2021 р., а потім відповідачка з дитиною перейшла жити в інше помешкання.

Свідок ОСОБА_4 в судових засіданнях 18.11.2024 року та 03.03.2025р. пояснила, що є мамою ОСОБА_16 . У неї є внучка ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом з матір`ю, дуже розумна та розвинута. Матеріально батько дитини (позивач) не допомагає, коли звертається донька до нього за допомогою, у нього ніколи немає коштів. Дитина категорично не бажає спілкуватись з своїм батьком, оскільки коли він приходить до школи, їй соромно перед однокласниками. Коли позивач телефонує до них, внучка відмовляється з ним спілкуватись, і трубку не бажає брати. Якщо, гуляючи з нею разом на вулиці, ОСОБА_17 побачить свого батька чи його батьків, вона просить повернутись додому, щоб з ними не спілкуватись. Дитина «страшно» боїться бачити батька, можливо пам`ятає як її з мамою вигнали з хати, а внучці тоді було 4 роки.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, представників сторін, свідків зі сторони позивача та відповідача, представника третьої особи, психолога ОСОБА_18 , малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами сімейного законодавства.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», контакт з дитиною - реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до актового запису про народження №1345 складеного Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 29.09.2021 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 (том 1 а.с. 8).

Відповідно до розпорядження відділу «Служби у справах дітей» Шевченківського району №202 від 06.02.2022року встановлено дні побачення ОСОБА_1 із малолітньою донькою ОСОБА_3 (том 1 а.с.9), яке в судовому засіданні представник третьої особи органу опіки та піклування Миргород В.В. не підтримав, оскільки змінились обставини та вік дитини станом на час розгляду справи.

23.05.2022 року Шевченківським районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно у розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Стягнення аліментів проводити з моменту пред`явлення заяви 11 травня 2022 року до досягнення дитиною повноліття (том 1 а.с.60).

На підставі судового наказу №466/2816/22 державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Львові відкрито виконавче провадження ВП 69152500 (том 1 а.с.61).

Судом встановлено, що сторони з серпня 2021 року проживають окремо, дитина проживає разом з матір`ю.

Між сторонами виник спір щодо усунення перешкод батька у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі батька у вихованні дитини та встановлення графіка зустрічей з дитиною.

В судовому засіданні позивач зазначив, що бажає брати участь у повноцінному вихованні дитини, але відповідачка не надає йому такої можливості, утискає батьківські права позивача, морально впливає на дитину, обмежує його право на вільне спілкування з дитиною.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини першою-третьою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.ст. 150, 151 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).

Відповідно до вимог статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У відповідності до частини першої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Тлумачення наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що той з батьків, який проживає окремо від дітей має право на особисте спілкування з ними, а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дітей.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 15.02.2023 було задоволено клопотання представника відповідача та клопотання представника позивача про доповнення переліку питань, у разі задоволення клопотання представника відповідача про призначення судової психологічної експертизи, та призначено у справі судову психологічну експертизу.

Проте, вказана експертиза проведена не була та матеріали справи повернулися до суду без висновку експерта. Згідно з повідомленням "Львівській філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України», причиною проведення експертизи без виконання стала умисна чи безпідставна несплата її вартості з боку позивача та відповідача.

Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34 , 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.

Крім того, згідно ч. ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Так, ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Суд звертає увагу на те, що позивач виявляє бажання спілкуватись та зустрічатись з донькою, а відтак у суду відсутні підстави для усунення його від спілкування з дитиною.

Суд вважає, що батькам дитини слід налагодити відносини між собою в частині досягнення належного спільного виховання дитини та знайти спільні мирні шляхи вирішення питання щодо можливості періодичного спілкування батька з донькою.

У межах розгляду цієї справи судом було допитано малолітню дитину ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у присутності кваліфікованого психолога, що дозволило виключити будь-який сторонній тиск на дитину.

