№ 136940340, 25.05.2026, Nova Vodolaha District Court of Kharkiv Oblast

справа № 631/341/26

провадження № 3/631/216/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Пархоменко Ірина Олександрівна, при секретарі судового засідання Ляшенко І. М., за участю прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Войчака Г. П., особи щодо якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лигівка Сахновщинського району Харківської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Харківським РВ ГУМВС України в Харківській області 22 жовтня 1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , одружений, є особою з інвалідністю ІІІ групи, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни, осіб з інвалідністю, внаслідок війни, проходить службу на посаді старшого стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 2 ст. 172-4, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшли адміністративні матеріали щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП (справа № 631/341/26, провадження № 3/631/216/26), за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП (справа № 631/342/26, провадження № 3/631/217/26), об`єднані постановою судді від 11 травня 2026 року в одне провадження (справа № 631/714/24, провадження № 3/631/264/24).

З протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією № 204, складеного 16 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , будучи призначеним на посаду командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись згідно з п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», порушив встановлені п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, а саме входить до складу виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю «Демонтаж» (ЄДРПОУ 43292622), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією № 203, складеного 16 березня 2026 року вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи відповідно до п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, усупереч вимогам ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, а саме: 05 березня 2026 року о 09:16 годині подав без поважних причин декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2024 рік, чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Через канцелярію суду за вхідним № 3315/26-вх від 11 травня 2026 року ОСОБА_1 надав пояснення, які підтримав у судовому засіданні у повному обсязі та пояснив наступне. Свою вину у вчиненні правопорушення за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП він не визнає у повному обсязі, за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП визнає частково, оскільки декларацію подав невчасно, проте мав поважні причини.

З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, він добровільно вступив до лав ЗСУ, куди і був зарахованим з 03 березня 2022 року до 92 ОМБр та проходить військову службу по теперішній час. Під час служби отримав поранення, і після лікування та проходження ВЛК, був визнаним обмежено придатним до військової служби і придатним для служби у тилових частинах. Крім того, у процесі лікування було виявлено проблеми із серцево-судинною системою, тому він регулярно проходить обстеження та лікування. У зв?язку з цим рішенням ВЛК, за наказом командування 92 ОМБр та без його згоди, ОСОБА_1 було переведено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де він проходить службу по теперішній час.

Наголосив, що весь цей час він перебуває у підпорядкуванні командування та виконує обов?язки військовослужбовця, а не співробітника ІНФОРМАЦІЯ_3 . На його думку, між цими поняттями велика різниця.

До ІНФОРМАЦІЯ_3 він був переведений за наказом, без його згоди. Він не писав заяви на перевід, або для прийняття на роботу, не проходив співбесіди, його не перевіряли відповідні служби на профпридатність та благочинність, ніхто не питав чим він займався до війни. Ніколи не підіймалось питання про "сумісництво та суміщення з іншими видами діяльності". Від нього вимагалось і вимагається тепер тільки виконання наказів як військовослужбовця роти охорони.

Він дійсно формально значиться керівником ТОВ "Демонтаж", однак зазначене підприємство фактично не здійснює господарської діяльності з початку повномасштабного вторгнення (з 2022 року), не має працівників, не отримує доходів, не укладає договорів, не має руху коштів по рахунках.

Він не здійснював управлінських функцій, не приймав рішень від імені підприємства і не отримував жодного доходу. Його перебування у складі виконавчого органу має виключно формальний характер та зумовлене об?єктивною відсутністю можливості здійснювати будь-які організаційні дії під час проходження військової служби. Фактично підприємство є неактивним ("сплячим") і не використовується для отримання прибутку.

Несвоєчасне подання декларації, зумовлено такими чинниками: проходження військової служби, обмеженим доступом до електронних сервісів, станом здоров?я після поранення та необхідністю регулярного лікування.

Саме через те, що він військовослужбовець, а не співробітник ТЦК та СП, його діяльність повністю регулюється наказами командування. У 2024 році був наказ здати декларацію і було організовано цей процес, ніяких проблем не з?явилось. У 2025 році наказу не було, окрім того, було пояснення, що декларацію подавати не треба, тому що вони не знаходяться на відповідних посадах.

У цьому році, коли почали виникати питання до побратимів, з?явились виклики в поліцію і до суду, з?явились перші судові засідання і штрафи, одразу з?явився наказ командування, та був організований процес подачі декларацій за 2024 та 2025 рік. Він одразу, без примусу, після появи такої можливості, подав декларації за ці роки.

