Decision № 136991733, 01.06.2026, Odesa District Administrative Court

Справа № 420/834/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ТОВ БОНА ДОМУС до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивачі звернулись з позовною заявою до Одеської митниці, в якій просять визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000392/2 від 31.12.2025 року.

Одеською митницею заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, яке обґрунтовано тим, що обставини по справі потребують надання ґрунтовних усних пояснень, бажають брати участь у досліджені доказів, виступити зі вступним словом, ставити питання та надавати відповіді, міркування.

Суд відхиляє заявлене клопотання, оскільки предметом спору у цій справі є митне оформлення товару яке здійснювалось на підставі електронних митних декларацій, письмових документів наданих позивачем до митного органу. Контактування позивача з митними органом щодо розмитнення товару, в тому числі прийняття картки відмови, корегування митної вартості відбувалось через електронний кабінет.

У цій справі, сторони у своїх заявах по суті, а саме - у позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив та запереченнях, обґрунтовують свої правові позиції посилаючись на первинні документи які є ідентичними та наявні у обох сторін і які надані суду. Інших письмових доказів вже не може бути надано в силу їх відсутності. Кожна зі сторін детально виклала свою правову позицію по суті спору та по кожному письмовому доказу, що виключає потребу їх дослідження безпосередньо в судовому засіданні.

Суд зазначає, що викладення своєї позиції митним органом письмово у відзиві, не обмежує його викласти її ґрунтовно, а тому проголошення такої ж позиції в судовому засіданні усно зі вступним словом та шляхом зчитування відзиву, не є на думку суду переконливим аргументом для слухання справи в судовому засіданні.

Розгляд справи в письмовому провадженні не порушує їх права, оскільки наведені аргументи, щодо можливості виступити усно та переконливо, ставити питання та висловлювати думку щодо заявлених клопотань не є такими, що дають підстави слухати справу в судовому засіданні. Розгляд справи у письмовому провадженні є однією із форм здійснення судочинства і не позбавляє сторони заявляти клопотання по справі у письмовому вигляді, не зменшує обсяг дослідження доказів та не впливає на їх оцінку судом.

Жодних клопотань у цій справі окрім даного, сторонами не заявлено, справа є незначної складності, а тому її розгляд у письмовому провадженні не впливає на доступ до правосуддя та не обмежує права сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що 31.12.2025 року було подано до Одеської митниці митну декларацію №25UA500020009945U2. Відповідачем було направлено повідомлення декларантові, в якому вимагались додаткові документи, окрім тих, що були подані. Позивач направив на цю вимогу документи та пояснення. Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митних декларацій які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для митного оформлення за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту). Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №25UA500020009945U2 від 31.12.2025 було опрацьовано інформацію, що міститься у поданих до митного оформлення документах та встановлено, що в них містяться розбіжності, вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у Рішенні про коригування митної вартості товарів. На вимогу митного органу позивачем не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, поданими розбіжності не спростовано, а тому були застосовані другорядні методи визначення митної вартості. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачі подали відповідь на відзив в якому зазначили, що митний орган зобов`язаний вказати, які саме складові митної вартості товару є не підтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Рішення про коригування повинно містити розбіжності або сумніви у достовірності наданої інформації свідчити саме про невірні числові значення складових митної вартості товарів; спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути підставою для витребування додаткових документів та відмови у заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Відповідачі подали заперечення в яких не погодились з аргументами, викладеними у відповіді на відзив Одеської митниці та відхилили їх з підстав наведених у відзиві. Під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500020/2025/000392/2 від 31.12.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «БОНА ДОМУС».

Судом встановлені такі обставини по справі.

31.12.2025 року декларантом ТОВ «БОНА ДОМУС» (надалі Позивач) було подано до Одеської митниці (надалі Відповідач) митну декларацію №25UA500020009945U2 для оформлення вантажу: Товар № 1 Текстильні матеріали, просочені, з покриттям або дубльовані пластмасами: Тканина вибілена, переплетення, з одного боку має суцільне покриття непористим полімерним матеріалом - полівінілхлоридом: скатертина для столу в рулоні розміром 1,4* 20M/ROLL у кількості 2318 рулонів. Торговельна марка BONA DOMUS. Країна виробництва Китай. Виробником та продавцем товарів є GUANGZHOU GOOD PLASTIC PRODUCTS CO.,LTD.

Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів за (МД) №25UA500020009945U2 від 31.12.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000392/2 від 31.12.2025, а саме:

1) у декларації країни відправлення від 18.10.2025 № 531620250163027244 внесено коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованим кодам товарів згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

2) надана копія митної декларації країни відправлення надана без перекладу на українську мову всупереч ст. 254 МКУ або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, не містить дати експорту та відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваних товарів саме на підставі такої митної декларації. Наявний на бланку митної декларації QR-код не зчитується. Шрифт зазначених даних заповнених граф копії митної декларації візуально відрізняється та виділяється у різних графах декларації. Отже надана декларація не може розглядатися для підтвердженої заявленої декларантом митної вартості;

3) відповідно до наданого до митного оформлення інвойсу та згідно умов контракту поставка товарів здійснюється на умовах CFR CHORNOMORSK (згідно Інкотермс 2010), тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (комерційному інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. Також, відповідно до вимог розділу ІІІ «Правил…», затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У наданому до митного оформлення коносаменті від 18.10.2025 № UTRUST25100678 наявна фраза Freight Prepaid, тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) відповідно до інформації, викладеної на офіційному сайті відстеження вантажів та контейнерів https://www.maersk.com контейнер SUDU7661207 18.10.2025 було завантажено на судно MADISON MAERSK/541W та відправлено з порту YANTIAN, CHINA. 22.10.2025 судно прибуло до порту Tanjung Pelepas (Малайзія), контейнер там було вивантажено та 24.10.2025 завантажено на судно SALAHUDDIN/541W, яке відбуло з порту 24.10.2025. 24.10.2025 судно прибуло до порту PORT SAID EAST (Туреччина), контейнер був вивантажений 27.10.2024 та аж 13.12.2025 завантажений на судно A OBELIX, яке доправило вантаж до пункту пропуску на митному кордоні України. З викладеного вище слідує, що контейнер двічі був перевантажений та зберігався у портах слідування значний період (18.10 по 26.12), проте в митного органу відсутні відомості про складові витрат, пов`язаних із навантаженням, вивантаженням та обробкою оцінюваних товарів та перевалкою контейнеру SUDU7661207. Зазначене, з високою імовірністю, може свідчити про додаткові витрати, пов`язані зі зберіганням, перевантаженням та транспортуванням, а також залученням третіх осіб до переміщення вантажу на шляху до місця призначення, які не були враховані при визначенні продавцем вартості товарів;

5) наданий до митного контролю коносамент від 18.10.2025 № UTRUST25100678 виданий та підписаний представником Utrust Logistics Limited, проте відправка вантажу здійснювалась на борту судна Madison Maersk, що належить транспортній лінії A.P. Moller-Maersk Group (Maersk). В ЗДП № 25UA141001441361Z9, наданій митниці перевізником SISAM Ukraine як транспортний документ зазначено коносамент з номером 260544641. За таким номером на офіційній інтернет-сторінці Maersk відображається відомості про графік та маршрут руху контейнера SUDU7661207, який вказано в гр. 31 ЕМД. Таким чином, у перевезенні брали участь щонайменше 3 суб`єкти господарювання: Utrust Logistics Limited, A.P. MollerMaersk Group, SISAM Ukraine. Роль та обсяг виконаних робіт будь-якого з них повністю в наданих до митного контролю документах не зазначено, проте вартість їх послуг має входити до митної вартості товару. Тому, з метою перевірки включення витрат на послуги кожного з залучених до перевезення товарів до пункту пропуску на митному кордоні України до ціни, що підлягає сплаті за товар, необхідно встановити ці складові такої вартості на підставі додаткових документів;

6) відповідно до умов викладених у Рахунку-фактурі (інвойс) від 12.10.2025 № GD25-425245 та п.5.1.3 Контракту, оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 160 днів (з передплатою 5000 дол США) з дати поставки товару. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Також поставка товару з таким відстроченням по оплаті може розглядатись як прихований лізинг, яким передбачаються лізингові платежі, які не розглядаються як частина митної вартості лише за певних умов (п.5 ст.51 МКУ). Відповідно до Податкового кодексу України сплачений при імпорті товару ПДВ за комерційною операцією (з оплатою за товар) включається до податкового кредиту (п.198.1 ПКУ). Декларування зі значним відстроченням оплати також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою;

7) у наданому до митного оформлення прайс-листі виробника товарів від 12.10.2025 б/н зазначені ціни товарів на умовах CFR Chornomorsk, таким чином призначені для відповідного регіону, тобто даний прайс-лист виробника товарів не призначений для необмеженого кола осіб, отже не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів;

8) у банківському платіжному документі, що стосується товару від 26.12.2025 № 80 у графі 52 «Банк клієнта» та графі 57 «Банк бенефіціара» зазначено адреси банків, які не відповідають умовам п. 12 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2025 № 21 «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» та реквізитам, зазначеним у рахунку-проформі, а отже не може бути підтвердженням факту переказу коштів на рахунок продавця.

Зазначені обставини на думку митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

31.12.2025 Відповідачем було направлено Позивачу повідомлення про розбіжності у поданих до митного оформлення документах.

31.12.2025 митним органом отримано переклад митної декларації країни відправлення та лист уповноваженої особи № 31/12 від 31.12.2025 з повідомленням, що у встановлений термін витребувані митним органом та додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості надаватись не будуть.

Оскільки, на думку митного органу, в документах, які надані позивачем разом з митною декларацією (МД) №25UA500020009945U2 від 31.12.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Митним органом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ).

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до п.6 ст. 54 МКУ, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі йде їх перелік).

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено у цій справі, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, та враховуючи заяви сторін по суті , суд приходить до таких висновків.

1. Щодо декларації країни відправлення від 18.10.2025 № 531620250163027244 у якій, як зазначено у оскаржуваному рішенні - внесені коди товарів на рівні десяти знаків, які не відповідають задекларованим кодам товарів згідно УКТЗЕД, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, позивач зазначив, що митна декларація країни відправлення є не основним, допоміжним документом, який подається за наявності та за бажанням імпортера, складається та заповнюється в порядку та відповідно до вимог країни відправлення які не є уніфікованими з вимогами законодавства України. Наведені коди товарів збігаються що найменш у перших шести цифрах. В ній містяться відомості щодо відправника та отримувача товару, його кількості, умов поставки та інше. Наведені відомості повністю збігаються з відомостями наведеними у поданій ВМД, що дозволяє повністю ідентифікувати її з конкретною поставкою.

Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача і зазначає, що дійсно у відповідності до вимог ч. 2 ст. 53 МКУ декларація країни відправлення не є основним документом при поданні митної декларації і може бути подана лише коли встановлені розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач, без зазначення будь яких розбіжностей у складових митної вартості одразу визначає недоліки цієї декларації та не зазначає як це впливає на визначення митної вартості виходячи з інших наданих декларантом документів.

2. Щодо надання копії митної декларації країни відправлення, яка надана без перекладу на українську мову, суд зазначає, що таке зауваження митного органу було виправлено позивачем після отримання оскаржуваного рішення шляхом надання письмових пояснень та направлення вже митної декларації з перекладом, що не спростовують відповідачі.

3. Щодо ненадання інформації про страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, позивач зазначив, що митниці було повідомлено, що страхування вантажу не здійснювалось. Умови CFR CHORNOMORSK передбачають, що доставка товарів включена у їх вартість вказана фраза «Freight Prepaid» відповідає вказаним умовам оскільки вартість доставки сплачена відправником та не підлягає окремому обрахунку, жодних документів стосовно сплати фрахту чи визначення його вартості імпортер мати не може оскільки він сплачений відправником, в даному випадку, продавцем товарів.

Суд зазначає, що митним органом не наведено обґрунтувань щодо обов`язковості страхування товару за зазначеними умовами поставки, а лише констатується факт ненадання документів про страхування.

Відповідно до вимог ч. 2, ч. 5 ст. 53 МК України документи щодо страхування надаються до митного органу в разі саме наявності обставин страхування придбаного товару. Вимагання документів щодо страхування забороняється за відсутності такого факту страхування.