Під час спілкування дитина чітко дала зрозуміти, що не має бажання на одинці спілкуватися з батьком. Причиною цього є важкі спогади про його поведінку в сім`ї. Дитина добре пам`ятає, як батько постійно сварився з матір`ю у її присутності, влаштовував чвари та, зрештою, вигнав їх із дому.

Ці події стали для дитини глибокою психологічною травмою. Зважаючи на такий вразливий стан, будь-яке примусове спілкування з батьком проти волі дитини лише завдасть їй нових травм. Це суперечить найвищим інтересам дитини, які за законом є головним пріоритетом.

Дані обставини підтвердили в судовому засіданні відповідач, та свідок ОСОБА_4 .

Покази свідків зі сторони позивача(батьків ОСОБА_11 та ОСОБА_14 ) суд також приймає до уваги, оскільки останні пояснили, що їх син (позивач) також бажає спілкуватить та виховувати свою доньку. Однак зазначили, що вони не втручаються в стосунки сина та відповідачки.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27 листопада 1992 року), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року).

Суд наголошує, що для дитини вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання, останньої, що батьками, як встановлено судом, не здійснюється.

Батьками, сторонами у справі, - не досягнуто компромісу щодо способів участі батька у вихованні доньки, при цьому увага батька у житті дитини безкомпромісно є важливим елементом її розвитку в психологічному аспекті.

Сторони по справі, як батьки малолітньої дитини, бажають забезпечити її належне виховання, однак, в той же час, належного компромісу щодо часу проведення батьком з дитиною досягнуто не було, конфліктні ситуації спричинені виключно на ґрунті неприязних стосунків батьків між собою.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність по відношенню до малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.

При цьому, на обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дитини, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дитини.

Позивачу важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишньою дружиною зберігати незгоду між собою у таємниці від дитини, досягти співробітництва в інтересах дитини.

Суд враховує висновок органу опіки та піклування, проте зазначає, що він не має наперед встановленої сили (ч. 6 ст. 19 СК України). Оскільки під час розгляду справи судом безпосередньо досліджено психоемоційний стан дитини та заслухано її думку, суд дійшов висновку, що забезпечення інтересів дитини на даному етапі вимагає коригування цього графіка задля її безпеки та спокою.

Відповідно до частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Тлумачення частини другої статті 159 СК України з урахуванням інтересів дитини та принципу розумності свідчить що періодичні чи систематичні побачення по своїй суті мають передбачати певні часові рамки.

При визначенні способів участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковим є врахування найкращих інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Згідно частини дев`ятої статті 7 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у праві докази в їх сукупності, а також приймаючи до уваги те, що сторони фактично не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з дитиною, з огляду на ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, вік дитини, беручи до уваги, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у їх вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, суд дійшов висновку про необхідність встановлення в судовому порядку способу та графіку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідатиме її інтересам.

Однак, суд вважає, що графік (регламент) такого спілкування має бути визначений із врахуванням інтересів дитини, її фізичного та психологічного стану здоров`я та має бути таким, що не буде порушувати режиму дня та навчання дитини, не відриватиме її від нормального, звичайного для неї середовища та не заважатиме нормальному її існуванню і, при цьому, не порушуватиме принципу рівності прав батьків при участі у вихованні дітей.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, що вони, як батьки дитини, незважаючи на взаємні непорозуміння між собою, - мають вжити заходів щодо уникнення конфліктних, напружених стосунків між собою з метою досягнення співробітництва в інтересах дитини, в тому числі, знайти можливі шляхи вирішення проблем спілкування позивача із донькою засобами телефонного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ними.

З урахуванням принципу рівності прав та обов`язків батьків, закріпленого у статті 141 Сімейного кодексу України, а також виходячи з необхідності забезпечення найкращих інтересів дітей, суд вважає, що спілкування з батьком є важливим для їх повноцінного розвитку, формування емоційної стабільності та збереження сімейних зв`язків.

Визначаючи способи участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою, суд виходить із того, що ключовим критерієм у справах цієї категорії є забезпечення найкращих інтересів дитини, які відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини мають пріоритетний характер над інтересами батьків.

