Decision № 13712709, 31.01.2011, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.11                                                                                 Справа № 18/272пд

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Слов’яносербського районного територіально-медичного об’єднання, смт. Слов’яносербськ Луганської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Астар», м. Луганськ

про розірвання договору

за участю представників:

від позивача: Безбородих С.В. за дов. від 12.01.2011;

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про розірвання договору оренди від 01.12.2006 № 37, який укладено між сторонами за позовом (за вказаним договором позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення площею 41,58 м2, яке розташоване за адресою: смт. Слов’яносербськ, вул. Горького, 144).

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач порушив умови договору (не використовує приміщення за призначенням, не застрахував орендоване майно, своєчасно не вносить орендну плату, не подає інформацію про перерахування частини орендної плати до районного бюджету).

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що ним усі умови договору виконуються.

          В судовому засіданні 26.01.2011 було оголошено перерву до 31.01.2011 (11.20).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

          Згідно договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до загальної власності територіальних громад Слов’яносербської районної ради від 01.12.2006 № 37, укладеному між сторонами за позовом, позивач передав відповідачу в оренду строком до 01.11.2007 (на 11 місяців), вбудоване нежитлове приміщення площею 41,58 м2, яке розташоване за адресою: смт. Слов’яносербськ, вул. Горького, 144, для розміщення буфету.

          На підставі п. 10.6. договору, в зв’язку з відсутністю заяв сторін про припинення договору, строк останнього було продовжено до 01.10.2008, потім то 01.09.3009, потім до 01.08.2010 та до 01.07.2011.

          Відповідно до п. п. 3.3., 5.1., 5.2., 5.5. 5.6. договору відповідач зобов’язався:

-          щоквартально сплачувати позивачу орендну плату в сумі 67,88 грн. (базовий місяць жовтень) із щомісячним корегуванням на щомісячний індекс інфляції, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом;

-          використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору;

-          протягом місяця після укладення цього договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його балансову вартість на користь орендодавця;

-          щоквартально, до 20 числа місяця, наступного за звітним, надавати позивачу інформацію про перерахування частини орендної плати до районного бюджету (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).

Позивач у позовній заяві та заявах від 22.12.2010 та від 26.01.2011 вказав, що відповідач у порушення умов договору:

-          не використовує орендоване майно відповідно до його призначення, тобто взагалі його не використовує, приміщення зачинене з кінця серпня 2008 року;

-          не вносить оренду плату у встановленому договором розмірі та у встановлені строки; борг відповідача за 3-й та 4-й квартали 2010 року складає2292,24 грн.;

-          не застрахував орендоване майно (листом від 24.04.2009 позивач просив відповідача надати йому договір страхування та документи, які підтверджують оплату страхових внесків; відповідач ці документи позивачу не подав);

-          не надавав щоквартально, до 20 числа місяця, наступного за звітним, позивачу інформацію про перерахування частини орендної плати до районного бюджету (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).

На підставі вказаних доводів позивач заявив вимоги про розірвання договору оренди від 01.12.2006 № 37.

Відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що тимчасове невикористання приміщення у якості буфету не є порушенням договору (буфет тимчасово не працює в зв’язку з деякими ускладненнями у господарської діяльності відповідача).

Відповідач зазначив, що він своєчасно та у повному обсязі вносить оренду плату позивачу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

          Згідно ст. ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Закон України «Про оренду державного та комунального майна»є спеціальним законом, який регулює спірні відносини (відносини, пов’язані з орендою комунального майна), тому, до спірних відносин слід застосовувати саме положення цього Закону, а не положення Цивільного кодексу України.

          Судом встановлено, що відповідач допустив порушення умов договору оренди від 01.12.2006 № 37, який укладено між сторонами за позовом.

          Позивач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача про порушення умов договору.

          Зокрема, не зважаючи на те, що суд зобов’язував відповідача подати відповідні докази, позивач не подав суду доказів виконання своїх обов’язків щодо:

-          страхування орендованого майна (п. 5.5. договору);

-          надання позивачу щоквартально, до 20 числа місяця, наступного за звітним, інформації про перерахування частини орендної плати до районного бюджету (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку);

-          внесення орендної плати за 3-й та 4-й квартали 2010 року.

Таким чином, доводи позивача про порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди, визнаються судом обґрунтованими.

          Доводи відповідача про виконання ним у повному обсязі умов договору не приймаються судом до уваги в зв’язку з їх недоведеністю.

          За таких обставин, вимоги про розірвання договору підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати на держмито в сумі 85 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до загальної власності територіальних громад Слов’яносербської районної ради від 01.12.2006 № 37, який укладено між Слов’яносербським районним територіально-медичним об’єднанням (смт. Слов’яносербськ Луганської області) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Астар» (м. Луганськ).

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Астар», м. Луганськ, ідентифікаційний код 33008724, на користь Слов’яносербського районного територіально-медичного об’єднання, смт. Слов’яносербськ Луганської області, ідентифікаційний код 01983631, витрати на державне мито в сумі 85 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; наказ видати.

31 січня 2011 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 07 лютого 2011 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     В.В. Корнієнко