Decision № 137003349, 19.05.2026, Vyshhorod District Court of Kyiv Oblast

19.05.2026 Справа № 363/7793/25

РІШЕННЯ

Іменем України

ЗАОЧНЕ

19 травня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судового засідання Галай О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області від представника позивача Паладич А. надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Мотивуючи свої вимоги тим, що 13.04.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №7787168 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку він вказав при оформленні кредиту. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 24.12.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-35/24, відповідно до умов якого, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором № 7787168 від 13.04.2024 року становить 96 405,31 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 23 472,00 грн; заборгованість по відсотках 60 933,31 грн та неустойка 12 000,00 грн. Тому позивач звернувся до суду із позовною заявою та просить стягнути на свою користь заборгованість у загальному розмірі 96 405,31 грн, та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 09.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у прохальній частині позовної заяви просила суд розглянути справу за відсутності представника позивача, проти заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася про місце, час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за її відсутністю до суду не надходило, своїм правом на подання відзиву не скористалася, а тому суд, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача (провести заочний розгляд справи).

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 13.10.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7787168 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 24 000,00 грн, строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,20 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору, знижена процента ставка 1,10 %. Денна процентна ставка на деь укладання договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,20 % в день, за стандартноюставкою з урхуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,11% в день. (п. 1.7 Договору)

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в розмірі 24 000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1047 від 26.12.2024 року про успішність операції.

24.12.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-35/24, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 7787168 від 13.10.2024 року, що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Отже, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вказаний вище кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених в письмовій формі.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору про надання споживчого кредиту між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», правонаступником якого у зобов`язанні є ТОВ «ФК «СВЕА ФІНАНС», належним чином виконав свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримала кредитні кошти, але належним чином не виконувала свої обов`язки за договором у зв`язку з чим виникла заборгованість.

У долученому до позову розрахунку заборгованості за вказаним договором зазначена наступна заборгованість у сумі 96 405,31 гривень, з яких: 23 472,00 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 12 000,00 гривень - сума заборгованості за неустойкою та 60 933,31 гривень - сума заборгованості за відсотками, які нараховані в межах строку кредитування за денною процентною ставкою 2,11 %. (з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Далі Закон № 3498-IX), яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.

Так, частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023 року. Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Роз`яснень Національного банку України від 15.01.2024 р. №14 0004/3433 «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» згідно Закону №3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:- протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом №3498-IX - 2,5% (до 22.04.2024 включно);- протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20.08.2024 включно);- починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом №3498-IX 1% (з 21.08.2024)

Відповідно укладення договору споживчого кредиту на вищезазначених умовах кредитування є порушенням вимог Закону № 3498-IX починаючи з: - 24.01.2024 для надавачів фінансових послуг (окрім банків) та надавачів допоміжних послуг (з урахуванням пункту 4 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IX); - 24.03.2024 для банків (з урахуванням абзацу третього пункту 3 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IX).

Так, відповідно до пунктів 3, 4 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IX фінансовим установам необхідно привести свою діяльність та документи у відповідність до вимог Закону № 3498-IX: надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності Законом № 3498- IX (далі Перехідний період); банкам протягом 90 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (далі Перехідний період). Водночас згідно з пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IX встановлено, що зміни до Закону, внесені на підставі Закону № 3498-IX поширюються на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності Законом № 3498-IX, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Враховуючи наданий Законом № 3498-IX фінансовим установам Перехідний період за договорами, укладеними протягом Перехідного періоду, або строк дії яких було продовжено протягом Перехідного періоду, денна процентна ставка може перевищувати законодавчо встановлений максимальний розмір лише протягом Перехідного періоду та за умови, що строк виконання зобов`язань позичальника за такими договорами спливає до закінчення Перехідного періоду.

Натомість позивач у перехідний період, визначений п. 4 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IX не привів свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону та після закінчення перехідного періоду, тобто після 24.01.2024 року уклав договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №7787168 від 13.04.2024 року на умовах, що не відповідають частині п`ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII.

Тож враховуючи, що договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 7787168 було укладено 13.04.2024 року, тобто після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», та встановленого ним перехідного періоду, а тому пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Отже, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 1.7 договору, щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,11% та 2,20 % у порядку ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.

Отже, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 7787168 від 13.04.2024 року з урахуванням проведеної відповідачем оплати становить 26 966,40 грн (28*240 + 120*234,72 7 920,00).

За вказаних обставин, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за зазначеним договором належним чином не виконала, не повернула отримані кредитні кошти та не сплатила відсотки за користування ними, доказів, які б спростовували зазначене відповідач суду не надала, право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором підлягають задоволенню у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 472,00 грн, та за відсотками 26 966,40 грн, а всього в розмірі 50 438,40 грн.

Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих таперехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188 цс 20) зазначено, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Зважаючи на те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно яких у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу неустойку в розмірі 12 000,00 грн, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Отже, враховуючи викладене, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача у сумі 1 267,37 гривень, виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 50 438,40 гривень) * 2 422,40 гривень (сума сплаченого судового збору) / 96 405,31 гривень (розмір заявлених позовних вимог) = 1 267,37 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором№7787168 від 13.04.2024 року в розмірі 50 438 (п`ятдесят тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 40 копійок та судовий збір у розмірі 1 267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) гривень 37 копійок.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Повне судове рішення складено 28 травня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вишгородського районного суду Київської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, код ЄДРПОУ: 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Д.А. Свєтушкіна