Суд враховує, що між сторонами склалися тривалі конфліктні відносини та за таких умов визначення чітких та деталізованих способів участі батька у вихованні є необхідним механізмом відновлення балансу прав сторін та гарантування дитині стабільного емоційного зв`язку з обома батьками.

Участь обох батьків у таких подіях сприяє формуванню у дитини відчуття родинної безперервності та емоційної підтримки, що відповідає її найкращим інтересам.

До того ж, суд вважає за необхідне роз`яснити батькам вимогу нести відповідальність за життя та здоров`я дитини, не налаштовувати дитину один проти одного, попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

При цьому, суд звертає увагу, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази в їх сукупності, з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, її права на сімейне виховання та підтримання сталого емоційного зв`язку з обома батьками, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зокрема, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в отриманні інформації про стан здоров`я, навчання та розвиток малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити ОСОБА_1 графік спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_3 , виключно в присутності матері ОСОБА_2 (або особи, яку вона письмово уповноважить), а саме:

щомісячно кожної першої та третьої суботи (неділя) місяця з 11:00 год. до 14:00 год. на нейтральній території (в межах міста Львова) або за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я, режиму дня, навчання та відпочинку дитини.

У святкові дні: узгоджувати порядок зустрічей у присутності матері додатково, тривалістю не більше 3-х годин на день.

У разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі з батьком, перенести зустріч на іншу дату, погоджену з батьком, з урахуванням інтересів дитини, її стану здоров`я та потреб.

Надати ОСОБА_1 право на щоденне телефонне або відеоспілкування з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови добровільного бажання та згоди самої дитини.

В іншій частині позовних вимог, зокрема, щодо зустрічей без присутності матері, забирання дитини на канікули та вихідні дні з ночівлею відмовити.

Зобов`язати мати дитини ОСОБА_2 повідомляти батька дитини, ОСОБА_1 , про зміну фактичного місця проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її місця навчання у дошкільному/шкільному навчальному закладі, стану здоров`я дитини.

Такий порядок зустрічей позивача з дитиною, на думку суду, в достатній мірі забезпечить як право позивача на його участь у спілкуванні з дитиною та її вихованні, так і права та законні інтереси малолітньої дитини та її матері.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача було задоволено частково, понесені ним та документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до тієї частини вимог, у якій позов було задоволено судом.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265,354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в отриманні інформації про стан здоров`я, навчання та розвиток малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити ОСОБА_1 графік спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_3 , виключно в присутності матері ОСОБА_2 (або особи, яку вона письмово уповноважить), а саме:

щомісячно кожної першої та третьої суботи (неділя) місяця з 11:00 год. до 14:00 год. на нейтральній території (в межах міста Львова) або за місцем проживання дитини, з урахуванням стану здоров`я, режиму дня, навчання та відпочинку дитини.

У святкові дні: узгоджувати порядок зустрічей у присутності матері додатково, тривалістю не більше 3-х годин на день.

У разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі з батьком, перенести зустріч на іншу дату, погоджену з батьком, з урахуванням інтересів дитини, її стану здоров`я та потреб.

Надати ОСОБА_1 право на щоденне телефонне або відеоспілкування з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за умови добровільного бажання та згоди самої дитини.

В іншій частині позовних вимог, зокрема, щодо зустрічей без присутності матері, забирання дитини на канікули та вихідні дні з ночівлею відмовити.

Зобов`язати мати дитини ОСОБА_2 повідомляти батька дитини, ОСОБА_1 , про зміну фактичного місця проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її місця навчання у дошкільному/шкільному навчальному закладі, стану здоров`я дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 496,00гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду виготовлено та проголошено 04.06.2026р.

Найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради, місцезнаходження: 79058, м.Львів, вул. Липинського, 54, код ЄДРПОУ: 04056115.

Суддя В. В. Свірідова