Звернув увагу суду, що від його дій відсутня суспільна шкода, оскільки підприємницька діяльність фактично не здійснювалась, доходи від діяльності підприємства відсутні, будь-який конфлікт інтересів відсутній. Таким чином, відсутній суспільно небезпечний зміст правопорушення. Він є військовослужбовцем і отримує обмежене грошове забезпечення (21600 грн). Зазначені обставини підтверджуються копіями виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копіями довідок та виписок з лікарні, копіями наказів, копіями річних податкових звітів.

Просив суд врахувати викладені обставини як такі, що свідчать про малозначність правопорушення, визнати наявність об?єктивних пом?якшувальних обставин, закрити провадження у справах у зв?язку з малозначністю вчинених правопорушень.

Прокурор Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону Войчак Г. П. у судовому засіданні вказав, що на його думку у діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 2 ст. 172-4, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Просив визнати ОСОБА_1 винуватим та призначити стягнення у виді штрафу в межах санкцій зазначених статей.

Не дивлячись на заперечення ОСОБА_1 вини, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 172-4, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП підтверджується наступними доказами, дослідженими суддею.

Отже, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, думку прокурора, дослідивши матеріали справи та наявні у ній письмові докази, а також безпосередньо перевіривши у нарадчій кімнаті відкрите електронне джерело офіційний вебсайт Національного агентства з питань запобігання корупції Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https://рublіс.nazk.gov.ua), суддя дійшов такого.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України № 1700-VII від 14 жовтня 2014 року «Про запобігання корупції».

Абзацем 12 ч. 1 ст. 1 Закону «Про запобігання корупції» визначено, що правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

За п. 1 ч. 1 ст. 65 - 1 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій є суб?єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов?язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов?язків згідно із законодавством (ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов?язок та військову службу»).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 289 від 31 грудня 2022 року молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира другого відділення охорони першого взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 31.12.2022 року (а. с. 19, 129).

З функціональних обов`язків командира відділення охорони взводу охорони роти вбачається, зокрема, що командир відділення є прямим начальником для всього рядового складу відділення, стежить за збереженням та наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження речового та іншого майна відділення (а. с. 17 18, 128).

Отже, молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою, є суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а відтак, суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією адміністративних проступків.

Суддею встановлено, що 16 березня 2026 року оперуповноваженим 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Томахом Т. В. складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 204 щодо ОСОБА_1 (а. с. 1 9).

Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції є органи Національної поліції.

Згідно з п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

За письмовим запитом в установленому законом порядку безоплатно одержує від державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб державної форми власності інформацію, необхідну для виконання визначених цим Законом завдань та повноважень поліції, у тому числі стосовно військовополонених, у вигляді та у формі, що зазначені в такому запиті (п. 36 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

Вжиття заходів для виявлення адміністративних правопорушень передбачає, в тому числі, збирання органами поліції у процесуально передбаченому порядку будь-яких фактичних даних - доказів, які могли б вказувати про таке правопорушення.

Приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП унормовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Статтею 255 КУпАП визначено перелік суб`єктів, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, а саме, мають право складати протоколи за ст. ст. 172-4 172-9, 172-9-2 КУпАП уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище), НАЗК (в частині правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).

Перелік службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, наведено у примітках до ст. 51-3, 56 Закону України «Про запобігання корупції».

Закріплені в Законі України «Про Національну поліцію» дискреційні повноваження поліції щодо виявлення адміністративних правопорушень, навіть за наявності встановлених Законом України «Про запобігання корупції» конкретних повноважень НАЗК щодо контролю за дотриманням суб`єктами декларування вимог фінансового контролю, не свідчать про відсутність повноважень в органів поліції на виявлення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Аналогічна позиція міститься у листі НАЗК Голові Національної поліції України від 06 лютого 2019 року № 44-01/8418/19, рішенні Вищої Ради правосуддя від 10 лютого 2021 року у справі № 300/1дп/15-21.

Порядок оформлення в органах Національної поліції України матеріалів про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376.

Згідно з п. 6 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, передбачено, що Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Відповідно до п. 1 р. 1 Положення про 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 03 липня 2023 року № 160-п, Управління є структурним підрозділом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Згідно з п. п. 22 - 24 р. III вказаного Положення Управління на території обслуговування, відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, здійснює моніторинг та аналіз стану дотримання антикорупційного законодавства особами, на яких поширюється дія статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією; здійснює складання в межах компетенції протоколів про правопорушення, пов`язані з корупцією, направлення їх до суду в установленому законодавством порядку.

Резюмуючи викладене суддя доходить висновку, що працівники 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є уповноваженими особами на виявлення правопорушень, пов`язаних з корупцією та складання відповідних протоколів, а отже протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 204 складений належною уповноваженою посадовою особою. Те саме стосується доказів, наявних у адміністративних матеріалах (а. с. 10 11, 118 - 119).

