Court ruling № 136969936, 28.05.2026, Babushkinskyi District Court of Dnipropetrovsk City

Справа № 932/8844/23

Провадження № 1-кс/932/2512/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ЄРДР за № №12023041650000909 від 06 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра з 03 жовтня 2025 року перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ЄРДР за № №12023041650000909 від 06 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями кримінальне провадження передане в провадження судді ОСОБА_3 .

В підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 25 травня 2026 року, головуючим суддею ОСОБА_6 було завлено самовідвід від розгляду згаданого кримінального провадження, який вона мотивувала тим, що обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_4 за ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 191 КК України 29 вересня 2023 року затверджено прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_7 , який є старшим групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні. Однак ОСОБА_7 в період з лютого 2017 року по грудень 2021 року працював в Бабушкінському районному суді м. Дніпропетровська (наразі Шевченківський районний суд міста Дніпра) секретарем судового засідання та помічником судді, де вона є суддею цього суду, а також в цей період часу займала посаду заступника голови суду та голови суду та в силу своїх адміністративних повноважень затверджувала премії, матеріальну допомогу, відпустки, зокрема ОСОБА_7 , що свідчить про існування службових відносин між нами. Вважає, що зазначені обставини можуть викликати сумніви в її неупередженості та об`єктивності при розгляді вказаної справи, як в учасників справи так і у сторонніх осіб.

Учасники кримінального провадження, будучи належним чином повідомленими про місце, день та час розгляду заяви про самовідвід, в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення судового засідання або про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не надали.

Суддя ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про місце, день та час розгляду заяви про самовідвід, не скористалась своїм правом надати пояснень в судовому засіданні.

Дослідивши заяву про самовідвід та перевіривши викладені в заяві доводи, суддя дійшов таких висновків.

Згідно ст. 15 коментаря до Кодексу суддівської етики (затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року №1), неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Положення зазначеної коментованої статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Вказаний принцип застосовується наступним чином. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (визначення поняття самовідводу коментар до статті 14).

До таких випадків, зокрема, належать: а) у судді склалося реальне упереджене ставлення до якоїсь зі сторін або судді з його власних джерел стали відомі певні докази чи факти стосовно справи, яка розглядається; b) раніше при розгляді цього самого предмета спору суддя виступав як адвокат чи долучався до справи як важливий свідок; с) суддя чи члени його родини матеріально зацікавлені в рішенні у відповідній справі.

В Рекомендаціях Консультативної ради європейських суддів щодо незалежності, дієвості та ролі суддів зазначено, що судді зобов`язані утримуватись від винесення вироку у справі чи відмовитись від розгляду справи, коли на те існують достатні причини, і лише в цьому випадку, такі причини повинні бути визначені законом і можуть стосуватись, наприклад, серйозних захворювань, суперечності між інтересом судді та інтересами правосуддя.

У справі П`єрсак проти Бельгії ЄСПЛ, встановивши порушення положень частини 1 статті 6, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду. Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Розглядаючи справу, в якій фігурує якась близька судді людина, йому дуже складно переконати суспільство у своїй неупередженості. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр, судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності.

За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у випадку неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі.

Для задоволення самовідводу за об`єктивним критерієм мають бути достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Головна мета самовідводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді під час розгляду справи. Безумовно, суддя може побоюватися, що він є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Вирішальним при визнанні судді безстороннім є те, чи можуть бути об`єктивно виправдані побоювання учасників справи щодо заангажованості певного судді.

Саме тому не може бути підставою для самовідводу судді лише тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 ст. 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного (ухвала ВС від 15 липня 2019 року у справі № 9901/116/19.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

Статтею 75 КПК України визначено обставини, які можуть бути підставою для відводу судді. Дана правова норма передбачає визначений законом перелік підстав, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді кримінального провадження.

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Поняття «інші обставини», які викликають сумнів у неупередженості судді є оціночним, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Надаючи оцінку обґрунтованості самовідводу, береться до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для самовідводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення самовідводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Посилання судді ОСОБА_3 на те, що в період роботи ОСОБА_7 у 2017-2021 роках у Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська (в теперішній час Шевченківському районному суді міста Дніпра) на посадах секретаря судового засідання та помічника судді, в той час, як суддя ОСОБА_3 займала в цей же період адміністративні посади в цьому ж суді, не є підставами, які передбачені ст. 75 КПК України для відводу її, як головуючого судді, оскільки «службові відносини» між нею та прокурором ОСОБА_7 , про існування яких повідомляє суддя, закінчились зі звільненням ОСОБА_7 з Бабушкінського районного суду міста Дніпра. Про існування між ними будь-якого роду особистих відносин в період з 2021 року по теперішній час суддею або іншою особою не повідомляється.

При розгляді заяви про самовідвід слідчого судді, з огляду на чинне кримінально-процесуальне законодавство України, вимог Кодексу суддівської етики, Бангалорських принципів поведінки суддів, підстав для самовідводу слідчого судді, чи інших обставин, які б викликали сумнів у її неупередженості, встановлено не було, тому в задоволенні самовідводу судді необхідно відмовити.

Керуючись ст. 75, 76, 81 КПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви судді Шевченківського районного суду міста Дніпра ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ЄРДР за № №12023041650000909 від 06 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1