№ 13710908, 13.01.2011, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 16/136 (2а-3489/08) Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" січня 2011 р. м. Київ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2011 року м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Борисюк Л.П.,

Суддів: Грибан І.О.,

Ключковича В.Ю.,

при секретарі:Леонтовичі М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАріан»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, третя особа Закрите акціонерне товариство «Завод нестандартного обладнання»про визнання недійсним податкового повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «УкрАріан»звернулось з позовом до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва (далі відповідач), за участю третьої особи ЗАТ «Завод нестандартного обладнання»про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003392309/0 від 26.04.2006 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2009 року позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0003392309/0 від 26.04.2006 р.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та допущені порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що за період з 10.04.2006 року по 12.04.2006 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за жовтень 2003 року, за результатами якої був складений Акт перевірки за № 160/23-9/31169698 від 12.04.2006 року.

З висновків вказаного акту перевірки вбачається, що в жовтні 2003 року позивачем було подані вантажно митні декларації (далі ВМД) про експорт товару на користь компанії нерезидента .S.N.&.F.LLC», а саме: 4 267,00 кг труби нержавіючої, що відображено у ВМД за № 70301/3/104521 від 31.10.2003 року. Так, на запит відповідача, листом УСБ України в м. Києві за № 51/2/1/1-90243 від 19.01.2006 року повідомлено про те, що вказана компанія .S.N.&.F.LLC»станом на 01.01.2003 року припинила своє існування. Оскільки підтвердити фактичне переміщення товару через митний кордон України неможливо через відсутність нерезидента, тому господарські операції позивача, які здійснено за угодами з таким нерезидентом, не можна визнати експортом товарів, що, в свою чергу, призвело до неправильного визначення позивачем чистої суми зобовязань з податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом за жовтень 2003 року, та є порушенням вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного Акту перевірки, відповідач прийняв оспорюване податкове повідомлення-рішення за № 0003392309/0 від 26.04.2006 року, яким визначено позивачу суму податкового зобовязання по податку на додану вартість в загальному розмірі 1051 967,00 грн., з яких 701 311,00 грн. за основним платежем та 350 656,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «УкрАріан», суд першої інстанції виходив з того, що вважав встановленим факт здійснення у жовтні 2003 року позивачем операції з експорту вантажу, а саме: 4 267 кг труби нержавіючої, за межі митної території України, згідно договору комісії № 2/08 із третьою особою, на підтвердження перетину товаром митного кордону України позивач надав належним чином оформлену ВМД за № 70301/3/104521 від 31.10.2003 року, тому суд першої інстанції зробив висновок, що позивач правильно визначив чисту суму зобовязань з податку на додану вартість по розрахунках з бюджетом за жовтень 2003 року, так як ним належними та допустимими доказами було доведено в суді першої інстанції реальний характер укладеної угоди, а відтак, суд першої інстанції прийшов до остаточного висновку про можливість визнати оспорюване податкове повідомлення-рішення відповідача за № 0003392309/0 від 26.04.2006 року недійсним.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на слідуюче.

Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», експорт визначено як продаж товарів українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним субєктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі).

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування. Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно з вимогами Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року за № 307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 року за № 443/2247 (далі Інструкція), у графі 8 вантажної митної декларації зазначається одержувач, а якщо це іноземна особа то її найменування та місцезнаходження.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в указаній графі має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є одержувачем названого у вантажній митній декларації товару, тобто, належно оформленою вантажну митну декларацію слід вважати лише тоді, коли заповнені відповідно до Інструкції усі графи, а зазначена в них інформація є достовірною.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наявних матеріалів справи не вбачається доказів, які-б свідчили про достовірність відомостей, зазначених позивачем у графі 8 ВМД, а відповідачем, з посиланням на отриману від податкових органів США інформацію, підтверджено, що зазначена у ВМД за № 70301/3/104521 від 31.10.2003 року юридична особа за зазначеною у графі 8 адресою не знаходиться, станом на 01.01.2003 року припинила своє існування, тому судова колегія визнає правильним висновок відповідача щодо фіктивності відомостей, які містяться у ВМД (зокрема у графі 8).

Проаналізувавши вказані норми процесуального права та податкового законодавства, вивчивши наявні докази в матеріалах справи, судова колегія приходить до висновку, що позивачем, в порушення Інструкції, до графи 8 ВМД, внесено реквізити не існуючого підприємства нерезидента компанії .S.N.&.F.LLC», тому відвантажений позивачем товар, а саме 4 267 кг труби нержавіючої, в межах укладеного договору комісії з третьою особою, не може вважатися вивезеним за межі митної території України, з урахуванням того, що ВМД за № 70301/3/104521 від 31.10.2003 року, надану на підтвердження такого експорту, було оформлено не належним чином.

Таким чином, колегія суддів приходить до кінцевого висновку, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва діяла на підставі, у межах та у спосіб, передбачений податковим законодавством України, так як в матеріалах справи не вбачається доказів щодо правомірності застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість при експорті товару нерезиденту компанії «R.S.N.&.F.LLC».

Вимогами статті 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, а допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржувану постанову не можна визнати законною і обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а відтак, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, яким позовні вимоги необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя: ___Л.П. Борисюк

Судді:___І.О. Грибан

___В.Ю. Ключкович