За протоколом № 204 від 16 березня 2026 року ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного проступку за ч. 2 ст. 172 4 КУпАП.

Протоколом зборів засновників № 1 ТОВ «Демонтаж» (ЄДРПОУ 43292622) від 15.10.2019 року, встановлено, що з 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 призначено директором ТОВ «Демонтаж» (а. с. 26 - 28).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11 березня 2026 року вбачається, що ТОВ «Демонтаж» (ЄДРПОУ 43292622) зареєстровано 16 жовтня 2019 року, має юридичну адресу: Дніпропетровська область, місто Дніпро, проїзд Шаховий, будинок 63, та згідно Статуту метою (цілями) діяльності ТОВ «Демонтаж» (ЄДРПОУ 43292622) є одержання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності, не забороненої чинним законодавством України (а. с. 24-25).

Пунктом 3 статуту ТОВ «Демонтаж», затвердженого Протоколом Загальних Зборів засновників № 1 від 15 жовтня 2019 року, визначені мета та види діяльності товариства. Так, основні види діяльності ТОВ «Демонтаж» є: організація будівництва будівель, будівництво житлових і нежитлових будівель; підготовка будівельних ділянок; будівництво інших споруд; установлення інженерного устаткування будівель та споруд; електромонтажні роботи; виготовлення каркасних конструкцій та інше, тобто ведення господарської діяльності та отримання прибутку (а. с. 29 43, ).

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Таким чином, ОСОБА_1 , що був директором ТОВ «Демонтаж», входив до виконавчого органу управління товариства та мав відповідні повноваження (а. с. 24-29, 30 - 58, 70 80, 174-191).

За приписами ч. 2 ст. 25 Закону України Закону № 1700-VII особа, призначена (обрана) на посаду, зазначену в пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язана не пізніше 15 робочих днів з дня призначення (обрання) на посаду здійснити дії, спрямовані на припинення підприємницької діяльності та припинення її повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, якщо особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбаченоКонституцією або законами України.

На виконання зазначених вимог законодавства ОСОБА_1 був зобов`язаний вчинити дії спрямовані на припинення його повноважень у складі виконавчого органу ТОВ «Демонтаж» не пізніше 20 січня 2023 року.

Однак, ОСОБА_1 , в порушення вимог ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», дії, спрямовані на припинення його повноважень у складі правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, а саме, у складі єдиного засновника та директора ТОВ «Демонтаж» не вчинив.

Тобто, всупереч вищезазначених вимог закону, командир відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою, в порушення приписів ст. 25 Закону України«Про запобігання корупції» входить до складу виконавчого органу ТОВ «Демонтаж», що має на меті одержання прибутку.

ОСОБА_1 не виконав вимоги п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону, які виникли у нього, як у командира відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

На виконання приписів ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного проступку, а саме, командир відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовою посадовою особою, являючись суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», порушив встановленні п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження, щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, а саме входить до складу виконавчого органу ТОВ «Демонтаж» (ЄДРПОУ 43292622) та вчинив дії, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, тобто порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).

Також, згідно з ч. 7 ст. 45 Закону № 1700-VII суб?єкти декларування з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також поліцейських поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до ведення бойових дій у порядку, визначеному частиною четвертою статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" (крім суб?єктів декларування із числа військовослужбовців, зазначених у пунктах 1-5 цієї частини), зобов?язані подати визначені цією статтею декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин - припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (служби в поліції).

Дія цієї частини не поширюється на суб?єктів декларування з числа військовослужбовців:

1) які проходять військову службу на посадах міністрів, заступників міністрів, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади та їх заступників, на інших посадах в апаратах міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів системи правосуддя або які відряджені на такі посади;

2) ???які входять до складу військово-лікарських комісій, лікарсько-льотних комісій або відряджені до них;

3) які проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки або відряджені до них (крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів);

4) які здійснюють (беруть участь у здійсненні) підготовку, організацію, проведення закупівель товарів, робіт та послуг відповідно до Закону України "Про оборонні закупівлі", Закону України "Про публічні закупівлі" або інших актів законодавства у сфері публічних (оборонних) закупівель, укладення договорів (контрактів), контроль за якістю товарів, робіт та послуг оборонного призначення, у тому числі:

- уповноважені особи у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі";

- особи, які входять до складу Міжвідомчої комісії щодо розгляду доцільності застосування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення у єдиного виконавця, якщо вартість закупівлі дорівнює або перевищує 200 мільйонів гривень;

- особи, які входять до складу колегіального органу, що утворюється державним замовником відповідно до Закону України "Про оборонні закупівлі";

- особи, які здійснюють контроль за якістю товарів, робіт і послуг оборонного призначення на всіх етапах їх розроблення, виробництва, модернізації, ремонту та утилізації;

5) на яких поширюється дія статті 52-1 цього Закону.

