Decision № 136991876, 01.06.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/32984/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГА СОЛЮС до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГА СОЛЮС до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 03 квітня 2025 №15085/15-32-04-04 та від 19 травня 2025 №24286/15-32-04-04.

Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві вказав, що не погоджується із прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень рішень та просить суд їх скасувати. Як зазначив позивач, у разі наявності фактів ввезення товарів на митну територію України, сплати податку на додану вартість до держбюджету, наявності митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку та яка посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, то платник податку має право на податковий кредит. У разі невключення податку на додану вартість до складу податкового кредиту у звітному періоді, в якому оформлена митна декларація, платник податку не втрачає таке право і може ним скористатися протягом 365 календарних днів з дати оформлення митної декларації (протягом 1095 днів для документів, що підтверджують право на податковий кредит, які були оформлені до 01.01.2022 року). Такий висновок узгоджується з положеннями абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 ПКУ, які хоча і не містять прямого посилання на митну декларацію, однак зберігають за платником податку право включити до складу податкового кредиту податок на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (протягом 1095 днів для документів, що підтверджують право на податковий кредит, які були оформлені до 01.01.2022 року). Отже, як вказав позивач, на підставі вищевикладеного висновки відповідача щодо порушення позивачем норм ПКУ, та щодо безпідставності включення до податкового кредиту сум ПДВ, які сформувалися шляхом імпортування товарів на митну територію України з подальшим оформленням митних декларацій є безпідставними та неправомірними, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

07.11.2025 до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач вказав, що враховуючи вимоги п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 201.12 ст. 201, п. 206.1 ст. 206 ПКУ, право на формування податкового кредиту на підставі митних декларацій виникає у платника виключно в період сплати до державного бюджету сум податку за податковими зобов`язаннями згідно з п.187.8 ст.187 ПКУ, а оскільки така сплата має бути проведена платником до/або на день подання митної декларації, то право на формування податкового кредиту виникає виключно в тому звітному (податковому) періоді на який припадає дата оформлення митної декларації. На підставі вищевикладеного, як вказав відповідач, встановлено, що ТОВ «МЕГА СОЛЮС» завищено суму податкового кредиту по задекларованим імпортним операціям (рядок 11.1Б «Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою») за лютий 2025 року на суму 88 123 грн. При цьому, ТОВ «МЕГА СОЛЮС» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додатну вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2025 року, відповідно до якого зменшено ряд 11.1 «ввезені на митну територію України товари, необоротні активи за основною ставкою» на загальну суму ПДВ 88 123 грн. Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена п.50.3 ст.50 ПКУ, згідно з яким, у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період. Отже, платник податків може скористатися правом на подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 08.05.2025 у справі №320/23666/23. Також, відповідач зазначив, що такий розрахунок подано 04.06.2025, тобто після прийняття оскаржуваного ППР.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС в Одеській області проведена камеральна перевірка ТОВ «МЕГА СОЛЮС» з питання завищення суми податкового кредиту в частині ввезених на митну територію України товарів, задекларованих у податковій звітності за звітний (податковий) період грудень 2024 року, за результатами якої складено акт перевірки №6999/15-32-04-04/44917782 від 19.02.2025.

Згідно висновків акту перевірки від 19.02.2025, встановлено порушення платником податку п 201.12 ст. 201, п. 206.1 ст. 206 ПКУ, що виразилось в завищенні суми податкового кредиту на суму ПДВ 226 499 грн та призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету у сумі 226 499 грн.

На підставі акту від 19.02.2025, Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2025 № 15085/15-32-04 04, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 226 499,00грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22650,00грн.

Також, Головним управлінням ДПС в Одеській області проведена камеральна перевірка ТОВ «МЕГА СОЛЮС» з питання завищення суми податкового кредиту в частині ввезених на митну територію України товарів, задекларованих у податковій звітності за звітний (податковий) період лютий 2025 року, за результатами якої складено акт перевірки №17604/15-32-04-04/44917782 від 15.04.2025.

Згідно висновків акту перевірки від 15.04.2025 встановлено порушення платником норм п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 201.12 ст. 201, п. 206.1 ст. 206 ПКУ, що виразилось в завищенні суми податкового кредиту на суму ПДВ 88 123 грн та призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету у сумі 88 123 грн.

На підставі акту від 15.04.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2025 № 24286/15-32-04-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 88 123,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8812,30 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України).

Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, зокрема, мають право: 20.1.4. проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Аналіз вказаних норм свідчить, що платник податку повинен подати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість, в якій відобразити документально підтверджені показники, враховуючи те, що до складу податкового кредиту звітного (податкового) періоду має право віднести суму сплаченого податку на додану вартість за придбаний товар у такому звітному (податковому) періоді.

Документом, що надає платнику податку право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення на митну територію України товару, є митна декларація, яка підтверджує сплату податку.

Податковий орган вважає, що право на податковий кредит виникає у товариства виключно у тому звітному періоді, на який припадає дата оформлення митної декларації.

В той же час, суд, приймаючи рішення у цій справі, враховує, що відповідно до правової позиції, сформованої Верховним Судом в постанові від 04 лютого 2020 року у справі №826/17738/14, у разі невключення податку на додану вартість до складу податкового кредиту у звітному періоді, в якому оформлена митна декларація, платник податку не втрачає таке право і може ним скористатися протягом 365 календарних днів з дати оформлення митної декларації.

Такий висновок узгоджується з положеннями абзацу четвертого пункту 198.6 статті 198 ПК України, які хоча і не містять прямого посилання на митну декларацію, однак зберігають за платником податку право включити до складу податкового кредиту податок на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відтак, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість, є помилковими, а позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області від 03 квітня 2025 №15085/15-32-04-04 та від 19 травня 2025 №24286/15-32-04-04, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В свою чергу, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття належне урядування.

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 08 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача 5191,26 грн сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГА СОЛЮС- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03 квітня 2025 №15085/15-32-04-04 та від 19 травня 2025 №24286/15-32-04-04.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ44069166, м.Одеса, вул. Семінарська 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕГА СОЛЮС (код ЄДРПОУ 44917782, вул. Церковна 19, м.Одеса) судовий збір у розмірі 5191,26 грн (п`ять тисяч сто дев`яносто одна гривня двадцять шість копійок)грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра