Decision № 137091649, 28.05.2026, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 635/5750/25

Провадження № 2/638/4000/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Теслікової І.І.,

за участі секретаря судових засідань - Зубко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінпром Маркет» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором за кредитним договором № 73166235 від 22.02.2025 у розмірі 26400.00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 22.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредиту №73166235, відповідно до умов якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 8000 грн строком на

30 днів ( з 22.02.2025 по 23.03.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 1,000% % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15.00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 200,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 65188, та був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - maxzatsp1@ukr.net).

Того ж дня позикодавець на виконання п.1 договору №73166235 від 22.02.2025 передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 8000 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництва платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес». Враховуючи умови договору позики заборгованість відповідача за договором позики складає 26400,00 грн, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 16 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

26.06.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 26/06/25, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором №73166235 від 22.02.2025.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 жовтня 2025 року позовну заяву передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Харкова.

25 листопада 2025 року справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Харкова та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2025 надійшла у провадження судді Теслікової І.І.

Ухвалою від 28 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, сторони повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 29 квітня 2026 року клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Ухвалою суду від 28 травня 2026 року вирішено про заочний розгляд справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти постановлення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 уклали договір позики №73166235 від 22.02.2025 (далі договір), відповідно до якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти, без забезпечення, на погоджений строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплачувати проценти позикодавцю відповідно до умов договору, додатках до нього та правил, тобто позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів та сплатити плату (проценти) від суми позики згідно Графіка платежів, або достроково.

Відповідно до п. 2.1-2.3 договору сума позики 9500 грн; строк позики (строк договору) 30 дні; процентна ставка/день 0,500% (фіксована). Комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1200,00 грн.).

Відповідно до платіжної інструкції від 22.02.2025 ОСОБА_1 перераховано на платіжну картку НОМЕР_1 суму у розмірі 8000 грн.

Згідно з наданою суду інформацією на виконання ухвали суду про витребування доказів, ОСОБА_1 має в АТ «Акцент-Банк» карту № НОМЕР_2 , на яку 22.02.2025 здійснено переказ коштів в сумі 8000,00 гривень.

26.06.2025 ТОВ "1 БЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (клієнт) та ТОВ "ФІНПРОМ МАРКЕТ" (фактор) уклали договір факторингу № 26/06/25, відповідно до якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №73166235 від 22.02.2025.

Згідно Реєстру прав вимог №27/06/25 від 27.06.2025 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №26/06/25 від 26.06.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 26400,00 грн.

Відповідно до наданого розрахунку за договором №73166235 від 22.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 26400,00 грн, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 16 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Положеннями ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 22.02.2025 уклав договір позики №73166235, що підтверджується електронним підписом одноразовим ідентифікатором 65188. Наведене вказує на те, що сторони досягли згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення статті 638 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що первісний кредитор за кредитним договором надав ОСОБА_1 позику, шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача, тобто виконав свої зобов`язання з надання коштів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Суд встановив, що позивач отримав права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №73166235 відповідно до договорів факторингу, а тому з дати відступлення прав вимоги, а саме з 26.06.2025 ТОВ "Фінпром Маркет" стало кредитором за вказаним кредитним договором на підставі ст. 512 ЦК України.

З наданого розрахунку за договором №73166235 від 22.02.2025 вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 10400,00 грн. з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією

Отже, первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання боржнику коштів у користування (право вимоги за якими згодом перейшло до позивача), однак в порушення ст. 509, 525, 1048, 1049, 1054 ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст.89 ЦПК України, дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених вимог в частині стягненя з відповідача 8000 грн - суми заборгованості за основною сумою боргу; 1 200,00 грн. - суми заборгованості за процентами; 1 200,00 грн. - суми заборгованості за комісією.

Проте, позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, просив також стягнути суму заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 16000.00 грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені/неустойки слід відмовити.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 10400.00 гривень, яка складається із: 8 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за процентами; 1 200,00 грн. - сума заборгованості за комісією.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 500 грн та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Суд розподіляє судові витрати щодо стягнення судового збору відповідно до положень ст. 141 КПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (39.39%) та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 954.18 гривень (2422.40:100*39.39 % = 954.18).

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви додав (в копіях):

- договір № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024, укладений між ТОВ "Фінпром Маркет" та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною;

- додаток № 1 до договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 (акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги;

- додаток № 2 до договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 (витяг з акту №16-П приймання-передачі справ на надання правничої допомоги) у загальному розмірі 3500,00 грн, у тому числі вичення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції тощо - 500 грн; підготовка та складання позовної заяви - 3000,00 грн (1 година).

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI передбачено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

У постанові Великої Палати Верховного Суду у від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19), зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Водночас, при визначенні суми відшкодування, суд виходить з критерію реальності та необхідності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Оцінюючи визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що він відповідає зазначеним вище критеріям дійсності, необхідності та розумності його розміру з огляду на ціну позову, складність справи.

Всупереч вимогам ч. 6 ст. 137 ЦПК України відповідачем не наведено аргументів щодо неспівмірності витрат відносно складності справи, у зв`язку з чим суд не має повноважень на власний розсуд ставити під сумнів співмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу складності справи, оскільки такі дії суду будуть суперечити засадам змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

На підставі викладеного, з урахуванням категорії справи, ціни позову, значення справи для сторін, рівня складності спірних правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, обсягу та змісту поданих стороною позивача документів, виходячи з принципів диспозитивності цивільного судочинства, співмірності, розумності та пропорційності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 1378.65 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №73166235 від 22.02.2025 у розмірі 10400 (десять тисяч чотириста) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 65 коп.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 02 червня 2026 року.

Суддя І.І.Теслікова