Суб`єкти декларування, які зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, подають декларації у строки, визначені частинами першою - четвертою цієї статті. Суб`єкти декларування, які зазначені у пункті 5 цієї частини, подають декларації у порядку, встановленому частиною восьмою цієї статті.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26 червня 2024 року № 181 ОСОБА_1 призначено на посаду гранатометника відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 29 червня 2024 року (а. с. 20, 130).

З витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30 липня 2025 року № 215 ОСОБА_1 призначено на посаду старшого стрільця відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 з 30 липня 2025 року (а. с. 21, 131, 202).

Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону № 1700-VII суб?єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов?язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою, є суб?єктом, на якого поширюється дія цього Закону, а відтак, суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією адміністративних проступків.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов?язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Суддею встановлено, що 16 березня 2026 року оперуповноваженим 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України старшим лейтенантом поліції Томахом Т. В. складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 203 щодо ОСОБА_1 (а. с. 110 117).

Слід зазначити, що з підстав, зазначених вище, суддя дійшов висновку, що працівники 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України є уповноваженими особами на виявлення правопорушень, пов`язаних з корупцією та складання відповідних протоколів, а отже протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 203 складений належною уповноваженою посадовою особою. Те саме стосується доказів, наявних у адміністративних матеріалах (а. с. 10 11, 118 - 119).

За протоколом № 203 від 16 березня 2026 року ОСОБА_1 інкриміновано вчинення адміністративного проступку за ч. 1 ст. 172 6 КУпАП.

Частина 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Приміткою до ст. 172-6 КУпАП встановлено, що суб?єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов?язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 05 березня 2026 року о 09 годині 16 хвилин подав щорічну декларацію за 2024 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Покликання на декларацію в Єдиному державному реєстрі осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування: https://public.nazk.gov.ua/documents/927a6c91-5d0f-4e3a-ac17-d5f71d7741f0 (а. с. 136 - 142).

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 щорічну декларацію за 2024 рік, (яку відповідно до ч. 7 ст. 45 повинен був подати до 01 квітня 2025 року) подав 05 березня 2026 року, тобто несвоєчасно.

Доказів поважності причин пропуску строку, встановленого законом, для подання щорічної декларації за 2024 рік, матеріали справи не містять й ОСОБА_1 не надавались.

На виконання приписів ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного проступку, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме несвоєчасне подання без поважних причин щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомлював, що його бездіяльність є порушенням Закону (є протиправною), тягне за собою адміністративну відповідальність, і бажав так чинити, або свідомо допускав, що така бездіяльність призведе до порушення Закону, хоча не бажав його порушувати.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи згідно з п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 05 березня 2026 року о 09 годині 16 хвилин, без поважних причин подав щорічну декларацію за 2024 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, тобто не виконав вимоги ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII, у зв`язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Слід зазначии, що склад адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених, ч. 2 ст. 172-4, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, в той час як обов`язковим елементом об`єктивної сторони формального складу завжди є діяння.

При цьому умисел суб`єкта, на якого поширюється дія Закону № 1700-VII, полягає в тому, що, маючи обов`язки, обмеження та заборони, встановлені вказаним Законом, він, не виконуючи такі вимоги, або порушуючи їх, поводиться навмисно та протиправно.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

При дослідженні доказів у справі суддею не встановлено, що ці докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а тому правові підстави для визнання їх недопустими відсутні.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуально рішення, суддя дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 , адміністративних правопорушень, а саме:

- командир відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , будучи військовою посадовою особою,являючись суб`єктом на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», порушив встановленні п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» обмеження, щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, а саме, входить до складу виконавчого органу ТОВ «Демонтаж» (ЄДРПОУ 43292622) та вчинив дії, які містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, а саме порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації);

- ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді гранатометника відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи згідно з п. п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, несвоєчасно, а саме: 05 березня 2026 року о 09 годині 16 хвилин, без поважних причин подав щорічну декларацію за 2024 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, тобто не виконав вимоги ч. 1 ст. 45 Закону № 1700-VII, у зв`язку з чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Не визнання ОСОБА_1 своєї вини суд розцінює, як спосіб захисту, обраний ним та намагання уникнути адміністративної відповідальності.