Оскільки страхування не здійснювалось то відповідно позивач і не надавав такі, що свідчить про протиправність рішення у цій частині.

4. Щодо додаткових витрат, пов`язаних зі зберіганням, перевантаженням та транспортуванням, а також залученням третіх осіб до переміщення вантажу на шляху до місця призначення, які не були враховані при визначенні продавцем вартості товарів, позивач зазначив, що поставка товару відбулась на умовах CFR CHORNOMORSK, що означає означає - продавець оплачує доставку товару до порту призначення, а ризик втрати чи пошкодження товару переходить на покупця після перетину борту судна в порту відвантаження. Тобто всі витрати з доставки товарів до порту призначення включені у вартість товарів та сплачені продавцем, визначені в Інвойсі який, серед інших документів, наданий до митного оформлення.

Суд зазначає, що митний орган у своєму відзиві та запереченнях жодним чином не спростовує обґрунтування позивача, не посилається на приписи законодавства які б визначали протилежну позицію ніж вказує позивач, не надає доказів, що декларантом понесені і не враховані додаткові витрати пов`язані із навантаженням, вивантаженням та обробкою оцінюваних товарів та перевалкою контейнеру SUDU7661207.

Висновок митного органу ґрунтується лише на їх припущеннях, оскільки відповідач зазначає наступне: «Зазначене, з високою імовірністю, може свідчити про додаткові витрати, пов`язані зі зберіганням, перевантаженням та транспортуванням, а також залученням третіх осіб до переміщення вантажу на шляху до місця призначення, які не були враховані при визначенні продавцем вартості товарів».

5. Щодо транспортних витрат, де за даними митного органу: «у перевезенні брали участь щонайменше 3 суб`єкти господарювання: Utrust Logistics Limited, A.P. Moller-Maersk Group, SISAM Ukraine, роль та обсяг виконаних робіт будь-якого з них повністю в наданих до митного контролю документах не зазначено, проте вартість їх послуг має входити до митної вартості товару. Тому, з метою перевірки включення витрат на послуги кожного з залучених до перевезення товарів до пункту пропуску на митному кордоні України до ціни, що підлягає сплаті за товар, необхідно встановити ці складові такої вартості на підставі додаткових документів», позивач зазначив наступне.

Поставка товару відбулась на умовах CFR CHORNOMORSK. Відповідно до правил інтерпретації термін CFR означає, що продавець оплачує доставку товару до порту призначення, а ризик втрати чи пошкодження товару переходить на покупця після перетину борту судна в порту відвантаження, тобто всі витрати з доставки товарів до порту призначення включені у вартість товарів та сплачені продавцем, тобто визначені в Інвойсі який, серед інших документів, наданий до митного оформлення. Складова транспортних витрат які входять до митної вартості включена у вартість доставки товарів.

Суд зазначає, що митний орган у своєму відзиві та запереченнях жодним чином не спростовує обґрунтування позивача, не посилається на приписи законодавства які б визначали протилежну позицію ніж вказує позивач, не надає доказів, що декларантом понесені і не враховані додаткові витрати пов`язані з доставкою товарів до порту призначення. Висновок митного органу ґрунтується лише на їх припущеннях про невключення витрат до митної вартості товару та необхідності встановлення цих складових по кожному із залучених перевізників на підставі додаткових документів.

Суд зазначає, що умови CFR CHORNOMORSK звільняють декларанта від необхідності витребування у постачальників додаткових документів щодо вартості транспортування товару та від їх надання митному органу, оскільки такими є ці умови поставки.

6. Щодо до умов оплати за товар викладених у Рахунку-фактурі (інвойс) від 12.10.2025 № GD25-425245 та п.5.1.3 Контракту, відповідно до якого оплата за товар здійснюється шляхом банківського безготівкового переказу на протязі 160 днів (з передплатою 5000 дол США) з дати поставки товару із зазначенням того, що вказана схема розрахунків за поставлений товар, суперечить світовій практиці та може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ, позивач зазначив, що відповідачі не вказують якій саме світовій практиці суперечить відстрочка платежу. Навпаки світова практика вказує, що відстрочка платежу є нормальною умовою взаємодії між компаніям, тим більш за умови довготривалого співробітництва яке і налагоджено між продавцем і покупцем. ТОВ «Бона Домус» постійно та системно імпортує товари однієї номенклатури від одних і самих продавців/ виробників, за останній рік від цього самого продавця здійснено більше 10 поставок. Посилання на можливий лізинг взагалі не зрозуміла коли відстрочка платежу встановлена Інвойсом у 160 днів.