Посилання правопорушника на його добровільний вступ до лав ЗСУ, проходження військової служби по теперішній час, отримання поранення, лікування, визнаним обмежено придатним до військової служби не спростовує факту вчинення ним адміністративних проступків.

Переведення правопорушника до ІНФОРМАЦІЯ_3 за наказом, а не за заявою на перевід не є підставою для звільнення його від виконання обов`язків, визначених Законом України «Про запобігання корупції».

Посилання ОСОБА_1 на наявність поважних причин для несвоєчасного подання декларації таких як проходження військової служби, обмеження доступу до електронних сервісів, стан здоров?я після поранення та необхідність регулярного лікування, саме по собі не свідчить про поважність є причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для правопорушника на вчинення відповідних дій.Доказів наявності форс-мажорних обставин, через які ОСОБА_1 фізично не мг вчасно подати декларацію, матеріали справи не містять.

Доводи ОСОБА_1 , що його перебування у складі виконавчого органу має виключно формальний характер й він не здійснював управлінських функцій, не приймав рішень від імені підприємства, не отримував жодного доходу, а тому відсутня суспільна шкода, що свідчить про малозначність правопорушення й необхідність закриття провадження у справі суддя не може взяти до уваги, оскільки адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, не можуть бути визнані малозначними, бо такі діяння мають підвищену суспільну небезпеку. Застосування ст. 22 КУпАП до справ за ст. ч. 2 ст. 172-4, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП суперечить самій суті відповідальності за ці порушення.

Обмірковуючи зазначене, суддя бере до уваги що у питанні 10 Методичних рекомендацій Національного агентства з питань запобігання корупції «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» №5 від 02.04.2021 року визначено, що відповідальність за порушення заборони, визначеної у п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» настає незалежно від того, чи вчиняла особа будь-які дії на посаді в органі управління, чи здійснювало таке підприємство/організація господарську діяльність та чи отримувало дохід, а також незалежно від отримання доходу особою від такої діяльності.

Місцем вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов?язаних з корупцією, є місце розташування ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Склад правопорушень, вчинених ОСОБА_1 є триваючим.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Датою вчинення правопорушення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП є період часу з 21 січня 2023 року по 26 червня 2024 року, оскільки останній продовжував займати посаду директора ТОВ «Демонтаж» (ЄДРПОУ 43292622) та одночасно перебувати на посаді у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Часом вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є 05 березня 2026 року о 09 годині 16 хвилин, тобто дата та час несвоєчасного подання

правопорушником щорічної декларації за 2024 рік.

Положення статті 38 та інших норм КУпАП зазначають, що законодавець пов?язує початок обчислення строку виявлення правопорушення з моментом, коли встановлено, що у діях особи є склад правопорушення (встановлено правопорушення).

Дії особи, що має право скласти протокол, до моменту складання протоколу можуть свідчити, що виявлені окремі ознаки правопорушення, але факт, що таке діяння містить склад адміністративного правопорушення (встановлено об?єкт, об?єктивну сторону, суб?єкт, суб?єктивну сторону), зазначається тільки при складанні протоколу і саме з дати його складання слід рахувати строк накладання стягнення.

Датою виявлення вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов?язаних з корупцією, є момент з?ясування всіх необхідних даних і надання пояснення, оскільки лише після їх отримання можливо встановити всі необхідні ознаки складу правопорушення, тобто дата складання зазначеного протоколу.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зауважив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

За довідкою оперуповноваженого 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України старшого лейтенанта поліції Томаха Т. В. вбачається, що станом на 16 березня 2026 року до адміністративної відповідальності за ст. 172-4 172-9 КУпАП ОСОБА_1 не притягувався (а. с. 12, 120).

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обираючи вид адміністративного стягнення, суддя враховує приписи ст. 23 КУпАП, якими визначено, що адміністративне стягнення застосовується не тільки з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, й бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 34 КУпАП суддя визнає те, що правопорушник є особою з інвалідністю ІІІ групи, є військовослужбовцем, учасником бойвих дій.

Обставин, що обтяжують відповідальність за ст. 35 КУпАП, суддею не встановлено.

Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Беручи до уваги викладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі у межах санкції ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, що дорівнює 5100 грн.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким чином, з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір по справі про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 34, 35, 36, 38, 40-1, 172-4, 172-6, 245, 279, 280, 283-285, 287 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 2 ст. 172-4, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (ІBAN): UA948999980313010106000020559; код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), без конфіскації отриманого доходу від такої діяльності.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 гривень 60 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Копію постанови протягом трьох днів вручити або вислати особі, щодо якої її винесено.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі несплати штрафу у строк встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення буде складено 27 травня 2026 року.

Суддя І. О. Пархоменко