Суд зазначає, що рішення митного органу жодним чином не ґрунтується на приписах МКУ чи нормах міжнародного законодавства щодо поставки, оплати чи розмитнення товару, а лише викладається суб`єктивна думка щодо світової практики та суб`єктивні припущення.

Суд вважає, що «світова практика» у будь якій галузі правовідносин не є нормативним актом, а лише може слугувати своєрідним орієнтиром, зразком для унормування, вирішення аналогічних завдань, які ставить перед собою та чи інша держава, яка бажає дотримуватись такої практики. Тому таке посилання митного органу є абстрактним.

7. Щодо прайс-листа виробника товарів, який не призначений для необмеженого кола осіб, отже не може використовуватись для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.

Жодним нормативно - правовим актом як то міжнародним так і національним законодавством не встановлено вимоги до оформлення прайс-листа та відповідно необхідності зазначення в ньому конкретного покупця товарів чи не обмеженого кола осіб. Прайс лист складається виробником товару та може бути адресованим як окремому покупцю так і не обмеженому колу при цьому може діяти в обмежений проміжок часу або без часу дії комерційної пропозиції в ньому викладеній. Суть вказаного документу зводиться до визначення вартості товару за певних умов його поставки. В даному випадку прайс лист не визначає регіон покупців, а відображає вартість товарів на визначених умовах продажу CFR CHORNOMORSK.

Посилання як на складову та підставу визначення митної вартості товару на підставі комерційної пропозиції, прайс-листа виробника товару є безпідставними, оскільки обов`язкове подання такого документу ч. 2 ст. 53 МК України не передбачене.

8. Щодо зазначення у банківських документах адреси банків, які не відповідають умовам п. 12 зовнішньоекономічного договору від 15.01.2025 № 21 «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» та реквізитам, зазначеним у рахунку-проформі, а отже не може бути підтвердженням факту переказу коштів на рахунок продавця, позивач зазначив, що вказана «розбіжність» взагалі не зрозуміла, оскільки назва банку, номер рахунку, SWIFT код та інші реквізити повністю збігаються з відомостями у контракті. Платіжна інструкція заповнюється працівниками банку при цьому існує імовірність, що при її заповнені електрона система підтягує адресу головного офісу банку, а не його відділення яким користується продавець за контрактом чи будь які інші можливі причини. При цьому, адреса банку жодним чином не впливає на митну вартість товарів оскільки оплата здійснена у відповідності до контакту та Інвойсу на користь продавця за відповідними банківськими реквізитами. Позивач надав додаткові документи та свої пояснення стосовно наданих раніше документів, однак посадовими особами ні пояснення ні додаткові документи не були взяті до належної уваги.

Суд погоджується з обґрунтуваннями позивача і зазначає, що невідповідність адрес банків, що здійснюють розрахунки між покупцем та продавцем товару не може бути підставою для твердження митного органу про відсутність розрахунків та визначенні митної вартості товару.

При перелічені зазначених розбіжностей митний орган жодним чином не зазначив як вони впливають на митну вартість товарів, або унеможливлюють її визначення як таку чи свідчать про ненадходження коштів. Крім того, визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000392/2 від 31.12.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що з урахуванням вищенаведених обґрунтувань, викладених судом щодо визначення митної вартості на підставі документів наданих позивачем до митного оформлення, твердження відповідача про розбіжності при визначенні митної вартості не є підтвердженими, а відповідно вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою.

Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.

Як вже було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Приписи вказаної статті митним органом порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів, їх суб`єктивне оцінювання та опрацювання стали причиною прийняття протиправного рішення.

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду такий обов`язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов`язок позивач виконав ще до звернення до суду.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ТОВ "БОНА ДОМУС" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000392/2 від 31.12.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ "БОНА ДОМУС" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 40, ЄДРПОУ 39013881) судовий збір у сумі 9299,35грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.